Рішення № 140754230, 10.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6430/25

Провадження № 2/0203/407/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді -Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання -Камуз Н.В.,

представника позивача Сечка С.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_2 про стягнення сплаченого страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь сплаченого страхового відшкодування в сумі 15 870,26 грн та судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 3 028,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.11.2023 о 23.40 год в м.Дніпрі на перехресті просп. Слобожанський та вул. Старочумацька сталася дорожньо транспортна пригода за участю автомобіля «НОNDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки «Magyar», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2024 у справі про адміністративне правопорушення № 202/21306/23 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «HONDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 4085377.

Власник пошкодженого автомобіля «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом марки «Magyar», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , звернувся з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 22.11.2023 та заявою про страхове відшкодування від 30.11.2023. Дане звернення було розглянуто, пошкодження автомобіля «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом марки «Magyar», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , визнано страховим випадком, у зв`язку з чим на підставі: акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості); звіту № 57229 від 20.12.2023 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу; аркуша перевірки даних № 57229 від 20.12.2023; ремонтної калькуляції № 23975_55 від 24.11.2023; страхового акту № 24284/55/923 від 01.12.2023 та розрахунку страхового відшкодування; страхового акту № 26418/55/923 від 29.12.2023 та розрахунку страхового відшкодування ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 17 832,51 грн з доплатою в сумі 13 908,00 грн вського на суму 31 740,51 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «HONDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована без умови використання транспортного засобу в якості таксі, а на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди автомобіль використовувався саме як таксі UKLON, то відповідач як водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, порушивши умови Полісу обов`язкового страхування, зобов`язаний компенсувати позивачу 50 % виплаченого страхового відшкодування в сумі 15 870, 26 грн (31 740, 51 грн х 50%) на підставі пункту 1 статті 381 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Згідно з поданою у письмовому вигляді позицією (відзиву на позов та заперечень) посилалася на те, що відповідач ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даних правовідносинах, оскільки не є власником автомобіля та не є страхувальником за вказаним полісом, не брав участі в укладенні договору з ПрАТ «СГ «ТАС», не заповнював анкетних даних, не визначав кінцевий страховий тариф і не сплачував страхову премію в розмірі 2 296,00 грн. Усі ці дії здійснювалися виключно власником застрахованого автомобіля «HONDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який достовірно знав мету його використання. Відповідач є лише водієм-орендарем транспортного засобу. Транспортний засіб був переданий власником уже повністю обладнаним та маркованим для роботи в службах таксі.

Відповідно до вимог ст.ст.17, 21 та 38-1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та норм ст. 526 ЦК України щодо належного виконання зобов`язань, обов`язок надання правдивих відомостей страховику про умови використання автомобіля покладається виключно на страхувальника (особу, яка укладає договір та сплачує премію).

Закон надає право страховику стягувати 50 відсотків регресу виключно зі страхувальника, який подав недостовірні відомості з метою заниження ціни полісу, а не з водія, відповідальність якого цим діючим полісом застрахована. Відповідач не вчиняв жодних дій для обману страхової компанії. Якщо власник автомобіля або страховий агент ПрАТ «СГ «ТАС» свідомо занизили вартість страховки при оформленні полісу, відповідач не може нести за це матеріальну відповідальність, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Крім того, на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відповідач ОСОБА_2 як особа з інвалідністю II групи з дитинства повністю звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.11.2023 о 23.40 год в м.Дніпрі на перехресті просп. Слобожанський та вул. Старочумацька сталася дорожньо транспортна пригода за участю автомобіля «НОNDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «Magyar», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2024 у справі про адміністративне правопорушення № 202/21306/23, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.4).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «HONDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 4085377 від 22.05.2023 (а.с.5). За умовами цього полісу в графі «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» вказано, що транспортний засіб не використовується як таксі/ маршрутне таксі.

Власник пошкодженого автомобіля «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом марки «Magyar», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , звернувся до позивача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 22.11.2023 та заявою про страхове відшкодування від 30.11.2023 (а.с.6, 9).

Звернення було розглянуто, пошкодження автомобіля «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом марки «Magyar», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , визнано страховим випадком. Складені акт огляду транспортного засобу (дефектна відомость (а.с.10), акт огляду транспортного засобу (дефектна відомость (а.с.11), звіт № 57229 від 20.12.2023 про визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу (а.с. 12-18), аркуш перевірки даних №57229 від 20.12.2023 (а.с.20-22), аркуш перевірки даних №57229 від 20.12.2023 (а.с.23), ремонтна калькуляція № 23975_55 від 24.11.2023 (а.с.24), аркуш перевірки даних № 23975_55 від 24.11.2023 (а.с.25), страховий акт № 24284/55/923 від 01.12.2023 (а.с. 26), страховий акт № 26418/55/923 від 29.12.2023 (а.с.27), розрахунк страхового відшкодування (а.с.26, 27 на звороті).

ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування по договору № АТ 4085377 від 22.05.2023 на користь ОСОБА_3 в сумі 17 832, 51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 384877 від 03.01.2024, та доплату в сумі 13 908,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 379915 від 07.12.2023, всього - 31 740,51 грн (а.с.28, 29).

Посилаючи на те, що під час ДТП автомобіль «HONDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , використовувся як таксі, про що свідчать фотографії з місця огляду, ідентифікуючі наліпки «UKLON», позивач, на підставі ст. 38-1.1, ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернуся з даним позовом до ОСОБА_2 як водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, та просив стягнути з нього 50% виплаченого страхового відшкодування.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже звертала увага на те, що тлумачення приватно-правових норм має бути розумним та вказала, що «загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства» (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц).

Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, №20166/92, §36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №753/8671/21 зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду».

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року в справі №602/1455/20).

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За приписами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідноіз частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в справі №465/5980/17).

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 526 ЦК України вказує на те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Згідно із положеннями статті 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати ; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Відповідно до статті 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі.

Стаття 999 ЦК України передбачає, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306).

Частина 1 статті 1191 ЦК України вказує, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року, справа №154/2094/16-ц, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В преамбулі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час ДТП надалі - Закон) вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У пункті 1.1 статті 1 вказаного Закону визначено, що страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.

Положення про перелік, значення та порядок застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання страховиками договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджене постановою Правління Національного банку України "Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 30.05.2022 № 108, чинної на момент вчинення ДТП (надалі - Положення).

Як вбачається зі змісту полісу № АТ/4085377, коригуючий коефіцієнт К3 1, тоді як згідно Положення К3 для легкових автомобілів або автобусів з кількістю місць для сидіння до 20, які використовуються фізичною особою для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі становить 1,1 1,4.

Стаття 29 Закону передбачає, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 1 статті 381 Закону у разі, якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, відповідач як особа відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, має відшкодувати позивачу 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в сумі 15 870,26 грн.

Доводи представника відповідача з приводу того, що останній є слабшою стороною у відносинах, договір не укладав та не має нести відповідальність, суд не приймає до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено стороною відповідача, автомобіль «НОNDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , використовувався на час ДТП в якості таксі.

У постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 Верховний Суд сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України);

Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Отже, враховуючи те, що поліс містив відповідні відмітки, зокрема, і щодо умов використання забезпеченого транспортного засобу, відповідач, як інша особа, яка на відповідній правовій підставі керувала забезпеченим транспортним засобом та використовувала його як таксі, зобов`язаний був проявити необхідну обачність та переконатися в тому, що наявний поліс поширює свою дію на транспортний засіб за особливих умов його використання.

Щодо стягнення судового збору.

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).

У частині шостій ст. 141 ЦПК України вказано, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз матеріалів свідчить, що згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_7 від 08.10.2025 відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи довічно.

Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за подання позову у сумі 3 028,00 грн необхідно компенсувати позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 139, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263- 265, 274, 275, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_2 про стягнення сплаченого страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, адреса: 03062, м. Київ, просп. Берестейський, 65) страхове відшкодування в сумі 15 870,26 грн (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят грн 26 коп.).

Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, адреса: 03062, м. Київ, просп. Берестейський, 65) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 3 028, 00 грн( три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у різі розгляду справи (вирішення питання) буз повідомлення (виклику) учсників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.09.2026.

Суддя І.В. Іваницька