Рішення № 140752892, 13.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/16647/26

2/760/17016/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання Гержової С.О., за відсутністю сторін, розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що що подружжя перебуває у процесі розірвання шлюбу, справа №643/2818/26 перебуває на розгляді у Київському районному суді міста Харкова. З 2025 року відповідачка разом із дитиною проживає в Німеччині. Позивач наголошує, що відповідачка систематично ігнорує його прохання про спілкування з дитиною, перешкоджає відеозв`язку, маніпулює нібито «небажанням самої дитини» та погрожує «вищими силами», через що між батьками відсутня згода щодо участі батька у вихованні. Позивач є сумлінним батьком, не має заборгованості зі сплати аліментів, перераховує кошти на утримання дитини та раніше безуспішно звертався до державних органів України і Німеччини для позасудового врегулювання спорів. Посилаючись на норми Конституції України, Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства» та судову практику Верховного Суду і ЄСПЛ щодо пріоритету найкращих інтересів дитини та недопустимості безпідставного обмеження спілкування батька, який проживає окремо, позивач просить суд зобов`язати відповідачку не перешкоджати у вихованні та вільному спілкуванні з донькою, а також визначити конкретні способи такої участі: безперешкодне спілкування засобами дистанційного зв`язку без обмежень у часі, особисті зустрічі на вихідних і канікулах за умови оплати батьком проїзду та супутніх витрат, доступ до всієї інформації про дитину (навчання, здоров`я, дозвілля) та можливість дистанційної участі у батьківських зборах.

Представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Лагутою Г.О. подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог у заявленому позивачем вигляді, зазначаючи, що вимога про усунення перешкод є недоведеною, а запропонований спосіб спілкування не відповідає найкращим інтересам дитини. Наголошує, що відповідачка не заперечує проти права батька на участь у вихованні доньки, однак позовна заява містить лише загальні твердження про перешкоди та не містить належних і допустимих доказів (конкретних фактів відмов, порушення погодженого графіка чи умисного позбавлення зв`язку), а додані скріншоти листування є фрагментарними та подані без належно засвідченого перекладу українською мовою. Щодо визначення порядку спілкування, Відповідач вказує на юридичну невизначеність вимоги про дистанційне спілкування «без обмежень у часі» та наголошує на необхідності встановлення конкретного графіка відеозв`язку через месенджери з урахуванням різниці у часі, навчального навантаження, стану здоров`я та режимів дня й відпочинку малолітньої дитини. Стосовно особистих зустрічей на території України, відповідачка підкреслює, що в умовах повномасштабної збройної агресії та дії воєнного стану регулярні переміщення дитини з безпечного середовища у Німеччині створюють реальну загрозу її життю та здоров`ю, а також можуть негативно вплинути на її статус тимчасового захисту та соціальні гарантії, у зв`язку з чим особисті зустрічі в Україні мають бути відстрочені до скасування воєнного стану, а на цей період реалізовуватися за місцем проживання дитини в Німеччині. Щодо вимог про надання інформації про дитину та забезпечення участі батька у батьківських зборах, відповідачка зазначає, що позивач є законним представником і може самостійно звертатися до відповідних установ Німеччини, а покладення на відповідача обов`язку забезпечити участь у зборах іноземного навчального закладу є юридично зайвим та практично невиконуваним.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій останній наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що заперечення відповідачки зводяться лише до критичної оцінки наданих скріншотів листування та не спростовують факт відсутності спілкування батька з дитиною. Позивач вказує, що існуюча між батьками конфліктна ситуація та особисті неприязні стосунки призводять до позбавлення доньки зв`язку з батьком, що порушує законні інтереси малолітньої дитини. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини, позивач наголошує, що конфлікт між батьками не може бути підставою для відмови у спілкуванні, а відповідачкою не надано жодних належних і допустимих доказів (зокрема висновків компетентних органів) про наявність негативного впливу батька на дитину чи її небажання спілкуватися. Також позивач зазначає, що за актуальною судовою практикою факт існування спору та недосягнення згоди щодо порядку виховання вже є підставою для встановлення судом конкретного способу спілкування, а доказування фактів перешкоджання не вимагає встановлення кожної дії «поза розумним сумнівом». Щодо урахування режиму дня та стану здоров`я дитини, позивач підтверджує свою готовність їх дотримуватися, однак позбавлений можливості дізнатися розклад доньки через відмову відповідачки надавати відповідну інформацію. При цьому позивач звертає увагу суду на те, що відповідачка у відзиві обмежилася лише загальними зауваженнями і не запропонувала власного альтернативного графіка спілкування, що свідчить про її намір ухилитися від забезпечення контакту батька з дитиною.

Відповідачкою подано заперечення на відповідь на відзив, в якому остання наголошує, що доводи позивача ґрунтуються на перекручуванні правової позиції захисту та не спростовують жодного з ключових аргументів відповідачки. Зокрема, відповідачка вказує, що позивач помилково трактує її заперечення як визнання факту чинення перешкод, хоча відповідачка не заперечує проти права батька на спілкування, а лише категорично не погоджується із запропонованим ним небезпечним і нераціональним способом реалізації цього права. При цьому позивач так і не надав жодних нових належних доказів на підтвердження існування конкретних перешкод, умисного приховування дитини чи її позбавлення зв`язку, обмежившись лише загальними посиланнями на судову практику, яка стосується інших фактичних обставин. Крім того, позивач не надав жодної правової оцінки доводам про перебування дитини під тимчасовим захистом у Німеччині та не обґрунтував, яким чином регулярне переміщення малолітньої доньки до України в умовах воєнного стану відповідає її найкращим інтересам і безпеці. Позивач сам визнав відсутність у нього інформації про режим дня, навчання та стан здоров`я доньки, що додатково підтверджує сформованість його позовних вимог без урахування реального способу життя дитини. Посилання позивача на практику Верховного Суду та ЄСПЛ є нерелевантними, оскільки вони стосуються випадків підтвердженого безпідставного обмеження спілкування чи негативного впливу батька, тоді як відповідачка не ставить під сумнів батьківські якості позивача, а наполягає на встановленні безпечного, пропорційного та чітко визначеного порядку спілкування, який захистить стабільність життя дитини.

Позивачем подано пояснення у справі, в яких останній наполягає на задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що відповідачка, декларуючи пріоритет найкращих інтересів дитини, фактично ігнорує той факт, що цим інтересам відповідає саме повноцінне спілкування з обома батьками та отримання піклування від батька нарівні з матір`ю. На підтвердження цього позивач посилається на правову позицію Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі №285/7632/23. Щодо відсутності у нього даних про режим дня доньки, позивач пояснює, що через вік дитини отримати таку інформацію можливо виключно від матері, яка категорично відмовляється її надавати, чим і зумовлена необізнаність батька. Позивач підкреслює суперечливість позиції відповідачки, яка формально не заперечує проти спілкування та визнає належні батьківські якості пзивача й відсутність негативного впливу на дитину, проте фактично блокує контакт і відмовляється від позасудового врегулювання спору. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідачка обмежується лише критикою запропонованого графіка спілкування, але так і не надала жодного власного альтернативного варіанта, що свідчить про її неналежну процесуальну поведінку та намір позбавити батька можливості брати участь у вихованні доньки.

ІІ. Процесуальні дії по справі, заяви сторін

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 16 червня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче судове засідання у справі, запропоновано Службі у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору між батьками стосовно участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27 липня 2026 року представником Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано клопотання про заміну третьої особи у справі (Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) на належний орган опіки та піклування за місцем проживання дитини.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 серпня 2026 року клопотання Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено. Третю особу - Службу у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) замінено на Службу у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації. Зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору між батьками стосовно участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Службою у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації подано інформацію про неможливість надати висновок щодо розв`язання спору між батьками, оскільки дитина з матір`ю не проживають на території Солом`янського району міста Києва, знаходяться за межами України.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Семенов Є.С., належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Представнком позивача подано заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, також в заяві зазначив, що сторона позивача позовні вимоги підтримує.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Лагута Г.О., належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`вилися. Представником відповідачки подана заява про розгляд справи без його участі, також в заяві представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа - представник Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У повідомленні від 04.09.2026 року просив справу розглядати без його участі, при винесенні рішення виходити з інтересів малолітньої дитини.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи вправі просити про її розгляд за його відсутності; за наявності відповідних клопотань усіх учасників суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів. Частина перша статті 223 ЦПК України передбачає, що належне повідомлення учасника про засідання допускає розгляд справи за його відсутності, крім установлених цією статтею випадків. З урахуванням наведених відомостей про повідомлення учасників, поданих заяв та викладених сторонами письмових позицій суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами в порядку загального позовного провадження.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 13 квітня 2019 року Холодногірським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Відомостями реєстру підтверджено зареєстроване місце проживання відповідачки: АДРЕСА_1

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2026 року у справі № 643/2818/26 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 23 червня 2026 року, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Позивач у добровільному порядку надає матеріальну допомогу на утримання малолітньої ОСОБА_3 , перераховуючи кошти на рахунок відповідачки, що підтверджується наданими позивачем квитанціями.

На даний час відповідачка разом із дитиною перебуває на території Федеративної Республіки Німеччина. До матеріалів справи долучено посвідку на проживання № НОМЕР_2 , видану 23 жовтня 2025 року в місті Марбург Відомством у справах іноземних громадян.

З наданих позивачем скріншотів листування сторін у мессенджері вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідачки з проханням забезпечити йому зв`язок з його донькою та позитивних відповідей не отримав. Крім того, у листуванні прослідковується особистий конфлікт між сторонами.

Позивач звертався до Державної служби України у справах дітей з проханням посприяти у захисті прав малолітньої доньки - ОСОБА_3 , 2019 року народження, на території Федеративної Республіки Німеччина.

Листом Державної служби України у справах дітей № 496/03.01-4/ від 0502.2026 року позивачу для відновлення контакту з дитиною з метою здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків було рекомендовано звернутись до Міністерства юстиції України, оскільки питання повернення дитини в Україну та/чи відновлення контакту з дитиною підпадає під імплементацію положень Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі - Конвенція). Згідно з Порядком виконання на території України Конвенції,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 952 «Про виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей» (зі змінами), виконання функцій центрального органу за Конвенцією покладено на Міністерство юстиції України.

З питанням щодо забезпечення здійснення прав доступу до дитини позивач також звертався із заявою до Федерального відомства юстиції Федеративної Республіки Німеччина, а також до Міністерства юстиції України.

Міністерство юстиції України листом № 22713/Ч-3889/12.1 від 18.02.2026 року повідомило позивача про те, що вжиття заходів за заявою про доступ до дитини, яка проживає на території Федеративної Республіки Німеччина, у тому числі встановлення місцезнаходження дитини на території цієї держави, відноситься до компетенції центрального органу ФРН - Федерального відомства юстиції ФРН. Розгляд справи, надання оцінки доказами та прийняття рішення про надання чи відмову у наданні доступу до дитини відноситься до суду тієї Договірної держави, на території якої перебуває дитина, у даному випадку - компетентного суду ФРН. Оскільки, виходячи із зазначеної у зверненні інформації, позивач вже звернувся із заявою до Федерального відомства юстиції ФРН, повторне подання заяви про доступ до дитини з метою подальшого її надіслання Федеральному відомству юстиції ФРН для опрацювання через Мін`юст України та вжиття заходів відповідно до Конвенції, не вбачається за доцільне. За відсутності будь-якої додаткової інформації, яка могла б сприяти виявленню дитини на території конкретної держави, ефективним може бути лише розшук із застосуванням засобів бази даних Інтерполу.

Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості вільного спілкування зі своєю дитиниою, останній звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Службою у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації на виконання ухвали суду від 05 серпня 2026 року в частині зобов`язання надати письмовий висновок щодо розв`язання спору між батьками стосовно участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено суд про неможливість надати висновок щодо розв`язання спору між батьками, оскільки дитина з матір`ю не проживають на території Солом`янського району міста Києва, знаходяться за межами України.

ІV. Застосовані судом норми права.

Відповідно до статті 4 та 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При цьому, права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.49 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та п.47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст.8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п.50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄСПЛ також наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч.8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.141, 150, 155 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків має ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч. 1-2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

За статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною охоплює також надання інформації про дитину або дитині про відповідних осіб, якщо це не суперечить її інтересам. Стаття 16 цього Закону та пункт 2 статті 10 Конвенції про права дитини передбачають збереження регулярних особистих відносин і прямих контактів дитини з батьками, які проживають у різних державах, з урахуванням установлених законом винятків. Отже, перебування за кордоном потребує визначення придатного способу реалізації контакту.

Стаття 171 СК України та стаття 12 Конвенції про права дитини вимагають забезпечити дитині, здатній сформулювати власну думку, можливість бути вислуханою з урахуванням її віку та зрілості. Висловлювання одного з батьків про бажання дитини не тотожне з`ясуванню її власної думки.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Службою у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації висновок щодо розв`язання спору між батьками не надано, оскільки дитина з матір`ю не проживають на території Солом`янського району міста Києва, знаходяться за межами України.

Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.

Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.

Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 року у справі № 523/19706//19.

Зважаючи на те, що на час звернення до суду та вирішення спору судом малолітня ОСОБА_3 , 2019 року народження, проживає разом з матір`ю за межами України, у зв`язку з чим органи опіки та піклування не має можливості обстежити умови проживання дитини з матір`ю за місцем проживання (реєстрації) в Україні, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними у справі доказами.

Щодо наявності перешкод у спілкуванні позивача з дитиною суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом статті 159 Сімейного кодексу України підставою для задоволення вимоги про усунення перешкод є встановлення судом фактів дій чи бездіяльності того з батьків, з ким проживає дитина, які чинять реальні перешкоди другому з батьків у спілкуванні та вихованні. При цьому для встановлення чинення перешкод у сімейних спорах не застосовується кримінально-процесуальний стандарт доказування «поза розумним сумнівом», а застосовується цивільно-процесуальний стандарт «вірогідності доказів» (стаття 79 ЦПК України), згідно з яким обставина вважається доведеною, якщо надані стороною докази є більш переконливими порівняно з доказами протилежної сторони.

Факт звернення позивача до державних органів України та Німеччини, а також до суду свідчить про його прагнення врегулювати спір та реалізувати свої батьківські права.

Листування в месенджері оцінюється судом за правилами статей 77-80, 100 ЦПК України. Паперове відтворення (скріншот) електронного доказу відповідно до частини другої статті 100 ЦПК України не є підставою для його автоматичного відхилення. Загальний підхід до оцінювання електронних доказів відображено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-56гс22), де зазначено, що подання електронного доказу в паперовій копії є допустимим способом доказування, якщо учасник справи не ставить під обґрунтований сумнів відповідність цієї копії оригіналу.

Дослідивши надане позивачем листування між сторонами, належність та автентичність якого відповідачкою належним чином не спростована, суд встановив, що на неодноразові наполегливі прохання батька забезпечити йому дистанційний зв`язок з донькою відповідачка обмежилася лише категоричною відповідддю про те, що дитина нібито «не бажає спілкуватися і не буде».

Оцінюючи вказані реакції відповідачки, суд зазначає, що за відсутності належних і допустимих доказів (зокрема висновків психологічного дослідження, органів опіки та піклування чи медичних документів), які б свідчили про наявність негативного впливу батька на дитину або про сформоване негативне ставлення малолітньої дитини до батька з його вини, самі лише посилання матері на «небажання дитини» не можуть слугувати правовою підставою для позбавлення батька його конституційного права на участь у вихованні доньки.

Згідно з правовою позиціяєю Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 487/2960/23, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батько, який проживає окремо, має рівні права на спілкування, якщо не доведено його протиправної чи шкідливої поведінки щодо дитини.

Наведені докази у своїй сукупності підтверджують, що відповідачка чинила перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, унаслідок чого регулярний контакт батька з донькою не забезпечений. За таких обставин вимога позивача про зобов`язання відповідача не чинити перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір щодо визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з донькою, слід урахувати таке.

За усталеною судовою практикою у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Однак сам факт емоційно напружених відносин між колишнім подружжям та особисті конфлікти між сторонами або образи не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Суд зауважує, що в спорах щодо дитини остання є суб`єктом, а не об`єктом правовідносин, і у будь-якому випадку найвищою метою є захист найкращих інтересів дитини, навіть якщо такі не співпадають з інтересами одного чи обох батьків.

Вирішуючи вимогу про визначення способу участі позивача у спілкуванні з дитиною, суд бере до уваги, що проживання батька в Україні, а дитини у Федеративній Республіці Німеччина об`єктивно ускладнює проведення регулярних особистих зустрічей. За таких умов регулярний відео- та аудіозв`язок є ефективним і доступним способом підтримання сімейних відносин та емоційного контакту між батьком і донькою без зміни звичного середовища проживання, навчання та відпочинку малолітньої дитини.

Заявляючи вимогу про дистанційне спілкування, позивач просить встановити його «без обмежень у часі». Суд зазначає, що таке формулювання саме собою не є незаконним, а аналогічний спосіб захисту застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 січня 2025 року у справі № 285/7632/23 та від 18 грудня 2024 року у справі № 753/2281/23. Водночас умова про спілкування «без обмежень у часі» в контексті захисту найкращих інтересів дитини не може трактуватися як обов`язок малолітньої дитини перебувати на зв`язку цілодобово або переривати свій сон, навчання, відпочинок чи лікування.

З метою зменшення залежності контактів від необхідного погодження між батьками, запобігання виникненню нових конфліктних ситуацій та забезпечення виконання судового рішення, суд вважає за необхідне визначити конкретні гарантовані періоди зв`язку.

При цьому суд враховує процесуальну поведінку відповідача, яка, наполягаючи у запереченнях на необхідності врахування розкладу дня та навчання дитини, власних альтернативних проміжків часу та конкретного графіка спілкування суду так і не запропонувала.

За таких обставин, з метою забезпечення балансу інтересів сторін та захисту права дитини на спілкування з батьком, суд визначає графік за власним розсудом із дотриманням принципу розумності. Для усунення юридичної невизначеності та фіксації різниці з київським часом, графік спілкування визначається за місцевим часом міста Марбург (Федеративна Республіка Німеччина), де фактично проживає дитина.

Оцінюючи вік дитини, режим її навчання та необхідність збереження стабільного розпорядку дня, суд вважає доцільним встановити гарантований дистанційний зв`язок щовівторка та щочетверга з 18:00 до 18:30, а також щосуботи з 11:00 до 11:30 (за місцевим часом м. Марбург, ФРН). Зазначені часові проміжки забезпечують регулярну можливість контакту батька з донькою, а визначена тривалість (30 хвилин) є оптимальною з огляду на вікові особливості дитини, її здатність утримувати увагу та підтримувати розмову. При цьому фактична тривалість спілкування може бути збільшена за бажанням самої дитини та за наявності можливості у батька.

Дистанційне спілкування здійснюється засобами відео- та аудіозв`язку з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype або інших програмних засобів за домовленістю батьків.

Організаційна допомога матері у забезпеченні технічної можливості зв`язку (надання пристрою, підключення до мережі Інтернет) є її батьківським обов`язком, проте вона не означає обов`язкового контролю змісту кожної розмови з боку відповідача, оскільки спілкування батька з дитиною має відбуватися у вільній та невимушеній атмосфері.

У разі виникнення поважних причин, які унеможливлюють проведення спілкування у визначений час (хвороба дитини, навчальні чи інші об`єктивні обставини), відповідач зобов`язана своєчасно (не пізніше ніж за 2 години до початку зв`язку) повідомити про це позивача. У такому випадку пропущений контакт переноситься на резервний час - наступний вихідний день (неділю) в аналогічний часовий проміжок, що забезпечує стабільність виконання судового рішення та упереджує ухилення від його виконання.

Вирішуючи питання щодо порядку проведення особистих зустрічей батька з малолітньою донькою, суд виходить із необхідності дотримання справедливого балансу між правом батька на особисте спілкування з дитиною та забезпеченням безпеки, стабільності й найкращих інтересів самої дитини. При цьому суд враховує фактичне місце перебування дитини за кордоном, режим її навчання, безпеку потенційних маршрутів переміщення, тривалість поїздок та об`єктивну можливість батька прибути до дитини.

Запровадження та дія в Україні воєнного стану самі по собі не є безумовною підставою для повного позбавлення батька права на особисті зустрічі з дитиною чи відкладення таких контактів на невизначений строк. У постанові від 22 січня 2025 року у справі № 285/7632/23 Верховний Суд погодився з висновками про те, що тимчасовий виїзд дитини за кордон та наявність воєнного стану не повинні використовуватися як спосіб обмеження прав батька на особисте спілкування з дитиною, у зв`язку з чим відстрочення виконання рішення суду в частині особистих зустрічей до закінчення воєнного стану є недоцільним. Водночас це висновування не означає обов`язковості регулярного переміщення дитини в Україну в кожній справі, оскільки конкретний спосіб контактів залежить від сукупності встановлених судом обставин.

Аналогічно у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 363/5573/23 Верховний Суд підтримав правову позицію щодо визначення порядку особистих зустрічей батька з дітьми саме за місцем їх фактичного перебування. Такий підхід забезпечує реалізацію фундаментального права батька на особисте спілкування та підтримання безпосереднього емоційного контакту з донькою без покладення на малолітню дитину надмірного та виснажливого обов`язку регулярно здійснювати тривалі міжнародні поїздки.

Оцінюючи вимогу позивача про зобов`язання матері забезпечити регулярні особисті зустрічі з донькою на території України на вихідних та під час канікул (за умови оплати батьком проїзду), суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню та корегуванню з огляду на наступне.

В умовах триваючої повномасштабної збройної агресії проти України, регулярні багатогодинні трансферні поїздки дитини з безпечного середовища у Федеративній Республіці Німеччина до України та у зворотному напрямку пов`язані з тривалим перебуванням на пункті пропуску через державний кордон, логістичною складністю, високим рівнем психоемоційного навантаження та схильністю до безпекових ризиків під час перебування в Україні. При цьому посилання відповідача на потенційну втрату дитиною статусу тимчасового захисту чи соціальних виплат у Німеччині внаслідок виїзду суд не покладає в основу рішення, оскільки такі твердження є припущеннями і не підтверджені належними й допустимими доказами про зміст норм іноземного права та конкретні умови перебування дитини.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що найкращим інтересам дитини на даному етапі відповідає проведення особистих зустрічей за місцем її фактичного проживання у м. Марбург (Федеративна Республіка Німеччина). Позивач як повнолітня особа не позбавлений об`єктивної можливості прибути до місця проживання доньки для реалізації своїх батьківських прав.

Враховуючи необхідність конкретизації порядку спілкування задля уникнення непорозумінь між батьками, суд вважає за доцільне встановити, що особисті зустрічі батька з дитиною можуть проводитися у першу суботу кожного календарного місяця з 11:00 до 14:00 (за місцевим часом м. Марбург, ФРН) за місцем фактичного проживання (перебування) дитини в Німеччині, без ночівлі та без її вивезення за межі відповідного населеного пункту.

Для забезпечення належної організації зустрічей позивач зобов`язаний письмово (шляхом направлення повідомлення в месенджері) повідомити відповідача про свій візит не пізніше ніж за 7 днів до запланованої дати. Усі витрати, пов`язані з його проїздом, проживанням та проведенням зустрічі, позивач несе самостійно. Якщо дата та час особистої зустрічі збігаються із часом запланованого дистанційного відеозв`язку, така особиста зустріч замінює відповідний сеанс відеозв`язку.

Розглядаючи вимоги позивача про зобов`язання відповідача забезпечити йому доступ до всієї інформації стосовно навчання, успішності, стану здоров`я, дозвілля дитини, а також можливість дистанційної участі у батьківських зборах, суд виходить із того, що рівність прав та обов`язків обох батьків щодо виховання дитини (стаття 141 СК України) передбачає обізнаність кожного з них про істотні обставини її життя.

У постанові від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 Верховний Суд зазначив, що своєчасне повідомлення другого з батьків про важливі факти життя та розвитку дитини є невід`ємною складовою особистого контакту з нею. За таких обставин сам по собі факт наявності у батька законного права самостійно звертатися до відповідних установ (медичних, освітніх тощо) не є достатньою підставою для відмови у покладенні на матір обов`язку надавати наявну в неї інформацію стосовно дитини, особливо в умовах, коли дитина перебуває за кордоном, а мати є єдиною особою, яка безпосередньо володіє первинними відомостями.

Надання матір`ю відомостей про найменування та адресу навчального закладу, істотні зміни у розкладі занять, стан здоров`я, хвороби чи лікування дитини, а також про інші обставини, що безпосередньо впливають на можливість дистанційного спілкування, є необхідною умовою для належного та спільного здійснення батьківських обов`язків. Водночас сформована позивачем вимога про «надання повного доступу до всієї інформації» потребує чіткої конкретизації щодо предмета, строків та меж її виконання задля забезпечення виконуваності рішення суду та дотримання приватності дитини й третіх осіб.

Щодо вимоги про забезпечення дистанційної участі батька у батьківських зборах, суд зазначає про необхідність розмежування обов`язку матері передати батькові наявні в неї відомості про дату і час проведення зборів від обов`язку гарантувати безпосередній допуск батька чи створення технічної можливості його участі з боку іноземного навчального закладу. Оскільки навчальний заклад розташований на території Федеративної Республіки Німеччина і не є учасником цього судового процесу, питання допуску батьків та внутрішнього технічного формату проведення зборів вирішуються адміністрацією закладу відповідно до його внутрішнього регламенту та норм іноземного права. Відповідач не може нести процесуально забезпечуваний обов`язок гарантувати результат, який повністю залежить від рішення третьої особи.

За таких обставин зазначена позовна вимога підлягає частковому задоволенню шляхом покладення на відповідача обов`язку письмово (зокрема за допомогою месенджерів) інформувати позивача про назву та адресу навчального закладу, стан здоров`я доньки (у разі захворювання), а також пересилати наявні у неї офіційні повідомлення чи запрошення на батьківські збори протягом 3 днів з моменту їх отримання.

Оцінивши надані докази та встановивши факт чинення відповідачкою перешкод у спілкуванні батька з донькою, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Конституція України, Сімейний кодекс України та Конвенція про права дитини закріплюють принцип рівності прав обох батьків та право дитини на регулярний контакт із кожним із них. Тому вимога про зобов`язання відповідача не чинити перешкод у спілкуванні підлягає задоволенню.

Визначаючи порядок та способи участі батька у вихованні доньки, суд виходить із забезпечення її найкращих інтересів. Ураховуючи вік дитини, її проживання за кордоном під тимчасовим захистом у ФРН, режим навчання та відпочинку, а також безпекову ситуацію в Україні, суд вважає за необхідне встановити чіткий і пропорційний графік спілкування: заздалегідь визначені дні та години відеозв`язку за місцевим часом м. Марбург (ФРН), особисті зустрічі за місцем проживання дитини в Німеччині, а також обов`язок матері надавати батькові основну інформацію про доньку.

У задоволенні решти вимог - щодо дистанційного спілкування «без обмежень у часі», обов`язкових приїздів дитини в Україну під час воєнного стану та зобов`язання відповідача гарантувати допуск батька до зборів в іноземному навчальному закладі - слід відмовити як таких, що є юридично невизначеними, створюють безпекові ризики для дитини або залежать від рішень третіх осіб.

VІ. Розподіл судових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас частиною дев`ятою цієї статті передбачено можливість покладення судових витрат повністю або частково на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, незалежно від результатів його вирішення.

У цій справі судом установлено, що відповідачка перешкоджала спілкуванню позивача з донькою, у зв`язку із чим він був змушений звернутися до суду за захистом свого права на участь у вихованні дитини та спілкування з нею. За результатами розгляду справи суд визнав обґрунтованою вимогу про усунення таких перешкод та визначив порядок реалізації позивачем зазначеного права. Отже, звернення позивача до суду було зумовлене встановленими судом неправомірними діями відповідачки.

Часткове задоволення позову пов`язане з необхідністю визначення такого порядку спілкування та участі батька у вихованні дитини, який відповідає її найкращим інтересам, ураховує проживання за кордоном і безпекові обставини, а також із відсутністю підстав покладати на відповідачку обов`язки, виконання яких залежить від рішень іноземного навчального закладу. Ці обставини не спростовують установленого судом факту перешкоджання спілкуванню та його зв`язку з виникненням спору.

Ураховуючи причини виникнення спору, характер установленого порушення та необхідність судового захисту прав позивача, суд вважає обґрунтованим застосувати частину дев`яту статті 141 ЦПК України та покласти на відповідачку витрати позивача зі сплати судового збору в повному розмірі - 1 331,20 грн.

Керуючись статтями 3, 9, 12, 18 Конвенції про права дитини, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, [конкретною нормою про юрисдикцію] та статтею 15 Конвенції 1996 року, статтями 7, 19, 141, 150, 153, 155, 157, 159, 171 СК України, статтями 1, 12, 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 100, 141, 211, 223, 247, 258-265, 268, 273, 354, 355, 497 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути встановлені судом перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та забезпечувати виконання визначеного цим рішенням порядку контактів.

Визначити такий порядок дистанційного спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 : щовівторка та щочетверга з 18:00 до 18:30, щосуботи з 11:00 до 11:30 за місцевим часом міста Марбург, Федеративна Республіка Німеччина.

Зв`язок здійснювати через месенджер Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype або інших програмних засобів за домовленістю батьків. У разі технічної неможливості відеозв`язку використовувати аудіозв`язок або телефонний дзвінок за повідомленим іншому з батьків актуальним номером телефону.

Зобов`язати ОСОБА_2 у визначений час забезпечувати дитині доступ до наявного справного засобу зв`язку, необхідную допомогу з підключенням і спокійні умови для розмови. Позивач ОСОБА_1 ініціює дзвінок на початку визначеного проміжку часу. Батьки не повинні обговорювати під час контакту взаємні претензії або залучати дитину до їхнього конфлікту.

Визначені проміжки є гарантованим часом доступності для контакту. Розмова може бути коротшою з огляду на самопочуття та потреби дитини; фізичний або психологічний примус до неї не допускається. Додаткове спілкування можливе за бажанням дитини та можливістю батька, з урахуванням навчання, сну, лікування і відпочинку.

У разі хвороби дитини, перебування на обов`язкових навчальних чи лікувальних заходах або технічної несправності, які об`єктивно унеможливлюють контакт, ОСОБА_2 повідомляє ОСОБА_1 письмовим повідомленням одразу після того, як їй стало про це відомо. Пропущений вівторковий контакт переноситься на середу з 18:00 до 18:30, четверговий - на п`ятницю з 18:00 до 18:30, суботній - на неділю з 11:00 до 11:30 за тим самим місцевим часом міста Марбург (ФРН), якщо поважна причина відпала. Інший резервний час допускається за письмовою домовленістю батьків.

Визначити особисті зустрічі ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 у першу суботу кожного календарного місяця з 11:00 до 14:00 за місцевим часом у населеному пункті фактичного проживання дитини - місто Марбург, Федеративна Республіка Німеччина, без ночівлі та без виїзду за межі цього населеного пункту. Місце передання дитини та її повернення: за місцем фактичного проживання (перебування) дитини у м. Марбург (ФРН) або за іншою письмово погодженою батьками адресою у цьому ж населеному пункті.

Позивач ОСОБА_1 не пізніше ніж за сім календарних днів до зустрічі письмово повідомляє відповідача ОСОБА_2 про свій намір прибути. За наявності такого повідомлення додаткова згода відповідача на передбачену графіком зустріч не вимагається. Відповідач забезпечує передання дитини, позивач - її своєчасне повернення у визначеному місці. Витрати на свій проїзд, проживання та проведення зустрічі позивач несе самостійно.

Зустрічі проводити без обов`язкової присутності матері.

За відсутності завчасного повідомлення про прибуття або якщо зустріч не відбулася з об`єктивної причини, у відповідну суботу застосовується порядок дистанційного спілкування за пунктом 3 цього рішення. Фактичне проведення особистої зустрічі замінює відеосеанс, що припадає на той самий час.

Зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 наявну в неї інформацію щодо доньки ОСОБА_3 у такому порядку:

- протягом семи календарних днів із дня набрання рішенням законної сили повідомити найменування та доступні контактні дані навчального закладу у м. Марбург (ФРН), який відвідує дитина, її розклад навчання та занять у частині, необхідній для організації спілкування, а також актуальний канал зв`язку з дитиною. Про зміни цих відомостей повідомляти протягом трьох календарних днів після того, як вони стали відомі відповідачу;

- про госпіталізацію, невідкладне лікування та інші істотні зміни стану здоров`я повідомляти без невиправданої затримки, але не пізніше двадцяти чотирьох годин після того, як відповідач дізналася про них, за наявності об`єктивної можливості зв`язку. На письмовий запит позивача протягом семи календарних днів надавати копії наявних у відповідача документів щодо здоров`я та навчання дитини, необхідних для участі у її вихованні й піклуванні, з дотриманням прав дитини та третіх осіб;

- про батьківські збори повідомляти протягом двох календарних днів після отримання відповідної інформації, а якщо до їх проведення залишається менше двох днів - невідкладно. Передавати отримані від закладу запрошення та відомості про спосіб участі, які можуть бути правомірно передані іншому законному представникові дитини.

Інформацію передавати через месенджер WhatsApp (або Telegram/Viber чи на електронну адресу позивача). Цей обов`язок не передбачає передання особистих паролів, доступу до приватного листування відповідача або самостійного створення нею дистанційного формату зборів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1 000 грн (одна тисяча ) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 13.10.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Семенов Єгор Сергійович, адреса: 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, б. 3, оф. 7, РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник відповідачки: адвокат Лагута Геннадій Олексійович, адреса: Харківська область, м. Люботин, РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, адреса: 03151, Україна, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 41, ЄДРПОУ 37485506.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".

Головуюча суддя Сердюк Н.В.