Ухвала суду № 140752538, 05.10.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/28967/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

кримінальне провадження № 62024000000000720 від 16.08.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 ; захисник ОСОБА_7 ; обвинувачені: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (в залі суду), ОСОБА_8 ; обвинувачений ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

В С Т А Н О В И В :

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 клопотав про продовження на два місяці строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під домашнім арештом із забороною цілодобово залишати житло та виконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що ризики, які були враховані під час застосування запобіжного заходу, продовжують існувати. Зокрема, прокурор зазначив про можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується.

На обґрунтування ризику переховування прокурор послався на тяжкість пред`явленого обвинувачення та передбаченого законом покарання, наявність у ОСОБА_3 широкого кола знайомств, попередні регулярні виїзди за кордон та майнові ресурси. Ризик незаконного впливу на свідків прокурор пов`язував з обізнаністю обвинуваченого про їхні персональні дані та зміст наданих ними показань.

На думку прокурора, застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_3 та виконання ним покладених процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 клопотання підтримав, просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на те, що зазначені прокурором ризики є неактуальними та повторюють обставини, на які сторона обвинувачення посилалася під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник клопотав про зміну умов домашнього арешту або про зміну запобіжного заходу на більш м`який у вигляді особистого зобов`язання.

Вислухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, що стосується питання, яке вирішується, та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам учинення дій, передбачених цією статтею.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд має перевірити актуальність ризиків, для запобігання яким його застосовано, оцінити обставини, передбачені ст. 178 КПК України, та визначити, чи можуть менш суворі обмеження забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Домашній арешт згідно зі ст. 181 КПК України полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Судом установлено, що з 06 червня 2024 року до ОСОБА_3 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого неодноразово продовжувався.

Первісно ОСОБА_3 було визначено заставу в розмірі 93 320 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 282 572 960 грн. Надалі її розмір неодноразово зменшувався та ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 червня 2026 року був визначений у розмірі 1 503 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 001 984 грн. Жодна з визначених сум застави фактично внесена не була.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 361-2 КК України закрито. Отже, на час розгляду клопотання ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 206-2 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року ОСОБА_3 змінено запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком отримання невідкладної медичної допомоги та прямування до найближчого укриття цивільного захисту населення, строком до 06 жовтня 2026 року.

Цією ж ухвалою обвинуваченого зобов`язано прибувати до суду за кожною вимогою та покладено на нього обов`язки утримуватися від спілкування з визначеними особами з приводу обставин інкримінованих кримінальних правопорушень, здати на зберігання документи для виїзду за кордон і носити електронний засіб контролю.

Підставами для зміни запобіжного заходу стали сукупність установлених судом обставин, зокрема тривалість перебування ОСОБА_3 під вартою, зменшення обсягу обвинувачення, фактичне невнесення раніше визначених сум застави, а також обставини щодо правового статусу окремих об`єктів майна, які враховувалися під час оцінки ризику перешкоджання кримінальному провадженню.

Зокрема, суд урахував обставини, встановлені ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року та від 08 квітня 2026 року щодо скасування арешту окремих об`єктів майна у зв`язку з набуттям права власності на них АТ «КОМІНБАНК» у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та належністю іншого майна ОСОБА_9 на праві особистої приватної власності.

При цьому суд виходив із того, що забезпечення можливої конфіскації здійснюється шляхом застосування передбачених законом заходів щодо конкретного майна, а сама можливість призначення такого додаткового покарання не обумовлює необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою.

Водночас ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року суд не встановив припинення всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а дійшов висновку про можливість їх належного стримування шляхом застосування цілодобового домашнього арешту в поєднанні з електронним контролем, забороною спілкування з визначеними особами та здачею документів для виїзду за кордон.

Отже, обставини, які обумовили зміну тримання під вартою на домашній арешт, суд ураховує і під час цього розгляду. Водночас вони не свідчать самі по собі про достатність подальшого пом`якшення застосованого запобіжного заходу.

За викладеною у клопотанні версією сторони обвинувачення, ОСОБА_3 інкримінується організація протиправного заволодіння майном ПрАТ «ХК «Київміськбуд» шляхом учинення правочинів із використанням підроблених документів, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику шкоду.

Відповідні дії, за доводами прокурора, стосувалися майнових прав на нежитлові приміщення та машиномісця житлового комплексу «Чарівне місто» на вул. Бориспільській, 18-26 у м. Києві та передбачали використання підроблених документів, укладення договорів за участю підшуканих фізичних осіб і проведення багаторазових циклічних фінансових операцій через рахунки пов`язаних товариств. Розмір завданої шкоди сторона обвинувачення визначає в сумі 282 575 238 грн.

На підтвердження викладених обставин прокурор посилається на показання потерпілого та свідків, матеріали обшуку від 22 серпня 2023 року, огляди інформації з електронних носіїв, документи щодо руху коштів, висновки судово-економічної та судово-почеркознавчої експертиз.

Оцінка зазначених матеріалів під час вирішення питання про запобіжний захід здійснюється в межах цього питання та не означає встановлення винуватості ОСОБА_3 . Доведеність обвинувачення та остаточна оцінка доказів підлягають вирішенню за результатами судового розгляду.

Оцінюючи доводи захисту про неактуальність ризиків, на які прокурор посилався під час застосування тримання під вартою, суд зазначає, що зміна виду запобіжного заходу не припиняє автоматично обставин, які зумовили необхідність його застосування. Визначальним є те, чи зберігають ці обставини значення на час розгляду клопотання та чи потребують вони подальшого застосування встановлених обмежень.

Ризик переховування від суду суд оцінює з урахуванням тяжкості пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, можливого покарання у виді позбавлення волі, а також наведених прокурором відомостей про коло його зв`язків і попередні регулярні виїзди за кордон. У своїй сукупності ці обставини зберігають значення для оцінки можливості ухилення обвинуваченого від суду.

При цьому тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для продовження запобіжного заходу, а враховується разом з іншими обставинами провадження. Наявність визначеного місця проживання враховується на користь обвинуваченого, однак сама по собі не усуває зазначеного ризику.

Цілодобовий домашній арешт, електронний контроль та зберігання паспорта для виїзду за кордон забезпечують контроль за місцеперебуванням ОСОБА_3 та стримування ризику переховування від суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків суд ураховує характер інкримінованої ОСОБА_3 організаторської ролі, описані стороною обвинувачення зв`язки між учасниками відповідних подій та обізнаність обвинуваченого про осіб, показання яких мають значення для перевірки обвинувачення.

Зазначені обставини обумовлюють необхідність подальшого обмеження можливостей особистих контактів та збереження заборони спілкування з визначеними особами з приводу обставин інкримінованих кримінальних правопорушень. Така заборона спрямована на недопущення узгодження показань або іншого впливу на їхній зміст.

Водночас суд не пов`язує необхідність продовження домашнього арешту виключно з можливістю призначення конфіскації майна. Як зазначено в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року, забезпечення можливої конфіскації здійснюється шляхом застосування передбачених законом заходів щодо конкретного майна та має окреме правове призначення.

Посилання прокурора на ризик учинення іншого кримінального правопорушення суд оцінює з урахуванням попереднього висновку про можливість його стримування домашнім арештом. Саме повторення цього доводу не є визначальним для задоволення клопотання, оскільки необхідність продовження запобіжного заходу в цьому випадку обґрунтована насамперед збереженням ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків.

Відсутність даних про порушення ОСОБА_3 установлених обмежень суд ураховує на його користь. Водночас належна поведінка в умовах застосованого контролю не усуває наведених обставин, які обумовлюють необхідність його збереження. Висновок про продовження запобіжного заходу ґрунтується на оцінці цих обставин у сукупності, а не лише на факті попереднього застосування домашнього арешту.

Суд також ураховує загальну тривалість обмеження свободи ОСОБА_3 та істотність обмежень, пов`язаних із цілодобовим домашнім арештом. Зазначене потребує перевірки їх необхідності при кожному продовженні запобіжного заходу. Під час цього розгляду суд установив, що збереження чинних обмежень відповідає потребі забезпечення участі обвинуваченого в судовому розгляді та запобігання незаконному впливу на свідків.

Зміна цілодобового домашнього арешту на заборону залишати житло лише в певний період доби або на особисте зобов`язання істотно зменшить обсяг контролю за пересуванням обвинуваченого та розширить можливості особистих контактів. З огляду на встановлені ризики суд вважає, що на цьому етапі такі заходи не забезпечать достатнього їх стримування.

Збереження лише обов`язку прибувати до суду та заборони спілкування з визначеними особами без цілодобового обмеження пересування не забезпечить того обсягу контролю, необхідність якого зберігається з урахуванням обставин цього провадження.

Обов`язки утримуватися від спілкування з визначеними особами, продовжити зберігання паспорта для виїзду за кордон та носити електронний засіб контролю безпосередньо пов`язані зі встановленими ризиками. Необхідність їх виконання зберігається протягом строку продовженого домашнього арешту.

Передбачені винятки для отримання невідкладної медичної допомоги та прямування до найближчого укриття забезпечують можливість реагування на загрози життю і здоров`ю обвинуваченого.

Таким чином, урахувавши загальну тривалість обмеження свободи ОСОБА_3 , мотиви зміни запобіжного заходу ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року, подальший перебіг провадження та доводи сторін, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під домашнім арештом цілодобово з продовженням строку виконання покладених обов`язків до 05 грудня 2026 року.

Застосований запобіжний захід у поєднанні з визначеними процесуальними обов`язками є співмірним із установленими ризиками та забезпечує належний баланс між завданнями кримінального провадження і правами обвинуваченого. Підстав для зміни умов домашнього арешту або застосування особистого зобов`язання суд не встановив.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити до 05 грудня 2026 року строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під домашнім арештом із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги та прослідування до найближчого укриття цивільного захисту населення.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 прибувати до суду за кожною вимогою, а також строком до 05 грудня 2026 року виконувати наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: утримуватися від спілкування з приводу обставин інкримінованих злочинів з обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та працівниками ПрАТ «Київміськбуд»; продовжити зберігання у СОД Фастівського об`єднаного відділу ДМС у м. Києві та Київській області паспорта для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії ухвали до 05 грудня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_19