Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №:755/15286/25
Провадження №: 2/755/4182/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Єрусалімцевій О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «Перший Український Міжнародний Банк») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від
02 вересня 2019 року № 1001395158701 в розмірі 35 585,88 грн та судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 вересня 2019 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001395158701, відповідно до умов якого відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 50 000,00 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язанні, не повертає своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов договору. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 02 вересня 2019 року № 1001395158701 загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 04 червня 2024 року становить 35 585,88 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20 623,44 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 9,60 грн, та заборгованості за комісією - 14 952,84 грн.
У зв`язку з вказаним просить позовні вимоги задовольнити.
У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Яровенко Н.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 24 березня 2026 року № 1046 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2026 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року зазначену справу прийнято до провадження судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. Також позивач повідомив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
20 травня 2026 року (вхід. від 21 травня 2026 року № 32481) до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , в якому відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що за адресою місця реєстрації фактично не проживає з 2019 року, про існування судової справи дізналась лише 05 травня 2026 року через мобільний додаток «Дія», і відразу зареєструвала електронний кабінет для реалізації свого права на захист. Просить поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, оскільки такий строк пропущено з поважних причин.
Відповідач зазначає, що позивачем до системи «Електронний суд» не долучено будь-яких первинних доказів на підтвердження позовних вимог. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом, оскільки кредитні правовідносини між сторонами пов`язані з перебуванням відповідача у трудових відносинах з позивачем, які припинилисяв 2020 році, і після чого відповідачем не здійснювалося жодних операцій та платежів. Також ОСОБА_1 вказує на заборону нарахування штрафів, пені та підвищених відсотків за кредитним договором у період карантину та на час дії воєнного стану в Україні.
На підставі зазначеного просить поновити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, застосувати наслідки пропуску позовної давності, та у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 178 ЦПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Поданий відповідачем ОСОБА_1 відзив на позовну заяву від 20 травня 2026 року (вхід. від
21 травня 2026 року № 32481) не відповідає вимогам статті 178 ЦПК України, оскільки до поданого відзиву на позовну заяву не додано доказів направлення його копії позивачу - АТ «Перший Український Міжнародний Банк», одночасно із надісланням (наданням) відзиву до суду.
З огляду на недотримання відповідачем вимог статті 178 ЦПК України щодо надіслання (надання) копії візиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, суд під час вирішення справи по суті не братиме до уваги поданий відповідачем ОСОБА_1 відзив на позовну заяву та долучені до нього докази.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 02 вересня 2019 року ОСОБА_1 підписала заяву № 1001395158701 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписанням якої відповідач беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «Перший Український Міжнародний Банк» в повному обсязі.
Підписанням заяви ОСОБА_1 беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ ««Перший Український Міжнародний Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщена на сайті банку в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, та і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування.
Підписанням заяви відповідач підтвердила свою згоду на укладення договору на наступних умовах: цільове призначення - споживчий кредит, сума - 50 000,00 грн, строк - 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99 %, розмір процентної ставки - 0,01 % річних.
Також 02 вересня 2019 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту з якого вбачаються, такі основні умови кредитування: тип кредиту - кредит, сума/ліміт кредиту - 50 000,00 грн, мета кредиту - загальні споживчі цілі, строк кредитування - 24 місяці, фіксована стандартна процентна ставка - 0,01 % річних, загальні витрати за кредитом - 35 885,08 грн, реальна річна процентна ставка - 76,8874 % річних. Також, пунктом 5 паспорту споживчого кредиту від 02 вересня 2019 року сторони узгодили порядок повернення кредиту, а саме графік платежів по кредитній лінії з визначенням суми, що підлягає сплаті за розрахунковий період.
До матеріалів справи позивачем долучено копію паспорта громадянина України та копію картки фізичної особи - платника податків на ім`я ОСОБА_1 .
У матеріалах справи міститься копія публічної пропозиції ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 12 червня 2019 року).
Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший Український Міжнародний Банк» зазначено, що підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.
Відповідно до пункту 5.1.4 Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.
Згідно із пунктом 5.1.7 Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
З наданих матеріалів вбачається, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 02 вересня 2019 року № 1001395158701, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в письмовій формі.
Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 02 вересня 2019 року
№ 1001395158701 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (стаття 1054 ЦК України).
З виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 02 вересня 2019 року по 03 червня 2025 року встановлено, що відповідач користувалась кредитною лінією, періодично вносила кошти на погашення кредитної заборгованості.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 вересня 2019 року № 1001395158701 станом на 03 червня 2025 року становить 35 587,93 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 20 623,44 грн, заборгованість за відсотками - 11,65 грн, заборгованість за комісією - 14 952,84 грн.
Відповідач контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту суду не надала.
Отже, заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку та розрахунком заборгованості станом на 04 лютого 2025 року.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Разом з тим, відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 20 623,44 грн.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк, кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 20 623,44 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
Щодо нарахованих АТ «Перший Український Міжнародний Банк» відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та штрафним санкціям за користування кредитними коштами.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором від 02 вересня 2019 року
№ 1001395158701, сума заборгованості за простроченими відсотками становить - 11,65 грн.
Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 02 вересня 2019 року № 1001395158701, з якої заборгованість за процентами - 9,60 грн.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору, відповідним правом остання не скористалася.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості по комісії суд зазначає таке.
Пунктом 4 заяви визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,99 %. Строк кредитування - 24 місяці (пункт 3).
Водночас, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті
8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку
2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Таким чином, враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача комісії за користування кредитом у розмірі 14 952,84 грн.
Водночас, з долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки за рахунком встановлено, що у період кредитування банком нараховано комісію за користування кредитом на загальну суму 35 882,84 грн. Внесені клієнтом кошти зараховувалися на погашення заборгованості за комісією у розмірі 20 930,00 грн, залишок заборгованості складає 14 952,84 грн
Отже, сплачені ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 930,00 грн, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за відсотками та тілом кредиту, що узгоджується з положеннями
534 ЦК України.
Проаналізувавши та належним чином дослідивши надані позивачем банківську виписку про рух коштів та розрахунок заборгованості, як доказ наявності у відповідача невиконаного зобов`язання перед кредитором з повернення кредитних коштів, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 623,44 грн та відсотками у розмірі 9,60 грн перед кредитором, оскільки, згідно зазначених документів, сума списаних з рахунку ОСОБА_1 коштів на погашення заборгованості за комісією перевищує заявлений позивачем розмір заборгованості за кредитним договором від 02 вересня 2019 року № 1001395158701.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
З урахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 29 липня 2025 року № 125 про оплату судового збору на суму 2 422,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 261, 512, 514, 526, 534, 549, 610, 611, 615, 625, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ :
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14282829, адреса місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 20 жовтня 2026 року.
Суддя О.О. Хромова
Судове рішення № 140751385, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 20.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 755/15286/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: