Рішення № 140751121, 20.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10817/26

Справа №754/899/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В. О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Віва Капітал» через систему «Електронний суд» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2025 між ТОВ «ФК «Віва капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 1503231417732 в електронній формі. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 5500,00 грн на строк 120 днів, тобто до 01.06.2025 зі сплатою відсотків у розмірі від 361,35 % від суми кредиту (0,99 % в день). Отримавши кошти від фінансової компанії, відповідач своїх зобов`язань не виконав і станом на 09.12.2025 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 23034,00 грн., яка складається: 5500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6534,00 грн. - заборгованість за відсотками, 11000,00 грн. - штраф. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги, стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27.01.2026 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 754/899/26 позовні вимоги ТОВ «ФК «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Віва Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 1503231417732 від 01.02.2025 в розмірі 12034,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1265,57 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04.06.2026, заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2026 року у цивільній справі №754/899/26 за позовом ТОВ «ФК «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18.03.2026 - скасовано. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого посилається на неправильність розрахунків щодо заборгованості за кредитним договором, оскільки розмір нарахованих відсотків, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Крім того, він є військовослужбовцем Збройних Сил України. Враховуючи положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач на час його призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також під час дії особливого періоду, коли він бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, звільняється від сплати штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед банками та проценти за користування кредитом. Крім того, вказує, що у разі часткового задоволення позовних вимог, надати розстрочку виконання рішення строком на 12 місяців з огляду на проходження військової служби та обмежені фінансові можливості.

Від представника позивача - ТОВ «ФК «Віва Капітал», через систему «Електронний суд» надішла відповідь на відзив, в якій, позивач підтримує позовні вимоги та зазначає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Представник позивача зауважує, що позивач з повагою ставиться до виконання відповідачем конституційного обов`язку із захисту Батьківщини у лавах НГУ. З наданих відповідачем документів вбачається, що його військова служба розпочалася 08.05.2025. З огляду на це, позивач визнає право відповідача на пільгу з моменту його мобілізації, з 08.05.2025. Разом з тим, за період з моменту укладення договору до моменту призову на службу відповідач перебував у статусі цивільної особи та зобов`язаний сплатити нараховані відсотки на загальних підставах. Також позивач заперечує проти надання розстрочки на 12 місяців, оскільки відповідач отримує стабільне грошове забезпечення військовослужбовця НГУ, а сума заборгованості після зменшення позовних вимог позивачем є незначною та не створює надмірного фінансового тягаря, який би унеможливлював її одноразову сплату.

Відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого позитивно оцінює той факт, що позивач визнає пільгу відповідача відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та самостійно зменшив позовні вимоги до 10727,20 грн. Виключення відсотків після 08.05.2025 є правильним та відповідає нормам закону. Також, позивач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З поданої заяви, вбачається, що представник позивача просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.02.2025 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 1503231417732 в електронній формі, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5500,00 грн. строком на 120 днів з 01.02.2025 по 01.06.2025 із сплатою процентів в розмірі 0,99 % в день, загальні витрати за кредитом становлять 6594,20 грн. Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту до договору.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 06.11.2025, ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Віва Капітал» і на вказаний ним у кредитному договорі рахунок здійснено перерахування кредитних коштів в розмірі 5500,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 09.12.2025 відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 23034,00 грн., яка складається: 5500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6534,00 грн. - заборгованість за відсотками, 11000,00 грн. - штраф.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст.3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.Доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язань за Договором, укладеним ним в електронній формі, право вимоги за яким набув позивач.

Враховуючи те, що факт отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 не спростований, вказаний кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 5500,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими відсотками - 6534,00 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній у період строку кредитування з 19.03.2023 по 02.07.2023) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів для доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження обставин поширення на відповідача положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» останнім надано копію війського квитка та довідку форми 5 від 11.07.2025 про те, що ОСОБА_1 у період з 08.05.2025 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у НГУ, з 16.07.2025 у іншому підрозділі.

Вищезазначена частина Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на всіх військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду.

Представник позивача визнає право відповідача на пільгу з моменту його мобілізації (з 08.05.2025). Разом з тим, за період з моменту укладення договору (01.02.2025) до моменту призову на службу (07.05.2025 включно) відповідач перебував у статусі цивільної особи та зобов`язаний сплатити нараховані відсотки на загальних підставах.

Крім того, з відповіді на відзив, убачається, що сторона позивача просить позовні вимоги ТОВ «ФК «Віва Капітал» задовольнити частково у загальному розмірі 10727,20 грн, який складається з: 5500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5227,20 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими до моменту призову відповідача на військову службу (за період з 01.02.2025 по 07.05.2025).

Заперечень проти позовних вимог відповідач не надав та не спростував розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Кредитний договір укладено 01.02.2025. На момент укладення договору процентна ставка у розмірі 0,99% на день повністю відповідала імперативним вимогам Закону України «Про споживче кредитування» (із змінами, внесеними Законом № 3498-IX), якими встановлено граничний розмір максимальної масової ставки на рівні не більше 1% на день.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 є нерелевантним, оскільки у тій справі досліджувалися договори за 2021-2022 роки зі ставками 2-3% на день, укладені до введення законодавчого обмеження. Ставка 0,99% в день була погоджена сторонами добровільно шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором, не перевищує встановлений державою ліміт, а тому не може бути визнана несправедливою чи нікчемною.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення позики чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 10727,20 грн: з яких 5500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; та 5227,20 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими до моменту призову відповідача на військову службу, за період з 01.02.2025 по 07.05.2025.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 11000,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно п. 18 перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Та обставина, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року не виключають необхідність застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Враховуючи те, що строк дії кредиту припадає на період з 01.02.2025 по 01.06.2025, під час якого діє воєнний стан, запроваджений на території України на підставі указу Президента України, суд приходить до висновку, що неустойка у розмірі 11000,00 грн стягненню не підлягає, відтак у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, то суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В той же час, заявляючи клопотання про розстрочку виконання рішення суду, відповідач не надав жодного належного доказу на його обґрунтування.

Суд зазначає, що за відсутності доказів він позбавлений можливості у повній мірі оцінити майновий стан відповідача та дійти однозначного висновку, що стягнення заявленої позивачем суми в повному обсязі поставить відповідача в тяжке матеріальне становище, оскільки відсутні належні докази щодо відсутності у відповідача інших доходів чи майна.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для рострочення виконання рішення суду на даний час.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано: копію Договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2025, укладеного між Адвокатським об`єднання «Грушевий Ю.В» та ТОВ «ФК «Віва Капітал»; акт виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2025.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи вище викладене та наданий акт виконанних робіт, в якому вказано про витрачений позивачем час на підготовку вказаної справи до суду у обсязі 7,5 годин, перелік вчинених дій, а також враховуючи пропорційність до задоволених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1128,14 грн (10727,20 грн.*2422,40 грн/23034,00 грн)

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 1128,14 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1503231417732 від 01.02.2025 у розмірі 10727,20 грн, понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1128,14 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал», код ЄДРПОУ 40860735, місцезнаходження: Черкаська обл., м. Шпола, вул. Таранця, буд.20.

Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено - 20.10.2026.

Суддя В.О.Сенюта