Рішення № 140750710, 15.10.2026, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1161/26

Провадження №2/726/413/26

Категорія 9

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Проскурняка І. Г., за участю секретаря судових засідань Богонос Г.Й., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту та визнання права власності ,

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в інтересах позивача ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності до відповідача ОСОБА_3 .

В позові зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_3 проживав разом із покійною ОСОБА_5 з листопада 1997 року без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_1 , по день її смерті. Разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет та піклувалися один про одного, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю як чоловік та жінка, спільно сплачували комунальні платежі, утримували житло в належному для проживання стані, спільно несли витрати на забезпечення себе продуктами харчування, проводили разом дозвілля. Вказані обставини підтверджуються актом №40 від 18.03.2026 року, затвердженим директором ПП «Чернівцікомунбуд» як обслуговуючою організацією.

Ні позивач, ні покійна ОСОБА_5 в інших шлюбах не перебували. Завжди спілкувалися з родичами, як зі сторони позивача, так і зі сторони покійної ОСОБА_5 , де позиціонували себе як подружжя. За час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вони побудували будинок, який зареєстрували на спадкодавицю ОСОБА_5 та в якому проживали постійно разом.

За життя покійна ОСОБА_5 заповіту не складала. Після її смерті до приватного нотаріуса ОСОБА_6 звернувся брат покійної з заявою про прийняття спадщини та позивач по справі.

Обставини, на які посилається позивач про спільне проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловік та жінка можуть підтвердити також свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 разом з ОСОБА_5 , як померла ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 88,2 кв.м. та житловою площею 44,4 кв.м., що складається з житлового будинку літ. «А», літньої кухні літ. «Б», гаража літ. «В», сараїв літ. «Г», «Д», «Е», вбиральні літ. « Ж», огорожі 1-2, як спільно набуте майно в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Представник відповідача ОСОБА_2 спрямував до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що враховуючи, що відповідач є рідним братом померлої ОСОБА_5 і відповідно до ст.1262 ЦК України є спадкоємцем другої черги, він прийняв спадщину і не має наміру від неї відмовлятися, а обставини, які б свідчили про його усунення від права на спадкування відсутні. Позивач не отримає права на спадкування за законом, згідно ст.1264 ЦК України, адже спадкоємці наступних черг не мають право на спадкування за наявності спадкоємця попередньої черги, який прийняв спадщину.

Звертає увагу суду на те, що твердження позивача про проживання з покійною з листопада 1997 року, відповідно до судової практики, інституту спільного проживання осіб як чоловіка і жінки та пов`язані з ним майнові наслідки запроваджено в національне законодавство СК України, який набрав чинності 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім`ю Української РСР, що діяв до 01.01.2004, таких положень не містив. Відповідно, будь які майнові претензії позивача можуть стосуватися виключно майна, набутого після 01.01.2004, а не з 1997 року.

На підтвердження факту спільного проживання позивач посилається на показання свідків, акт №40 від 18.03.2026, складений та підписаний сусідами і затверджений директором ПП «Чернівцікомунбуд» та кілька квитанцій про сплату комунальних послуг за 2024-2026 роки.

Однак, жоден із цих доказів не підтверджує ведення спільного господарства та наявності спільного бюджету.

По перше, квитанції про сплату комунальних послуг видані на ім`я покійної ОСОБА_5 і не підтверджують участі позивача у цих витратах. Сам по собі факт зазначення позивача платником в окремих квитанціях не свідчить про те, що платежі здійснювалися саме за його кошти, а не за кошти померлої від його імені. Більш того, за наявними відомостями, дохід позивача як охоронця був суттєво нижчим за сукупний дохід покійної (пенсії та заробітної плати), що ставить під сумнів його реальну фінансову участь у веденні спільного господарства. Доказів на підтвердження своєї фінансової спроможності нести витрати на утримання житла, його ремонт, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, спільного харчування позивачем не надано.

Представник позивача спрямував до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що квитанції про сплату комунальних послуг є доказами, які свідчать про наявність спільного бюджету позивача та покійної ОСОБА_5 .

Хибним є також твердження відповідача про те, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 потрібно для спадкування, оскільки з позовної заяви вбачається, що встановлення цього факту необхідне позивачу для визначення права власності на спільне сумісне майно, тому віднесення позивача до четвертої черги спадкоємців на підставі ст.1264 ЦК України не свідчить про відсутність виникнення чи зміни у нього особистих чи майнових прав внаслідок встановлення вказаного факту.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що коли він та ОСОБА_5 почали проживати однією сім`єю вони жили на території господарства за адресою АДРЕСА_1 в приміщенні кухні, а спірний будинок був не добудований, вони разом його добудували, зробили огорожу, сарай. Вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а тому він вважає, що позовні вимоги підлягаю

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, однак його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити з підстав викладений у відзиві на позов.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона знала ОСОБА_5 близько 25 років, оскільки працювала з нею в одному кабінеті та були близькими подругами. Зазначає, що вона неодноразово була вдома позивача та померлої. Коли вони почали проживати разом, то жили у літній кухні, а сам будинок не був добудований, не було ні опалення, ні каналізації. ОСОБА_5 ділилася з нею, що вони брали кредит на меблі та разом з позивачем добудовували будинок.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона являється сусідкою з позивачем та померлою. Знає їх з дитинства, оскільки її батьки дружили з ними та часто ходили в гості один до одного. Звертає увагу суду на те, що вона пам`ятає як позивач та ОСОБА_5 проживали у приміщенні, яке складалося з літньої кухні, сараю та гаражу, а спірний будинок був тільки збудований та накритий, але вікон не було, на фото з її весілля відображено, що вікна заставлені бетонними блоками.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він був сусідом позивача та покійною. Коли він придбав будинок біля господарства позивача, спірний будинок був не добудований та закладений бетонними блоками. Зазначає, що вони проживали у літній кухні, вели разом спільне господарство, працювали на роботах та спільно добудовували будинок. У новостворений будинок перейшли проживати десь у 2001- 2002 році, коли він став придатний для проживання.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Судом установлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Департаментом надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради зроблено відповідний запис №13, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 05.01.2026 року (а.с.5).

Актом №40 від 18.03.2026 року підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , однак фактично проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з листопада 1997 року по даний час (а.с.6).

Витягом з Державного реєстру речових прав від 09.03.2023 року та технічним паспортом підтверджується, що житловий будинок АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_5 (а.с.7-11).

12.02.2026 року приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А.В. видала довідку, з якої вбачається, що станом на 12.02.2026 року спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , відповідно поданих заяв нотаріусу прийняли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Даний факт також підтверджується Спадковою справою №1/2026, яка заведена 13.01.2026 року після смерті ОСОБА_5 (а.с.12, 145).

Позивач надав суду квитанції на підтвердження здійснення оплати за комунальні послуги саме за адресою АДРЕСА_1 (а.с.33-34).

Представником відповідача надано суду Витяг з Реєстру будівельної діяльності, яким підтверджується факт завершення будівництва спірного будинку у 1996 році (а.с.41).

З Декларації про готовність об`єкта до експлуатації на спірний будинок, на підставі якої відбулось державна реєстрація права власності на ім`я покійної ОСОБА_5 , вбачається, що будівництво спірного будинку з господарськими будівлями та спорудами розпочато 20.03.1993 року та завершено 01.09.1994 року (а.с.48).

Відповідно до відповіді на запит суду, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А.В. надала суду копію спадкової справи №1/2026 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , заведена приватним нотаріусом Іщенко А.В. 13.01.2026 року, що підтверджується інформаційною довідкою з спадкового реєстру.

З повідомлення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А.В. вбачається, що спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , відповідно до поданих заяв, прийняли: спадкоємець другої черги, її рідний брат ОСОБА_4 та спадкоємець четвертої черги ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

За змістом ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до вимог ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 315 ЦПК України, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з по господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу передбачає доведення не лише факту спільного проживання жінки та чоловіка, а й наявність між ними відносин, притаманних подружжю, зокрема спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та інших обставин, які свідчать про існування сімейних відносин.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано квитанції про оплату комунальних послуг, акт про фактичне проживання відповідача за спірною адресою, а також показання свідків.

Разом з тим, самі по собі квитанції про оплату комунальних послуг підтверджують факт здійснення відповідних платежів, однак не є безумовним доказом проживання сторін однією сім`єю, ведення ними спільного господарства та наявності між ними взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Наданий акт про фактичне проживання відповідача за спірною адресою також не може самостійно підтверджувати наявність між сторонами сімейних відносин у розумінні закону, оскільки факт проживання за однією адресою не є тотожним факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Показання свідків, оцінені судом у сукупності з іншими доказами, також не дають достатніх підстав для висновку про те, що між сторонами склалися та існували сімейні відносини, характерні подружжя.

А також, із витягу з Реєстру будівельної діяльності та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації на спірний будинок підтверджується, що будівництво спірного будинку з господарськими будівлями та спорудами розпочато 20.03.1993 року та завершено 01.09.1994 року, а позивач зазначає, що він почав проживати з ОСОБА_5 з листопада 1997 року, тобто після завершення будівництва спірного будинку.

Отже, надані позивачем докази в їх сукупності не підтверджують належним чином факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом заявленого періоду. Інших достатніх доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем суду не надано.

Оскільки позивачем не доведено факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 74 Сімейного кодексу України та визнання за позивачем права власності на 1/2 на об`єкт спільної сумісної власності.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено обставин, які є необхідними для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , суд виснує про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 258, 263-268, 315 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту та визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30-ти з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 20.10.2026 року

Головуючий суддяІ. Г. Проскурняк