Рішення № 140750223, 20.10.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5772/26

Провадження № 2/635/6388/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Клімової Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача Департаменту стратегічних розслідувань національної поліції України 1 000 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує, що 17.02.2026 р. він звернувся до 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з повідомленням про порушення вимог антикорупційного законодавства депутатом Височанської селищної ради Мельник Т. та заступником Височанського селищного голови Тройно О. Його заява була неналежно розглянута. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 р. визнано протиправними дії начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухини О. щодо пересилання до ВП №3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області повідомлення про корупцію від 17.02.2025 р., зареєстрованого як Р-405, такою, що порушила вимоги ч.3 ст. 53-2 ЗУ «Про запобігання корупції». Оскільки рішенням встановлено протиправність дій посадової особи відповідача щодо нього, вважає, що це гарантує йому право на відшкодування моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, завданих протиправними діями.

Ухвалою суду від 16.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

08.07.2026 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що посилання позивача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025, як на підставу для задоволення позову у цій справі є безпідставним, оскільки факт визнання протиправними дій посадової особи (начальника 7-го управління Департаменту) в адміністративному судочинстві не свідчить про безумовне завдання позивачу моральної шкоди та не звільняє його від обов`язку доказування. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком протиправної поведінки та не може припускатися лише на основі протиправності дій відповідача. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту виникнення душевних страждань, їхньої глибини, тривалості чи причинно-наслідкового зв`язку з установленим правопорушенням. Оскільки у даній справі відсутні докази існування наявності моральної шкоди та, відповідно, протиправності діяння Департаменту в її заподіянні - причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вина останнього в її заподіянні також відсутні, оскільки є похідними обставинами від наявності моральної шкоди та протиправності діяння заподіювача. Також позивачем жодним чином не обгрунтовано з яких міркувань він виходив, оцінюючи заподіяну йому шкоду в розмірі 1 000 000 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явились, будучи повідомленим про день та час розгляду справи належним чином. Подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 р. визнано протиправними дії начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухини О. щодо пересилання до ВП №3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області повідомлення про корупцію від 17.02.2025 р., зареєстрованого як Р-405, такою, що порушила вимоги ч.3 ст. 53-2 ЗУ «Про запобігання корупції» та зобов`язано повторно розглянути повідомлення про корупцію ОСОБА_1 від 17.02.2025 р. з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем не було належним чином розглянуто повідомлення про корупцію позивача.

Звертаючись до суду з позовом, позивач указував, що внаслідок неправомірних дій начальника 7 управління ДСР НП України, який порушив його право на належний розгляд його повідомлення, йому завдано моральної шкоди.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Згідно з вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.

Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Зазначена позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 р. у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24).

Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 також зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв`язку такої поведінки із завданою шкодою.

Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв`язок (як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди внаслідок неналежного розгляду повідомлення ОСОБА_1 про порушення антикорупційного законодавства депутатом Височанської селищної ради Мельник Т. та заступником Височанського селищного голови Тройно О., причинний зв`язок між діями посадової особи ДСР НПУ та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався. Обгрунтовуючи завдання йому моральної шкоди, позивач посилається лише на наявну судову практику, не зазначаючи обставин та доказів завдання моральної шкоди саме йому.

Факт того, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду визнано протиправними дії начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухини О. щодо пересилання до ВП №3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області повідомлення про корупцію від 17.02.2025 р., не доводить заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та настанням шкоди, як і не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди.

Права позивача у зв`язку із неналежним розглядом його повідомлення про корупцію були відновлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду, яким зобов`язано начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути повідомлення про корупцію ОСОБА_1 від 17.02.2025 р. з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи.

Крім того, позивач у своєму позові не обґрунтував, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди в розмірі 1 000 000 грн.

Враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем не було доведено суду наявності завданої моральної шкоди, протиправності діяння його заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за розгляд справи підлягає компенсації за рахунок держави відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Якішина