Рішення № 140749505, 19.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6031/26

н/п 2/953/3809/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Демченко С.В.,

за участю:

представника позивача - адвоката Шпіньової О.М.,

представника відповідача Котик С.Ф.,

секретар судового засідання Тюльпа Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

установив:

13 травня 2026 року адвокат Шпіньова О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої допомоги, звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, в якій просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 1 005 426 грн 90 коп. та судові витрати у розмірі 43 203 грн 41 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 29 жовтня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «INFINITI», моделі «FX 37», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві приватної власності. На момент ДТП транспортним засобом керувала дружина позивача - ОСОБА_2 . Після ДТП працівники патрульної поліції здійснили тимчасове затримання транспортного засобу та його примусове переміщення на спеціальний майданчик для зберігання. У подальшому позивачу стало відомо, що під час проведення 02 травня 2022 року звірки тимчасово затриманих транспортних засобів було виявлено факт викрадення зазначеного транспортного засобу зі спеціального майданчика. Унаслідок неналежного виконання ГУ НП в Харківській області своїх обов`язків позивачу завдано матеріальної шкоди у розмірі 1 005 426 грн 90 коп., що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/121-24/28283-АВ від 29.10.2024 року. Станом на теперішній час ГУНП в Харківській області не вчинено жодних дій щодо відшкодування позивачу майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного зникнення належного йому транспортного засобу марки «INFINITI», моделі «FX 37», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . На переконання сторони позивача, у цьому випадку наявні всі передбачені законом підстави для виникнення у ГУНП в Харківській області обов`язку щодо відшкодування завданої позивачу майнової шкоди.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 травня 2026 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений законом строк - 20 травня 2026 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2026 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.

05 червня 2026 року на адресу суду від представника відповідача ГУНП в Харківській області Котик С.Ф. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказала, що службовим розслідуванням встановлено, що 09 червня 2022 року до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка начальника ЦЗ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Дубового В.І. від 31 травня 2022 року за № 545/119-50/01-2022 про те, що у період з 02 травня 2022 року по 31 травня 2022 року проведена звірка фактичної наявності тимчасово затриманих транспортних засобів, які зберігалися на спеціальних майданчиках за адресами: вул. Пушкінська, 106 та вул. Пушкінська, 107 у м. Харкові, під час якої було виявлено зникнення частини транспортних засобів, у тому числі автомобіля марки «INFINITI», модель «FХ 37», державний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу. На підставі наказу ГУНП в Харківській області від 02 травня 2022 року № 584 у період часу з 02 травня 2022 року по 31 травня 2022 року проведена звірка затриманих транспортних засобів на вищезазначених майданчиках, за результатами якої встановлено відсутність затриманих транспортних засобів, у тому числі і автомобіля позивача марки «INFINITI», модель «FХ 37», державний номер НОМЕР_1 , який 28 жовтня 2021 року було прийнято на майданчик за адресою: вул. Пушкінська, 107. Під час проведення службового розслідування був опитаний поліцейський ВРЗСМ ЦЗ ГУНП в Харківській області старший сержант поліції Салтовський М.Л., який пояснив, що з 25 лютого 2022 року після влучення ворожої ракети на територію спеціального майданчику за адресою: вул. Пушкінська, 107, у м. Харкові та через відсутність електропостачання на території, а також у зв`язку із частковим руйнуванням будинку охорони, він закрив спеціальний майданчик та перемістився до несення служби на майданчик по вул. Пушкінська, 106 в м. Харкові, але при цьому, кожну годину здійснював обхід майданчику по вул. Пушкінська, 107. Опитаний під час службового розслідування начальник ВЗРСМ ЦЗ ГУНП в Харківській області лейтенант поліції Горанін С.В. пояснив, що з 24 лютого 2022 року війська РФ регулярно здійснювали артилерійські обстріли та ракетні удари по м. Харкову. На балансі ГУНП в Харківській області перебуває три спеціальні майданчика для тимчасово затриманих транспортних засобів за адресами вул. Пушкінська, 106, вул. Пушкінська, 107, вул. Бучми, 10. За період з 24 лютого 2022 року по теперішній час (на момент проведення службового розслідування) території спецмайданчиків неодноразово піддавались артилерійським обстрілам. 13 березня 2022 року близько 11 години 00 хвилин йому зателефонував поліцейський ВЗРСМ старший сержант поліції Салтовський М.Л., який ніс службу по вул. Пушкінська, 106 в м. Харків та повідомив, що на території спецмайданчику вул. Пушкінська, 107 знаходяться невідомі озброєні військові на двох автобусах, які пригрозили йому фізичною розправою із застосуванням зброї. У період з 02 травня 2022 року по 31 травня 2022 року на підставі наказу № 584 ГУНП в Харківській області комісією проводилась звірка тимчасово затриманих транспортних засобів, які перебувають на спеціальних майданчиках за адресами вул. Пушкінська, 106 та вул. Пушкінська, 107, м. Харків. За підсумками звірки було виявлено відсутність вищезазначених транспортних засобів. За результатами проведення службового розслідування вина поліцейських ВЗРСМ ЦЗ ГУНП в Харківській області не встановлена. Зазначила, що факт зникнення автомобіля мав місце в той момент коли охорона спеціального майданчику поліцейськими ЦЗ належним чином не здійснювалась з підстав, які не залежали від волі працівників Центру забезпечення (бо в цей час у зв`язку із введенням воєнного стану задля збереження територіальної цілісності на зазначеному майданчику були розміщені як військові так і військова техніка). Отже ГУНП в Харківській області, як орган державної влади, не вчиняв жодних дій та не приймав жодних рішень, спрямованих на завдання шкоди позивачу, а тому не є особою, яка завдала шкоду. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Таким чином, Торгово-промислова палата України засвідчила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб щодо виконання договірних, податкових та/або інших зобов`язань (обов`язків), строк виконання яких настав відповідно до умов договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативно-правових актів, однак їх виконання стало неможливим у встановлений строк унаслідок настання зазначених форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказала, що ГУНП в Харківській області звільняється від відповідальності, оскільки доведено факт зникнення авто саме внаслідок непереборної сили, а тому вимога позивача є передчасною, оскільки у випадку задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, Держава сплатить на рахунок позивача кошти, а після знаходження майна, ГУНП зобов`язано буде виконати судове рішення та повернути майно, враховуючи, що СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження 42022222010000105 від 31.08.2022 за фактом зникнення транспортних засобів зі спеціального майданчику ГУНП, У тому числі і автомобіля «INFINITI», модель «FХ 37», державний номер НОМЕР_1 . Таким чином позивач отримає і майно - автомобіль і грошові кошти за це майно, що буде безпідставним збагаченням за рахунок Держави, що категорично не допускається. Також просила зменшити розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, посилаючись на невідповідність заявленого розміру критеріям реальності, обґрунтованості та співмірності, які встановлені чинним процесуальним законодавством і судовою практикою.

02 липня 2026 року на адресу суду від представника відповідача Державної казначейської служби України Гордик Н. надійшов відзив на позовну заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач помилково визначив, що Казначейство є належним відповідачем у цій справі та несе відповідальність за шкоду завдану незаконними діями органів досудового розслідування, які на думку позивача завдали йому шкоду. Відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних із їх зберіганням і пересиланням, затвердженим постановою КМУ № 1140 від 19 листопада 2012 року, обов`язок щодо прийняття, обліку, зберігання речових доказів, забезпечення їх цілісності та належного стану покладається на орган досудового розслідування, прокурора або інший уповноважений орган, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження. Тобто, згідно із зазначеним порядком саме на орган досудового розслідування, прокурора або інший уповноважений орган покладається обов`язок щодо належного забезпечення прийняття, обліку та зберігання речових доказів. Вказав, що доводи позивача щодо заподіяння йому матеріальної шкоди у зв`язку із арештом та зберіганням майна є безпідставними в частині покладення відповідальності на Державний бюджет України. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження протиправний дій відповідачів, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

28 липня 2026 року на адресу суду від представника відповідача ГУНП в Харківській області Котик С.Ф. надійшло клопотання про долучення доказів.

17 серпня 2026 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Шпіньової О.М. на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 817 874 грн 45 коп. та судові витрати у розмірі 43 043 грн 41 коп.

26 серпня 2026 року від представника відповідача ГУНП в Харківській області Котик С.Ф. на адресу суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2026 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача - адвокат Шпіньова О.М. у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням їх уточнення, підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області Котик С.Ф. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтримала відзив на позовну заяву.

Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 28 жовтня 2021 року близько 17 години 45 хвилин мала місце дорожньо-транспортна подія за участю транспортного засобу марки «INFINITI», моделі «FX 37», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 , яка скоїла наїзд на пішохода.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , транспортний засіб марки «INFINITI», моделі «FX 37», державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 .

Вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 01 липня 2025 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного за даним вироком покарання з випробуванням тривалістю 1 рік.

Вказаним вироком скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2021 року на автомобіль «Infiniti FX 37» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Вирок Слобідського районного суду м. Харкова від 01 липня 2025 року набрав законної сили 01 серпня 2025 року.

З акту прийняття-передачі тимчасово затриманого транспортного засобу для зберігання № 469 від 28 жовтня 2021 року вбачається, що автомобіль Infiniti FX 37 державний номерний знак НОМЕР_1 було прийнято на зберігання та поміщено на спеціальний майданчик, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди (кол. назва Пушкінська) 107.

Зі змісту Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Харківським районним управлінням поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 422022222010000105 від 30.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України щодо зникнення транспортних засобів, у тому числі автомобіля Infiniti FX 37 державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував на спеціальному майданчику ЦЗ ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107.

Відповідно до висновку службового розслідування за фактом відсутності затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках ГУНП в Харківській області від 09 серпня 2022 року № 891, затвердженого начальником ГУНП в Харківській області Тимошком В., у рамках проведеного службового розслідування інформацію щодо вчинення окремими поліцейськими ГУНП в Харківській області дисциплінарних проступків підтвердити чи спростувати на теперішній час не надалось можливим; копію висновку службового розслідування направити до ХРУП № 1 для вирішення питання щодо приєднання до матеріалів кримінального провадження від 07.05.2022 за №12022221130001135 за ч. 2 ст. 289 КК України та для вжиття відповідних заходів щодо встановлення автомобілів, утому числі автомобіля Infiniti FX 37 державний номерний знак НОМЕР_1 .

25 березня 2026 року адвокат Шпіньова О.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до ГУ НП в Харківській області з адвокатським запитом, в якому просила повідомити щодо можливості повернення арештованого майна, а саме - автомобіля Infiniti FX 37 державний номерний знак НОМЕР_1 , арешт з якого скасовано вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 01 липня 2025 року.

Відповідно до повідомлення заступника начальника ГУ НП в Харківській області Воскресенської І. від 26 березня 2026 року № 147786-2026, транспортний засіб Infiniti FX 37, державний номерний знак НОМЕР_1 , 28 жовтня 2021 року вилучений у кримінальному провадженні № 12021220000001663 від 29.10.2021 за ч. 2 ст. 286 КК України, був доставлений на спеціальний майданчик ЦЗ ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 107. Відповідно до акту про проведення звірки тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках ЦЗ ГУНП в Харківській області від 01 червня 2022 року, встановлено відсутність вказаного автомобілю на спеціальному майданчику за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 107. За вказаним фактом Харківським районним управлінням поліції № 1 ГУНП в Харківській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 422022222010000105 від 30.08.2022 за ч. 3 ст. 289 КК України, досудове розслідування у якому наразі триває. З огляду на викладені обставини, у органу досудового розслідування відсутня можливість повернення транспортного засобу Infiniti FX 37, державний номерний знак НОМЕР_1 його власнику.

З долученого до матеріалів справи повідомлення начальника СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області Лінніка С. від 04 червня 2026 року № 184873-2026 вбачається, що 01 вересня 2022 року автомобіль Infiniti FX 37, державний номерний знак НОМЕР_1 , оголошено у розшук постановою старшого слідчого СВ ХУРП № 1 ГУНП в Харківській області Орлова О.О. Ринкова вартість зазначеного автомобіля відповідно до висновку судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-24/28283-АВ від 29 жовтня 2024 року становить 1 005 426,90 грн.

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"

Відповідно до наданого ГУ НП в Харківській області висновку експерта № ЕД-19/121-26/17204-АВ від 25 травня 2026 року, складеного Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, відповідно до якого ринкова вартість колісного транспортного засобу Infiniti FX 37, 2013 року випуску, з об`ємом двигуна 3963 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-номер НОМЕР_3 , з урахуванням умов та обмежень, зазначених в дослідницькій частині, станом на 12 травня 2026 року становить 817 874,45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення ст. 4 ЦК України ґрунтуються на нормах ст. 55 Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

У пункті 20 Порядку № 1104 передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).

Отже, обов`язок органу, який вилучив майно, належно його зберігати та повернути особі, у якої воно було вилучено, прямо передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що саме на відповідача - Головне управління Національної поліції в Харківській області законодавством покладено обов`язок щодо забезпечення схоронності тимчасово вилученого майна та передання його власнику в разі прийняття уповноваженим органом рішення про повернення майна власнику.

Суд встановив, що відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Харківській області після одержання тимчасово вилученого речового доказу - автомобіля, що належить позивачу по справі та розміщення його на спеціальному майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів ЦЗ ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107, не було забезпечено його належної схоронності та зберігання та в подальшому зазначений автомобіль позивача було викрадено, з огляду на що, його дії перебувають в безпосередньому причинному зв`язку із шкодою заподіяною позивачу неналежним зберіганням належного йому транспортного засобу.

З урахуванням наведеого, суд дійшов висновку про наявність у посадових осіб Національної поліції України обов`язку забезпечити схоронність та повернення транспортного засобу ОСОБА_1 , який є речовим доказом у кримінальному провадженні та який було арештовано й передано для зберігання на спеціальний майданчик, у стані та комплектації, в якій він передавався на майданчик для зберігання автомобілів.

Суд критично оцінює доводи представника Головного управління Національної поліції в Харківській області про те, що внаслідок ракетних обстрілів території Харківської області охорона спеціального майданчика, на якому зберігався тимчасово затриманий транспортний засіб позивача, протягом певного часу не здійснювалася, внаслідок чого відбулося зникнення транспортних засобів, зокрема автомобіля позивача.

Сам по собі факт ракетних обстрілів та тимчасового припинення охорони спеціального майданчика не є безумовною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за втрату майна.

Суд виходить із того, що транспортний засіб позивача був тимчасово затриманий уповноваженими працівниками поліції та поміщений на спеціальний майданчик у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, позивач був позбавлений можливості самостійно здійснювати володіння транспортним засобом, забезпечувати його охорону, контролювати умови зберігання та вживати заходів щодо запобігання його втраті.

Суд приймає до уваги наданий відповідачем висновок експерта № ЕД-19/121-26/17204-АВ від 25 травня 2026 року, складений Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, відповідно до якого ринкова вартість колісного транспортного засобу Infiniti FX 37, 2013 року випуску, з об`ємом двигуна 3963 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-номер НОМЕР_3 , з урахуванням умов та обмежень, зазначених в дослідницькій частині, станом на 12 травня 2026 року становить 817 874,45 грн.

Суд враховує, що позивач також погодився з визначеним у вказаному висновку розміром ринкової вартості автомобіля.

За таких обставин матеріальна шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 817 874,45 грн.

Щодо посилання представника відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Зі змісту долученого до матеріалів справи листа ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 слідує, що ТПП повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини військову агресію РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні». ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 зазначив, що загальний лист Торгово-промислової палати України не підтверджує наявності форс-мажорних обставин для конкретного суб`єкта щодо конкретного зобов`язання.

Отже, зазначений лист має загальний характер та не засвідчує об`єктивної неможливості забезпечення схоронності конкретного транспортного засобу на конкретному спеціальному майданчику.

Так, згідно з ч.ч. 1-3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Торгово-промислова палата України відповідно до цього Закону та свого Статуту здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об`єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність. Торгово-промислова палата України: відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації; засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників); веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Для доказування настання форс-мажорної обставини необхідно отримати сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Таким чином, установлення форс-мажорних обставин проводиться в кожному конкретному випадку індивідуально по окремому зобов`язанню.

Сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не є підставою для беззаперечної видачі підтверджуючого сертифікату.

Для того, щоб отримати сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) слід довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, що сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника. Та заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення заяви, достовірність викладених фактів, наданих документів, даних та доказів.

Тобто для отримання сертифікату Торгово-промислової палати повинен бути причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили та неможливістю виконати конкретні зобов`язання. Процедура розгляду заяви передбачена регламентом Торгово-промислової палати.

Адже сам по собі факт виникнення певної форс-мажорної обставини не звільняє від виконання зобов`язань.

Саме заявник у заяві до Торгово-промислової палати повинен доводити причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, що сторона не може виконати, та обставинами непереборної сили.

Відповідачем не надано індивідуального сертифіката Торгово-промислової палати України щодо відповідних обставин.

Водночас суд враховує, що такий сертифікат не є єдиним допустимим доказом форс-мажору, а його відсутність оцінюється в сукупності з іншими доказами.

Отже, за відсутності належних і достатніх доказів того, що втрата автомобіля позивача стала прямим та невідворотним наслідком конкретних обставин непереборної сили, посилання відповідача на воєнний стан, ракетні обстріли та тимчасове припинення охорони спеціального майданчика не можуть бути визнані достатніми для звільнення від відповідальності.

Доводи відповідача про відсутність шкоди саме з боку поліцейських ГУНП в Харківській області у зв`язку із військовою агресією РФ проти України судом не приймаються, оскільки представником відповідача під час судового розгляду не доведено причинно-наслідкового зв`язку втрати транспортного засобу зі спеціального майданчику ЦЗ ГУНП в Харківській області та введенням воєнного стану на території України.

Тобто, представником відповідачем не доведено неможливості виконання зобов`язань з збереження транспортного засобу, оскільки сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Крім того, посилання представника відповідача на наявність кримінального провадження № 422022222010000105 від 30.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України щодо зникнення транспортних засобів, у тому числі автомобіля Infiniti FX 37 державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував на спеціальному майданчику ЦЗ ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107, не спростовує висновків суду, зазначених вище.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 043,41 грн, який компенсується позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

На виконання вказаних вимог представник позивача надала суду: договір про надання правничої допомоги № 49 від 04 березня 2026 року, ордер на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 49 від 04 березня 2026 року, квитанції про оплату послуг, наданих за договором про надання правничої допомоги № 49 від 04 березня 2026 року.

Відповідно до акту наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 49 від 04 березня 2026 року, розмір витрат за складання та подання позовної заяви до суду, участь у судових засіданнях становить 35 000 грн.

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи (позов поданий дистанційно через систему Електронний суд, участь у судових засіданнях, подання відповіді на відзив, заяви про зменшення розміру позовних вимог), застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи заперечення сторони відповідача щодо розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 817 874 (вісімсот сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні 45 (сорок п`ять) копійок, завдану внаслідок неповернення належного ОСОБА_1 арештованого майна транспортного засобу Infiniti FX 37, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 043 (вісім тисяч сорок три) гривні 41 (сорок одна) копійка.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач Головне управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ: 40108599, місцезнаходження: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13.

Відповідач - Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ: 37567646, місцезнаходження м. Київ, вул. Бастіона, буд. 6.

Повний текст рішення складений 19 жовтня 2026 року.

Суддя С.В. Демченко