Рішення № 140749503, 19.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа№ 953/13908/25

н/п 2/953/1313/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю: секретаря судових засідань - Кот Я.А.,

представника позивача - Мірошниченко А.М.,

представника відповідачки - Слєпухи О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Сичова А.Ю., звернувся до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 , відповідно до якої просить:

-у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на майно: семикімнатну квартиру загальною площею 281,9 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення підземної автостоянки №17 місце для паркування площею 25.0 кв.м. в літері "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_1 ; нежитлове приміщення підвалу №59 місце для паркування площею 23,0 кв.м. в літ. "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; чотирикімнатну квартиру загальною площею 80,72 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .; легковий автомобіль Lexus LX 450, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; вантажний бортовий автомобіль МАЗ 437041-262, 2005 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 ;

-у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на майно: 1/3 частку трикімнатної квартири, загальною площею 77,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку 0.5158 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6321686401:00:000:0739, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; житловий сертифікат на суму 5 335 600,00 грн, сформований 24.07.2025 року; легковий автомобіль Lexus GS 350, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 ;

-з урахуванням вимог частини четвертої та п`ятої статті 71 СК України присудити відповідачці 2 782 350 гривень 00 коп як компенсацію різниці у вартості майна. Покласти на відповідачку судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11 липня 1998 року між позивачем та відповідачкою було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №797. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_3 . На час звернення до суду син проживає окремо від сторін, навчається у закладі вищої освіти та, за твердженням позивача, перебуває на його повному утриманні. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_4 . На час звернення до суду донька проживає разом із відповідачкою, однак, за твердженням позивача, перебуває на його повному утриманні та має продовжити навчання у закладі вищої освіти, у зв`язку з чим потребуватиме подальшого матеріального забезпечення з боку батька.

Вказує, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2022 року у цивільній справі № 953/14775/21 шлюб між сторонами розірвано.

Позивач зазначає, що під час шлюбу сторонами було набуто у власність спірне нерухоме майно. Разом із тим, 28 травня 2024 року внаслідок обстрілу військами Російської Федерації с.Бугаївка Чугуївського району виникла пожежа на відкритій ділянці місцевості у лісових насадженнях, яка в подальшому поширилася на значну площу. Унаслідок пожежі вогнем було охоплено близько шести дерев`яних будівель, у тому числі будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 .

Посилаючись на положення Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі Закон про компенсацію), позивач зазначає, що знищеним об`єктом нерухомого майна є об`єкт нерухомого майна, який розташований в Україні та став непридатним для використання за цільовим призначенням унаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення якого є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним.

Відповідно до Закону про компенсацію житловий сертифікат на придбання об`єкта житлової нерухомості є електронним документом, що підтверджує гарантії держави щодо забезпечення фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості, земельної ділянки, на якій розташований такий об`єкт, частки у праві власності на таке майно в обсязі, що дорівнює грошовій сумі, зазначеній у такому документі.

Позивач посилається на те, що компенсація за пошкоджений або знищений об`єкт нерухомого майна може здійснюватися, зокрема, шляхом фінансування придбання квартири, іншого житлового приміщення, будинку садибного типу, садового або дачного будинку, у тому числі такого, що буде споруджений у майбутньому, або шляхом інвестування чи фінансування його будівництва з використанням житлового сертифіката.

При цьому отримувачами компенсації за пошкоджені або знищені об`єкти нерухомого майна є, зокрема, фізичні особи громадяни України, які є власниками таких об`єктів.

На думку позивача, власник нерухомого майна, яке було пошкоджене або знищене внаслідок бойових дій, має право на отримання компенсації від держави. Реалізація такого права може здійснюватися, зокрема, шляхом отримання житлового сертифіката, який підтверджує гарантії держави щодо фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості.

Позивач зазначає, що алгоритм отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна передбачає подання власником відповідної заяви, проведення огляду або технічного обстеження знищеного майна та прийняття відповідною комісією рішення про надання компенсації у визначений заявником спосіб.

Посилається також на пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600 «Про затвердження Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна», відповідно до якого заява про надання компенсації подається до комісії за вибором заявника в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Порталу Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія, або в паперовій формі через центр надання адміністративних послуг, орган соціального захисту населення чи нотаріуса.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону про компенсацію, якщо знищений об`єкт нерухомого майна перебуває у спільній власності, заява про надання компенсації може бути подана кожним співвласником окремо або одним із співвласників такого об`єкта. Заява, подана одним із співвласників, вважається поданою всіма співвласниками за відсутності заперечень інших співвласників, які можуть бути подані до Реєстру пошкодженого та знищеного майна у встановленому законом порядку.

Разом із тим, позивач зазначає, що на практиці співвласник нерухомого майна, відомості про право власності якого на відповідний об`єкт не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позбавлений можливості скористатися функціоналом Порталу Дія або іншим передбаченим способом подати заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

За твердженням позивача, у зв`язку з цим відповідну заяву було подано відповідачкою, відомості про право власності якої внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому позивач зазначає, що не заперечував проти подання відповідачкою такої заяви.

Крім того, позивач посилається на статтю 63 Сімейного кодексу України, відповідно до якої дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З метою підтвердження зазначених обставин представником позивача було направлено адвокатський запит до Вовчанської міської військової адміністрації з проханням надати інформацію щодо розгляду відповідною комісією питання про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме котедж, а також інформацію про результати такого розгляду.

У відповідь було отримано витяг з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, від 12 вересня 2025 року. Згідно з отриманою інформацією, за заявою відповідачки про отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна 24 липня 2025 року було сформовано та видано житловий сертифікат № Др-24.07.2025-280479 на загальну суму 5 335 600,00 грн.

Позивач вважає, що у зв`язку зі знищенням об`єкта нерухомого майна відбулася трансформація об`єкта права спільної сумісної власності: замість знищеного нерухомого майна виникло право на отримання від держави відповідного фінансування, підтверджене житловим сертифікатом на суму 5 335 600,00 грн.

Посилаючись на те, що котедж був набутий сторонами під час шлюбу за спільні кошти, позивач вважає, що майнові права, пов`язані з отриманням компенсації за його знищення, також мають бути враховані як майно, що підлягає поділу між сторонами, незалежно від того, на ім`я кого оформлено житловий сертифікат.

На думку позивача, врахування вартості житлового сертифіката при визначенні складу майна, що підлягає поділу, є необхідним для належного захисту його майнових прав та запобігання отриманню відповідачкою одноосібної майнової вигоди у зв`язку зі знищенням майна, набутого сторонами за час шлюбу.

Позивач також зазначає, що під час шлюбу сторонами було придбано чотирикімнатну квартиру загальною площею 114,43 кв. м із садом площею 150,50 кв. м, а також два паркомісця №2-РБ23 площею 24,10 кв. м та № 2-РБ24 площею 20,77 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_6 .

Квартиру було придбано на підставі договору про передачу права власності на квартиру (договору купівлі-продажу) від 18 грудня 2018 року, посвідченого нотаріусом-стажистом, яка виконувала обов`язки нотаріуса, доктором юстиції Ярмілою Ковачовою, за ціною 222 150,00 євро, що на момент придбання становило 7 025 627,04 грн.

Позивач зазначає, що в подальшому, на прохання відповідачки, він неодноразово здійснював грошові перекази та передавав готівкові кошти для проведення ремонту, облаштування та поліпшення зазначених об`єктів нерухомого майна, оскільки на момент придбання квартира не мала ремонту та належного благоустрою. За твердженням позивача, внаслідок проведених робіт та вкладених коштів вартість квартири істотно зросла.

Відповідно до звіту про визначення середньоринкової вартості від 31 жовтня 2025 року, складеного ТОВ «ОЦІНКА 24», вартість квартири, саду та двох паркомісць на дату оцінки становить 2 026 960 євро, що, за наведеними позивачем даними, відповідає 98 333 800,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачка не мала доходів, у зв`язку з чим саме він забезпечував фінансування ремонту, облаштування та поліпшення зазначених об`єктів нерухомого майна, що, на його думку, зумовило істотне збільшення їх вартості. При цьому зазначена нерухомість перебуває у володінні та користуванні відповідачки.

Крім того, позивач зазначає, що на прохання відповідачки фінансував створення нею компаній відповідно до законодавства Словацької Республіки, а також придбання відповідачкою та створеними нею компаніями об`єктів нерухомого майна. Позивач вказує, що зазначені обставини мають бути предметом окремого розгляду в порядку, передбаченому законодавством Словацької Республіки та/або України, після завершення збирання необхідних доказів.

Разом із тим, з огляду на особливості правового регулювання міжнародних приватноправових відносин, позивач не заявляє у цій справі вимог щодо поділу зазначених об`єктів нерухомого майна. При цьому він зазначає, що така обставина не може розцінюватися як відмова від належних йому прав та охоронюваних законом інтересів, пов`язаних із придбанням та поліпшенням зазначеного нерухомого майна, а також від можливості вирішення відповідного спору за законодавством Словацької Республіки та/або законодавством України в частині вимог, які можуть бути пред`явлені відповідно до законодавства України.

Посилаючись на частини першу та другу статті 68 Сімейного кодексу України, позивач зазначає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, а розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою відповідно до Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу спільного майна, а також щодо порядку користування та розпорядження ним. За твердженням позивача, його неодноразові звернення до відповідачки з пропозиціями щодо поділу майна або визначення порядку його розпорядження під час дії воєнного стану результату не дали.

У зв`язку з цим позивач вважає, що належним та ефективним способом врегулювання спору є такий поділ майна, за якого кожній зі сторін будуть передані у власність окремі об`єкти рухомого та нерухомого майна, а у разі виникнення різниці у вартості переданого кожній зі сторін майна - визначено відповідну грошову компенсацію.

Позивач зазначає, що поділ одного об`єкта нерухомого майна шляхом визначення за кожною зі сторін права власності на його частину не забезпечить остаточного врегулювання спору, оскільки може стати підставою для виникнення між сторонами подальших спорів щодо порядку користування та розпорядження таким майном.

З огляду на викладене позивач просить здійснити поділ майна, набутого сторонами за час шлюбу, шляхом передачі кожній зі сторін окремих об`єктів рухомого та нерухомого майна, а у разі наявності різниці у вартості майна присудити відповідній стороні грошову компенсацію.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 справа розподілена головуючий судді - Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 29.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без руху, встановлено строк 7 діб з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

05.01.2026 електронним шляхом до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сичова А.Ю. про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 09.01.2026 провадження по цивільній справі за вказаною позовною заявою відкрито, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

02.03.2026 в електронній формі до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Воропай Л.А.

У відзиві представник відповідачки зазначає, що позивачем при визначенні складу майна, яке підлягає поділу, не враховано низку об`єктів, які, на думку відповідачки, належать до спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим запропонований позивачем спосіб поділу порушує право відповідачки на отримання рівної частки у всьому складі спільного майна подружжя.

Зазначає, що відповідачці відомо про здійснення позивачем у період шлюбу підприємницької діяльності, його участь у діяльності та контроль над іноземними юридичними особами, зокрема компанією Slodec Invest s.r.o., зареєстрованою у Словацькій Республіці у 2013 році. Зазначена компанія здійснювала діяльність у період шлюбу сторін, виконувала функції холдингової компанії, предметом її діяльності було, зокрема, володіння корпоративними правами та акціями підприємств на території України, а сама компанія перебувала під контролем позивача. Відповідно до даних офіційного реєстру юридичних осіб Словацької Республіки, процедуру ліквідації зазначеної компанії розпочато 10.01.2025, тобто після припинення шлюбу сторін. Вказує, що через Slodec Invest s.r.o. здійснювалося володіння корпоративними правами українських підприємств, зокрема частками у ТОВ «Ремсервіс», ТОВ «Автозатишок», а також корпоративними правами ТОВ «Dancodecor», що здійснює виробництво скляної продукції.

Щодо ТОВ «Ремсервіс» представник відповідачки зазначає, що це товариство з обмеженою відповідальністю, ідентифікаційний код юридичної особи 24276965, місцезнаходження: Харківська область, м. Харків, вул. Морозова, буд. 20, у статутному капіталі якого частка ОСОБА_1 становить 76 % номінальною вартістю 1 615 269,00 грн.

Також у відзиві зазначено про участь позивача у діяльності ТОВ «ТОЕН», місцезнаходження якого: м. Харків, вул. Морозова, буд. 20.

Представник відповідачки стверджує, що зазначені юридичні особи у період шлюбу перебували під контролем або бенефіціарним володінням позивача, а тому відповідні корпоративні права та інші пов`язані з ними майнові права мають бути враховані при визначенні складу майна подружжя, що підлягає поділу.

Крім того, у відзиві зазначено, що відповідачці відомо про наявність у позивача майнових прав інтелектуальної власності, пов`язаних із його господарською діяльністю, зокрема прав на об`єкти патентного права - винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо, зареєстровані в Україні та/або за її межами.

Представник відповідачки також посилається на наявність у позивача корпоративних прав у статутних капіталах господарських товариств та компаній України й інших держав, акцій, інших цінних паперів, а також дивідендів та інших доходів, пов`язаних із здійсненням корпоративних прав і прав власника цінних паперів.

Окремо у відзиві зазначено про наявність у позивача майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки, зареєстровані в Україні та/або за кордоном.

Зокрема, представник відповідачки посилається на свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_8 , видане Державною службою інтелектуальної власності України 25 листопада 2013 року на ім`я ОСОБА_1 .

Також зазначає про наявність у позивача патенту на корисну модель № НОМЕР_9 , виданого Державною службою інтелектуальної власності України 25 січня 2013 року на ім`я ОСОБА_1 , патенту на корисну модель № НОМЕР_10 , виданого 25 червня 2018 року на його ім`я, та патенту на корисну модель № НОМЕР_11 , виданого 10 серпня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 .

На думку представника відповідачки, наведений перелік майна та майнових прав не є вичерпним переліком об`єктів спільної сумісної власності подружжя, що, за її твердженням, унеможливлює здійснення повного та остаточного поділу спільного майна в межах цієї справи.

З огляду на викладене сторона відповідачки просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в повному обсязі, посилаючись на те, що заявлений позивачем спосіб поділу порушує право відповідачки на справедливий та рівний поділ спільного майна.

Альтернативно, у разі якщо суд дійде висновку про можливість здійснення поділу спільного майна подружжя в межах цієї справи, відповідачка просить здійснити такий поділ виключно шляхом визначення за кожним із подружжя рівних часток у праві спільної сумісної власності - по 1/2 частці кожному, без виділу майна в натурі, без присудження грошової компенсації та без визначення конкретного складу майна, що підлягає поділу.

Також просить суд врахувати, що наведений у відзиві перелік майна не є вичерпним переліком об`єктів спільної сумісної власності подружжя, а тому, на її думку, здійснення остаточного поділу майна в межах цієї справи є неможливим.

Крім того, відповідачка просить визнати заявлений позивачем спосіб поділу спільного майна таким, що не забезпечує рівності часток подружжя та не відповідає вимогам щодо справедливого поділу майна.

Щодо судових витрат просить відмовити у стягненні з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу або, як мінімум, зменшити їх розмір до обґрунтованого та співмірного рівня. Судові витрати у справі просить покласти на позивача.

03.03.2026 електронним шляхом до суду надійшло клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Воропай Л.А. про долучення доказів.

03.03.2026 електронним шляхом до суду надійшов повторно відзив на позовну заяву представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Воропай Л.А.

04.03.2026 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Воропай Л.А. до якого долучені документи.

09.03.2026 в електронній формі до суду надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Мірошниченко А.М.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідачка у поданому відзиві не навела конкретних пропозицій щодо врегулювання спору. Зокрема, відповідачка вважає запропонований позивачем спосіб поділу майна нерівним, однак водночас заперечує проти отримання грошової компенсації, яка, за твердженням позивача, може забезпечити рівність часток сторін у разі неможливості спільного користування окремими об`єктами майна. Вказує, що позивач не позбавлений права заявляти вимоги про відступлення від принципу рівності часток подружжя за наявності передбачених законом підстав.

Щодо доводів відповідачки про недопустимість доказів зазначає, що у відзиві відповідачка заперечує проти нерівного поділу спільного майна та присудження грошової компенсації, посилаючись на непідтвердженість таких вимог допустимими доказами, однак не зазначає, які саме докази вона вважає недопустимими та в чому полягає їх недопустимість.

Також позивач заперечує проти доводів відповідачки щодо невідповідності вартості майна, зазначеної у звіті про оцінку, його об`єктивній вартості. Зазначає, що відповідачка не обґрунтувала, у чому саме полягає така невідповідність, та не надала доказів на підтвердження своїх доводів.

Щодо посилань відповідачки на можливість укладення мирової угоди зазначає, що, хоча відповідачка не заперечує проти такого способу врегулювання спору, конкретних умов або пропозицій щодо мирової угоди нею не запропоновано.

Зазначає, що відповідачка підтримує можливість відчуження окремих активів з метою запобігання їх знищенню, однак, на думку позивача, фактичні обставини справи свідчать про неможливість такого способу розпорядження майном. Як приклад наведено знищення котеджу внаслідок бойових дій, якому, за твердженням позивача, передували його неодноразові усні та письмові звернення до відповідачки з пропозиціями щодо поділу майна та попередженнями про ризик його знищення.

На думку позивача, запропонований відповідачкою у відзиві спосіб вирішення спору визначення за кожним із колишнього подружжя рівних часток без виділу майна в натурі, не забезпечить остаточного врегулювання спору та може призвести до виникнення нових спорів щодо користування та розпорядження спільним майном.

Окремо зазначає, що поділ житлового сертифіката на суму 5 335 600,00 грн, сформованого 24 липня 2025 року, у рівних частках між сторонами, на його думку, є неможливим з огляду на правову природу такого сертифіката та особливості його реалізації для придбання житлової нерухомості.

У зв`язку з цим позивач вважає позицію відповідачки щодо способу поділу майна такою, що не забезпечує належного врегулювання спору та врахування майнових інтересів обох сторін і їхніх дітей.

Щодо доводів відповідачки про неповноту складу майна, заявленого до поділу, зазначає, що відповідачка посилається, зокрема, на корпоративні права та об`єкти інтелектуальної власності.

Посилаючись на частину першу статті 69 Сімейного кодексу України, позивач зазначає, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, та вважає, що наведена норма не зобов`язує особу заявляти вимоги щодо поділу всього майна, яке потенційно може належати до спільної сумісної власності подружжя. У позовній заяві позивачем було заявлено до поділу все відоме йому майно, яке, на його думку, підлягає поділу, за винятком майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності, які не були включені до позовних вимог через те, що протягом тривалого часу не використовувалися та, за твердженням позивача, не приносили доходу.

Зокрема, представник позивача зазначає, що свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_8 від 25 листопада 2013 року, патенти України на корисні моделі № 126706 від 25 червня 2018 року та № 127666 від 10 серпня 2018 року, на думку позивача, не мають економічно визначеної вартості. Щодо патенту України на корисну модель № НОМЕР_9 від 25 січня 2013 року зазначає, що строк його чинності припинився у зв`язку із закінченням передбаченого законодавством строку дії патенту.

Водночас позивач не заперечує проти включення зазначених прав на об`єкти інтелектуальної власності до предмета поділу та готовий розглянути запропонований відповідачкою спосіб їх поділу.

Щодо компанії Slodec Invest s.r.o. зазначає, що її було ліквідовано та виключено з Бізнес-реєстру Словацької Республіки восени 2025 року відповідно до законодавства цієї держави.За твердженням позивача, інших корпоративних прав, які відповідно до законодавства України підлягали б поділу між сторонами як спільне майно подружжя, у позивача немає.

При цьому звертає увагу, що відповідачка, стверджуючи про неповноту складу майна, заявленого до поділу, не зазначає майно та інші активи, набуті на її ім`я у період шлюбу.

Також посилається на частину першу статті 68 Сімейного кодексу України, відповідно до якої розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. У зв`язку з цим зазначає, що майно, яке не було заявлене до поділу в межах цієї справи, не втрачає свого правового статусу та може бути предметом відповідних вимог у майбутньому.

На думку позивача, доводи відповідачки щодо неповноти складу майна, заявленого до поділу, не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Також зазначає, що на момент укладення шлюбу 11 липня 1998 року позивач уже здійснював підприємницьку діяльність та мав у власності майно, зокрема нерухомість, корпоративні права та грошові заощадження, за рахунок яких, за його твердженням, продовжував здійснювати господарську діяльність та забезпечував сім`ю. Водночас відповідачка дохід від трудової чи іншої діяльності, за його твердженням, отримувала у незначному розмірі, а її трудова діяльність була пов`язана переважно з підприємствами, належними позивачу або діяльність яких він контролював.

Позивач заперечує проти тверджень відповідачки щодо існування сімейного бізнесу та зазначає, що відповідачка не брала участі в управлінні майном та господарській діяльності на рівні, який, на його думку, дозволяв би вважати її учасником спільного сімейного бізнесу. Разом визнає, що відповідно до положень сімейного законодавства України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них з поважної причини не мав самостійного заробітку або доходу.

Також представник позивача посилається на положення сімейного законодавства, відповідно до яких суд за наявності обставин, що мають істотне значення, може відступити від засади рівності часток подружжя. До таких обставин, зокрема, віднесено випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Щодо участі сторін у веденні домашнього господарства та забезпеченні дітей зазначає, що після народження дітей для догляду за ними залучалися няня, водій та хатня працівниця. За твердженням позивача, зазначені особи забезпечували догляд за дітьми, їх перевезення до закладів освіти та на інші заходи, а також виконували роботи з ведення домашнього господарства. Відповідачка також користувалася послугами хатньої працівниці у Словацькій Республіці, витрати на які, за твердженням позивача, покривалися за рахунок коштів, що ним сплачувалися на утримання доньки.

Щодо участі відповідачки у ремонті та облаштуванні нерухомого майна зазначає, що така участь полягала переважно у виборі дизайну та предметів інтер`єру, тоді як організація будівельних робіт, укладення відповідних договорів, їх оплата, придбання меблів та контроль за проведенням робіт, за твердженням позивача, здійснювалися ним.

Представник позивача також викладає обставини проживання сторін та дітей у Словацькій Республіці.

Зазначає, що у 2012 році позивач першим отримав дозвіл на проживання у Словацькій Республіці у зв`язку з виконанням функцій керівника компанії та виступав самостійним заявником. Надалі, за твердженням позивача, відповідачка разом із дітьми отримала дозвіл на проживання у порядку возз`єднання сім`ї.

Зазначає, що можливість проживання відповідачки та дітей у Словацькій Республіці була пов`язана зі статусом позивача та його діяльністю як керівника компанії, а також із виконанням передбачених законодавством вимог щодо фінансового забезпечення. У 2014 році відповідачка наполягала на переїзді до Словацької Республіки разом із дітьми у зв`язку з безпековою ситуацією в Україні. Позивач погодився на переїзд та організував відповідні умови для проживання сім`ї у Словацькій Республіці, при цьому, за його твердженням, продовжував регулярно приїздити до сім`ї та одночасно здійснювати професійну діяльність в Україні. В цей період позивач здійснював догляд та фінансове забезпечення своєї тяжкохворої матері, яка потребувала постійного догляду, лікування та оперативних втручань.

Водночас, за твердженням позивача, відповідачка не брала участі у догляді за його матір`ю, тоді як позивач, зі свого боку, надавав фінансову допомогу матері відповідачки, зокрема на побутові потреби, відпочинок та лікування.

Заперечує проти тверджень відповідачки щодо періодичності її поїздок до позивача та зазначає, що наприкінці 2017 року позивач подав документи для отримання дозволу на постійне проживання у Словацькій Республіці як самостійний заявник, а на початку 2018 року отримав такий дозвіл. У 2020 році відповідачка разом із дітьми також отримала дозвіл на постійне проживання у Словацькій Республіці, при цьому організацією відповідних процедур та оформленням документів займався позивач. Надалі позивач, за твердженням його представника, переважно проживав у Словацькій Республіці, періодично приїжджаючи в Україну у зв`язку з роботою та необхідністю догляду за матір`ю. У 2019 році у позивача було виявлено захворювання дихальної системи та тяжку травму плеча, яка потребувала оперативного лікування та тривалої іммобілізації руки. За твердженням позивача, у цей період він потребував допомоги у повсякденному житті, однак такої допомоги від відповідачки не отримував.

Щодо набуття позивачем громадянства Держави Ізраїль представник позивача зазначає, що позивач не мав на меті постійне проживання в цій державі, а займався переважно юридичним оформленням відповідних документів та фінансував процедуру їх отримання. За твердженням позивача, після отримання громадянства він перебував в Ізраїлі близько двох тижнів.

Зазначає, що відносини між сторонами почали погіршуватися задовго до розірвання шлюбу, у зв`язку з чим сторони обговорювали можливість припинення шлюбу та поділу майна. У межах таких домовленостей передбачалося придбання відповідачці нерухомого майна у м.Братислава, а саме чотирикімнатної квартири площею 114,43 кв.м із садом площею 150,50 кв.м та двома паркомісцями №2-РБ23 площею 24,10 кв. м і №2-РБ24 площею 20,77 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , а також фінансування її ремонту та облаштування. Домовленостями передбачалася передача відповідачці значної суми грошових коштів, що, за його твердженням, здійснювалося як до, так і після розірвання шлюбу. Позивач виконав зазначені домовленості та профінансував придбання вказаної нерухомості шляхом безпосередніх перерахувань коштів продавцю зі свого рахунку, а також шляхом передачі грошових коштів відповідачці через перекази на її рахунок та готівкою. Крім того ним передавалися та перераховувалися відповідачці значні суми коштів на ремонт і облаштування зазначеної нерухомості.

Зазначає, що обставини фінансування придбання, ремонту та поліпшення квартири, є підставою для виникнення у позивача майнових прав щодо частини зазначеної нерухомості та права на компенсацію понесених ним витрат, у тому числі з огляду на здійснення ним безпосередніх оплат продавцю та фінансування ремонту й поліпшення майна. При цьому посилається на законодавство Словацької Республіки та України, яке, на його думку, передбачає відповідні правові наслідки вкладення коштів у придбання та поліпшення нерухомого майна. Факт витрачання спільних коштів на ремонт квартири підтверджується також змістом відзиву відповідачки. Саме участю позивача у придбанні, ремонті та облаштуванні квартири зумовлено збільшення її вартості з 222 150,00 євро, за яку вона була придбана, до 2 026 960,00 євро згідно зі звітом про оцінку.

Щодо нотаріального акта про звуження спільної власності зазначає, що його підписання було зумовлено домовленостями сторін та довірою позивача до відповідачки, оскільки він розраховував на виконання нею досягнутих домовленостей. Вказує, що відповідачка не допускала позивача до проживання у зазначеній квартирі, у зв`язку з чим він був змушений орендувати житло як до, так і після розірвання шлюбу.

Зазначає, що через довірливі відносини між сторонами позивач не здійснював належної фіксації та систематизації всіх доказів щодо зазначених обставин. Разом із тим, у зв`язку з виникненням спору він вживає заходів щодо пошуку, відновлення та отримання необхідних доказів.

02.04.2026 електронним шляхом до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мірошниченко А.М. про зменшення позовних вимог в частині різниці у вартості майна, яке позивач прохає поділити. Зі змісту заяви вбачається, що у відзиві відповідачка зазначила, серед іншого, про відсутність бажання отримувати грошову компенсацію різниці у вартості часток майна колишнього подружжя, а в разі, якщо суд дійде до висновку про поділ майна - здійснити поділ виключно шляхом визначення рівних часток подружжя, по кожному, без виділу майна в натурі, без присудження грошової компенсації та вирішення питання щодо конкретного складу спільного майна. Разом з цим, позивач зазначає, що до складу майна входять неподільні речі, як-то транспортні засоби, житловий сертифікат щодо якого відсутні юридичні механізми для спільної реалізації, та, з урахуванням відносин між сторонами, спільне володіння, користування та розпорядження будь-яким майном породжуватиме нові спори. З огляду на зазначене, враховуючи позицію відповідачки, висловлену у відзиви, позивач прохає суд:

у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на майно: семикімнатну квартиру загальною площею 281,9 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення підземної автостоянки №17 місце для паркування площею 25.0 кв.м. в літері "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_1 ; частку нежитлового приміщення підвалу №59 місце для паркування площею 23,0 кв.м. в літ. "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; частку чотирикімнатної квартири загальною площею 80,72 м. кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .; вантажний бортовий автомобіль МАЗ 437041-262, 2005 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 ;

у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на майно: частку чотирикімнатної квартири загальною площею 80,72 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .; 1/3 частку трикімнатної квартири, загальною площею 77,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; частку нежитлового приміщення підвалу №59 місце для паркування площею 23,0 кв.м. в літ. "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку 0.5158 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6321686401:00:000:0739, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; житловий сертифікат на суму 5 335 600,00 грн, сформований 24.07.2025; легковий автомобіль Lexus GS 350, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 ; легковий автомобіль Lexus LX 450, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

стягнути з відповідачки на користь позивача 16 300 грн компенсації в різниці вартості майна.

02.04.2026 електронним шляхом до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мірошниченко А.М. про долучення доказів до матеріалів справи.

02.04.2026 засобами поштового зв`язку до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Воропай Л.А., з додатковими доказами, у тому числі висновком суб`єкта оціночної діяльності щодо ринкової вартості семикімнатної квартири загальною площею 281,9 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

У запереченнях представник відповідачки зазначає, що викладена позивачем у відповіді на відзив позиція, на думку відповідачки, має декларативний характер та не містить доказів, які б спростовували доводи відповідачки. Узагальнюючи доводи позивача, вказує на вибірковий підхід до викладення обставин справи. З огляду на це вважає відповідь на відзив необґрунтованою та такою, що не спростовує правову позицію відповідачки.

Окремо заперечує проти тверджень позивача про те, що ще до укладення шлюбу ним було створено власний виробничий бізнес. Зазначає, що до укладення шлюбу діяльність позивача мала характер посередницької (комерційної) діяльності, пов`язаної з перепродажем сільськогосподарської продукції та комплектуючих. Позивач взаємодіяв із виробничими підприємствами та заводами як посередник між постачальниками та кінцевими споживачами, організовуючи реалізацію продукції та комплектуючих. Така діяльність не свідчить про створення позивачем власного виробничого підприємства.

Заперечує проти доводів позивача про те, що відповідачка не брала участі у підприємницькій діяльності та не мала відповідного досвіду. Зазначає, що відповідачка у 1995 році закінчила факультет іноземної філології у м.Харкові, має ступінь магістра філологічних наук та до укладення шлюбу працювала у міжнародній фармацевтичній компанії «Данія» у м.Харкові перекладачем та помічником директора, де, за її твердженням, набула досвіду міжнародної діяльності та була обізнана зі структурою й організацією офшорних компаній. На підтвердження зазначених обставин до заперечень додано копію трудової книжки відповідачки. Маючи відповідний досвід, відповідачка запропонувала позивачу ідею створення офшорної компанії та пояснила відповідний механізм її функціонування. Надалі, як зазначає представник відповідачки, перша така компанія була створена на Кіпрі за її допомогою та безпосередньої участі. При цьому найманого директора ОСОБА_5 відповідачка знає особисто.

Також посилається на довіреності, видані офшорною компанією «НЕШЕК ЮМІТЕР ШТОР» на ім`я Данілової О.О. щодо управління корпоративними правами у компаніях «Slodec Invest s.r.o.» та «Resoix s.r.o.» у Словацькій Республіці, які, за її твердженням, були оформлені за підписом директора Марії Саверіаду. Оскільки позивач на той час не володів англійською мовою, відповідачка виконувала функції перекладача під час переговорів. Крім того вона брала участь у переговорах із партнерами, міжнародних виставках у м. Дюссельдорфі, поїздках до Італії, Франції та Німеччини, закупівлі обладнання та укладенні договорів на його постачання для заводу ТОВ «Данко Декор», розташованого за адресою: Харківська область, смт Нова Водолага, вул.Заводська, 1. Відповідачка спільно з позивачем відвідувала міжнародні виставки, здійснювала поїздки до Італії, Франції та Німеччини, брала участь в укладенні договорів на постачання обладнання та закупівлі хімічних компонентів для виробництва. Вивчення договорів, їх переклад та комунікація з потенційними партнерами, як зазначає представник відповідачки, здійснювалися саме відповідачкою. Також вона зазначає, що особисто знайома з постачальниками обладнання та сировини в Італії та Франції.

Стверджує, що створення виробничого підприємства «Данко Декор» здійснювалося за безпосередньої участі обох із подружжя та було складовою спільної підприємницької діяльності сім`ї. Також зазначає, що відповідачка була знайома з представником московського підприємства «Сіаз5 Десог», у результаті співпраці з яким, за її твердженням, родина отримала інформацію щодо технології виробництва декорованого скла, що в подальшому стало підставою для прийняття рішення про створення власного виробництва. Відповідачка була офіційно працевлаштована у ТОВ «Данко Декор» з 01 грудня 2005 року на посаді перекладача-референта, а з 02 січня 2007 року переведена на посаду заступника директора, на якій працювала до 30 листопада 2015 року. Зазначені обставини, за її твердженням, підтверджуються записами у трудовій книжці.

Крім того зазначає, що відповідачка працювала у словацьких компаніях «Resoix s.r.o.», ідентифікаційний код 47016540, та «Slodec Invest s.r.o.», ідентифікаційний код 47376902, які були зареєстровані у період шлюбу сторін. Зазначене свідчить про її участь в організації та управлінні корпоративною структурою сімейного бізнесу.

Щодо компанії «Resoix s.r.o.» зазначає, що вона була створена 08 лютого 2013 року, її статутний капітал становив 30 000 євро, а основними видами діяльності були виробництво виробів зі скла, обробка скла та торгівля скляною продукцією. Керівником компанії, за даними, на які посилається представник відповідачки, є ОСОБА_1 , який на момент створення компанії був зазначений у Торговому реєстрі Словацької Республіки як учасник товариства.

Щодо компанії «Slodec Invest s.r.o.» зазначає, що вона була заснована 28 серпня 2013 року, її статутний капітал становив 30 000 євро, а основним видом діяльності були консалтингові послуги у сфері бізнесу та управління. 07 червня 2024 року компанія припинила звичайну діяльність та була переведена у статус «у ліквідації», а 11 січня 2025 року її діяльність була остаточно припинена шляхом ліквідації.

Вважає, що наведені обставини спростовують твердження позивача про створення бізнесу виключно ним, оскільки у період шлюбу сторонами було створено та розвинуто спільний сімейний бізнес, а також набуто корпоративні права у низці виробничих підприємств та інших юридичних осіб як в Україні, так і за її межами.

Також зазначає, що до складу майна підлягає врахуванню при поділі, належать кошти на рахунках у банках України та інших держав, частки у статутних капіталах господарських товариств, акції господарських товариств, цінні папери, дивіденди та інші доходи від здійснення корпоративних прав і прав власника цінних паперів, майнові права інтелектуальної власності, знаки для товарів і послуг та інше майно, набуте сторонами у період шлюбу.

Зазначає, що у період з 1998 по 2015 рік сторони проживали у м.Харкові, де, за її твердженням, створювався та розвивався сімейний бізнес, а також придбавалося та створювалося нерухоме майно. Зокрема, посилається на такі юридичні особи: ТОВ «Данко Декор» (Danko Decor), код ЄДРПОУ 32783300; ТОВ «ПКП Данко Декор», код ЄДРПОУ 40720947; ТОВ «ПКФ Данко Декор», код ЄДРПОУ 40162572; ВП «Ремсервіс», код ЄДРПОУ 24276965; ТОВ «Автозатишок», код ЄДРПОУ 30753735; ТОВ «ТОЕН», код ЄДРПОУ 43819653; ТОВ «Маджоріт», код ЄДРПОУ 42011727. Крім того відповідачка особисто знайома з постачальниками обладнання та сировини в Італії та Франції, а також була обізнана з історією створення матуючого порошку «Дафрост», який був створений за аналогом продукції італійських партнерів та запатентований. Посилається на те, що відповідний об`єкт інтелектуальної власності наразі має статус чинного, а також на патент України № НОМЕР_10 «Пляшка», який також має чинний статус.

Щодо ТОВ «Автозатишок», код ЄДРПОУ 30753735 зазначає, що товариству належить земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:10:001:0336, площею 3,8665 га, розташована за адресою: м.Харків, Бєлгородське шосе, 34. Відповідачка брала участь у виборі вказаної земельної ділянки, обговоренні та плануванні майбутніх бізнес-проєктів, була обізнана зі структурою власності земельної ділянки та особами, які брали участь у її придбанні. Також відповідачка знайома з директорами та власниками компаній, залучених до діяльності підприємств сімейного бізнесу в різні періоди, зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Щодо діяльності у Словацькій Республіці зазначає, що створення відповідних компаній розпочалося у 2013 році, зокрема «Resoix s.r.o.», ідентифікаційний код 47016540, та «Slodec Invest s.r.o.», ідентифікаційний код 47376902. Корпоративні права у цих юридичних особах опосередковано охоплюють активи підприємств, у тому числі виробничі потужності та земельні ділянки. Зазначені підприємства були створені у період шлюбу сторін з метою розвитку та розширення підприємницької діяльності сімейного бізнесу на території Європейського Союзу та що їх створення було частиною спільної стратегії розвитку подружжя.

Також зазначає, що відповідачка здійснювала управлінські дії щодо компаній «Slodec Invest s.r.o.» та «Resoix s.r.o.», а також здійснювала внески власних коштів на рахунок компанії «Resoix s.r.o.», що, за її твердженням, підтверджується банківськими документами.

Щодо фактичного проживання сторін та їх статусу у Словацькій Республіці зазначає, що у 2012 році родина приїхала до Словаччини для подання документів на отримання дозволу на тимчасове проживання. У 2015 році відповідачка разом із дітьми фактично переїхала до Словацької Республіки з метою дотримання вимог законодавства щодо продовження дозволу на проживання. Відповідачка постійно проживала у Словацькій Республіці, здійснювала трудову діяльність, а діти навчалися у навчальному закладі «British International School» у м.Братиславі. Діти брали участь у змаганнях, олімпіадах та спортивних заходах, а відповідачка займалася питаннями їхнього навчання та виховання.

Заперечує проти тверджень позивача про його постійне проживання у Словацькій Республіці та зазначає, що він перебував там періодично, а постійно проживав в Україні. Також під час оформлення статусу постійного проживання позивач надавав компетентним органам Словацької Республіки відомості, які не відповідали фактичним обставинам його перебування.

Також заперечує проти тверджень позивача щодо відсутності у сім`ї водія, секретаря та домробітниці. Зазначає, що як позивач, так і відповідачка спілкуються із зазначеними працівниками, які тривалий час забезпечували побутові потреби родини. Зокрема, домробітниця продовжує прибирати квартиру АДРЕСА_7 , а водій ОСОБА_9 на цей час проходить службу у Збройних Силах України та підтримує зв`язок із сторонами.

Щодо тверджень позивача про побут відповідачки у Словацькій Республіці зазначає, що позивач, на її думку, не володіє повною інформацією з цього приводу та посилається на обставини, які не відповідають дійсності. При цьому зазначає, що після розірвання шлюбу відповідачка неодноразово намагалася вирішити питання поділу майна у позасудовому порядку.

Щодо аліментів зазначає, що письмового договору між сторонами з цього питання не укладено, оскільки позивач відмовився від його укладення. Кошти перераховуються дочці на її банківську картку для забезпечення її особистих потреб та харчування. При цьому відповідачка зазначає, що має власні доходи від здійснення підприємницької діяльності, яку організувала після розірвання шлюбу за власні кошти.

Також зазначає, що про розірвання шлюбу у 2022 році відповідачка дізналася випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень, а не від позивача. Позивач до цього приховував інформацію про розірвання шлюбу та переконував відповідачку в необхідності отримання статусу постійного проживання у Словаччині й подальшого проживання сторін у двох країнах.

Щодо подій 2019 року зазначає, що позивач переконав відповідачку подати документи на виїзд з України, оскільки вона мала статус головного заявника. Під час співбесіди в Посольстві Ізраїлю в м.Харкові влітку 2019 року позивач повідомив консулу, що метою отримання громадянства є спільне проживання з сім`єю в Ізраїлі. Після отримання дозволу на виїзд позивач перебував в Ізраїлі близько одного тижня, отримав паспорт та оформив медичне страхування, після чого залишив країну. Після цього відповідачка була змушена разом із дітьми залишити Ізраїль, унаслідок чого діти втратили статус громадян Ізраїлю через невиконання вимоги щодо фактичного проживання в країні протягом одного року, тоді як позивач зберіг громадянство. На твердження позивача про те, що вже на той час він планував розірвання шлюбу, відповідачка готує відповідні документи для подання до консульської установи Ізраїлю та, за необхідності, до суду.

Щодо обставин, пов`язаних із хворобою матері позивача зазначає, що доглядальниці та лікарі для неї були підібрані відповідачкою, яка також комунікувала з ними з питань догляду та побуту. За її твердженням, оскільки сімейні кошти контролювалися позивачем, для проведення медичної діагностики матері відповідачка була змушена позичити у позивача 3 000 доларів США. У подальшому мати відповідачки продала їй частину належної їй квартири, щоб відповідачка могла повернути позивачу кошти, витрачені на придбання квитків до Німеччини та проведення там медичного обстеження. Зазначені обставини мають значення у зв`язку з включенням позивачем відповідної частини квартири до складу майна, що підлягає поділу.

Щодо народження дитини в Німеччині зазначає, що це було пов`язано з проходженням відповідачкою чотирьох процедур штучного запліднення у зв`язку з неможливістю завагітніти природним шляхом, що, за її твердженням, було пов`язано зі станом здоров`я позивача.

Щодо доводів позивача про стан його здоров`я зазначає, що такі обставини не можуть мати того правового значення, яке їм надає позивач. Зокрема, зазначає, що заявлена позивачем «тяжка травма плеча» була пов`язана із розривом біцепса, який стався внаслідок неправильного використання спортивних тренажерів. Подальші ушкодження плечового суглоба також виникли внаслідок необережного використання спортивного обладнання, зокрема падіння з бігової доріжки. Позивач був поінформований медичним спеціалістом про необхідність дотримання правил експлуатації тренажерів та рекомендацію ознайомлюватися з відповідними інструкціями перед їх використанням. Щодо захворювання на астму зазначає, що, загострення симптомів відбувалися після вживання позивачем алкоголю, а лікарями у м.Відні йому були надані рекомендації щодо необхідності припинення вживання алкоголю.

Окремо заперечує проти тверджень позивача про те, що відповідачка не працювала у сімейних компаніях. На підтвердження протилежного посилається, зокрема, на офіційний документ державного органу Словацької Республіки заяву від 06 червня 2017 року, складену у відділі поліції у справах іноземців у м. Братиславі. У зазначеній заяві позивач особисто повідомив, що є керівником компаній «Resoix s.r.o.» та «Slodec Invest s.r.o.», а компанія «Slodec Invest s.r.o.» є холдинговою структурою, яка володіє корпоративними правами, зокрема у виробничому підприємстві «Danko Decor» в Україні, ТОВ «Автозатишок» та ТОВ «Ремсервіс». Також позивач повідомив, що виробнича діяльність здійснюється в Україні, а словацькі компанії використовуються як структура управління та володіння корпоративними правами. Позивач під час зазначеної співбесіди повідомив про роботу своєї дружини у його компанії, спільне проживання сім`ї у Словацькій Республіці та навчання дітей у «British International School» у м. Братиславі. Також позивач зазначив, що інвестиції через компанію «Slodec Invest s.r.o.» становили 120 000 євро, а компанія «Resoix s.r.o.» придбавала автомобіль Lexus для потреб бізнесу.

Вважає, що наведені відомості, повідомлені самим позивачем державному органу Словацької Республіки, підтверджують участь відповідачки у діяльності сімейного бізнесу. Також посилається на договори про працевлаштування відповідачки у сімейних компаніях, документи щодо нарахування їй заробітної плати та довіреності, які, за її твердженням, надавали їй право підпису. Зазначені документи свідчать про те, що корпоративні права, у тому числі набуті опосередковано через іноземні компанії, є результатом спільної діяльності подружжя та підлягають врахуванню при вирішенні питання про склад майна, що підлягає поділу.

Також зазначає, що автомобіль, яким на цей час користується відповідачка, був придбаний для неї, а рахунки-фактури були оформлені на її ім`я. Водночас, за її твердженням, під час остаточного розрахунку позивач оплатив автомобіль з рахунку компанії «Resoix s.r.o.», посилаючись на необхідність повернення ПДВ та зменшення вартості автомобіля. Наразі відповідачка користується автомобілем на підставі довіреності, виданої компанією, власником якої, за твердженням представника відповідачки, є позивач.

Вважає, що позивач не включив до позовних вимог корпоративні права у відповідній компанії та приховав їх наявність у позові про поділ майна. Також зазначає, що два інші автомобілі, заявлені позивачем до поділу, фактично перебувають у його володінні, а відповідачка не має до них доступу.

Крім того зазначає, що відповідачка не має доступу до квартири АДРЕСА_7 . Перед розірванням шлюбу позивач забрав у відповідачки ключі від квартири та без погодження з нею перемістив її особисті речі до заміського будинку, який у подальшому згорів. Речі відповідачки збирала домробітниця, а працівники підприємства перевезли їх до заміського будинку.

Зазначає, що відповідачка не була допущена до квартири, а її спроби вирішити питання у позасудовому порядку не дали результату. Також стверджує, що позивач чинив на відповідачку тиск, пов`язуючи надання згоди на виїзд дітей із необхідністю погодження нею документів щодо поділу майна, у зв`язку з чим відповідачка була змушена звернутися за правничою допомогою.

Щодо наданого позивачем звіту про оцінку майна зазначає, що цей звіт не може бути покладений в основу визначення ринкової вартості майна, оскільки оцінювачем не враховано фактичний стан об`єкта, його місцезнаходження, інфраструктуру та інші істотні характеристики. Вважає, що визначена у звіті вартість нерухомого майна, зокрема квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є заниженою, а проведена оцінка має вибірковий характер та впливає на визначення розміру компенсації, яку позивач пропонує відповідачці.

Зазначає, що відповідачкою надано альтернативний звіт про оцінку майна, складений незалежним оцінювачем, який, на її думку, відображає реальну ринкову вартість відповідного майна.

22.04.2026 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на заяву про зміну позовних вимог, поданий представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Воропай Л.А.

У відзиві представник відповідачки зазначає, що відповідачка не погоджується зі зміненими позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що заявлені без урахування повного складу спільного майна подружжя. Вимоги позивача ґрунтуються на заниженій та недостовірній оцінці майна, спрямовані на формування дисбалансу вартості часток на користь позивача та не відповідають принципам рівності сторін при поділі спільного майна.

Щодо неповного складу спільного майна зазначає, що позивач повторно заявив вимоги щодо поділу лише частини майна, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності. При цьому позивачем не включено до предмета спору значну частину майна, набутого сторонами у період шлюбу.

Зазначає, що позивач у період шлюбу здійснював підприємницьку діяльність, володів та контролював корпоративні права у юридичних особах, у тому числі іноземних, отримував доходи від такої діяльності, набував майнові права інтелектуальної власності та інше майно. Посилаючись на статті 60, 61 Сімейного кодексу України вважає, що зазначені активи підлягають врахуванню при визначенні складу спільного майна подружжя.

На думку відповідачки, поділ лише частини майна без встановлення повного складу спільного майна може призвести до порушення принципу рівності часток сторін.

Щодо участі відповідачки у створенні та набутті активів остання заперечує проти відповідних тверджень позивача та зазначає, що відповідачка працювала у сімейних підприємствах, обіймала керівні посади, брала участь у міжнародній діяльності підприємств, здійснювала управління корпоративними правами та вносила власні кошти у діяльність компаній.

У зв`язку з цим вважає, що здійснення поділу майна без встановлення його повного складу є передчасним.

Щодо запропонованого позивачем способу поділу майна зазначає, що такий спосіб має формальний характер, не враховує повного складу спільного майна, ґрунтується на спірній оцінці майна, не враховує його ліквідності та може призвести до отримання позивачем більш цінних або ліквідних активів.

Звертає увагу, що позивач просить застосувати грошову компенсацію, не визначивши повного складу майна, яке підлягає поділу.

Крім того зазначає, що транспортні засоби, включені позивачем до складу майна, яке підлягає поділу, є транспортними засобами 2005, 2012 та 2017 років випуску, що впливає на їх ринкову вартість та ліквідність. У зв`язку з цим вважає, що такі транспортні засоби не можуть розглядатися як рівноцінні активи у порівнянні з іншими об`єктами нерухомого майна без урахування їх дійсної вартості.

Щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , зазначає, що її господарська та ринкова цінність зменшилася у зв`язку зі знищенням розташованого на ній житлового будинку внаслідок бойових дій та перебуванням відповідної території у зоні активних бойових дій. Вказані обставини істотно впливають на можливість використання та реалізації земельної ділянки.

У зв`язку з цим вважає, що зазначені об`єкти можуть бути оцінені як складові спільного майна лише з урахуванням їх фактичного стану, ринкової вартості та ліквідності.

Зазначає, що питання щодо грошової компенсації може вирішуватися лише після встановлення повного складу спільного майна, визначення його дійсної вартості та забезпечення відповідності вартості майна, що передається кожній зі сторін, належним часткам у спільному майні. Поділ майна без урахування його повного складу є передчасним та не забезпечує рівності часток сторін.

З урахуванням характеру майна вважає доцільним розподілити основні об`єкти нерухомого майна між сторонами окремо, а транспортні засоби розподілити між сторонами з урахуванням їх вартості.

Щодо оцінки майна зазначає, що його вартість є спірною та не може бути визначена виключно на підставі звіту, наданого позивачем. Звіт про оцінку майна, наданий позивачем, складений без належного врахування фактичного стану об`єктів, їх місцезнаходження, інфраструктури та інших істотних характеристик. Визначена позивачем вартість нерухомого майна, зокрема квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є заниженою та впливає на визначення розміру грошової компенсації, яку позивач пропонує відповідачці. У свою чергу, відповідачкою подано альтернативний звіт про незалежну оцінку, який відображає реальну ринкову вартість відповідного майна та має бути врахований судом.

08.06.2026 електронним шляхом до суду надійшли пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мірошниченко А.М. щодо звіту оцінювача, наданого відповідачкою, а також клопотань про витребування доказів та виклик свідків, зі змісту яких, зокрема, вбачається, що представник позивача заперечує належність, допустимість та достовірність звіту про оцінку майна, складеного оцінювачем ОСОБА_10 . Зазначає, що вказаний звіт складено з істотними порушеннями вимог пунктів 3,15,16,48 Національного стандарту №1 та пункту 19 Національного стандарту № 2, він ґрунтується на джерелах, які неможливо перевірити, та містить необґрунтовані коригування. Вважає, що зазначений звіт не відповідає вимогам до належності, допустимості та достовірності доказів, встановленим Цивільним процесуальним кодексом України, а тому не може бути покладений в основу судового рішення.

10.06.2026 ухвалою Київського районного суду м.Харкова без постановлення окремого документу долучено до матеріалів справи подані сторонами та їх представниками заяви по суті справи та надані докази; прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог; задоволено клопотання представника відповідачки про виклик свідків; відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідачки про витребування доказів відповідно до ст.84 ЦПК України.

16.07.2026 електронним шляхом до суду надійшло клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Слєпухи О.С. про долучення доказів.

16.07.2026 електронним шляхом до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Слєпухи О.С., у яких представник відповідачки заперечує проти доводів представника позивача щодо звіту незалежного оцінювача та зазначає, що наведені позивачем зауваження не спростовують висновків, викладених у звіті оцінювача ОСОБА_10 .

Представник відповідачки зазначає, що визначена позивачем вартість квартири АДРЕСА_8 у розмірі 10 063 800,00 грн згідно зі звітом ТОВ «ОЦІНКА 24» є заниженою, а сам звіт складено без проведення фізичного огляду об`єкта, що, на думку сторони відповідачки, суперечить вимогам пункту 48 Національного стандарту № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440.

З огляду на взаємні зауваження сторін щодо методології проведення оцінки, а також на офіційні довідки Фонду державного майна України, представник відповідачки вказує на наявність суттєвої невизначеності щодо дійсної ринкової вартості спірного майна, яку суд має врахувати під час вирішення справи.

Окремо зазначає, що твердження позивача щодо зняття ним коштів із відкритого в Ізраїлі рахунку та оплати ним лікування родички відповідачки були наведені лише у поясненнях від 08.06.2026 та, як стверджує сторона відповідачки, не зазначалися позивачем у позовній заяві, відзиві чи заяві про зміну предмета позову.

Щодо вартості транспортних засобів зазначає, що автомобілі Lexus LX 450, Lexus GS 350 та вантажний автомобіль МАЗ 437041-262 перебувають у фактичному користуванні позивача, у зв`язку з чим відповідачка не має до них доступу та можливості забезпечити їх огляд і фотофіксацію.

З метою орієнтовного визначення ринкової вартості зазначених транспортних засобів відповідачкою проведено розрахунок із застосуванням порівняльного підходу на підставі аналізу актуальних пропозицій щодо продажу аналогічних транспортних засобів на спеціалізованих інтернет-майданчиках auto.ria.com, rst.ua та olx.ua станом на 15.07.2026 із перерахунком вартості за офіційним курсом Національного банку України - 44,8833 грн за 1 долар США. Загальна різниця між визначеною нею орієнтовною вартістю транспортних засобів та вартістю, зазначеною у звіті позивача, становить 833 511,50 грн. Таку розбіжність представник відповідачки пов`язує, зокрема, із застосуванням у звіті позивача коригування «на торг» у розмірі 14 %, яке, на її думку, не підтверджене належними документами, а також із відсутністю фактичного огляду транспортних засобів при проведенні оцінки, оскільки звіт складено «зі слів замовника», яким виступав позивач.

16.07.2026 електронним шляхом до суду надійшло клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Слєпухи О.С. про призначення судової товарознавчої експертизи.

20.07.2026 електронним шляхом до суду надійшли заперечення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мірошниченко А.М. на клопотання представника відповідачки про витребування доказів, долучення доказів та призначення судової товарознавчої експертизи. В обґрунтування заперечень, зокрема, щодо призначення у справі судової товарознавчої експертизи зазначає, що відповідачка не позбавлена права самостійно замовити висновок експерта відповідно до ч.1 ст.106 ЦПК України. На думку сторони позивача, реалізація такого права не потребує звернення до суду з клопотанням про призначення судової експертизи. Крім того, матеріали справи вже містять звіти про незалежну оцінку майна, подані як позивачем, так і відповідачкою. Сторони висловили свої заперечення щодо зазначених звітів та надали письмові пояснення стосовно їхніх, на їхню думку, недоліків. У зв`язку з цим вважає, що доказова база щодо вартості спірного майна вже сформована, а призначення судової експертизи на даному етапі розгляду справи є недоцільним.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 21.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки - Слєпухи О.С. про призначення судової товарознавчої експертизи по цивільній справі.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 21.07.2026 підготовче провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою закрито. Призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

10.08.2026 електронним шляхом до суду надійшло клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Слєпухи О.С. про долучення доказів до матеріалів справи, а саме звітів про оцінку щодо всіх спірних об`єктів рухомого та нерухомого майна, стосовно вартості яких між сторонами існують розбіжності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на підстави зазначені у письмових заявах по суті справи.

Представник відповідачки у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені у письмових заявах по суті справи.

Суд, вислухавши вступне слово учасників судового розгляду, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив такі факти та відповідні правовідносини.

Згідно даних свідоцтва про шлюб, видане повторно 04.03.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкова реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклав шлюб з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 11.07.1998 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкова реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Актовий запис №797. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_12 .

Судом встановлено та не заперечується сторонами від шлюбу сторони мають повнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 09.02.2022 у справі №953/14775/21, яке набрало законної сили, між сторонами шлюб розірвано.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що в період зареєстрованого шлюбу сторони набули у власність рухоме та нерухоме майно:

- семикімнатну квартиру загальною площею 281,9 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ;

- нежитлове приміщення підземної автостоянки №17 місце для паркування площею 25.0 кв.м. в літері "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 ;

- нежитлове приміщення підвалу №59 - місце для паркування площею 23,0 кв.м. в літ. "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 ;

- чотирикімнатну квартиру загальною площею 80,72 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ;

- 1/3 частку трикімнатної квартири, загальною площею 77,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку 0.5158 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6321686401:00:000:0739, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- котедж загальною площею 274.3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- легковий автомобіль Lexus GS 350, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- легковий автомобіль Lexus LX 450, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 ;

- вантажний бортовий автомобіль МАЗ 437041-262, 2005 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 ;

Зазначений факт підтверджується: інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.10.2026 №№496877447, 496877324, 496877520, 496876786, 496876711,496882834; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 , видане 26.04.2017 ТСЦ 6341; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 , видане 30.05.2018 ТСЦ 6341; дублікатом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_14 , виданий 09.02.2023 ТСЦ 3541.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_7 , внаслідок ворожого обстрілу військовими Російської Федерації с.Бугаївка Чугуївська району виникла пожежа на відкритій ділянці місцевості у лісових насадженнях, яка в подальшому переросла у велику площу, внаслідок чого вогнем були охоплені близько шести будівель, виконаних із дерева, у тому числі і спірний котедж (будинок) загальною площею 274.3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_5 .

Зазначений факт підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12024221250000232 від 28.05.2024.

Відповідно даних витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 12.09.2025 вбачається, що 08.10.2024 ОСОБА_2 звернулася із заявою (реєстраційний номер заяви про надання компенсації в РПЗМ 3В-08.10.2024-140810) про отримання компенсації житлового сертифікату на знищений будинок загальною площею 274.3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_5 . 24.072025 на ім`я ОСОБА_2 сформовано сертифікат ДР-24.07.2025-280479 по компенсацію на суму 5 335 600. Житловий сертифікат не використаний.

Згідно звіту ТОВ «Оцінка 24» від 10.09.2025 середньоринкової вартість без ПДВ об`єкта оцінки становить:

- семикімнатної квартири загальною площею 281,9 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 10 063 800 грн;

- нежитлового приміщення підвалу №59 місце для паркування площею 23,0 кв.м. в літ. "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - 502 000 грн;

- нежитлового приміщення підземної автостоянки №17 місце для паркування площею 25.0 кв.м. в літері "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 545 700 грн;

- чотирикімнатної квартири загальною площею 80,72 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .- 1 154 300 грн;

- 1/3 частки трикімнатної квартири, загальною площею 77,9 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 - 605 000 грн;

- земельної ділянку 0.5158 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6321686401:00:000:0739, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 - 2 139 600 грн;

- легкового автомобілю Lexus GS 350, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 - 755 800 грн;

- легкового автомобілю Lexus LX 450, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 - 1 970 500 грн;

- вантажного бортового автомобілю МАЗ 437041-262, 2005 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 - 164 400 грн.

Згідно звіту ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 21.03.2026 ринкова вартість семикімнатної квартири загальною площею 281,9 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 298 669 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 13 130 000 грн.

Відповідно даних Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 15.07.2026 №201-20260715-0012072748, яка є додатком до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (пункт 5 розділу ІІІ) вбачається, що оціночна вартість квартири загальною площею 281,9 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 17 027112,98 грн.

Згідно даних Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 15.07.2026 №201-20260715-0012072912, яка є додатком до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (пункт 5 розділу ІІІ) вбачається, що оціночна вартість нежитлового приміщення підземної автостоянки №17 місце для паркування площею 25.0 кв.м. в літері "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 становить 215476,28 грн.

Відповідно даних Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 15.07.2026 №201-20260715-0012073114, яка є додатком до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (пункт 5 розділу ІІІ) вбачається, що оціночна вартість нежитлового приміщення підвалу №59 місце для паркування площею 23,0 кв.м. в літ. "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 становить 184051.46 грн.

Згідно даних Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 15.07.2026 №201-20260715-0012072912, яка є додатком до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (пункт 5 розділу ІІІ) вбачається, що оціночна вартість квартири загальною площею 80,72 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_10 становить 2623664.91 грн.

Відповідно даних Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 15.07.2026 №201-20260715-0012073806, яка є додатком до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (пункт 5 розділу ІІІ) вбачається, що оціночна вартість 1/3 частки трикімнатної квартири, загальною площею 77,9 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 становить 693482,29 грн.

Згідно звіту ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО» від 07.08.2026 ринкова вартість нежитлового приміщення підземної автостоянки №17 місце для паркування площею 25.0 кв.м. в літері "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_1 становить 218 000 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 4870 доларів США.

Відповідно звіту ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО» від 07.08.2026 ринкова вартість чотирикімнатної квартири загальною площею 80,72 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 становить 1672000 грн , що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 37 353 доларів США.

Згідно звіту ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО» від 07.08.2026 ринкова вартість нежитлового приміщення підвалу №59 місце для паркування площею 23,0 кв.м. в літ. "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 становить 167 500 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 3 745 доларів США.

Відповідно звіту ТОВ «ПРОМЕКСПЕРТ» від 07.08.2026 ринкова вартість земельної ділянку 0.5158 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6321686401:00:000:0739, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 становить 4 380 000 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 97 850 доларів США.

Згідно звіту ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО» від 07.08.2026 ринкова вартість 1/3 частки трикімнатної квартири, загальною площею 77,9 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 становить 692 33,33 грн.

Відповідно звіту ТОВ «ПРОМЕКСПЕРТ» від 07.08.2026 ринкова вартість семикімнатної квартири загальною площею 281,9 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 17 000 000 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 379 781 доларів США.

Згідно звіту ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 07.08.2026 ринкова вартість автомобілю МАЗ 437041-262, 2005 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 становить 204 000 грн.

Відповідно звіту ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 07.08.2026 ринкова вартість легкового автомобілю Lexus LX 450, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 2 686 000 грн.

Згідно звіту ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 07.08.2026 ринкова вартість легкового автомобілю легкового автомобілю Lexus GS 350, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 становить 176 000 грн.

За частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17-ц (провадження №14-325цс18), від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України" (далі Закон про компенсацію) знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону про компенсацію житловий сертифікат на придбання об`єкта житлової нерухомості (далі - житловий сертифікат) - електронний документ, що підтверджує гарантії держави щодо забезпечення фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості (у тому числі інвестування/фінансування його будівництва), земельної ділянки, на якій розташовано такий об`єкт, частки у праві власності на таке майно в обсязі, що дорівнює грошовій сумі, зазначеній у такому документі.

Підпунктом в пункту 5 частини 1 статті 1 Закону про компенсацію визначено, що компенсація за пошкоджений/знищений об`єкт нерухомого майна здійснюється, у тому числі, шляхом фінансування придбання квартири, іншого житлового приміщення, будинку садибного типу, садового або дачного будинку (у тому числі фінансування придбання приміщення/будинку, що буде споруджений у майбутньому, або інвестування/фінансування його будівництва) з використанням житлового сертифіката.

При цьому, за приписами підпункту а пункту 1 частини 1 статті 2 Закону про компенсацію отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна є фізичні особи-громадяни України, які є власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону про компенсацію у разі якщо знищений об`єкт нерухомого майна перебуває у спільній власності, заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна може бути подана кожним співвласником окремо або одним із співвласників такого об`єкта. Заява, подана одним із співвласників, вважається поданою всіма співвласниками за відсутності заперечень інших співвласників. Такі заперечення подаються співвласниками до Реєстру пошкодженого та знищеного майна в порядку, визначеному частиною другою цієї статті.

Співвласник нерухомого майна в силу закону, відомості про право власності якого на об`єкт нерухомого майна не внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРПНМ), позбавлений можливості скористатися функціоналом Порталу Дія або в інший передбачений спосіб подати заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна. Відтак, такі заяви подаються особою-співвласником, відомості про право власності якого внесено до ДРРПНМ.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині 2 статті 372 ЦК України.

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

При цьому ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач (постанови Верховного Суду: від 29 квітня 2020 року у справі №210/4854/15-ц, провадження №61-30421св18 та від 03 червня 2020 року у справі №487/6195/16-ц, провадження № 61-46326св18).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно встановити як обсяг всього спільного нажитого майна, так і час та джерела його придбання.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне.

Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц(пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

При цьому суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20)).

Як роз`яснено судам у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Суд ураховує, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 15 квітня 2020 року в справі № 565/495/18 (провадження №61-1539св19), від 09 червня 2021 року в справі №537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).

Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен, виходячи із заявлених сторонами вимог та поданих ними доказів, встановити склад майна, щодо якого заявлено вимоги про поділ, визначити його вартість як у цілому, так і щодо кожного окремого об`єкта, та з урахуванням цього визначити такий спосіб поділу, який забезпечуватиме рівність часток сторін у спільному майні.

При цьому суд має насамперед з`ясувати можливість здійснення поділу спільного майна без присудження грошової компенсації або, якщо без її присудження забезпечити рівність часток неможливо, визначити її у мінімально необхідному розмірі.

Встановлення вартості кожного з об`єктів спільного майна та його загальної вартості має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки саме шляхом співвідношення вартості майна, яке передається кожній зі сторін, може бути визначено, чи відповідає запропонований спосіб поділу належним сторонам часткам, а також встановлено наявність та розмір грошової компенсації у разі відхилення від їх вартості.

Разом із тим суд враховує, що відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, при вирішенні спору про поділ майна подружжя суд визначає склад майна, яке підлягає поділу, з урахуванням меж заявлених позовних вимог та заперечень сторін. Майно, щодо якого позивачем не заявлено вимоги про поділ, а відповідачем заявлено зустрічних вимог про його поділ, не може бути включене судом до предмета поділу виключно з власної ініціативи суду.

Такий підхід узгоджується з принципом диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, відповідно до яких саме учасники справи визначають обсяг своїх вимог і заперечень, а також несуть тягар доказування обставин, на які вони посилаються. При цьому суд не може вважати доведеною обставину лише на підставі твердження сторони без належного підтвердження її відповідними доказами.

Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, відповідно до якої принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони, однак не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

З огляду на наведене, при визначенні способу поділу спільного майна подружжя суд бере до уваги лише те майно, щодо якого сторонами заявлено відповідні вимоги та подано належні, допустимі та достатні докази його належності сторонам та вартості.

Як убачається з матеріалів справи, сторонами надано різні звіти суб`єктів оціночної діяльності щодо вартості спірного майна, які містять відмінні показники вартості окремих об`єктів.

За таких обставин суд відповідно до статей 7780, 89 ЦПК України має оцінити кожен із наданих звітів у сукупності з іншими доказами у справі, перевірити наведені у них вихідні дані, застосовані методи та коригування, обґрунтованість визначеної вартості, а також можливість перевірки здійснених оцінювачами розрахунків.

Саме з урахуванням результатів такої оцінки суд визначає вартість майна, яка буде покладена в основу подальшого розрахунку часток сторін та визначення способу поділу спільного майна подружжя.

Суд зазначає, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно із частиною 4 статті 3 зазначеного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10, частина перша статті 11 Закону України Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

У частині першій статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно із частиною 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 200 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт №2), також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту №2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту №1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту №1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівнянного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняться від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувається з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна , що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані ( п.48 Національного стандарту №1).

Згідно із пунктом 49 Національного стандарту №1 основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту №1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту №1).

За змістом пункту 56 Національного стандарту №1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Відповідно до пункту 15 Національного стандарту №1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Так, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог надав суду звіт ТОВ «Оцінка 24» від 10.09.2025, відповідно до якого вартість спірного нерухомого майна становить:

- семикімнатної квартири загальною площею 281,9 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 10 063 800 грн;

- нежитлового приміщення підвалу №59 місце для паркування площею 23,0 кв.м. в літ. "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - 502 000 грн;

- нежитлового приміщення підземної автостоянки №17 місце для паркування площею 25.0 кв.м. в літері "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 545 700 грн;

- чотирикімнатної квартири загальною площею 80,72 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .- 1 154 300 грн;

- 1/3 частки трикімнатної квартири, загальною площею 77,9 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 - 605 000 грн;

- земельної ділянку 0.5158 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6321686401:00:000:0739, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 - 2 139 600 грн;

Надаючи оцінку звіту про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оцінка 24» 10.09.2025, суд зазначає, що оцінка спірного нерухомого майна проведена з дотриманням вимог чинного законодавства у сфері оцінки майна, національних стандартів оцінки та з урахуванням обставин, які мають істотне значення для визначення його ринкової вартості.

Зокрема, під час проведення оцінки оцінювачем враховано індивідуальні характеристики кожного об`єкта нерухомого майна, його територіальне розташування у місті Харкові, наближеність міста до державного кордону з Російською Федерацією, дію воєнного стану та пов`язані з цим особливості функціонування ринку нерухомості, рівень ризиків та зміну попиту і пропозиції.

Крім того, оцінювачем застосовано відповідні коефіцієнти коригування з урахуванням площі квартир, розташування об`єктів у межах відповідного населеного пункту та інших відмінностей між об`єктами оцінки й об`єктами порівняння.

При визначенні вартості майна також враховано макроекономічні умови, що склалися на дату оцінки, зокрема облікову ставку Національного банку України як один із чинників, що впливає на вартість фінансових ресурсів та умови функціонування ринку нерухомості, а також річну ставку дисконтування, визначену з урахуванням економічної ситуації в Україні та підвищених ризиків, зумовлених воєнним станом.

Судом встановлено, що у звіті наведено опис та характеристики об`єктів оцінки, зазначено вихідні дані та джерела інформації, використані оцінювачем, проведено аналіз ринку подібного нерухомого майна, враховано ціни продажу (пропонування) подібних об`єктів та здійснено необхідні коригування з урахуванням відмінностей між об`єктами оцінки та об`єктами порівняння.

Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація відображена у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього .

Отже, оцінювачем дотримано встановлених вимог щодо змісту та порядку проведення оцінки майна, а при визначенні ринкової вартості враховано як індивідуальні характеристики спірних об`єктів нерухомості, так і актуальні ринкові, економічні та інші об`єктивні фактори, що впливають на їх вартість.

Суд також бере до уваги, що оцінка проведена станом на 10 вересня 2025 року, а тому визначена у звіті вартість відображає саме ті ринкові умови, які існували на відповідну дату. З огляду на істотні зміни на ринку нерухомості, спричинені повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України та дією воєнного стану, врахування відповідних ризиків та особливостей ринку при визначенні вартості майна є необхідним для отримання об`єктивного результату оцінки.

А отже, оцінюючи звіт ТОВ «Оцінка 24» відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд не встановив у ньому недоліків, які б ставили під сумнів обґрунтованість визначеної оцінювачем вартості спірного нерухомого майна.

Відповідачкою в обґрунтування заперечень щодо ринкової вартості спірного нерухомого майна надано звіти суб`єкта оцінювача:

-ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 21.03.2026, згідно якого ринкова вартість семикімнатної квартири загальною площею 281,9 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 298 669 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 13 130 000 грн.;

-ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО» від 07.08.2026, згідно якого ринкова вартість нежитлового приміщення підземної автостоянки №17 місце для паркування площею 25.0 кв.м.в літері "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_1 становить 218 000 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 4870 доларів США.

-ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО» від 07.08.2026, згідно якого ринкова вартість чотирикімнатної квартири, загальною площею 80,72 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 становить 1672000 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 37 353 доларів США;

-ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО» від 07.08.2026, згідно якого ринкова вартість нежитлового приміщення підвалу №59 місце для паркування площею 23,0 кв.м. в літ. "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 становить 167 500 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 3 745 доларів США;

-ТОВ «ПРОМЕКСПЕРТ» від 07.08.2026, згідно якого ринкова вартість земельної ділянки 0.5158 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6321686401:00:000:0739, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 становить 4 380 000 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 97 850 доларів США;

-ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО» від 07.08.2026, згідно якого ринкова вартість 1/3 частки трикімнатної квартири, загальною площею 77,9 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 становить 692 33,33 грн.

-ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО» від 07.08.2026, згідно якого ринкова вартість семикімнатної квартири загальною площею 281,9 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 17 000 000 грн.

Надаючи оцінку звітам про оцінку майна, складеним суб`єктами оціночної діяльності ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 21.03.2026, ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО» від 07.08.2026 та ТОВ «ПРОМЕКСПЕРТ» від 07.08.2026, суд зазначає, що під час проведення оцінки спірного нерухомого майна оцінювачами не дотримано вимог чинного законодавства у сфері оцінки майна та Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», що має істотне значення для достовірності визначеної у звітах ринкової вартості майна.

Зокрема, відповідно до пункту 52 Національного стандарту №1 оцінювач повинен самостійно здійснювати пошук інформаційних джерел, їх аналіз та викладати обґрунтовані висновки, а також аналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. При цьому у разі неповноти зазначеної інформації або її відсутності у звіті має бути зазначено, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Натомість у досліджених судом звітах використані вихідні дані та інформація про об`єкти порівняння не містять належного посилання на джерела їх отримання. Як джерела інформації зазначено, зокрема, лише номери телефонів, без зазначення конкретних вебсайтів, посилань на оголошення, баз даних або інших інформаційних ресурсів, з яких отримано відповідні відомості.

Крім того, судом встановлено, що до зазначених звітів взагалі не додано додатків, які містили б використані оцінювачами вихідні дані, копії або роздруківки оголошень щодо об`єктів порівняння, відомості про їх характеристики, ціни продажу (пропонування), дату розміщення відповідної інформації та інші матеріали, на підставі яких здійснювалися розрахунки.

Такий недолік має істотне значення, оскільки відповідно до пункту 54 Національного стандарту №1 зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна із посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. Отже, відсутність у звітах відповідних додатків та конкретних посилань на джерела інформації унеможливлює перевірку судом походження та достовірності вихідних даних, використаних оцінювачами під час проведення розрахунків.

Зазначене має особливе значення у зв`язку із застосуванням оцінювачами порівняльного підходу, оскільки відповідно до пунктів 15, 16 Національного стандарту № 1 визначення ринкової вартості за цим підходом повинно ґрунтуватися на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів. У разі відсутності або недостатності такої інформації у звіті має бути зазначено, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість.

Так, у звіті ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО» від 07.08.2026 щодо визначення ринкової вартості нежитлового приміщення підземної автостоянки №17 - місця для паркування площею 25,0 кв. м у літ. «А-10», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , у розділі «Визначення вартості об`єкта нерухомості» як джерело інформації щодо приміщень схожого функціонального використання зазначено лише номери телефонів.

Аналогічний спосіб зазначення джерел інформації використано у звітах ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО», ТОВ «ПРОМЕКСПЕРТ» та ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» щодо визначення ринкової вартості чотирикімнатної квартири загальною площею 80,72 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлового приміщення підвалу № 59 - місця для паркування площею 23,0 кв. м у літ. «А-10», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,5158 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6321686401:00:000:0739, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; 1/3 частки трикімнатної квартири загальною площею 77,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; семикімнатної квартири загальною площею 281,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суд звертає увагу, що у всіх зазначених звітах щодо ринкової вартості нерухомого майна, крім звіту щодо земельної ділянки та звіту ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 21.03.2026, як джерела інформації зазначені одні й ті самі номери телефонів.

Водночас сам по собі номер телефону не є належним ідентифікованим джерелом інформації про об`єкт порівняння та не дає можливості встановити, звідки саме отримано відповідні відомості, коли та за яких умов було сформовано ціну продажу (пропонування), які характеристики мав об`єкт порівняння та чи відповідав він критеріям подібного майна.

Відсутність додатків до звітів додатково позбавляє суд можливості перевірити зазначені обставини, оскільки суду не надано самих інформаційних матеріалів, на підставі яких оцінювачі визначали ціни об`єктів порівняння та здійснювали відповідні розрахунки.

Згідно з пунктом 49 Національного стандарту №1 основними елементами порівняння є характеристики подібного майна, зокрема за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо, а коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням відповідного коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) або шляхом їх комбінування.

Однак за відсутності конкретних джерел інформації та додатків до звітів суд не має можливості перевірити, чи відповідають наведені оцінювачами об`єкти порівняння об`єктам оцінки за місцем розташування, фізичними та функціональними характеристиками, умовами продажу, а також чи є обґрунтованими застосовані до них коригування.

Таким чином, допущені оцінювачами недоліки не мають формального характеру, оскільки безпосередньо стосуються вихідних даних, покладених в основу визначення ринкової вартості нерухомого майна, та унеможливлюють перевірку судом правильності вибору об`єктів порівняння, достовірності використаної інформації та обґрунтованості проведених розрахунків.

За таких обставин суд доходить висновку, що звіти ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 21.03.2026, ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЕКСПЕРТІКО» від 07.08.2026 та ТОВ «ПРОМЕКСПЕРТ» від 07.08.2026 не містять належного документального підтвердження вихідних даних, використаних для визначення ринкової вартості спірного нерухомого майна, та не дають можливості перевірити достовірність і обґрунтованість визначених у них показників вартості.

У зв`язку з цим суд не бере зазначені звіти за основу при визначенні ринкової вартості спірного нерухомого майна та вирішенні питання щодо способу його поділу і розміру грошової компенсації між сторонами.

Крім того, позивач на обґрунтування позовних вимог у частині визначення ринкової вартості спірного рухомого майна надав суду звіт ТОВ «Оцінка 24» від 10.09.2025, відповідно до якого ринкова вартість легкового автомобіля Lexus GS 350, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , становить 755 800 грн; легкового автомобіля Lexus LX 450, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , - 1 970 500 грн; вантажного бортового автомобіля МАЗ 437041-262, 2005 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , - 164 400 грн.

Відповідачка, заперечуючи проти визначеної позивачем вартості спірного рухомого майна, надала звіти ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 07.08.2026, згідно з якими ринкова вартість вантажного бортового автомобіля МАЗ 437041-262, 2005 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , становить 204 000 грн; легкового автомобіля Lexus LX 450, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , - 2 686 000 грн; легкового автомобіля Lexus GS 350, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , - 176 000 грн.

Вирішуючи питання щодо визначення ринкової вартості спірних транспортних засобів, суд виходить із такого.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), вимоги до оформлення результатів оцінки та оціночні процедури визначення їхньої вартості встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Методику розроблено відповідно до Закону України «Про судову експертизу», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, та інших нормативно-правових актів з питань судової експертизи й оцінки майна.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також для суб`єктів оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Відповідно до пункту 1.4 Методики її положення застосовуються, зокрема, для визначення вартості КТЗ з метою вирішення майнових спорів.

Згідно з пунктом 2.1 Методики бази оцінки колісних транспортних засобів визначаються з урахуванням положень законодавства у сфері оцінки майна. Загальні засади визначення баз оцінки, порядку їх застосування та відповідних їм видів вартості встановлено Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

За змістом Методики ринкова вартість КТЗ (його складників) це вартість, за яку можливе відчуження КТЗ (його складників) на ринку подібних КТЗ (їхніх складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла зі знанням справи, розсудливо та без примусу.

При цьому поняття дійсної вартості, що вживається в судовій практиці, за своїм змістом і числовим значенням є рівнозначним поняттю ринкової вартості (пункт 1.5 Методики).

Отже, визначаючи вартість спірних транспортних засобів, суд оцінює надані сторонами звіти з урахуванням вимог Методики, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1, змісту проведених розрахунків, повноти й достовірності використаних вихідних даних, обґрунтованості застосованих методів і коригувань, а також можливості перевірити послідовність визначення кінцевої вартості кожного транспортного засобу.

Згідно з пунктом 3.1 Методики основним підходом до визначення вартості КТЗ є порівняльний підхід, який ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) ідентичних або аналогічних транспортних засобів з урахуванням відмінностей між ними. Відповідно до пунктів 3.23.4 Методики під час такого порівняння вартість транспортного засобу може коригуватися, зокрема, з урахуванням відмінностей у пробігу, комплектності, додатковому обладнанні, технічному стані, році випуску та інших характеристиках.

Таким чином, обґрунтованість результату оцінки залежить не лише від наведених у звіті цін аналогічних транспортних засобів, а й від можливості встановити їхні характеристики, перевірити джерела інформації, оцінити ступінь подібності до об`єкта оцінки та з`ясувати, яким чином відповідні відмінності були враховані під час розрахунку.

Суд бере до уваги пояснення представників сторін про те, що спірні транспортні засоби на час складення звітів, а також на час розгляду справи перебували за межами України. За таких обставин безпосередній огляд автомобілів оцінювачами під час проведення оцінки був об`єктивно ускладнений або неможливий.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4 Методики під час оцінки підлягають урахуванню технічні та технологічні характеристики транспортного засобу, умови його експлуатації, технічний стан, а за наявності - показання одометра. Звіт про оцінку має містити відповідні вихідні дані, відомості про огляд, комплектацію, технічний стан, застосовані методи та процедури розрахунку.

З наданих суду звітів убачається, що фактичний пробіг спірних транспортних засобів не встановлено, а тому фактичні показання одометра в них не зазначено. Суд ураховує цю обставину, оскільки пробіг є однією з характеристик, яка може істотно впливати на ринкову вартість КТЗ. Водночас сама по собі відсутність можливості безпосереднього огляду транспортних засобів та встановлення їхнього фактичного пробігу не є безумовною підставою для відхилення відповідного звіту. Такі обставини підлягають оцінці в сукупності з іншими вихідними даними, обґрунтованістю застосованого підходу, повнотою наведених характеристик та можливістю перевірити проведені оцінювачем розрахунки.

Надаючи оцінку звітам, суд звертає увагу на відмінності у відображенні застосованих коригувань.

Так, у звіті ТОВ «Оцінка 24» від 10.09.2025 наведено відомості про придатність транспортних засобів до експлуатації та їхню комплектацію, а також окремо зазначено коригування на торг із коефіцієнтом 0,86, на коробку передач - 1, на рік випуску - 1, на пробіг - 1, на технічний стан - 1 та на додаткове обладнання -1. Отже, у звіті окремо відображено основні характеристики, які враховувалися під час оцінки, відповідні коефіцієнти коригування та результати розрахунків.

Водночас суд ураховує, що коефіцієнт коригування на пробіг зі значенням 1 не свідчить про встановлення фактичного пробігу транспортного засобу та не може розглядатися як доказ такого пробігу. Це значення вказує лише на те, що в межах відповідного розрахунку окреме коригування вартості за цією характеристикою не застосовувалося. Тому зазначене значення підлягає оцінці в сукупності з іншими вихідними даними та обґрунтуванням, наведеним у звіті.

Натомість у звітах ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 07.08.2026 зазначено коригування за пробігом - 0, коригування за технічним станом - 0, узагальнюючий коефіцієнт - 1, а також коефіцієнт попиту: для автомобіля МАЗ 437041-262 - 0,96, для автомобілів Lexus LX 450 та Lexus GS 350 - 0,98.

Суд звертає увагу, що спірні транспортні засоби мають різний, але істотний строк експлуатації: автомобіль МАЗ 437041-262- 2005 року випуску, Lexus GS 350 - 2012 року випуску, Lexus LX 450 - 2017 року випуску. За таких обставин пробіг і технічний стан є характеристиками, які можуть впливати на ринкову вартість кожного з автомобілів.

Оскільки фактичний пробіг транспортних засобів не встановлювався, а безпосередній огляд не проводився, застосування коригувань за пробігом і технічним станом потребувало належного обґрунтування з урахуванням доступних оцінювачам вихідних даних, року випуску, характеристик автомобілів та інших обставин, що могли впливати на їхню вартість.

Водночас зі змісту звітів ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» не вбачається достатнього й послідовного обґрунтування того, на підставі яких саме вихідних даних визначено коригування за пробігом і технічним станом зі значенням «0» та яким чином ці значення вплинули на кінцеву ринкову вартість кожного транспортного засобу. Саме лише зазначення відповідних значень без належного розкриття підстав їх застосування не дає змоги повною мірою перевірити правильність проведених розрахунків.

Отже, суд ураховує, що обидва звіти складено за відсутності можливості безпосереднього огляду транспортних засобів та встановлення їхнього фактичного пробігу. Однак під час порівняння цих звітів суд бере до уваги не лише наявність або відсутність окремих вихідних даних, а й повноту та послідовність відображення застосованого методу оцінки, використаних коригувань і механізму формування кінцевої вартості.

Крім того, оцінюючи звіти ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 07.08.2026, суд звертає увагу на невідповідності між відомостями, наведеними в таблицях розрахунку ринкової вартості транспортних засобів із застосуванням порівняльного підходу, та інформацією, що міститься в додатках до цих звітів, зокрема в роздруківках вебсторінок з оголошеннями про продаж транспортних засобів, використаних як аналоги. Також суд бере до уваги недостатню деталізацію характеристик окремих аналогів і відсутність безпосередньо в розрахункових таблицях посилань на джерела вихідної інформації.

Так, у звіті щодо вантажного бортового автомобіля МАЗ 437041-262, 2005 року випуску, у таблиці розрахунку ринкової вартості як аналоги зазначено транспортні засоби 2005 року випуску з цінами 112 075 грн, 358 595 грн та 156 905 грн відповідно. Водночас у додатках до звіту наведено відомості про інші транспортні засоби: аналог №1- МАЗ 437071, 2007 року випуску, вартістю 112 075 грн; аналог №2 - МАЗ 551605, 2007 року випуску, вартістю 358 595 грн; аналог № 3- МАЗ 543205, 2007 року випуску, вартістю 156 905 грн.

Таким чином, відомості щодо моделей і років випуску транспортних засобів, використаних як аналоги, наведені в таблиці розрахунку та додатках до звіту, не узгоджуються між собою. Крім того, зазначені в додатках моделі відрізняються від моделі оцінюваного транспортного засобу, що потребувало належного обґрунтування їхньої порівнянності з об`єктом оцінки та пояснення того, яким чином відповідні технічні й конструктивні відмінності враховано під час визначення ринкової вартості.

Аналогічні недоліки встановлено у звіті щодо легкового автомобіля LEXUS LX 450 (LX450D), 2017 року випуску. У таблиці розрахунку ринкової вартості зазначено три аналоги 2017 року випуску вартістю 2 823 030 грн, 2 957 460 грн та 2 823 030 грн відповідно. При цьому в додатках до звіту наведено відомості про такі транспортні засоби: аналог № 1 - Lexus LX 2017 року випуску, III покоління, серії URJ200 (2nd FL), модифікації 450d AT (272 к. с.) Luxury, вартістю 2 823 030 грн; аналог № 2- Lexus LX 2017 року випуску, III покоління, серії URJ200 (2nd FL), модифікації 4500 AT (275 к. с.) AWD, вартістю 2 957 460 грн; аналог № 3 - Lexus LX 2017 року випуску, III покоління, серії URJ200 (2nd FL), вартістю 2 823 030 грн.

Хоча зазначені в таблиці ціни загалом відповідають цінам, наведеним у додатках, відомості про характеристики транспортних засобів, використаних як аналоги, є недостатніми для повної перевірки їхньої порівнянності з оцінюваним автомобілем. Зокрема, щодо аналога №3 не наведено відомостей про конкретну модифікацію, потужність двигуна та тип пального, а щодо аналога № 2 позначення модифікації потребує уточнення для встановлення її відповідності технічним характеристикам оцінюваного транспортного засобу.

Саме по собі зазначення належності автомобілів до однієї моделі та покоління не дає змоги однозначно встановити тотожність або достатню подібність їхніх технічних характеристик. Крім того, у таблиці розрахунку відсутні посилання на джерела інформації, що ускладнює перевірку використаних вихідних даних та їх зіставлення з відомостями, наведеними в додатках до звіту.

Подібні недоліки наявні й у звіті щодо легкового автомобіля LEXUS GS 350, 2012 року випуску. У таблиці розрахунку ринкової вартості зазначено три аналоги: аналог № 1 - автомобіль 2012 року випуску вартістю 762 110 грн; аналог № 2- автомобіль 2012 року випуску вартістю 739 650 грн; аналог № 3 - автомобіль 2012 року випуску вартістю 784 525 грн.

Водночас у додатках наведено такі відомості: аналог №1 - Lexus GS 2012 року випуску, вартістю 762 110 грн; аналог № 2- Lexus GS 2012 року випуску, IV покоління/L10, модифікації 350 AT (317 к. с.), вартістю 739 650 грн; аналог № 3- Lexus GS 2012 року випуску, IV покоління/L10, модифікації 350 AT (317 к. с.) AWD, вартістю 784 525 грн.

Отже, у звіті щодо автомобіля LEXUS GS 350 відомості, наведені в таблиці розрахунку та додатках, загалом узгоджуються за роком випуску й вартістю аналогів, однак відрізняються за рівнем деталізації їхніх характеристик. Зокрема, щодо першого аналога не зазначено покоління, модифікацію та інші технічні параметри, які дали б змогу повною мірою оцінити його подібність до об`єкта оцінки. Крім того, у таблиці розрахунку відсутні посилання на джерела інформації, а наявні роздруківки оголошень не забезпечують можливості в повному обсязі перевірити характеристики використаних автомобілів та встановити, які саме відмінності між ними й оцінюваним транспортним засобом були враховані під час розрахунку.

Наведені обставини мають значення для оцінки обґрунтованості висновків оцінювача, оскільки застосування порівняльного підходу передбачає можливість ідентифікувати використані аналоги, перевірити джерела інформації щодо них, установити ступінь їхньої подібності до об`єкта оцінки та з`ясувати, які саме характеристики й відмінності враховувалися під час проведення коригувань.

Натомість у звіті ТОВ «Оцінка 24» від 10.09.2025 щодо визначення ринкової вартості спірних транспортних засобів наведено посилання на джерела інформації, зазначено марки, роки випуску та ціни автомобілів, використаних як аналоги, а відомості, наведені в розрахункових таблицях, узгоджуються з інформацією в додатках до звіту.

Зокрема, щодо вантажного бортового автомобіля МАЗ 437041-262, 2005 року випуску, у звіті ТОВ «Оцінка 24» наведено три аналоги, характеристики яких за маркою та роком випуску відповідають оцінюваному транспортному засобу. Четвертий аналог відповідає йому за маркою, однак є автомобілем 2007 року випуску. Відомості про використані аналоги узгоджуються з інформацією, наведеною в додатках до звіту.

Щодо легкового автомобіля LEXUS GS 350, 2012 року випуску, у звіті ТОВ «Оцінка 24» також зазначено джерела інформації, марки, роки випуску та ціни використаних аналогів. Три аналоги відповідають оцінюваному транспортному засобу за маркою та роком випуску, а відомості про них узгоджуються з додатками до звіту.

Аналогічно у звіті ТОВ «Оцінка 24» щодо легкового автомобіля LEXUS LX 450 (LX450D), 2017 року випуску, наведено посилання на джерела інформації, марки, роки випуску та ціни транспортних засобів, використаних як аналоги. Три аналоги відповідають оцінюваному транспортному засобу за маркою та роком випуску, а відомості, наведені в розрахунковій таблиці, узгоджуються з додатками до звіту.

Отже, порівнюючи звіти ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 07.08.2026 та ТОВ «Оцінка 24» від 10.09.2025, суд ураховує, що в останньому послідовніше відображено джерела вихідної інформації, основні характеристики транспортних засобів, використаних як аналоги, та їхню вартість, а відомості в розрахункових таблицях узгоджуються з додатками. Натомість у звітах ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» виявлено невідповідності щодо моделей і років випуску аналогів автомобіля МАЗ, недостатню деталізацію характеристик окремих аналогів автомобілів LEXUS LX 450 та LEXUS GS 350, відсутність посилань на джерела інформації безпосередньо в таблицях розрахунку, а також недостатнє обґрунтування застосованих коригувань за пробігом і технічним станом.

Сукупність зазначених недоліків ускладнює перевірку достовірності вихідних даних, обґрунтованості вибору аналогів, ступеня їхньої подібності до оцінюваних транспортних засобів та правильності визначення їхньої ринкової вартості. Водночас наведення у звіті ТОВ «Оцінка 24» посилань на джерела інформації, характеристик аналогів, окремих коригувань та узгоджених із додатками відомостей забезпечує можливість перевірити використані оцінювачем вихідні дані й послідовність проведених розрахунків.

Суд також ураховує, що самі по собі встановлені недоліки звітів ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» не зумовлюють автоматичного висновку про недостовірність визначеної в них вартості. Водночас такі недоліки мають значення під час порівняльної оцінки доказів, оскільки стосуються можливості перевірити вихідні дані, обґрунтованість застосованих оцінювачем процедур і правильність отриманих результатів.

Оцінюючи подані сторонами звіти в сукупності, суд бере до уваги повноту та узгодженість наведених у них вихідних даних, обґрунтованість вибору аналогів, послідовність застосованих коригувань і можливість перевірити розрахунок кінцевої вартості кожного транспортного засобу.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що звіт ТОВ «Оцінка 24» від 10.09.2025 містить більш детальне та структуроване обґрунтування визначеної вартості спірних транспортних засобів, відображає основні застосовані коригування та дає змогу простежити послідовність проведених розрахунків. Натомість звіти ТОВ «Оціночна компанія Лангс Трейд» від 07.08.2026 містять недоліки у відображенні вихідних даних, ідентифікації аналогів та обґрунтуванні окремих коригувань, що ускладнює перевірку механізму формування визначеної в них вартості.

За таких обставин суд, оцінюючи зазначені звіти відповідно до вимог статей 7780, 89 ЦПК України, надає перевагу звіту ТОВ «Оцінка 24» від 10.09.2025 як доказу, що містить більш повне та послідовне відображення вихідних даних, застосованих коригувань і розрахунків ринкової вартості спірних транспортних засобів.

Отже, враховуючи вищезазначені висновки, при визначенні способу поділу спільного сумісного майна подружжя та розміру грошової компенсації, що підлягає стягненню між сторонами, суд враховує ринкову вартість спірного нерухомого та рухомого майна, визначену на підставі звітів ТОВ «Оцінка 24» від 10.09.2025.

Визначаючи спосіб поділу спільного майна подружжя, суд виходить із такого.

Під час розгляду справи встановлено та сторонами не оспорюється, що спірне майно набуте ними за час перебування у шлюбі й належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому підлягає поділу. Сторони не заперечують рівності своїх часток у цьому майні, у зв`язку із чим суд виходить із того, що кожному з них належить по 1/2 частці у праві спільної сумісної власності.

Із письмових заяв сторін по суті справи вбачається, що кожна з них запропонувала власний спосіб поділу спільного майна. Позивач просить передати окремі об`єкти у власність кожного з колишнього подружжя, щодо інших об`єктів визначити за сторонами право власності на відповідні частки, а різницю у вартості майна вирівняти шляхом стягнення грошової компенсації. Натомість відповідачка наполягає на визначенні за кожною зі сторін права власності на 1/2 частку у спірному майні без його виділення в натурі та без присудження грошової компенсації.

Оцінюючи запропоновані сторонами способи поділу, суд ураховує вартість і характер кожного об`єкта, можливість його самостійного використання, фактичні обставини проживання сторін, функціональне призначення майна, особливості правового режиму окремих майнових прав, а також необхідність забезпечення балансу майнових інтересів колишнього подружжя.

Рівність часток у спільному майні не означає обов`язкового збереження за кожною зі сторін права власності на 1/2 частку кожного окремого об`єкта. За наявності кількох самостійних об`єктів рівність часток може бути забезпечена шляхом передачі одних об`єктів одному з колишнього подружжя, інших - другому, а щодо окремих об`єктів - шляхом збереження спільної часткової власності. У такому разі співвідношення вартості майна, що виділяється кожній зі сторін, визначається з урахуванням загальної вартості всього майна, яке підлягає поділу, а за наявності різниці у вартості часток вирішується питання про її грошове вирівнювання.

Із письмових заяв сторін по суті справи та пояснень їхніх представників убачається, що відповідачка з 2015 року разом із дітьми, які на час розгляду справи є повнолітніми, проживає у Словацькій Республіці, де набула статусу постійного проживання. Крім того, сторони не заперечують, що у 2018 році, під час шлюбу, було набуто квартиру у Словацькій Республіці, право власності на яку оформлено на відповідачку та в якій вона проживає на час розгляду справи. Зазначена квартира не є предметом поділу в цій справі, однак ці обставини мають значення для оцінки фактичного користування сторонами майном та визначення доцільного способу його поділу.

Водночас матеріали справи не містять достатніх доказів для встановлення постійного місця проживання позивача за межами України. Під час розгляду справи представники сторін зазначали, що позивач також перебуває за кордоном та періодично приїздить в Україну. За таких обставин суд не робить висновків щодо країни постійного проживання позивача або наявності в нього відповідного правового статусу в іноземній державі, а бере до уваги лише ті відомості про перебування сторін та користування ними майном, які знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Наведені обставини самі по собі не є підставою для обмеження майнових прав відповідачки щодо нерухомого майна, розташованого в Україні. Водночас у сукупності з іншими встановленими обставинами вони підлягають урахуванню під час визначення способу поділу, який забезпечуватиме баланс майнових інтересів сторін і можливість самостійного використання переданого кожній із них майна.

Семикімнатна квартира загальною площею 281,9 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є самостійним житловим об`єктом значної площі. За тією самою адресою розташоване підземне паркувальне місце №17 площею 25,0 кв. м, функціонально пов`язане з користуванням житловою нерухомістю.

З огляду на місцезнаходження зазначених об`єктів, їхні характеристики та функціональне призначення суд вважає за доцільне виділити семикімнатну квартиру та паркувальне місце № НОМЕР_1 у власність позивача. Обираючи такий спосіб поділу, суд ураховує встановлені обставини фактичного користування сторонами нерухомим майном, зокрема постійне проживання відповідачки у Словацькій Республіці та наявність у неї житла за місцем проживання. Водночас відсутність належних доказів щодо постійного місця проживання позивача не дає підстав робити висновки про його постійне проживання в Україні чи за її межами.

Передача квартири та функціонально пов`язаного з нею паркувального місця одному зі співвласників дає змогу забезпечити їх самостійне використання та уникнути необхідності додатково врегульовувати порядок користування ними. При цьому таке рішення не ґрунтується виключно на факті перебування відповідачки за межами України, а зумовлене сукупністю характеристик і місцезнаходження майна, обставин його фактичного використання та необхідності збалансованого розподілу всіх об`єктів спільної власності.

Визначаючи склад майна, яке підлягає виділенню у власність відповідачки, суд ураховує обставини, пов`язані зі знищенням житлового будинку-котеджу, розташованого на земельній ділянці, що є предметом поділу.

На земельній ділянці площею 0,5158 га, кадастровий номер 6321686401:00:000:0739, розташованій за адресою: АДРЕСА_5 , знаходився житловий будинок-котедж загальною площею 274,3 кв. м, який належав сторонам на праві спільної сумісної власності та був знищений унаслідок бойових дій.

У зв`язку зі знищенням зазначеного будинку відповідачка звернулася із заявою про надання компенсації, за результатами розгляду якої 24 липня 2025 року на її ім`я сформовано житловий сертифікат на суму 5 335 600,00 грн. На час розгляду справи сертифікат не використано.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» житловий сертифікат є електронним документом, що підтверджує гарантії держави щодо забезпечення фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості, земельної ділянки, на якій розташовано такий об`єкт, або частки у праві власності на таке майно в межах суми, зазначеної в сертифікаті.

Згідно із частиною третьою статті 4 цього Закону, якщо знищений об`єкт нерухомого майна перебуває у спільній власності, заяву про надання компенсації може подати кожен зі співвласників окремо або один із них. При цьому заява, подана одним зі співвласників, вважається поданою всіма співвласниками за відсутності заперечень інших співвласників, поданих у встановленому законом порядку. Водночас частиною дев`ятою статті 8 цього Закону передбачено, що житловий сертифікат може бути використаний лише його власником або його спадкоємцем та не може бути відчужений третім особам.

Отже, законодавство встановлює спеціальний правовий режим житлового сертифіката, відповідно до якого скористатися ним може лише його власник або спадкоємець. Оскільки сертифікат сформовано на ім`я відповідачки, позивач не має можливості використати його для придбання житла. Разом із тим оформлення сертифіката на ім`я відповідачки не змінює обставин знищення будинку, який належав сторонам на праві спільної сумісної власності, та не звільняє суд від необхідності врахувати майнові інтереси обох сторін під час поділу спільного майна.

Ураховуючи, що житловий сертифікат сформовано у зв`язку зі знищенням зазначеного будинку, суд бере до уваги його вартість під час визначення загальної вартості майна, яке підлягає поділу, та співвідношення вартості майна, що виділяється кожній зі сторін. При цьому суд ураховує, що право використання сертифіката належить відповідачці як його власниці, а сам сертифікат не може бути переданий позивачу чи відчужений третім особам.

Вирішуючи питання про розподіл земельної ділянки, на якій розташовувався знищений будинок, суд ураховує її безпосередній зв`язок із відповідним об`єктом нерухомості та особливості правового режиму житлового сертифіката. За цих обставин суд вважає за доцільне виділити зазначену земельну ділянку у власність відповідачки, залишивши за нею право використання житлового сертифіката. Такий підхід дає змогу врахувати як призначення земельної ділянки та обставини знищення житла, так і особливий правовий режим сертифіката, вартість якого має значення для визначення загального вартісного співвідношення майна, що розподіляється між сторонами.

Крім того, суд вважає за доцільне виділити у власність відповідачки 1/3 частку трикімнатної квартири загальною площею 77,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .

Визначаючи співвідношення майнових часток сторін, суд виходить із того, що права відповідачки не обмежуються отриманням житлового сертифіката та земельної ділянки, так само як права позивача не можуть оцінюватися виключно з огляду на передачу йому семикімнатної квартири та паркувального місця. Баланс майнових інтересів сторін має визначатися за сукупною вартістю всіх об`єктів і майнових прав, які виділяються кожному з колишнього подружжя, з урахуванням можливості їх самостійного використання та особливостей правового режиму.

Водночас передача відповідачці семикімнатної квартири замість позивача за одночасного виділення їй земельної ділянки та врахування вартості житлового сертифіката призвела б до іншого співвідношення вартості майна, отриманого сторонами. За такого варіанта вартість майна, виділеного відповідачці, істотно перевищувала б вартість її належної частки, що зумовило б необхідність вирішувати питання про значно більшу грошову компенсацію на користь позивача. Отже, саме по собі передання відповідачці квартири не забезпечувало б справедливого розподілу майна без урахування решти активів і відповідного грошового вирівнювання.

Таким чином, суд оцінює передання позивачу семикімнатної квартири та паркувального місця не як обмеження майнових прав відповідачки, а як складову комплексного поділу спільного майна, за якого вартість житлового сертифіката, земельної ділянки та інших об`єктів, що виділяються відповідачці, враховується під час визначення остаточного співвідношення майнових часток.

Визначаючи порядок поділу транспортних засобів, суд ураховує їхню вартість, функціональне призначення, можливість практичного використання сторонами та співвідношення вартості майна, що виділяється кожній із них.

Суд вважає за доцільне виділити у власність відповідачки легкові автомобілі Lexus GS 350, 2012 року випуску, VIN НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , та Lexus LX 450, 2017 року випуску, VIN НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зважаючи на їхнє функціональне призначення для перевезення пасажирів та особистого користування.

Вантажний бортовий автомобіль МАЗ 437041-262, 2005 року випуску, VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , суд вважає за доцільне виділити у власність позивача з огляду на його функціональне призначення як вантажного транспортного засобу, що відрізняється від призначення легкових автомобілів, які виділяються відповідачці, а також на його вартість у загальній вартості майна, що підлягає поділу.

Обираючи такий спосіб поділу транспортних засобів, суд оцінює їх розподіл у сукупності з розподілом решти спільного майна, зокрема передачею відповідачці земельної ділянки, 1/3 частки квартири, житлового сертифіката та двох легкових автомобілів, а позивачу - семикімнатної квартири, паркувального місця АДРЕСА_11 та вантажного автомобіля.

Водночас суд ураховує позиції сторін щодо присудження грошової компенсації. Позивач не висловлював згоди на її отримання замість відповідної частки майна, тоді як відповідачка заперечувала проти присудження їй компенсації та наполягала на поділі спільного майна в рівних частках.

З огляду на це суд вважає за доцільне щодо окремих об`єктів нерухомого майна зберегти режим спільної часткової власності, визначивши за кожною зі сторін по 1/2 частці у праві власності.

Зокрема, суд вважає за необхідне визначити за кожною зі сторін по 1/2 частці у праві власності на нежитлове приміщення підвалу №59 - місце для паркування площею 23,0 кв.м, літ. «А-10», розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а також на чотирикімнатну квартиру загальною площею 80,72 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Збереження спільної часткової власності щодо цих об`єктів дає змогу врахувати позиції сторін щодо грошової компенсації та уникнути необхідності передавати їх у власність однієї зі сторін із покладенням на неї обов`язку компенсувати іншій вартість відповідної частки.

Визначаючи загальну вартість майна, що виділяється кожній зі сторін за обраним способом поділу, суд виходить із установленої у справі вартості відповідних об`єктів.

Вартість майна, що виділяється у власність позивача, становить: семикімнатна квартира - 10 063 800,00 грн; паркувальне місце №17 - 545 700,00 грн; 1/2 частка нежитлового приміщення підвалу №59 - 251 000,00 грн; 1/2 частка чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , - 577 150,00 грн; вантажний бортовий автомобіль МАЗ 437041-262 - 164 400,00 грн.

Загальна вартість майна, що виділяється позивачу, становить 11 602 050,00 грн.

Вартість майна, що виділяється у власність відповідачки, становить: 1/2 частка чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , - 577 150,00 грн; 1/3 частка трикімнатної квартири - 605 000,00 грн; 1/2 частка нежитлового приміщення підвалу №59 - 251 000,00 грн; земельна ділянка - 2 139 600,00 грн; майнове право, посвідчене житловим сертифікатом, - 5 335 600,00 грн; легковий автомобіль Lexus GS 350 - 755 800,00 грн; легковий автомобіль Lexus LX 450- 1 970 500,00 грн.

Загальна вартість майна, що виділяється відповідачці, становить 11 634 650,00 грн.

Таким чином, загальна вартість майна, що враховується під час визначення часток сторін за обраним способом поділу, становить 23 236 700,00 грн, а вартість належної кожній зі сторін 1/2 частки - 11 618 350,00 грн.

Отже, вартість майна, що виділяється позивачу, на 16 300,00 грн менша за вартість належної йому 1/2 частки, тоді як вартість майна, що виділяється відповідачці, на таку саму суму перевищує вартість належної їй частки. За цих обставин для вирівнювання вартості майнових часток із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація в розмірі 16 300,00 грн.

Суд зазначає, що рішення про поділ майна подружжя має забезпечити реальне здійснення майнових прав сторін, максимально можливе розмежування їхніх прав на окремі об`єкти та визначеність у подальших відносинах щодо спільного майна.

У цій справі обраний спосіб поділу передбачає передання більшості об`єктів у власність одного з колишнього подружжя із збереженням спільної часткової власності лише щодо двох об`єктів нерухомого майна. Визначаючи такий розподіл, суд ураховує не лише характеристики та функціональне призначення окремих об`єктів, а й сукупну вартість майна, що виділяється кожній зі сторін, включно з вартістю житлового сертифіката, право використання якого належить відповідачці.

Заперечення відповідачки проти присудження грошової компенсації суд бере до уваги, однак вони не усувають необхідності забезпечити рівність часток сторін у вартісному вираженні. За обраного способу поділу така рівність досягається шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача 16 300,00 грн, що відповідає половині різниці між вартістю майна, виділеного сторонам.

Отже, визначений спосіб поділу забезпечує співмірність майнових часток сторін, ураховує особливості правового режиму житлового сертифіката та дає змогу передати більшість об`єктів у їхню індивідуальну власність. При цьому майнові права відповідачки оцінюються в сукупності з майновими правами позивача, з урахуванням загального розподілу спільного майна та його вартості.

Суд враховує доводи відповідачки про те, що справедливим способом вирішення спору є включення до складу майна, що підлягає поділу, усього майна, набутого сторонами за час шлюбу, у тому числі майна, яке не було зазначене позивачем у позовній заяві.

Разом із тим суд при вирішенні спору повинен виходити з меж заявлених позовних вимог та принципу диспозитивності цивільного судочинства. Посилаючись на наявність іншого майна, набутого сторонами за час шлюбу, відповідачка не позбавлена була можливості заявити вимоги про його поділ шляхом пред`явлення зустрічного позову, однак таким правом не скористалася.

За таких обставин заперечення відповідачки щодо неповноти складу майна не є підставою для виходу суду за межі заявлених вимог та включення до предмета поділу майна, щодо якого відповідної вимоги у встановленому законом порядку не заявлено.

Зазначений висновок з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 листопада 2025 року у справі № 442/6545/22.

Суд зазначає, що поділ спірного майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, шляхом визнання за кожним із подружжя права власності на відповідну частку майна або виділення окремих об`єктів у власність кожного з них сам по собі зумовлює припинення режиму спільної сумісної власності на таке майно в обсязі, охопленому поділом. За таких обставин окреме зазначення в резолютивній частині рішення про припинення права спільної сумісної власності на поділене майно не є необхідним, оскільки відповідні правові наслідки настають унаслідок самого поділу.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, відповідно до якої самостійна вимога про припинення права спільної сумісної власності не є ефективним способом захисту, якщо належний захист прав особи забезпечується шляхом поділу майна.

Враховуючи викладене, суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, доходить висновку про задоволення позову.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України, якою визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір, без урахуванням комісії, у розмірі 15079,44 грн, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на майно:

- семикімнатну квартиру загальною площею 281,9 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення підземної автостоянки №17 місце для паркування площею 25.0 кв.м. в літері "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , гараж АДРЕСА_11 ;

- 1/2 частку нежитлового приміщення підвалу №59 місце для паркування площею 23,0 кв.м. в літері "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частку чотирикімнатної квартири, загальною площею 80,72 м.кв, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- вантажний бортовий автомобіль МАЗ 437041-262, 2005 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на майно:

- 1/2 частку чотирикімнатної квартири загальною площею 80,72 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/3 частку трикімнатної квартири, загальною площею 77,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- 1/2 частку нежитлового приміщення підвалу №59 - місце для паркування площею 23,0 кв.м. в літері "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку 0.5158 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6321686401:00:000:0739, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- майнове право, посвідчене житловим сертифікатом на суму 5 335 600,00 грн, сформований 24.07.2025 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- легковий автомобіль Lexus GS 350, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 ;

- легковий автомобіль Lexus LX 450, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці у вартості часток спільного сумісного майна подружжя при його поділі в сумі 16 300 (шістнадцять тисяч триста) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15079 (п`ятнадцять тисяч сімдесят дев`ять) грн 44 ( сорок чотири) коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_15 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_16 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя - С.М. Лисиченко