Рішення № 140749123, 19.10.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3437/26

провадження № 2/619/2084/26

Рішення

іменем України

19 жовтня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/3437/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»,

відповідачка: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представник позивача: Столітній М.М.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідачки.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у системі «Електронний суд» 25.05.2026 звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 19007,11 грн. У обґрунтування позову зазначено, що 11.12.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6174747 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого, сума кредиту (загальний розмір) складає - 4500,00 грн, строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, знижена процентна ставка 0,020 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. 25 вересня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу № 25.09/23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Загальний розмір заборгованості за договором № 6174747 про надання споживчого кредиту від 11.12.2022 становить 19007,11 грн, з яких: сума кредиту 4500,00 грн; сума процентів за користування кредитом - 8059,51 грн; нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» проценти за 72 календарних днів - 6447,60 грн.

Відповідачкою подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що ніколи не укладала кредитних договорів ані з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ані з первісним кредитором, ні в письмовій, ні в електронній формі. Відповідачка зазначає, що жодних заяв на отримання кредиту не підписувала, згоди на обробку персональних даних не надавала, кредитних коштів не отримувала, а тому вважає пред`явлені до неї фінансові вимоги безпідставними. На обґрунтування заперечень проти позову відповідачка припускає, що її персональні дані могли бути використані третіми особами без її відома та згоди з метою незаконного отримання кредитних коштів, або ж під час укладення кредитного договору могла бути допущена помилка при ідентифікації позичальника. Крім того вона є пенсіонеркою, особою з інвалідністю та ВПО, має пошкоджене житло внаслідок бойових дій та має онкологічне захворювання.

Представником позивача надано відповідь на відзив, у якому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що 11.12.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою було укладено електронний кредитний договір № 6174747 на суму 4500,00 грн, підписаний одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення договору, перерахування кредитних коштів, розміру заборгованості та переходу права вимоги до позивача подано відповідні документи. Позивач стверджує, що кредитні кошти перераховано на банківську картку відповідачки, а заборгованість у розмірі, визначеному розрахунком, виникла внаслідок невиконання нею договірних зобов`язань. Право вимоги перейшло до позивача на підставі договору факторингу від 25.09.2023. З огляду на викладене позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов у повному обсязі зі стягненням судових витрат.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.05.2026 позовну заяву залишено без руху та 04.06.2026 представником позивача усунуто недоліки.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 04.06.2026 судом було направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки та 12.06.2026 отримано відповідь.

Відповідно до ухвали суду від 15.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.07.2026, яке було відкладено на 07.09.2026 та 19.10.2026 у зв`язку з витребуванням доказів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у наданій заяві просить здійснити розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.12.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6174747 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредитні кошти в розмірі 4500,00 грн строком на 360 днів. За користування кредитом договором передбачено стандартну процентну ставку в розмірі 1,99 % на день та знижену процентну ставку в розмірі 0,020 % на день за умови виконання визначених договором вимог. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору кредитні кошти підлягали перерахуванню в безготівковій формі на поточний рахунок позичальниці з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Крім того, матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту від 11.12.2022, у якому визначено основні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк його надання, процентні ставки, порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Посилаючись на набуття права вимоги за вказаним кредитним договором та неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань, позивач просить стягнути з останньої заборгованість у загальному розмірі 19007,11 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 4500,00 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 8059,51 грн та процентів, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 72 календарні дні у розмірі 6447,60 грн.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 7780 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Крім того, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції виснував про те, що виписки із банківських рахунків також можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

На підтвердження факту надання кредитних коштів за договором № 6174747 від 11.12.2022 позивачем надано довідку ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», відповідно до якої 11.12.2022 о 15 год 15 хв 03 сек здійснено платіжну операцію на суму 4500,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 164815d1-76db-4231-b68f-3394bf6c9c91, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» 32312510, Session ID 018755888421, призначення платежу зарахування на картку, маска платіжної картки № НОМЕР_1 .

З метою підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу заявлених вимог, представником ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заявлено клопотання про витребування доказів з АТ КБ «ПриватБанк», зокрема відомостей щодо належності платіжної картки № НОМЕР_1 відповідачці.

На виконання ухвали суду від 15.07.2026 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку не емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , у зв`язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію, оскільки зазначена платіжна картка не обслуговується банком за клієнтом ОСОБА_1 .

Оцінюючи надану ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» довідку в сукупності з відомостями АТ КБ «ПриватБанк», суд зазначає, що довідка платіжної установи містить інформацію про здійснення 11.12.2022 платіжної операції на суму 4500,00 грн із зазначенням маски платіжної картки № НОМЕР_1 , однак не містить відомостей, які б дозволяли ідентифікувати особу фактичного отримувача зазначених коштів.

Зокрема, у довідці відсутні відомості про власника банківського рахунку, на який здійснювалося перерахування, та інші дані, які б підтверджували належність зазначеної платіжної картки саме ОСОБА_1 .

При цьому суд звертає увагу, що отримана на виконання ухвали суду інформація АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджує твердження позивача про належність відповідачці платіжної картки, на яку, відповідно до наданої довідки ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», було здійснено перерахування кредитних коштів.

Таким чином, хоча довідка ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» містить відомості про здійснення платіжної операції на суму 4500,00 грн, вона сама по собі не підтверджує факту отримання цих коштів саме ОСОБА_1 , оскільки належність зазначеної платіжної картки відповідачці не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

Суд зазначає, що наявність відомостей про здійснення платіжної операції та зазначення у відповідному документі маски платіжної картки не є тотожними встановленню факту отримання грошових коштів конкретною особою, на яку позивач покладає обов`язок з їх повернення.

Відсутні також і докази фактичного користування відповідачкою кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

За змістом статті 1054 ЦК України обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти кореспондує обов`язку кредитодавця надати грошові кошти на умовах, визначених кредитним договором.

Отже, для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач повинен довести не лише обставини укладення відповідного договору та здійснення платіжної операції, а й факт надання кредитних коштів саме особі, до якої пред`явлено вимогу про їх повернення.

Водночас, надані позивачем докази у своїй сукупності не дають можливості встановити, що грошові кошти в розмірі 4500,00 грн, перерахування яких відображено в довідці ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», були фактично отримані ОСОБА_1 .

При цьому суд враховує, що надана АТ КБ «ПриватБанк» відповідь не встановлює особу фактичного держателя зазначеної платіжної картки, однак і не підтверджує належності такої картки відповідачці. Інших належних та допустимих доказів, які б дозволяли встановити зв`язок між зазначеною платіжною операцією та відповідачкою, матеріали справи не містять.

Суд також звертає увагу, що наявність у матеріалах справи кредитного договору, паспорта споживчого кредиту та відомостей про підписання договору одноразовим ідентифікатором сама по собі не усуває необхідності доведення факту виконання кредитодавцем зобов`язання щодо надання кредитних коштів саме відповідачці.

При цьому суд не заперечує передбаченої законом можливості укладення кредитного договору в електронній формі, однак зазначає, що належне оформлення такого договору не звільняє кредитодавця від обов`язку довести фактичне надання кредитних коштів особі, з якої заявлено вимогу про стягнення заборгованості.

Отже, навіть за умови належного підтвердження факту укладення електронного кредитного договору, відсутність достатніх доказів фактичного надання кредитних коштів саме відповідачці не дає підстав для висновку про виникнення у неї обов`язку з повернення заявленої до стягнення суми кредиту та сплати процентів за користування ним.

Суд також звертає увагу, що наданий позивачем розрахунок заборгованості в загальному розмірі 19007,11 грн, який складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 4500,00 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 8059,51 грн та процентів, нарахованих новим кредитором у розмірі 6447,60 грн, відображає визначений позивачем розмір грошових вимог, проте сам по собі не підтверджує факту отримання кредитних коштів відповідачкою.

Суд зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Суд враховує, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять.

За відсутності достатніх доказів фактичного надання кредитних коштів саме ОСОБА_1 зазначений розрахунок не може вважатися належним підтвердженням виникнення у неї заборгованості за спірним кредитним договором, враховуючи, що вона категорично заперечує факт підписання договору та отримання коштів.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі, за твердженням позивача, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6174747 від 11.12.2022.

На підставі акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу

№ 25.09/23-Ф від 25.09.2023, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, укладення договору факторингу є правовою підставою для переходу до нового кредитора відповідного права грошової вимоги, однак саме по собі не підтверджує факту виникнення та існування заборгованості боржника у заявленому до стягнення розмірі.

Суд зазначає, що новий кредитор, який звертається до суду з вимогою про стягнення заборгованості, повинен довести не лише обставини набуття права вимоги, а й наявність самого грошового зобов`язання, з якого виникла відповідна вимога, та його невиконання боржником.

При цьому відступлення права вимоги не створює для боржника нових зобов`язань та не може бути самостійною підставою для стягнення заборгованості, виникнення якої не підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, сам факт укладення 25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» договору факторингу № 25.09/23-Ф не підтверджує факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 6174747 від 11.12.2022 та не усуває обов`язку позивача довести наявність заборгованості, яка є предметом заявлених позовних вимог.

Оскільки надана ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» довідка підтверджує відомості про здійснення платіжної операції на суму 4500,00 грн, проте не дозволяє встановити особу фактичного отримувача коштів, а отримані від АТ КБ «ПриватБанк» відомості не підтверджують належності відповідачці платіжної картки, на яку здійснювалося перерахування, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту отримання відповідачкою кредитних коштів та наявності у неї заборгованості за спірним кредитним договором.

Водночас суд враховує, що відповідно до принципу змагальності цивільного судочинства саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу заявлених вимог, тоді як заперечення відповідачкою факту отримання кредитних коштів не покладає на неї обов`язку доводити відсутність відповідного перерахування.

Наведені відповідачкою припущення щодо можливого використання її персональних даних третіми особами самі по собі не підтверджують відповідних обставин, однак їх недоведеність не звільняє позивача від обов`язку доказування факту надання кредитних коштів та існування заявленої до стягнення заборгованості.

Суд наголошує, що обов`язок повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними не може покладатися на особу виключно на підставі зазначення її персональних даних у кредитній документації, відомостей про здійснення платіжної операції на неідентифіковану щодо цієї особи платіжну картку та складеного кредитором розрахунку заборгованості, за відсутності достатніх доказів фактичного надання їй кредитних коштів.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту надання кредитних коштів за спірним кредитним договором саме ОСОБА_1 .

При цьому надані позивачем докази не дозволяють встановити, що платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку відповідно до довідки ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 4500,00 грн, належала або використовувалася саме відповідачкою, тоді як банківською установою не підтверджено емітування зазначеної платіжної картки на її ім`я.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Надіслати позивачу копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачці надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2.

відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. М. Нечипоренко