Рішення № 140748558, 13.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2531/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Горішній Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Дрома" (с.Нова Парафіївка, Берестинський р-н, Харківська обл., 64052; код ЄДРПОУ 00707975)доГоловного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (пр. Науки, буд. 40, м. Харків, 61166; код ЄДРПОУ 40324829)проповернення безпідставно набутого майна (коштів)за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Дрома" 17.07.2026 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно стягнутих коштів у вигляді адміністративно-господарського штрафу в сумі 80 000,00 грн, які були сплачені на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 6 від 19.05.2025 року "Про накладення штрафу" та знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави у зв`язку зі скасуванням зазначеної постанови судом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2026 позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Дрома" прийнято до розгляду; відкрити провадження у справі № 922/2531/26 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 25.08.2026 о 14:00.

Вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України. Проте, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

25.08.2026 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи № 922/2531/26, призначеного на 25.08.2026 о 14:00, на іншу дату та час, у зв`язку із неможливістю прибуття та участі представника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області у вказану дату та час.

Протокольною ухвалою господарського суду від 25.08.2026 задоволено вищевказане клопотання відповідача; підготовче засідання у справі відкладено на 10.09.2026 о 14:30.

Протокольною ухвалою господарського суду від 10.09.2026 підготовче провадження у справі № 922/2531/26 закрито; розгляд справи по суті призначено на 13.10.2026 о 14:20.

У судове засідання, яке відбулося 13.10.2026, представники сторін не з`явились, про причину неявки суд не повідомили.

Про час та місце судового засідання учасники справи були повідомлені шляхом направлення ухвали-повідомлення від 10.09.2026 до їх електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Враховуючи, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно зі ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 6 від 19.05.2025 на Приватне сільськогосподарське підприємство "Дрома" було накладено штраф у розмірі 80 000,00 грн за порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми.

У провадженні Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 79299318, відкрите на підставі вказаної постанови. У межах цього виконавчого провадження з підприємства було примусово стягнуто суму штрафу в розмірі 80 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами та постановою про закінчення виконавчого провадження від 09.10.2025. Кошти були зараховані до Державного бюджету України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 520/18604/25 визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 6 від 19.05.2025 "Про накладення штрафу". Рішення суду набрало законної сили 27.04.2026.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Враховуючи скасування правової підстави для нарахування та утримання штрафу, позивач звернувся до Держпродспоживслужби з вимогою підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України Подання на повернення надміру сплаченої (стягненої) суми штрафу згідно з Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).

На вказане звернення Держпродспоживслужба відповіла відмовою, що зумовило звернення позивача до суду з цим позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта, є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати цього штрафу є публічно-правовими.

Оскарження такої постанови як акта суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду, що й було реалізовано позивачем у справі №520/18604/25.

Проте, після скасування постанови про застосування штрафу публічноправові відносини сторін цього спору припинилися. Кошти, які позивач сплатив на виконання цієї постанови до бюджету як адміністративно-господарський штраф, стали такими, що знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави. Спірні правовідносини з приводу повернення відповідної суми стосуються захисту майнових прав Позивача як суб`єкта господарювання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21 виклала правовий висновок, що позовні вимоги суб`єкта господарювання щодо повернення з Державного бюджету України коштів, які були сплачені як адміністративно-господарський штраф, але після скасування постанови про застосування штрафу знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави, підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, вимога, яку заявив позивач, належить до юрисдикції господарського суду, оскільки правовідносини щодо повернення з бюджету коштів, які були сплачені як адміністративно-господарський штраф, але після скасування постанови про застосування штрафу знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави, не є публічно-правовими.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.

Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Той факт, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Держпродспоживслужбу - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган.

У кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 Цивільного кодексу України). Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України). Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Слід звернути увагу на те, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи, немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові.

Надалі, з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови, відповідна юридична підстава відпала. Отже, кошти, які позивач сплатив на виконання цієї постанови до бюджету як адміністративно-господарський штраф, стали такими, що знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21 виклала правовий висновок, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.

Таким чином, сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема, у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави.

Отже, за змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України, орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (абзац перший пункту 5 розділу І Порядку № 787).

Однак, слід зауважити, що у спірних правовідносинах кошти не є ні помилково, ні надміру зарахованими до бюджету в розумінні Порядку № 787. На момент сплати вони були зараховані на законних підставах, а підстава для їх утримання відпала згодом - у зв`язку зі скасуванням постанови про застосування штрафу. Тому на такі правовідносини приписи Порядку № 787 не поширюються, а повернення коштів має відбуватися на підставі статті 1212 ЦК України шляхом їх стягнення в судовому порядку.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, приписи ЦК України про безпідставне збагачення та Порядку № 787 регулюють різні за своєю природою правовідносини. У випадку відпадання правової підстави для утримання коштів у бюджеті застосуванню підлягають саме норми статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 4 ГПК України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 5 ГПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до господарського суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Слід зауважити, що твердження про необхідність стягнення коштів на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Держпродспоживслужби за рахунок її бюджетних асигнувань, відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.

Згідно з цим висновком, ГПК України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення.

Ефективним уважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З огляду на викладене вбачається, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які позивач сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави.

Тому повернення таких коштів позивачеві стосується захисту його майнових прав як суб`єкта господарювання, а вимога про стягнення цих коштів належить до юрисдикції господарського суду.

Відтак, сума штрафу в розмірі 80 000,00 грн, перерахована до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, підлягає стягненню на користь позивача згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувана, що є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Водночас, відмова відповідача у підготовці та поданні Подання до органів Державної казначейської служби України на повернення коштів є протиправною, оскільки суперечить як змісту статті 1212 ЦК України, так і принципам верховенства права, справедливості та пропорційності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Дрома" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача.

Розглянувши заявлену у позовній заяві вимогу позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, які були понесені позивачем у справі, суд виходить з наступного.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору про надання правової допомоги № 744 від 09.07.2025, специфікації виконаних робіт та витраченого часу № 744-3-С від 03.07.2026, платіжної інструкції 1171 від 08.07.2026, позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з судовим розглядом даної справи, що визначений у фіксованому в розмірі 15 000,00 грн.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Так, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у такому випадку.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Також, судом наголошено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок

його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової

допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України, та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.42 Конституції України.

Позивачем дотримано вимоги ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України, а саме подано разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зокрема, судові витрати, пов`язані з розглядом справи та понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, в розмірі 2 662,40 грн та судові витрати у справі на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн підтверджуються наданими позивачем доказами, та їх розмір є розумним і співмірним із ціною позову та складністю справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ці витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача разом з витратами зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Дрома" (с.Нова Парафіївка, Берестинський р-н, Харківська обл., 64052; код ЄДРПОУ 00707975) - безпідставно стягнуті кошти у вигляді адміністративно-господарського штрафу в сумі 80 000,00 (вісімдесят тисяч грн 00 коп.), які були сплачені на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 6 від 19.05.2025 "Про накладення штрафу" та знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави у зв`язку зі скасуванням зазначеної постанови судом.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (пр. Науки, буд. 40, м. Харків, 61166; код ЄДРПОУ 40324829) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Дрома" (с.Нова Парафіївка, Берестинський р-н, Харківська обл., 64052; код ЄДРПОУ 00707975) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено "20" жовтня 2026 р.

СуддяН.М. Кухар