Рішення № 140748205, 13.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3278/26Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до відповідача: Приватного акціонерного товариствп «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" про стягнення 70355,00 грн суми страхового відшкодування,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Тишевич Н.М.,

від відповідача: Нелин Т.М.,

зазначає наступне:

Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (надалі Служба, Позивач), використовуючи підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (надалі ПРАТ «УПСК», Відповідач) 70355,00 грн суми страхового відшкодування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 позовній заяві Служби присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/3278/26 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2026 прийнято позовну заяву Служби до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3287/26, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08 вересня 2026 року.

21 серпня 2026 року, використовуючи підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ПРАТ «УПСК» реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2026 відкладено розгляд справи на 01 жовтня 2026 року.

11 вересня 2026 року, використовуючи підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, Службою представлено клопотання про поновлення строку на подачу відповіді на відзив. Також представлено відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2026 на підставі статей 119 та 166 ГПК України визнано поважними причини пропуску Службою строку на подачу відповіді на відзив (з підстав викладених у клопотанні), з метою дотримання принципів рівності, змагальності, диспозитивності, а також права на справедливий суд поновлено строк Службі для подачі відповіді на відзив, долучено подану відповідь та прийнято до розгляду.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області оголошено перерву в судовому засіданні до 13 жовтня 2026 року.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника ПРАТ «УПСК» у призначених судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.

В процесі розгляду справи представник Служби підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник ПРАТ «УПСК» натомість заперечував проти заявлених вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.

В процесі розгляду справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Служби до відповідача: ПРАТ «УПСК» про стягнення 70355,00 грн суми страхового відшкодування, 13 жовтня 2026 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 19 жовтня 2026 року.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін:

Як зазначалось, Служба звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ПРАТ «УПСК» 70355,00 грн суми страхового відшкодування.

Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено те, що 03 грудня 2024 року на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса км 342+700 за участю транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, д/з НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено бар`єрне огородження, котре перебуває на балансі позивача.

Відповідно ж до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.01.2025 у справі № 607/27402/24 водія транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, д/з НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу.

В свою чергу, ПРАТ «УПСК» видано поліс № СА2852091 страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу MERSEDES-BENZ SPRINTER, д/з НОМЕР_1 .

Відтак, Служба наголошує на наявності права вимагати стягнення з ПРАТ «УПСК» завданої застрахованим транспортним засобом шкоди у вигляді суми страхового відшкодування у розмірі 70355,00 грн.

У представленому відзиві ПРАТ «УПСК» просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що приписи статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають обов`язок звернення упродовж 1 року до страхової про виплату страхового відшкодування, між тим заявником не представлено доказів звернення.

У відповіді на відзив Служба підтримує викладену у позовній заяві позицію та просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Відповідно до представленого полісу № СА2852091 цивільно-правова відповідальність транспортного засобу MERSEDES-BENZ SPRINTER, д/з НОМЕР_1 застраховано ПРАТ «УПСК» (станом на 03 грудня 2024 року поліс чинний).

04 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» звернулось до Служби із заявою, відповідно до якої направляє матеріали по факту дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено бар`єрне огородження.

Зазначено, що 03 грудня 2024 року на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса км 342+700 за участю транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, д/з НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якого пошкоджено бар`єрне огородження 65 погонних метрів подвійного розподільчого бар`єрного огородження.

До заяви додано матеріали фотофіксації відповідних пошкоджень.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.01.2025 у справі № 607/27402/24 водія транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, д/з НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, у зв`язку із тим, що 03 грудня 2024 року на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса км 342+700 сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія, та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до дефектного акту на виконання робіт з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса на ділянці км 342+700, складеного у зв`язку із тим, що 03 грудня 2024 року на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса км 342+700 за участю транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, д/з НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якого пошкоджено бар`єрне огородження 65 погонних метрів подвійного розподільчого бар`єрного огородження, зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху пошкоджене бар`єрне огородження на ділянці підлягає відновленню за рахунок експлуатаційного утримання та подальшому вживання заходів, щодо відшкодування збитків з винної особи у передбаченому законом порядку.

Відповідно до представленого кошторису збитків робіт з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса км 342+700, вартість робіт з ремонту металевого бар`єрного огородження склала 70355,00 грн.

07 лютого 2025 року Службою складено до ПРАТ «УПСК» претензію про відшкодування збитків, в якій посилається на дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 03.12.2024 на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса км 342+700 за участю транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, д/з НОМЕР_1 (цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПРАТ «УПСК»).

Зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено бар`єрне огородження 65 погонних метрів подвійного розподільчого бар`єрного огородження.

Посилається на те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.01.2025 у справі № 607/27402/24 водія транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, д/з НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Доводить до відома ПРАТ «УПСК», що розмір завданих збитків згідно дефектного акту та кошторису збитків становить 70355,00 грн.

Посилаючись на приписи Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить розглянути претензію та вирішити питання про відшкодування Службі матеріальних збитків у розмірі 70355,00 грн.

Відповідно до бухгалтерської довідки Служби від 11.12.2025, станом на дату складення на балансі Служби рахується автомобільна дорога загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса, загальною протяжністю 229,7 км, у тому числі шляхопровід на 466+667 72,3 п.м.).

Відповідно до складеної 20.08.2026 довідки упродовж 07.02.2025-07.03.2025 до ПРАТ «УПСК» не надходило претензії Служби від 07.02.2025 стосовно виплати страхового відшкодування за страхованим випадком від 03.12.2024 по полісу № СА2852091.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (частина 1, пункт 1 частини 2 статті 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 1 та 2 статті 1166 ЦК України).

У частині 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).

У статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина 1 статті 1194 ЦК України).

Як зазначалось, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.01.2025 у справі № 607/27402/24 водія транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, д/з НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, у зв`язку із тим, що 03 грудня 2024 року на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса км 342+700 сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія, та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно ж до представленого полісу № СА2852091 цивільно-правова відповідальність транспортного засобу MERSEDES-BENZ SPRINTER, д/з НОМЕР_1 застраховано ПРАТ «УПСК» (станом на 03 грудня 2024 року поліс чинний).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі Закон № 1961-IV в редакції, чинній станом на момент дорожньо-транспортної пригоди) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

До шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху (стаття Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 22.1 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 ст.37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Службою представлено складену 07.02.2025 претензію до ПРАТ «УПСК», в якій посилаючись на дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 03.12.2024 на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса км 342+700 за участю транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, д/з НОМЕР_1 (цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПРАТ «УПСК»), доводить до відома, що розмір завданих збитків згідно дефектного акту та кошторису збитків становить 70355,00 грн, у зв`язку із чим просить вирішити питання про відшкодування Службі матеріальних збитків у розмірі 70355,00 грн.

Поряд із наведеним, 20 червня 2024 року набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX (надалі Закон № 3720-IX), введений в дію означений Закон 01 січня 2025 року.

Пункт 2 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3720-IX визнає таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Пункт 6 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3720-IX передбачає, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

В свою чергу, частини 2 статті 30 Закону № 3720-IX передбачає, що страхова (регламентна) виплата не здійснюється також у разі подання заяви про компенсацію своїх витрат на відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, після спливу одного року з дня настання дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи викладене, те, що дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, д/з НОМЕР_1 , чия цивільно-правова відповідальність застрахована ПРАТ «УПСК», мала місце 03.12.2024, тобто до введення в дію Закону № 3720-IX, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону № 1961-IV.

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17).

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, вказано, що закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 33.1.1 статті 33.1 Закону № 1961-IV).

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

В постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15).

Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи). Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Таким чином, припинення цивільного права має бути передбачено законом, на відміну від чого припинення права на отримання відшкодування від певної особи не позбавляє особу цивільного права, а лише позбавляє її можливості отримати відшкодування від цієї особи.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Так, представлена до матеріалів справи претензія від 07.02.2025 містить накладений електронний підпис представника Служби, між тим до матеріалів справи не представлено доказів надсилання означеної вимоги ані засобами електронного зв`язку, ані засобами поштового зв`язку до ПРАТ «УПСК».

Так само Службою в процесі розгляду не представлено доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Зважаючи на вказане, з урахуванням положень статей 13, 76, 77, 86 ГПК України, суд доходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих доказів на підтвердження поважності ним пропуску звернення з заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування, що є підставою для відмови у позові.

Близький за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2025 у справі № 907/1051/24, котрий враховано судом при розгляді даної справи, у відповідності до приписів частини 4 статті 236 ГПК України.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами першої-третьою статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001).

Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,145,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до відповідача: Приватного акціонерного товариствп «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» про стягнення 70355,00 грн суми страхового відшкодування відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут