Рішення № 140747549, 19.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026Справа № 910/16303/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «703 Металообробний завод котельного обладнання»

про стягнення 196 232,76 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Міністерство оборони України (далі - Міноборони, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю « 703 Металообробний завод котельного обладнання» (далі - ТОВ « 703 МЗКО», відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 196 232,76 грн, нарахованих за неналежне виконання договору підряду № 220/71/55 від 08.11.2024.

У обґрунтування позовних вимог заявник посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором підряду в частині своєчасного виконання робіт та здачі закінченого об`єкта в експлуатацію, у зв`язку з чим йому буди нараховані штрафні санкції.

У позові Міноборони просить стягнути з відповідача пеню в сумі 146 098,49 грн та штраф у сумі 50 134,27 грн, що разом складає 196 232,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 вказаний позов був переданий на розгляд до Господарського суду Київської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю) за місцезнаходженням відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2026 зазначений позов прийнято до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2026 матеріали справи повернуто на розгляд до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю за місцезнаходженням нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 вказану справу прийнято до свого провадження, учасникам справи надана можливість реалізувати процесуальні права та обов`язки.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що Міноборони помилково нараховує штрафні санкції, виходячи із загальної вартості робіт, адже у спірних правовідносинах пеня та штраф підлягають нарахуванню не від загальної договірної ціни, а від вартості простроченого обсягу фактично виконаних робіт; також позивач здійснює неправомірне нарахування 7% штрафу на підставі ст. 231 ГК України, оскільки з 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, а сторони у договорі не передбачили такої штрафної санкції.

До початку розгляду справи по суті відповідач подав клопотання щодо зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15480/25 за позовом ТОВ « 703 МЗКО» до Міноборони про стягнення вартості виконаних відповідачем робіт за договором підряду № 220/71/55 від 08.11.2024. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у справі № 910/15480/25 буде вирішено питання, чи дійсно роботи за договором підряду були ним виконані з простроченням та чи підлягають вони оплаті.

Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У даному випадку суд виходив з того, що на час розгляду даної справи рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/15480/25 вже набрало законної сили та в справі достатньо доказів для правильного вирішення спору між сторонами.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті позову та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 08.11.2024 між Міноборони (замовник) та ТОВ « 703 МЗКО» (підрядник) був укладений договір підряду на виконання додаткових будівельних робіт № 220/71/55 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами та засобами, відповідно до проектної документації, з дотриманням будівельних норм/правил та умов цього договору, виконати роботи в повному обсязі на об`єкті: Реконструкція приміщень будівлі (клініка амбулаторної допомоги) для встановлення візуалізаційно-оптичного обладнання, а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах цього договору роботи та оплатити їх вартість (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору склад, обсяги та вартість робіт визначаються проектною документацією та договірною ціною (додаток 1), складеною на підставі локальних кошторисів, розрахунків та відомості ресурсів до неї, а також цін на матеріальні ресурси (додаток 4), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору вартість робіт визначена договірною ціною, складеною на підставі локальних кошторисів, розрахунків та відомості ресурсів до неї (додаток 1), і становить 859 402,86 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 143 223,81 грн, та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкту.

Строки виконання робіт за цим договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток 2) та встановлюються до 18.12.2024 року включно (3.1 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору датою закінчення робіт вважається дата підписання акта готовності об`єкта до експлуатації, що складається після підписання останнього акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в. Виконання робіт може бути закінчено достроково, про що підрядник письмово повідомляє замовника.

Згідно з п. 17.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2024) цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.03.2025 включно, а в частині невиконаних зобов`язань та непроведених розрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Як вбачається з умов договору підряду, відповідач був зобов`язаний виконати замовлені позивачем роботи вартістю 859 402,86 грн та у строк до 18.12.2024 включно.

Проте матеріали справи свідчать (і сторони не заперечують), що ТОВ « 703 МЗКО» спочатку виконало частину робіт - на суму 143 199,05 грн з простроченням, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року від 25.12.2024 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 25.12.2024.

У зв`язку з цим, за порушення строків завершення робіт у період з 19.12.2024 по 31.12.2024, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1 031,28 грн, яка була сплачена ТОВ « 703 МЗКО».

У подальшому - у березні 2025 відповідач надав позивачу акт виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт на суму 235 893,22 грн, однак, ці документи залишилися непідписаними з боку Міноборони.

Листом від 08.04.2025 Міноборони повідомило підрядника про те, що після детального огляду об`єктів, проведеного за участю представників замовника, медичного закладу та технічного нагляду, виявлено низку недоліків, які потребують усунення для приведення робіт у відповідність до проєктної документації, про що був складений відповідний акт щодо виявлених дефектів від 31.03.2025.

24.06.2025 відповідач направив позивачу лист № 98, в якому вказав, що всі передбачені договором роботи ним виконані в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних робіт, наданим замовнику 07.03.2025, та просив здійснити оплату цих робіт.

Також із матеріалів справи вбачається, що 27.06.2025 представники сторін провели огляд виконаних робіт, завершених 24.06.2025, відповідно до проєктної документації та склали акти прийому-передачі виконаних робіт (приміщення №№ 51, 53, 54, 117), за змістом яких у Міноборони зауваження до робіт були відсутні.

28.10.2025 листом № 193 ТОВ « 703 МЗКО» повторно направило замовнику для підписання та здійснення оплати акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 в та довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 на суму 235 893,22 грн.

Зазначені обставини щодо виконання ТОВ « 703 МЗКО» робіт за договором підряду та фактичного їх прийняття Міністерством оборони за актами від 27.06.2025 на суму 235 893,22 грн були встановлені і рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/15480/25 щодо стягнення з Міноборони заборгованості зі сплати вартості виконаних підрядником робіт, частково скасованим постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 22.09.2026.

Також в листі № 19-01-1/26 від 19.01.2026 щодо надання інформації на адвокатський запит відповідача Міноборони вказало, що приміщення №№ 51, 53, 54, 117 будівлі клініки амбулаторної допомоги були прийняті в експлуатацію НВМКЦ «ГВКГ» за актами прийому-передачі виконаних робіт від 27.06.2025.

Таким чином встановлено, що ТОВ « 703 МЗКО» виконало роботи із порушенням визначених договором строків, а саме: на суму 143 199,05 грн - 25.12.2024 та на суму 235 893,22 грн - 27.06.2025.

Доказів виконання відповідачем робіт на решту їх вартості 480 310,59 грн (859 402,86 - 143 199,05 - 235 893,22) матеріали справи не містять та сторони їх не надали.

Також матеріали справи не містять доказів зміни (зменшення) сторонами загальної вартості робіт за договором № 220/71/55 від 08.11.2024, яку вони погодили (859 402,86 грн).

Таким чином доводи відповідача стосовно того, що фактична вартість виконаних невчасно робіт складає 235 892,22 грн, не підтверджується матеріалами справи.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

17.09.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією № 220/71/3609 про сплату штрафних санкцій, нарахованих за порушення строків виконання робіт. У відповідь на вказану претензію ТОВ « 703 МЗКО» листом № 183 від 20.10.2025 просило здійснити перерахунок цих санкцій із урахуванням акту виконаних робіт за березень 2025 року на суму 235 893,22 грн, який на його думку підтверджує обсяг фактично виконаних робіт та з якого має здійснюватися нарахування штрафних санкцій.

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 14.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 14.5 договору за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по договору та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію) підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% від договірної ціни за кожен день такого прострочення.

У даному випадку за несвоєчасне виконання робіт позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,1 % від договірної ціни за період з 01.01.2025 по 19.06.2025 в сумі 146 098,49 грн.

Ураховуючи вищевказану умову договору та підтверджений факт прострочення зобов`язання (виконання робіт) з боку відповідача, суд вважає, що вимоги про нарахування пені заявлені позивачем правомірно.

Суд відхиляє твердження ТОВ « 703 МЗКО» про те, що нарахування пені Міноборони здійснило на загальну вартість робіт неправомірно, враховуючи наступне.

Частинами 1, 4 ст. 231 ГК України (тут і далі - чинного на момент спірних правовідносин) передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином з аналізу наведених положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначав, що Господарський кодекс України, також як і Цивільний кодекс України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми.

У даному випадку, оскільки розмір пені за порушення спірного зобов`язання спеціальним законом не визначений, позивач в силу приписів частини 2 статті 231 ГК України має право нараховувати позивачу пеню у розмірі 0,1 % від загальної договірної ціни за кожний день прострочення, як це передбачено умовами договору, а не від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, як вважає відповідач.

За таких обставин, беручи до уваги визначений позивачем період нарахування неустойки у вигляді пені з 01.01.2025 по 19.06.2025 та загальну вартість робіт, визначених у договорі (859 402,86 грн), суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 146 098,49 грн, тобто у тому розмірі, заявленому позивачем.

Також позивач нарахував відповідачу 7% штрафу в сумі 50 134,27 грн від вартості робіт, з яких допущено прострочення (716 203,81 грн).

Зі свого боку відповідач вказував, що сторони у договорі підряду не передбачили такої штрафної санкції, а тому стягнення штрафу є безпідставним. Проте зазначені доводи суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу;

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21, від 28.03.2024 у справі № 905/405/22, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21.

У даному випадку суд зважає на те, що позивач у справі є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, при цьому порушення пов`язане з договором, що фінансується за рахунок державного бюджету, між сторонами виникли негрошові зобов`язання (виконання будівельних робіт) та договором не передбачений інший розмір штрафу, що відповідає всім приписам ч. 2 ст. 231 ГК України.

Також суд вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо неможливості нарахування 7% штрафу на підставі Господарського кодексу України, який з 28.08.2025 втратив чинність, адже на час виконання договору підряду Господарський кодекс України був чинним та підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін.

На підставі викладеного та враховуючи підтверджений факт порушення відповідачем зобов`язання зі своєчасного виконання робіт більше, ніж на 30 днів, суд вважає, що вимога про стягнення штрафу у передбаченому ст. 231 ГК України розмірі заявлена позивачем правомірно.

Щодо розрахунку штрафу, який позивач здійснив від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання (716 203,81 грн), то суд зазначає, що його розрахунок є арифметично правильним, відтак, стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 50 134,27 грн, як просив позивач.

При цьому суд звертає увагу на те, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17).

За таких обставин позовні вимоги Міністерства оборони України підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю « 703 Металообробний завод котельного обладнання» про стягнення 196 232,76 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 703 Металообробний завод котельного обладнання» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 17А, секція Д, офіс 2, ідентифікаційний код 36476658) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) пеню в сумі 146 098 (сто сорок шість тисяч дев`яносто вісім) грн 49 коп., штраф у сумі 50 134 (п`ятдесят тисяч сто тридцять чотири) грн 27 коп. та судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Повне рішення складене 19 жовтня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного рішення.

Cуддя К. І. Головіна