Рішення № 140747500, 20.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2026Справа №910/7621/26

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Совтес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс"

про відшкодування збитків у розмірі 26 276,65 грн,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Совтес" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" про відшкодування збитків у розмірі 26 276,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Совтес" стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс", як перевізником за Договором №СДПУКР/10524/2024-3 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.04.2024, не було виконано своїх зобов`язань з реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних за наслідками господарських операцій з надання послуг перевезення за актами надання послуг №65 від 12.07.2024, №71 від 18.07.2024, №71 від 18.07.2024, №74 від 19.07.2024, №73 від 23.07.2024, №72 від 22.07.2024, №75 від 25.07.2024, №85 від 15.08.2024, у зв`язку з чим позивач не мав правових підстав для включення сплачених ним сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно не зміг скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 26 276,65 грн, що, на його думку, є збитками Товариства з обмеженою відповідальністю "Совтес".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 відкрито провадження у справі №910/7621/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Оскільки відповідачем не було виконано свого обов`язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 26.06.2026 була надіслана відповідачу 29.06.2026 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Однак поштове відправлення №R067213197409 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 08.07.2026 у зв`язку з позначкою "невірна адреса", що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 03.07.2026 на відповідному конверті.

Оскільки судом на відповідному конверті було вказано адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте з невідомих причин відділенням поштового зв`язку не було вручене поштове відправлення відповідачу, то суд з метою належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" про розгляд справи №910/7621/26 повторно направив на адресу місцезнаходження відповідача ухвалу суду від 26.06.2026.

Однак поштове відправлення №R067296902974 також не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 19.10.2026 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 15.10.2026 на відповідному конверті.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ним було вжито достатніх заходів для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" про розгляд справи №910/7621/26 та в останнього було більш ніж достатньо часу для надання суду відзиву на позов, однак відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

12.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Совтес" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" (перевізник) укладено Договір №СДПУКР/10524/2024-3 перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - Договір), у відповідності до п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом ввірений йому відправником вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов`язується сплачувати за перевезення відповідну плату.

Перевізник виконує свої зобов`язання за цим Договором особисто або може покласти виконання зобов`язань на іншу особу (замісника). Незалежно від того, виконує перевізник зобов`язання за цим Договором особисто, чи він покладає виконання Договору на іншу особу, саме перевізник несе відповідальність перед замовником за будь-яке порушення Договору чи незабезпечення збереження вантажу (п. 2.2 Договору).

У пункті 2.4 Договору вказано, що найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість, пункти відправлення, проміжні пункти маршруту та пункти призначення, вимоги до автомобілів, інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються сторонами в заявках до цього Договору. Належним чином оформлені заявки на перевезення мають юридичну силу додатків до цього Договору, та є його невід`ємними частинами.

У пункті 4.1 Договору зазначено, що ціна (вартість) перевезення кожного окремого вантажу (партії вантажу) визначається сторонами за їхньою домовленістю в національній валюті України. Вартість перевезення та умови оплати зазначаються у заявках.

Замовник здійснює оплату за цим Договором протягом 5 банківських днів з моменту отримання оригіналів зазначеного у п. 4.3 переліку документів, якщо інше не передбачено в заявці (п. 4.4 Договору).

За умовами п. 5.21 Договору у разі порушення перевізником порядку чи строку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (якщо податкова накладна підлягає такій реєстрації), замовник має право стягнути з перевізника завдані такими обставинами підтверджені збитки (суми податкових зобов`язань та штрафних санкцій, застосованих податковим органом) в повному обсязі.

Згідно п. 5.24 Договору у разі якщо органами державної податкової служби та/або рішенням (постановою) суду буде зменшено (виключено) податковий кредит замовника з ПДВ за податковими накладними перевізника, зменшено валові витрати замовника на суми сплачених перевізнику, донараховано замовнику податки, збори, обов`язкові платежі, нараховані замовнику штрафні санкції, перевізник зобов`язується протягом 30 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги сплатити замовнику грошові кошти в розмірі рівному сумі, на яку замовнику зменшено податковий кредит з ПДВ, зменшено валові витрати, донараховані податки, збори, обов`язкові платежі, нараховані штрафні санкції.

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором. Послуги перевезення вантажів перевізником за цим Договором надаються протягом 1 року з моменту укладення цього Договору. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить іншу сторону про свою відмову від продовження строку дії Договору, цей строк щоразу автоматично продовжується ще на 1 рік (п. 9.1 Договору).

В межах даного Договору протягом липня-серпня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" було виконано за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Совтес" перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 157 660,00 грн, а саме:

- згідно акту надання послуг №65 від 12.07.2024 на суму 25 700,00 грн (в т.ч. ПДВ - 4 283,33 грн);

- згідно акту надання послуг №70 від 18.07.2024 на суму 18 000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 3 000,00 грн);

- згідно акту надання послуг №71 від 18.07.2024 на суму 16 400,00 грн (в т.ч. ПДВ - 2 733,33 грн);

- згідно акту надання послуг №72 від 22.07.2024 на суму 20 000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 3 333,33 грн);

-- згідно акту надання послуг №73 від 23.07.2024 на суму 15 660,00 грн (в т.ч. ПДВ - 2 610,00 грн);

- згідно акту надання послуг №74 від 19.07.2024 на суму 25 700,00 грн (в т.ч. ПДВ - 4 283,33 грн);

- згідно акту надання послуг №75 від 25.07.2024 на суму 20 000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 3 333,33 грн);

- згідно акту надання послуг №85 від 15.08.2024 на суму 16 200,00 грн (в т.ч. ПДВ - 2 700,00 грн).

В свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "Совтес" було повністю оплачено виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" перевезення, що підтверджується платіжними інструкціями №3549 від 17.07.2024 на суму 89 100,00 грн (згідно вказаного платіжного документу було оплачено також інші виконані відповідачем перевезення, що не входять до предмету спору), №3569 від 19.07.2024 на суму 69 400,00 грн, №3578 від 24.07.2024 на суму 45 800,00 грн, №3606 від 26.07.2024 на суму 20 000,00 грн, №3624 від 02.08.2024 на суму 27 550,00 грн, №3696 від 16.08.2024 на суму 16 200,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідачем не було виконано свого зобов`язання з реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, зафіксованими в актах надання послуг №65 від 12.07.2024, №70 від 18.07.2024, №71 від 18.07.2024, №72 від 22.07.2024, №73 від 23.07.2024, №74 від 19.07.2024, №75 від 25.07.2024, №85 від 15.08.2024, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Совтес" не могло включити суму ПДВ в загальному розмірі 26 276,65 грн у свій податковий кредит та зменшити свої податкові зобов`язання на вказану суму, тому позивач вважає, що такими діями (бездіяльністю) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" було завдано йому збитків на вказану суму.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України (був чинним станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Спірні правовідносини у цій справі виникли із укладеного сторонами договору перевезення вантажу автомобільним транспортом, за яким відповідач, як виконавець послуги (перевізник), взяв на себе зобов`язання надати послуги, а позивач, як замовник, оплатити надані послуги.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" було виконано за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Совтес" перевезення автомобільним транспортом на загальну суму 157 660,00 грн, що підтверджується підписаними представниками та скріпленими печатками сторін актами надання послуг №65 від 12.07.2024, №70 від 18.07.2024, №71 від 18.07.2024, №72 від 22.07.2024, №73 від 23.07.2024, №74 від 19.07.2024, №75 від 25.07.2024, №85 від 15.08.2024.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Совтес" було оплачено надані Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" за вказаними актами послуги, що підтверджується платіжними інструкціями №3549 від 17.07.2024, №3569 від 19.07.2024, №3578 від 24.07.2024, №3606 від 26.07.2024, №3624 від 02.08.2024, №3696 від 16.08.2024.

Отже, спірні правовідносини у цій справі є договірними та стосуються стягнення суми ПДВ з вартості наданих відповідачем за Договором та оплачених позивачем послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів урегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній станом на дату постачання спірного товару) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п. 14.1.191 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дати постачання товарів) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Аналіз наведених положень закону, зокрема статті 201 Податкового кодексу України, свідчить про те, що саме на виконавця послуг (у спірних правовідносинах - на відповідача) покладений обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні. Зазначені норми закону не передбачають здійснення реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем товару (у спірних правовідносинах - позивачем).

Зазначена обставина зумовлює обґрунтоване сподівання контрагента (покупця, замовника) на те, що зобов`язання зі складання та реєстрації податкових накладних буде виконано постачальником товарів, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Крім того, Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Отже, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від перевізника (виконавця послуги), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (перевізник / виконавець послуги) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Тотожної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 05.09.2024 у справі №910/9998/23, від 12.06.2024 у справі №927/1252/23 та від 21.05.2024 у справі №904/2104/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 виснувала, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції.

Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Отже, збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 01.01.2015 за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Водночас, покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Як наслідок, такий покупець послуги також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.

Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

Законний майновий інтерес покупця (отримувача послуги) в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він як платник податку здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано, про що зазначено вище.

Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було направлено до фіскального органу податкові накладні за господарськими операціями, наданими згідно актів надання послуг №65 від 12.07.2024, №70 від 18.07.2024, №71 від 18.07.2024, №72 від 22.07.2024, №73 від 23.07.2024, №74 від 19.07.2024, №75 від 25.07.2024, №85 від 15.08.2024, однак фіскальним органом не було їх зареєстровано (відмовлено за рішенням комісії).

В Єдиному державному реєстрі судових рішень судом не виявлено інформації про оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" відмови податкового органу в реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, наданими згідно актів надання послуг №65 від 12.07.2024, №70 від 18.07.2024, №71 від 18.07.2024, №72 від 22.07.2024, №73 від 23.07.2024, №74 від 19.07.2024, №75 від 25.07.2024, №85 від 15.08.2024.

В свою чергу відповідач не скористався своїми правом на спростування тверджень позивача щодо невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" свого обов`язку з реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 26 276,65 грн за наслідками надання відповідачем послуг за актами надання послуг №65 від 12.07.2024, №70 від 18.07.2024, №71 від 18.07.2024, №72 від 22.07.2024, №73 від 23.07.2024, №74 від 19.07.2024, №75 від 25.07.2024, №85 від 15.08.2024.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на дату розгляду даного спору у суду відсутні докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" вимог податкового законодавства для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із наведеного слідує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" не було вжито всіх необхідних заходів для реєстрації податкових накладних за наслідками надання відповідачем послуг за актами надання послуг №65 від 12.07.2024, №70 від 18.07.2024, №71 від 18.07.2024, №72 від 22.07.2024, №73 від 23.07.2024, №74 від 19.07.2024, №75 від 25.07.2024, №85 від 15.08.2024, та останні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Совтес" не може включити суму ПДВ у розмірі 26 276,65 грн за операціями з придбання послуг до складу податкового кредиту.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" свого обов`язку з реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 26 276,65 грн не було виконано.

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні і неможливістю включення сум ПДВ в розмірі 26 276,65 грн до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливістю зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Совтес" підлягає задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" підлягають стягненню збитки у розмірі 26 276,65 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в покладається на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.cт. 2, 13, 74, 76, 79, 80, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Совтес" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМА Транс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17; ідентифікаційний код 44599708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Совтес" (04071, м. Київ, пров. Ярославський, буд. 1/3; ідентифікаційний код 37534432) збитки у розмірі 26 276 (двадцять шість тисяч двісті сімдесят шість) грн 65 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Суддя Роман БОЙКО