Рішення № 140747328, 06.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2026Справа № 910/3155/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал Буд";

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал";

про стягнення коштів у розмірі 5 031 704,58 грн.

Суддя Мандриченко О. В.

Секретар судового засідання Григоренко С. В.

Представники:

Від прокуратури: Кіров О.Ф., адвокат, ордер серії АІ № 3535137 від 26.03.2026;

Від відповідача: Герасименко І.В., в порядку самопредставництва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметал Буд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість на суму 5 031 704,58 грн, яка складається з: суми основного боргу - 4 783 786,49 грн; 3% річних - 83 355,84 грн; інфляційних втрат - 164 562,25 грн.

Позовні вимог обґрунтовані неналежним виконанням умов договору підряду №2907 від 29.07.2021 Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", в результаті чого виникла спірна заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал Буд" залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

26.03.2026 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 25.03.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/3155/26; справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 28.04.2026.

15.04.2026 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову.

17.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметал Буд" подало до господарського суду відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на позовну заяву.

22.04.2026 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до господарського суду заперечення на відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал Буд" на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3155/26 до судового розгляду по суті.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 06.10.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.10.2026 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

06.10.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметал Буд" (далі також - позивач, Генпідрядник) та Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі також - відповідач, Замовник) укладено договір № 2907 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого Замовник доручає та зобов`язується прийняти, а Генпідрядник приймає на себе зобов`язання на власний ризик, власними силами та/або залученими силами, виконати і здати у встановлений цим Договором строк будівельні роботи по об`єкту: «Реконструкція споруд першої черги Бортницької станції аерації на вул. Колекторній, 1-а в Дарницькому районі м. Києва» (Коригування) «І черга будівництва. Насосна станція першого підйому», ДСТУ Б.Д.1.1.-1:2013 (45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт ДК 021:2015) (далі - Об`єкт).

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна вартість Договору згідно з Договірною ціною (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного Договору, визначається динамічною ціною та становить 318 919 099,12 грн (триста вісімнадцять мільйонів дев`ятсот дев`ятнадцять тисяч дев`яносто дев`ять гривень 12 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 53 153 183,19 грн (п`ятдесят три мільйона сто п`ятдесят три тисячі сто вісімдесят три гривні 19 копійок). Обсяг фінансування у відповідності з графіком фінансування (Програмою економічного і соціального розвитку м. Києва на 2021 рік) та взяття на себе Замовником зобов`язань (обсяг виконаних робіт Генпідрядника, оплати тощо) у відповідності з цим Договором протягом 2021 року, становить 200 424 630,00 грн (двісті мільйонів чотириста двадцять чотири тисячі шістсот тридцять 00 копійок), в т. ч. ПДВ 20 % - 33 404 105,00 грн (тридцять три мільйони чотириста чотири тисячі сто п`ять гривень 00 копійок) за рахунок коштів: в т.ч- 171 110 110,00 грн (сто сімдесят один мільйон сто десять тисяч сто десять гривень 00 копійок), в т. ч. ПДВ 20% - 28 518 351,67 грн (двадцять вісім мільйонів п`ятсот вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят одна гривня 67 копійок) за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку (загальний фонд); - 29 314 520,00 грн (двадцять дев`ять мільйонів триста чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять гривень 00 копійок), в т. ч. ПДВ 20% - 4 885 753,33 грн (чотири мільйони вісімсот вісімдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят три гривні 33 копійки) за рахунок коштів спеціального фонду міського бюджету.

За умовами п. 3.1. договору, строки виконання (в т.ч. дата початку та закінчення) Робіт (етапів) визначаються Сторонами у Додатку № 2 до даного Договору «Графік виконання робіт», який є його невід`ємною частиною, строк виконання Робіт починається не раніше виконання Замовником пунктів 1.2. - 1.4. Договору. Графік виконання робіт розробляється в програмі Microsoft Project. Після виконання Замовником умов пунктів 1.2. - 1.4. Договору дати початку та закінчення Робіт (етапів) можуть бути уточнені/відкориговані шляхом внесення відповідних змін до Графіку виконання робіт.

Як передбачено п. 3.2. договору, зміна строків виконання Робіт (етапів) може здійснюватися лише за згодою Замовника, після попереднього письмового звернення Генпідрядника до Замовника з наданням всіх необхідних обґрунтувань, шляхом укладення Сторонами додаткової угоди до даного Договору.

За змістом п. 4.5. договору, датою закінчення Робіт Генпідрядника по Договору вважається дата підписання Сторонами кінцевих Актів приймання виконаних будівельних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, Акту (технічного) приймання виконаних будівельних робіт, введення Об`єкту в експлуатацію відповідно до чинного в Україні законодавства.

Відповідно до п. 4.6. договору, у випадку обґрунтованої письмової відмови Замовника від підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт та/або Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, Генпідрядник зобов`язаний протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня отримання ним мотивованої відмови Замовника від прийому Робіт, усунути зауваження та недоліки та повторно надати відповідні документи на розгляд Замовника.

У п. 5.2.4. договору сторони погодили, що Генпідрядник зобов`язаний для належного виконання своїх обов`язків за Договором: а) здати повний комплект виконавчої документації (в 4-х екземплярах), відповідно до вимог нормативної документації, щодо виконання обсягів Робіт на Об`єкті, та результати виконаних Робіт Замовнику відповідно до чинного законодавства України; б) надати сертифікати на використані в роботах матеріали/обладнання, якщо така сертифікація є обов`язковою відповідно до чинного законодавства України.

Як визначено п. 5.2.34. договору, Генпідрядник зобов`язаний з кінцевими Актами приймання виконаних будівельних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, надати офіційний лист на ім`я Замовника щодо підтвердження гарантійних зобов`язань, відповідно до умов Договору, за цим Договором.

Також п. 5.2.45. договору передбачено, що Не пізніше ніж через 2 (два) робочі дні з дати введення Об`єкту в експлуатацію надати на ім`я Замовника у паперовому вигляді за підписом уповноваженої особи лист-гарантію щодо дотримання Генпідрядником своїх гарантійних зобов`язань відповідно до розділу 7 Договору.

Даний Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2023 року, але, у будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань та умов даного Договору. В частині гарантійних зобов`язань даний Договір діє до закінчення терміну дії таких зобов`язань. В частині розділу 12 даного Договору безстроково (п. 11.1. договору).

Згідно з п. 13.1. договору, не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати укладання даного Договору Генпідрядник вносить забезпечення виконання даного Договору у вигляді депозиту у розмірі 4 783 786,49 грн. на рахунок Замовника зазначений в Тендерній документації процедури закупівлі за результатом якої укладений даний Договір. Валютою забезпечення виконання Договору є гривня.

Відповідно до п. 13.2. договору, замовник повертає на рахунок Генпідрядника зазначений в розділі 16 Договору забезпечення виконання Договору після виконання Генпідрядником Робіт в повному обсязі по даному Договору а саме, підписання Акту технічного приймання Об`єкту в експлуатацію або у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі» не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

У п. 13.3. договору сторони погодили, що забезпечення виконання Договору не повертається у разі не виконання Генпідрядником умов даного Договору в повному обсязі у строк, визначений цим Договором та залишаються на рахунку Замовника.

Як передбачено Додатком №2 до договору, Графіком виконання робіт по проекту «Реконструкція споруд першої черги Бортницької станції аерації на вул. Колекторній, 1-а в Дарницькому районі м. Києва» (Коригування) «І черга будівництва. Насосна станція першого підйому», початок вказаних робіт мав бути 02.08.2021, а закінчитися такі роботи мали 31.10.2022.

Позивач вказує, що він добросовісно та у повному обсязі виконав свій первинний обов`язок, перерахувавши 30.07.2021 на банківський рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 4 783 786,49 грн, як забезпечення виконання договору, проте, на його думку, після виконання вказаного договору відповідач в строки, встановлені договором забезпечення виконання договору не повернув, у зв`язку з чим позивач і звернувся до господарського суду.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що позивачем не додано до позовної заяви на підтвердження факту виникнення права вимоги повернення забезпечення виконання договору акту технічного приймання Об`єкту в експлуатацію як то передбачено п. 13.2 Договору. Генпідрядником не виконано пункти 5.2.34 та 5.2.45 договору й не надано Замовнику гарантійний лист щодо дотримання Генпідрядником своїх гарантійних зобов`язань за договором і доказів протилежного до позовної заяви не додано. Більш того, Замовник листом від 20.02.2026 надав зауваження щодо недоліків/ дефектів/ аварій/ поломок/ несправностей/ тощо, в тому числі й тих, які виникли та не були усунуті в повному обсязі, що також підтверджується листом Генпідрядника від 23.02.2026. Про відсутність підстав для повернення Генпідряднику забезпечення виконання договору з огляду на невиконання Генпідрядником умов даного договору в повному обсязі Замовник повідомив у листі від 20.03.2026, яким було надано відповідь на претензію від 16.03.2026 № ОК-5203-02.

Крім того, відповідач вказує, що посилання позивача на сертифікат, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ), то таке посилання є необґрунтованим, оскільки сертифікат, виданий ДІАМ, не передбачений як документ, яким підтверджується виконання робіт за договором, та відповідно не може бути підставою для повернення забезпечення виконання договору, оскільки розділ 13 договору чітко визначає підстави для повернення забезпечення виконання Договору, серед яких відсутній сертифікат ДІАМ.

Додатково відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що на офіційному майданчику «prozorro», де проводилася закупівля, за результатами якої було укладено договір, не містить інформації про завершення виконання договору, оскільки ще залишаються зобов`язання, що не виконані з боку Генпідрядника.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Судом встановлено, що права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору № 2907 від 29.07.2021, який за своєю природою є договором підряду.

Положеннями ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів.

По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися.

По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі №911/1867/18.

З огляду на наведене, під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Отже, неналежне виконання зобов`язання - це порушення умов, визначених змістом зобов`язання (виконання зобов`язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов`язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом, позивач, на виконання приписів п. 13.1. договору 30.07.2021 перерахував на рахунок відповідача 4 783 786,49 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1661.

За умовами п. 3.1. договору, строки виконання (в т.ч. дата початку та закінчення) Робіт (етапів) визначаються Сторонами у Додатку № 2 до даного Договору «Графік виконання робіт», який є його невід`ємною частиною, строк виконання Робіт починається не раніше виконання Замовником пунктів 1.2. - 1.4. Договору. Графік виконання робіт розробляється в програмі Microsoft Project. Після виконання Замовником умов пунктів 1.2. - 1.4. Договору дати початку та закінчення Робіт (етапів) можуть бути уточнені/відкориговані шляхом внесення відповідних змін до Графіку виконання робіт.

Як передбачено Додатком №2 до договору, Графіком виконання робіт по проекту «Реконструкція споруд першої черги Бортницької станції аерації на вул. Колекторній, 1-а в Дарницькому районі м. Києва» (Коригування) «І черга будівництва. Насосна станція першого підйому», початок вказаних робіт мав бути 02.08.2021, а закінчитися такі роботи мали 31.10.2022.

Як передбачено п. 3.2. договору, зміна строків виконання Робіт (етапів) може здійснюватися лише за згодою Замовника, після попереднього письмового звернення Генпідрядника до Замовника з наданням всіх необхідних обґрунтувань, шляхом укладення Сторонами додаткової угоди до даного Договору.

Матеріали справи не містять додаткової угоди до договору про зміну строків виконання Робіт.

Тобто, з наведеного вбачається, що Генпідрядник мав виконати роботи за договором у строк по 31.10.2022.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було виконано умови договору у строк по 31.10.2022.

Суд зауважує, що за змістом п. 4.5. договору, датою закінчення Робіт Генпідрядника по Договору вважається дата підписання Сторонами кінцевих Актів приймання виконаних будівельних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, Акту (технічного) приймання виконаних будівельних робіт, введення Об`єкту в експлуатацію відповідно до чинного в Україні законодавства.

З наведеного вбачається, що датою виконання Генпідрядником Робіт вважається дата підписання Сторонами наступних документів:

- кінцевих Актів приймання виконаних будівельних робіт;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт;

- акту (технічного) приймання виконаних будівельних робіт;

- введення Об`єкту в експлуатацію відповідно до чинного в Україні законодавства.

В якості доказу виконання умов договору, позивач надає суду лише Сертифікат № ІУ123250801267 від 13.08.2025 та акт технічного приймання завершеного об`єкту будівництва від 02.07.2025.

Суд вказує, що вказані документи датовані пізніше ніж 31.10.2022.

При цьому, матеріали справи не містять інших документів, з датою підписанням Сторонами яких договір ототожнює дату виконання Робіт Генпідрядником по договору.

Крім того, суд вказує, що у п. 5.2.4. договору сторони погодили, що Генпідрядник зобов`язаний для належного виконання своїх обов`язків за Договором: а) здати повний комплект виконавчої документації (в 4-х екземплярах), відповідно до вимог нормативної документації, щодо виконання обсягів Робіт на Об`єкті, та результати виконаних Робіт Замовнику відповідно до чинного законодавства України; б) надати сертифікати на використані в роботах матеріали/обладнання, якщо така сертифікація є обов`язковою відповідно до чинного законодавства України.

Проте, матеріали справи містять листи відповідача від 30.01.2025, від 11.03.2025 та від 25.08.2025, адресовані Генпідряднику, в яких Замовник неодноразово наголошував про необхідність виконання зобов`язань Генпідрядника за договором, зокрема щодо надання виконавчої документації, однак Генпідрядником такий обов`язок не виконано в повному обсязі.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як визначено п. 5.2.34. договору, Генпідрядник зобов`язаний з кінцевими Актами приймання виконаних будівельних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, надати офіційний лист на ім`я Замовника щодо підтвердження гарантійних зобов`язань, відповідно до умов Договору, за цим Договором.

Також п. 5.2.45. договору передбачено, що не пізніше ніж через 2 (два) робочі дні з дати введення Об`єкту в експлуатацію надати на ім`я Замовника у паперовому вигляді за підписом уповноваженої особи лист-гарантію щодо дотримання Генпідрядником своїх гарантійних зобов`язань відповідно до розділу 7 Договору.

Проте Генпідрядником не виконано пункти 5.2.34. та 5.2.45. договору й не надано Замовнику гарантійний лист щодо дотримання Генпідрядником своїх гарантійних зобов`язань за Договором і доказів протилежного до позовної заяви не додано.

Більш того, Замовник листом від 20.02.2026 надав зауваження щодо недоліків/ дефектів/ аварій/ поломок/ несправностей/ тощо, в тому числі й тих, які виникли та не були усунуті в повному обсязі, що також підтверджується листом Генпідрядника від 23.02.2026.

Таким чином, суд констатує, що матеріали справи не містять доказів виконання Генпідрядником договору в повному обсязі, як в строк, який ним встановлений, так і взагалі.

У відповідності до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" забезпечення виконання договору про закупівлю - це надання забезпечення виконання зобов`язань учасником перед замовником за договором про закупівлю.

При цьому, як передбачено п. 13.2. договору, замовник повертає на рахунок Генпідрядника зазначений в розділі 16 Договору забезпечення виконання Договору після виконання Генпідрядником Робіт в повному обсязі по даному Договору а саме, підписання Акту технічного приймання Об`єкту в експлуатацію або у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі» не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, акт технічного приймання завершеного об`єкту будівництва підписано сторонами 02.07.2025.

Крім того, судом вище було встановлено, що матеріали справи не містять доказів виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю.

Суд зауважує, що на офіційному майданчику «prozorro», де проводилася закупівля, за результатами якої було укладено договір, не містить інформації про завершення виконання договору, оскільки ще залишаються зобов`язання, що не виконані з боку Генпідрядника.

В свою чергу суд звертає увагу на положення п. 13.3. договору, відповідно до якого забезпечення виконання Договору не повертається у разі не виконання Генпідрядником умов даного Договору в повному обсязі у строк, визначений цим Договором та залишаються на рахунку Замовника.

Таким чином, суд зауважує, що, виходячи зі встановлених обставин справи, сторони передбачили в договорі умови, за якими забезпечення виконання Договору, забезпечує зобов`язання не тільки у разі порушення зобов`язання, що полягає у його невиконанні, а також у разі невиконання такого зобов`язання в строк, визначений Договором, тобто, виконання з порушенням умов щодо строку; за умовами пунктів 13.2., 13.3. договору повернення забезпечення виконання договору здійснюється за умови не лише його повного виконання, а й виконання умов договору у строк, який визначений договором.

Як встановлено судом, Генпідрядник мав виконати роботи за договором у строк по 31.10.2022.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було виконано умови договору у строк по 31.10.2022.

Крім того, суд вказує, що Сертифікат № ІУ123250801267 від 13.08.2025 та акт технічного приймання завершеного об`єкту будівництва від 02.07.2025 датовані значно пізніше 31.10.2022.

Таким чином, у Замовника відсутні правові підстави для повернення забезпечення виконання договору, оскільки Генпідрядником не виконано умови договору по 31.10.2022, а в силу приписів п. 13.3. договору, забезпечення виконання договору не повертається у разі не виконання Генпідрядником умов договору в повному обсязі у строк, визначений цим Договором та залишаються на рахунку Замовника.

При цьому, судом взято до уваги посилання позивача на висновки Верховного суду, наведені у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, в якій колегія суддів виснувала: " 5.52. До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

5.53. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

5.54. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання".

Так, у справі № 910/12114/23 Верховний Суд виходив із того, що пунктом 7.17 договору про закупівлю сторонами погоджено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом п`яти банківських днів із дня настання таких обставин. Тому, здійснивши оцінку змісту укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що умови пункту 7.17 договору також передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання договору після виконання позивачем укладеного між сторонами договору у повному обсязі протягом п`яти банківських днів із граничної дати оплати, а також те, що підставою для неповернення забезпечення є саме невиконання позивачем умов договору (нездійснення поставки товару), а не неналежне його виконання. Наведене підтверджує те, що з моменту повного виконання позивачем договору та проведення остаточних розрахунків за товар у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було ним виконано в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 7.17 договору.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який сформульований у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Так, у справі № 910/12114/23 Верховний Суд виходив із того, що пунктом 7.17 договору про закупівлю сторонами погоджено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом п`яти банківських днів із дня настання таких обставин. Тому, здійснивши оцінку змісту укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що умови пункту 7.17 договору також передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання договору після виконання позивачем укладеного між сторонами договору у повному обсязі протягом п`яти банківських днів із граничної дати оплати, а також те, що підставою для неповернення забезпечення є саме невиконання позивачем умов договору (нездійснення поставки товару), а не неналежне його виконання. Наведене підтверджує те, що з моменту повного виконання позивачем договору та проведення остаточних розрахунків за товар у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було ним виконано в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 7.17 договору.

Однак, на відміну від наведеної вище справи, у справі, що розглядається, судом встановлено, що умови забезпечення виконання договору та повернення забезпечення визначені саме пунктами 13.2, 13.3 договору про закупівлю відповідно до пункту 4 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", а не через відсилання до переліку випадків, передбачених цією статтею загалом.

Пункт 4 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Таким чином, правовідносини у справі № 910/12114/23 та правовідносини у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки відрізняються за матеріально-правовим регулюванням, а також встановленими судом обставинами справи.

У цій справі, зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про те, що, позивач не врахував умов договору, викладених у пунктах 4.5., 5.2.4., 5.2.34., 5.2.45., 13.2, 13.3., зокрема, що у разі невиконання Генпідрядником договору в повному обсязі у строк, визначений договором, забезпечення виконання Договору не повертається та залишаються на рахунку Замовника.

З урахуванням наведеного позовні вимоги у цій справі задоволенню не підлягають, оскільки обставини виконання Генпідрядником умов договору в повному обсязі та в строк, визначений додатком № 2 до договору, позивачем не доведений, а тому відсутні підстави для повернення позивачу забезпечення виконання договору.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Суддя О.В. Мандриченко