Рішення № 140747086, 20.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/739/26

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участю секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД, код ЄДРПОУ 31538562, місцезнаходження 10001, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Київська, будинок 79,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ», код ЄДРПОУ 36366150, місцезнаходження 88006, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Огарьова Миколи, будинок 15,

про стягнення попередньої оплати за договором поставки, укладеним у спрощеному порядку,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД (далі позивач) через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою №24/06-24 від 08.07.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/788/26 від 09.07.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ» (далі відповідач) про стягнення попередньої оплати за договором поставки, укладеним у спрощеному порядку.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026.

Процесуальні дії по справі

Згідно з ухвалою від 14.07.2026 суд залишив без руху позовну заяву №24/06-24 від 08.07.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ» про стягнення попередньої оплати та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.07.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви №15/07-26 від 15.07.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/6979/26).

Згідно з ухвалою від 21.07.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження №61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява №53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно відповіді №37477879 від 10.07.2026 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, отриманої на запит суду із автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що позивач (код ЄДРПОУ - 31538562) має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що ухвали суду від 14.07.2026, 21.07.2026 у справі №907/739/26 (суддя Сисин С.В.) були надіслані позивачу в його Електронний кабінет. Означені документи доставлено до електронного кабінету учасника справи 14.07.2026 о 15:51, 21.07.2026 о 16:15.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Згідно відповіді № 37477890 від 10.07.2026 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, отриманої на запит суду із автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 36366150) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Враховуючи відсутність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, ухвала суду від 21.07.2026 направлена відповідачу поштовою кореспонденцією згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R067235275810 від 22.07.2026 по місцезнаходженню відповідача згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, які відповідають відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 88006, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Огарьова Миколи, будинок 15.

31.07.2026 на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №R067235275810 від 22.07.2026, з якого вбачається, що поштове відправлення вручено одержувачу 28.07.2026.

Таким чином, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням приписів ГПК України щодо належного повідомлення учасників процесу.

Водночас, в ухвалі суду від 21.07.2026 суд у порядку абзацу 3 ч. 7 ст. 42 ГПК України звертав увагу відповідачу на його обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет на виконання вимог ч. 6 ст. 6 ГПК України, що також надасть відповідачеві можливість ознайомлюватися з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль) та забезпечить йому швидкий обмін документами по справі.

Однак, станом на день ухвалення рішення відповідач після отримання ухвали суду від 21.07.2026 не виконав свого обов`язку, передбаченого ч. 6 ст. 6 ГПК України, щодо обов`язкової реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Наведене встановлено з відповіді № 41462575 від 20.10.2026 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, отриманої на запит суду із автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», з якої встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 36366150) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №19 к від 15.07.2026 судді Сисину С.В. надано відпустку з 27.07.2026 по 14.08.2026. А тому рішення у справі ухвалено судом з урахуванням строку перебування судді Сисина С.В. у відпустці.

Згідно з приписами ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору за позицією позивача, викладеною у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач повністю оплатив рахунок-фактуру №СФ-0000402 від 19.11.2025 на суму 60632,88 грн (що підтверджується платіжною інструкцією №12083 від 19.11.2025 про перерахування позивачем відповідачу вказаної суми коштів), уклавши правочин купівлі-продажу у спрощеній письмовій формі (ст. 207, 638 ЦК України). Однак відповідач товар не поставив та не повернув кошти після направлення йому вимоги №23/0-26 від 03.04.2026, що є підставою стягнення з відповідача відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України попередньої оплати в сумі 60632,88 грн за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощеному порядку.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ» була укладена угода у спрощений спосіб на постачання товару, а саме: склопакетів СПД32 мм ESG8 CN30/21-18 ACS+Ar-ESG6i з електрообігрівом розміром 18451845 у кількості 3,404 кв.м, СПД32 мм ESG8 CN30/21-18DC/ACS+Ar-ESG6i розміром 18451845 у кількості 3,404 кв.м та СПД32 мм ESG6 CN30/21-20 ACS+Ar-ESG6i розміром 591*1737 у кількості 1,027 кв.м (далі товар).

Згідно з рахунком-фактурою №СВ-0000402 від 19.11.2025, виставленим 19.11.2025 постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ» покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД, до сплати нараховано суму в розмірі 60632,88 грн, у тому числі ПДВ 10105,48 грн, за постачання склопакетів (СПД32 мм ESG8 CN30/21-18 ACS+Ar-ESG6i з електрообігрівом розміром 18451845 у кількості 3,404 кв.м на суму 27799,33 грн без ПДВ; СПД32 мм ESG8 CN30/21-18DC/ACS+Ar-ESG6i розміром 18451845 у кількості 3,404 кв.м на суму 18585,84 грн без ПДВ; СПД32 мм ESG6 CN30/21-20 ACS+Ar-ESG6i розміром 591*1737 у кількості 1,027 кв.м на суму 4142,23 грн без ПДВ), зі строком сплати до 21.11.2025.

Відповідно до платіжної інструкції №12083 від 19.11.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ» суму в розмірі 60632,88 грн, зазначивши призначення платежу: оплата за товар зг.рах.№ СФ-0000402 від 19.11.2025р., У сумі 50527.40 грн., ПДВ 20% 10105.48 грн.

Відповідно до податкової накладної №375 від 19.11.2025, складеної постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ», із зазначенням покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД, підтверджено господарську операцію з постачання склопакетів у кількості 3 штук на загальну суму 60632,88 грн з ПДВ.

Згідно з квитанцією від 27.11.2025 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, вказану податкову накладну №375 від 19.11.2025 прийнято та зареєстровано в ЄРПН за реєстраційним номером 9372231499 на загальну суму 60632,88 грн з ПДВ.

03.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ» було скеровано вимогу №23/0-26 про повернення попередньої оплати, в якій позивач вимагав у відповідача протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги здійснити поставку погодженої та оплаченої продукції (склопакетів у кількості 3 штук) згідно з рахунком-фактурою №СФ-0000402 від 19.11.2025 та/або повернути суму попередньої оплати в розмірі 60632,88 грн на поточний рахунок, що обґрунтовувалося неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки товарів, попередню оплату за які позивачем було перераховано в повному обсязі згідно з платіжною інструкцією №12083 від 19.11.2025.

Надіслання позивачем відповідачу вище зазначеної вимоги №23/0-26 про повернення попередньої оплати від 03.04.2026, підтверджується належними та допустимими доказами надіслання, що були долученими позивачем до позовної заяви, а саме:

- копією поштової накладної №1001500173041 від 03.04.2026;

- копією опису вкладення поштового відправлення №1001500173041 від 03.04.2026.

До вимоги про повернення попередньої оплати №23/0-26 від 03.04.2026 позивач долучив акт звіряння розрахунків, з пропозицією його підписання відповідачем, та повернення на адресу позивача.

Згідно трекінгу відстеження поштового відправлення №1001500173041 від 03.04.2026 судом встановлено вручено адресату (як вбачається ТОВ «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ») означеного поштового відправлення разом з вимогою №23/0-26 від 03.04.2026 про повернення попередньої оплатим.

Як стверджує позивач, відповідач ухилився від надання відповіді на вимогу від 03.04.2026, товар не поставив, кошти не повернув, а також не повернув підписаний акт звіряння розрахунків.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2025 по 08.07.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ» за основним договором, підписаного з боку ТОВ «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД директором Козловським О.Г., 19.11.2025 проведене перерахування коштів у сумі 60632,88 грн, внаслідок чого за даними обліку ТОВ «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД станом на 08.07.2026 заборгованість відповідача на користь позивача становить 60632,88 грн.

Такі обставини є підставою звернення позивача у суд з позовними вимогами про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором купівлі продажу, укладеним у спрощеному порядку, у розмірі 60632,88 грн.

Правове обґрунтування та оцінка суду

Предметом розгляду у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю договірних відносин між позивачем та відповідачем, а також правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати за не поставлений товар у розмірі 60632,88 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між відповідачем та позивачем був укладений договір поставки у спрощений спосіб, та за яким позивач виконав свої зобов`язання з оплати для отримання товару; водночас докази виконання відповідачем свого зобов`язання по поставці товару відсутні.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 р. у справі № 912/1883/17 вказав, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, не може кваліфікуватись як неукладений правочин, який був виконаний стороною/сторонами повністю або частково. Зокрема, така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), де зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (така правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №917/1951/19, від 29.05.2024 у справі №910/6103/23, від 11.02.2025 у справі № 914/3208/23 тощо).

На підставі викладеного вище, враховуючи, що між сторонами спору було досягнуто домовленості щодо поставки товару, в матеріалах справи наявний рахунок-фактура №СФ-0000402 від 19.11.2025 та на підставі нього позивач відповідно до платіжної інструкції №12083 від 19.11.2025 оплатив суму товару, а отже суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Водночас, досягнуті домовленості в спрощений спосіб щодо поставки товару, а саме склопакетів (СПД32 мм ESG8 CN30/21-18 ACS+Ar-ESG6i з електрообігрівом розміром 18451845 у кількості 3,404 кв.м, СПД32 мм ESG8 CN30/21-18DC/ACS+Ar-ESG6i розміром 18451845 у кількості 3,404 кв.м та СПД32 мм ESG6 CN30/21-20 ACS+Ar-ESG6i розміром 591*1737 у кількості 1,027 кв.м) на загальну суму 60632,88 грн, також підтверджуються оформленою відповідачем податковою накладною №375 від 19.11.2025, враховуючи, що згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів і послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, за змістом зобов`язань сторін за договором поставки передання товару позивачем породжує для відповідача грошове зобов`язання сплатити кошти за поставлений товар.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, провадження №12-42гс20 з посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17, вказано, що, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Правова природа перерахованої суми, як попередньої оплати, визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов`язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов`язання. Отже після пред`явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати, зобов`язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов`язання з повернення коштів.

Водночас аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Умовою застосування положень ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому, доведеної до продавця (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №910/15963/20).

Відтак, суд враховує, що позивач наголошує на встановленому на час подачі позову факті невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару після отримання попередньої оплати в сумі 60632,88 грн згідно з платіжною інструкцією №12083 від 19.11.2025, перерахованої на підставі отриманого рахунку-фактури №СФ-0000402 від 19.11.2025, та факті невиконання відповідачем свого зобов`язання з повернення попередньої оплати після отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД вимоги №23/0-26 від 03.04.2026.

На час розгляду справи (після отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження) суду не надано доказів виконання відповідачем свого зобов`язання щодо поставки товару після отримання коштів в сумі 60632,88 грн, та щодо повернення попередньої оплати, зокрема після направлення позивачем відповідачеві вимоги №23/0-26 від 03.04.2026 про повернення коштів або поставку товару.

Водночас обов`язок продавця (відповідача у справі) повернути 60632,88 грн попередньої оплати, отриманої на підставі платіжної інструкції №12083 від 19.11.2025, враховуючи не поставку товару після отримання коштів та отримання вимоги позивача №23/0-26 від 03.04.2026 про повернення коштів, передбачений ч. 2 ст. 693 ЦК України, згідно з якою, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, від 26.11.2024 у справі №910/7335/23, а також від 30.01.2025 у справі №910/18530/23).

Таким чином, з огляду на те, що позивачем було належним чином здійснено перерахування грошових коштів відповідно до умов укладеного в спрощений спосіб договору, а відповідач не забезпечив поставку товару, а надалі, після отримання від позивача вимоги №23/0-26 від 03.04.2026, не повернув кошти, у відповідача відповідно до наведених вище правових приписів законодавства виникло грошове зобов`язання перед позивачем на суму попередньої оплати в розмірі 60632,88 грн. Дане зобов`язання полягає у необхідності повернення відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ» - 60632,88 грн попередньої оплати, перерахованої позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД згідно з платіжною інструкцією №12083 від 19.11.2025.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що на день ухвалення рішення відсутні докази повернення відповідачем спірної суми коштів попередньої оплати, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ» та стягнення з відповідача попередньої оплати за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб, у сумі 60632,88 грн, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно платіжної інструкції №13416 від 08.07.2026, при подачі позову через систему «Електронний суд ЄСІТС» про стягнення попередньої оплати за договором купівлі продажу, укладеним у спрощеному порядку у загальному розмірі 60632,88 грн, позивачем сплачено судовий збір у сумі 3328,00 грн.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

А відтак, при подачі позову через систему «Електронний суд» судовий збір у справі про стягнення з відповідача 60632,88 грн, який поданий через систему «Електронний суд ЄСІТС», підлягав сплаті позивачем у сумі 2662,40 грн.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частина 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Виходячи із системного аналізу норм ГПК України та Закону України «Про судовий збір» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

А тому позивач має право на повернення судового збору в сумі 665,60 грн через внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, і такий буде повернуто позивачу при подачі відповідного клопотання.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9ст. 129 ГПК України).

Отже, так як позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД про стягнення з відповідача 60632,88 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2662,40 грн у повернення сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у справі за позовною заявою, поданою через систему «Електронний суд ЄСІТС».

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАТУС ЕСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 36366150, місцезнаходження 88006, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Огарьова Миколи, будинок 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД (код ЄДРПОУ 31538562, місцезнаходження 10001, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Київська, будинок 79) 60632,88 грн (шістдесят тисяч шістсот тридцять дві гривні 88 копійок), а також стягнути 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя С.В. Сисин