Рішення № 140744550, 19.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13811/25

Провадження № 2/369/5377/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 459154623 від 30 жовтня 2022 року в розмірі 88 081,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 жовтня 2022 року між відповідачем та первісним кредитором в електронній формі було укладено кредитний договір № 459154623. Договір укладено шляхом приєднання відповідача до умов кредитування після подання ним заявки через вебсайт moneyveo.ua, створення особистого кабінету, проходження процедури ідентифікації та підтвердження укладення договору одноразовим ідентифікатором MNV7V7R5. На виконання умов кредитного договору відповідачу було перераховано кредитні кошти у розмірі 18 300 грн, що підтверджується платіжними документами. У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу. Зокрема, первісним кредитором право вимоги було передано ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстру прав вимог № 210 від 03 січня 2023 року. 27 травня 2024 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу № 27/0524-01 передало право вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», що підтверджується відповідним реєстром прав вимог. 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю відступило право вимоги заборгованості ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», до якого, відповідно, перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Зазначено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, нараховані проценти не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. За розрахунком позивача, станом на дату звернення до суду заборгованість становить 88 081,56 грн, з яких 18 300 грн - сума основного боргу та 69 781,56 грн - заборгованість за процентами. Пеня та штрафні санкції не нараховувалися. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору позивач також заявив до стягнення судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.01.2026 року справа була прийнята до провадження, призначене судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив справу розглянути без його участі, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про судове засідання, але причин неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без його участі.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За правилами частин першої та п`ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 459154623 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 18 300,00 грн.

З наданих позивачем доказів убачається, що укладенню договору передувала реєстрація позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, заповнення заявки із зазначенням персональних даних, номера мобільного телефону, електронної пошти та реквізитів платіжної картки, ознайомлення з умовами кредитування та їх прийняття. Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV7V7R5.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому електронна форма правочину є різновидом письмової форми, а порядок укладення електронних договорів визначається, зокрема, Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі. Цією ж статтею електронний підпис одноразовим ідентифікатором визначений як дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які додаються до інших електронних даних особою, що прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні договору.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття іншою стороною. Акцепт може здійснюватися, зокрема, шляхом заповнення електронної форми, надсилання відповідного електронного повідомлення або вчинення дій, які інформаційною системою визначені як прийняття пропозиції укласти договір.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, використання відповідачем при укладенні кредитного договору одноразового ідентифікатора MNV7V7R5 є передбаченим законом способом підписання електронного договору.

Установлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про те, що сторони погодили істотні умови кредитного договору, зокрема суму кредиту, порядок його надання, строк користування кредитними коштами, порядок їх повернення та умови нарахування і сплати процентів. Тому суд доходить висновку, що кредитний договір № 459154623 від 30.10.2022 укладений сторонами у належній електронній формі та породив для його сторін відповідні цивільні права та обов`язки.

Вирішуючи питання про фактичне виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання кредиту, суд ураховує не лише надані позивачем платіжні документи та відомості інформаційної системи первісного кредитора, а й докази, витребувані судом безпосередньо у банківської установи, яка обслуговувала платіжну картку відповідача.

Так, на виконання запиту Києво-Святошинського районного суду Київської області АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 22.04.2026 № 20.1.0.0.0/7-260420/69480-БТ у справі № 369/13811/25 повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , рахунок IBAN НОМЕР_3 .

Банк також підтвердив, що номер мобільного телефону НОМЕР_4 був/є фінансовим номером за зазначеною платіжною карткою та міститься в анкетних даних її власника. Вказані відомості узгоджуються з даними, зазначеними відповідачем під час оформлення кредиту, зокрема номером мобільного телефону НОМЕР_4 та номером платіжної картки № НОМЕР_5, на яку, за твердженням первісного кредитора, 30.10.2022 були перераховані кредитні кошти.

При цьому неповне відображення номера картки в документах первісного кредитора шляхом маскування її середніх цифр не перешкоджає ідентифікації картки, оскільки перші та останні цифри № НОМЕР_5 відповідають повному номеру картки № НОМЕР_2 , підтвердженому банком, а належність останньої відповідачу додатково підтверджена банківською установою.

Із наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписки за рахунком відповідача за період з 30.10.2022 по 04.11.2022 вбачається, що 30.10.2022 на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано 18 300,00 грн з призначенням платежу «Viplata zaima Moneyveo».

Отже, банківська виписка, отримана безпосередньо від банку-емітента на виконання вимоги суду, не лише підтверджує зарахування 18 300,00 грн, а й містить призначення операції, яке безпосередньо вказує на виплату позики Moneyveo.

Крім того, банківська виписка містить подальшу видаткову операцію від 30.10.2022 на суму 18 300,00 грн, що також підтверджує фактичне надходження коштів на рахунок та можливість їх використання власником рахунку.

З огляду на наведене суд вважає доведеним належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт перерахування первісним кредитором відповідачу 30.10.2022 кредитних коштів у сумі 18 300,00 грн та їх фактичного зарахування на банківський рахунок останнього.

При цьому доказів того, що платіжна картка та банківський рахунок не належали відповідачу, що фінансовий номер телефону не використовувався ним, що грошові кошти у розмірі 18 300,00 грн ним не отримувалися або були повернуті первісному кредитору як помилково зараховані, матеріали справи не містять.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання кредитних коштів виконав належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. За змістом статей 610, 611 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням та тягне правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав кредитні кошти, однак свої зобов`язання з їх повернення та сплати передбачених договором процентів належним чином не виконав.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості загальна сума заборгованості за кредитним договором № 459154623 від 30.10.2022 становить 88 081,56 грн, з яких: 18 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 69 781,56 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 0,00 грн - штрафні санкції.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, так і право вимоги, яке виникне у майбутньому.

Матеріалами справи підтверджено послідовний перехід права вимоги за кредитним договором № 459154623 від 30.10.2022.

Так, на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстру прав вимоги № 210 від 03.01.2023 право вимоги до відповідача перейшло від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

На підставі договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 та Реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 відповідне право вимоги перейшло від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

У подальшому, на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, Реєстру боржників від 04.06.2025 та акта приймання-передачі Реєстру боржників право вимоги до відповідача за кредитним договором № 459154623 перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Відповідно до зазначеного Реєстру боржників до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача у загальному розмірі 88 081,56 грн.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання зазначених договорів факторингу або відповідних правочинів щодо відступлення права вимоги недійсними суду не надано.

Сам по собі факт укладення рамкового договору факторингу до моменту укладення конкретного кредитного договору не виключає можливості подальшої передачі права вимоги, яке виникло в майбутньому, оскільки така можливість прямо передбачена статтею 1078 ЦК України, а конкретизація боржника, кредитного договору та розміру вимоги здійснювалася відповідними реєстрами прав вимоги після виникнення кредитного зобов`язання.

За таких обставин суд доходить висновку, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 459154623 від 30.10.2022 та є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд ураховує, що відомості кредитного договору, заявки позичальника, дані щодо використання одноразового ідентифікатора, платіжні документи первісного кредитора та отримані безпосередньо від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомості взаємно узгоджуються між собою.

За таких обставин, установивши факт укладення кредитного договору у передбаченій законом електронній формі, факт підписання його відповідачем одноразовим ідентифікатором, фактичне зарахування кредитних коштів у розмірі 18300,00 грн на належний відповідачу банківський рахунок, порушення відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, а також належний перехід права грошової вимоги до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 459154623 від 30.10.2022 у загальному розмірі 88 081,56 грн, з яких 18 300,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 69 781,56 грн - заборгованість за процентами.

Таким чином, позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат суд виходить із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, суд ураховує надані позивачем договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, додаткову угоду, акт приймання-передачі наданих послуг та детальний опис виконаних адвокатом робіт.

З огляду на характер спору, обсяг підготовлених процесуальних документів, необхідність дослідження кредитної документації, документів щодо послідовного відступлення права вимоги, підготовки адвокатського запиту та інших матеріалів справи, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн є підтвердженим матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає стягненню 88081,56 грн заборгованості за кредитним договором, 2 422,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3, 12, 13, 81, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, заборгованість за кредитним договором № 459154623 від 30 жовтня 2022 року у загальному розмірі 88 081 (вісімдесят вісім тисяч вісімдесят одна) гривня 56 копійок, судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

19.10.2026 року