Ухвала суду № 140744472, 19.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"19" жовтня 2026 р. Справа № 363/6042/26

УХВАЛА

19 жовтня 2026 року суддя Вишгородський районний суд Київської області Чірков Г.Є. розглянувши заяву прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі,

встановив:

Заступник керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь держави в особі Вишгородської міської ради безпідставно збережені кошти пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгород Київської області у розмірі 4 341 329,02 грн, з яких: 2 206 482 грн. 12 коп. основний борг, 362 528 грн. 03 коп. 3 % річних, 1 772 318 грн.87 коп. втрати інфляції.

В поданій заяві про забезпечення позову прокурор просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог в розмірі 4 341 329 грн. 02 коп.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор посилається на те, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими Цивільним процесуальним кодексом України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Крім того, прокурор зазначає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позовних вимог, не призведе до завдання збитків відповідачу, тому застосування зустрічного забезпечення є недоцільним.

Відповідач подав до суду заперечення на заяву про забезпечення позову, в якій просив у її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що обґрунтування наведене прокурором не є достатнім для висновку про необхідність і співмірність запитуваного обмеження майнових прав.

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно роз`яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, у поданій заяві не зазначено відповідні банківські рахунки відповідача із грошовими коштами, та в яких саме фінансових установах такі рахунки відкрито.

Посилання в заяві на будь-які рахунки відповідача, відкриті у банківських установах, які будуть виявленні під час виконання ухвали про накладення арешту на грошові кошти в межах 4 341 319 грн. 02 коп. є вкрай невизначеним.

Наявність відповідних рахунків у відповідача, їх вид та правовий статус, банківські установи у яких вони відкриті, а також коштів на них, тощо, в поданій заяві не зазначено та обґрунтовано.

Доводи заяви про забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях, які є не доведеними та не можуть бути покладені в основу судового рішення про накладення арешту.

При цьому, із вказаної заяви та приєднаних до неї доказів не вбачається наявність ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій направлених на перешкоджання виконання рішення суду.

Заявляючи вимогу щодо накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти, прокурор не наводить жодних конкретних обставин, які свідчать про вірогідне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, припущення щодо утруднення або неможливості виконання рішення суду має бути обґрунтованим.

З висловлених у заяві мотивів не можна дійти висновку, що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду, коли докази цьому відсутні.

За таких умов суд позбавлений можливості накласти арешт на грошові кошти, коли у заяві не наведено достатні та необхідні відомості про банківські рахунки відповідача, на яких розміщено грошові кошти, та фінансові установи, в яких вони відкриті.

Посилання в заяві на відкладальну дію, і встановлення цих обставин під час виконання ухвали про забезпечення позову є безпідставними, суперечать вимогам законності та обґрунтованості судового рішення.

Таким чином необхідних і достатніх даних для забезпечення позовної заяви суду не подано.

На підставі викладеного та керуючись статтями 149-154, 260 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя