Рішення № 140743405, 19.10.2026, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/1122/26

н/п : 2/397/997/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.10.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Гайдар Н.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Іваненко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодаця,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача Ляр Д.Ю., який діє інтересах позивача, звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути у рівних частках з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.08.2024 у розмірі 46360,05 грн, що складається із: 45964,25 грн - заборгованості за тілом кредиту та 395,80 грн. - заборгованості за простроченими відсотками. Судові витрати покласти на відповідачів.

В обгрунтування позовних вимо зазначає, що позичальник ОСОБА_3 отримав послугу "Кредит готівкою", ознайомився із актуальними умовами кредитування та 16.08.2024 підписав Паспорт кредиту за допомогою OTP пароля. Після чого із позичальником було підписано кредитний договір б/н від 16.08.2024 про надання строкового кредиту у розмірі 47600.00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 31%. Додатково із позичальником за допомогою OTP пароля підписаний Графік платежів, який є невід`ємною частиною договору. 26.10.2024 Позичальник ОСОБА_3 помер, таким чином, у зв`язку з порушенням зобов`язань позичальником по договору, обліковується не сплачена заборгованість у розмірі 46360.05 грн. На виконання вимог ст. 1281 ЦК України, 04.12.2024 та 21.05.2026 року позивач направив претензії кредитора до органу нотаріату. Проте, станом на теперішній час, заборгованість за договором не погашена. 06.04.2026 Олександрівський районний суд Кіровоградської області ухвалою по справі №397/484/26 за клопотанням позивача витребував копію спадкової справи, заведеної після смерті позичальника, з якої позивач вперше дізнався, що спадкоємцями померлого позичальника є відповідачі. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки його відповідальність за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого. Відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі № 192/2761/14, отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, зважаючи на це, відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Просить стягнути у рівних частках з відповідачів на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.08.2024 у розмірі 46360.05 грн., що складається із: 45964.25 грн. заборгованості за тілом кредиту та 395.80 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.07.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22.07.2026 року до суду надійшла заява-пояснення від відповідача ОСОБА_1 в якій остання заперечила проти позовних вимог та зазначила, що спадкова маса після померлого ОСОБА_3 становить 0 грн 00 коп. За життя спадкодавець відчужив усе належне йому майно за договором дарування на користь своєї дружини - співвідповідача ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину нею не отримувалося у зв`язку з повною відсутністю будь-якого майна спадкодавця. Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці відповідають за боргами спадкодавця виключно в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки реальна вартість спадкової маси дорівнює 0 грн 00 коп., межа її відповідальності за кредитними зобов`язаннями померлого становить 0 грн 00 коп. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

22.07.2026 року до суду від відповідачка ОСОБА_1 надала додаткове пояснення в якому зазначила, що позивач надав суду відомості про те, що до складу спадкової маси померлого ОСОБА_3 входить рухоме майно, а саме автомобіль. На підставі цього позивач вимагає стягнення заборгованості з неї як із потенційного спадкоємця. Однак вказані доводи позивача не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог щодо неї, оскільки заявлений банком автомобіль увійшов до спадкової маси та фактично повністю перебуває у володінні дружини померлого ОСОБА_4 , яка на момент смерті перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі та безперервно проживала разом із ним. Відповідно до частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що автоматично прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї. Оскільки кредитор має право вимагати задоволення боргів лише в межах реально одержаного спадкоємцем майна, а реальний баланс отриманого нею майна дорівнює нулю, вона не може нести відповідальність за дані борги.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, разом з тим звернувся до суду із заявою про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачка ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала. Суд дійшов висновку що підстави про відкладення розгляду справи відсутні та можливість проводити судове засідання без участі відповідачки.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 20.10.2022 здійснено ідентифікацію клієнта ОСОБА_3 , яким було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис позичальником здійснено власноруч на планшеті. ОСОБА_3 отримав послугу "Кредит готівкою", ознайомився із актуальними умовами кредитування та 16.08.2024 підписав паспорт кредиту за допомогою OTP пароля. Після чого із позичальником було підписано кредитний договір б/н від 16.08.2024 про надання строкового кредиту у розмірі 47600.00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 міс. із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 31%. Додатково із позичальником за допомогою OTP пароля підписаний графік платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно розрахунку заборгованостi за договором № б/н вiд 16.08.2024, укладеного мiж ПриватБанком та ОСОБА_3 , станом на 26.05.2026 загальна заборгованість за кредитом складає 46360,05 грн.

З виписки за договором № б/н за період 16.08.2024 - 27.05.2026 вбачається, що ОСОБА_5 користувався кредитними коштами та баланс на кінець періоду складає -46 360,05 грн.

Згідно довідки № 0000005597450949 від 27-05-2026 про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_3 на картковий рахунок 16.08.2024 встановлено кредитний ліміт в розмірі 47 600,00 грн.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, актовий запис № 415.

04.12.2024 за вих № SAMDNWFC000107464394 позивачем в порядку ст. 1281 ЦК України направлено претензію кредитора до Олександрівської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, в тому числі із проханням надати інформацію про заведену спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .

Листом від 20.01.2025 року за вих. №6/02-14 Олександрівська державна нотаріальна контора Кіровоградської області надала інформацію позивачу про те, що претензія кредитора №SAMDNWFC000107464394 від 4 грудня 2024 року після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та долучена до спадкової справи, спадкоємців повідомлено про надходження претензії кредитора та наявність заборгованості АТ КБ «Приватбанк».

06.04.2026 Олександрівський районний суд Кіровоградської області ухвалою по справі №397/484/26 за клопотанням позивача витребував копію спадкової справи, заведеної після смерті позичальника ОСОБА_3

18.05.2026 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-260518/73629 позивач АТ КБ «Приватбанк» надіслав лист претензію відповідачу ОСОБА_2 та за вих. № 20.1.0.0.0/7-260518/73629 надіслав лист претензію ОСОБА_1 .

Із спадкової справи №173/2024 після смерті ОСОБА_3 , заведеної 31 жовтня 2024 року вбачається, що 31.10.2024 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулася донька ОСОБА_1 11.11.2024 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини також звернулася дружина померлого ОСОБА_2 . Інші заяви про прийняття спадщини не надходили.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 15.07.2026 року вбачається, що за померлим ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано автомобіль SEAT Модель TOLEDO, 2001 року випуску.

Із спадкової справи вбачається що свідоцтва про право на спадщину не видавалися, інформація про наявність майна у померлого ОСОБА_3 в матеріалах спадкової справи відсутня.

Суд дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Щодо фактичних обставин справи та застосування до них норм права.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Ч.1 ст.638 ЦК України встановлює, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Аналогічні вимоги ставляться ч.1 ст.1049 ЦК України.

Щодо правонаступництва у цивільних правовідносинах.

Згідно ч.1 ст.29 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття. Відповідно до ч.2 ст.39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх, неповнолітніх осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Відповідно до ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі /ст.1282 ЦК України/.

Відповідно до ст.1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених ч.2-4 ст.1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Згідно з ч.2-4 ст.1273 ЦК України фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Щодо порядку задоволення вимог кредитора спадкодавця.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст.1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. У цьому випадку позивач скористався своїм правом подати вимогу через нотаріуса, а після отримання інформації про спадкоємців безпосередньо звернувся до них з листами претензіями.

Відповідно до п.189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений ст.1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2021 року у справі №202/7691/17 дійшов до висновку, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ч.2, 3 ст.1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених ст.1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

04.12.2024 за вих № SAMDNWFC000107464394 позивачем в порядку ст. 1281 ЦК України направлено претензію кредитора до Олександрівської державної нотаріальної контори Кіровоградської області.

Листом від 20.01.2025 року за вих. №6/02-14 Олександрівська державна нотаріальна контора Кіровоградської області надала інформацію позивачу про те, що претензія кредитора №SAMDNWFC000107464394 від 4 грудня 2024 року після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та долучена до спадкової справи, спадкоємців повідомлено про надходження претензії кредитора та наявність заборгованості АТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, претензія-вимога АТ КБ «Приватбанк» від 04 грудня 2024 року надіслана за приналежністю до Олександрівської державної нотаріальної контори Кіровоградської області.

Також 18.05.2026 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-260518/73629 позивач АТ КБ «Приватбанк» після витребування копії спадкової справи за ухвалою суду та встановивши спадкоємців померлого, надіслав лист претензію спадкоємцям ОСОБА_2 та за вих. № 20.1.0.0.0/7-260518/73629 ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що представник АТ КБ «Приватбанк» дотримався строків та порядок пред`явлення право вимоги до спадкоємців померлого ОСОБА_3 згідно з ч.2 ст.1281 ЦК України, направивши листи претензії до нотаріальної контори та безпосередньо спадкоємцям.

Спадкова справа не містить відомостей щодо видачі свідоцтва про право на спадщину та не містить відомостей щодо відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а тому вони вважаються такими, що прийняли спадщину.

Крім цього, згідно з вимогами ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З матеріалів справи вбачається, що за померлим ОСОБА_3 зареєстроване рухоме майно,зокрема автомобіль SEAT Модель TOLEDO, 2001 року випуску. Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала наявність вказаного автотранспортного засобу, який увійшов до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 , однак твердження останньої, що автомобіль перебуває в користуванні іншого спадкоємця ОСОБА_2 , а вона на дане майно не претендує суд не бере до уваги, оскільки спадкова справа не містить відомостей про відмову спадкоємців від прийняття спадщини. Водночас, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, однак як вже зазначалося судом, отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, а відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Суд звертає увагу, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки його відповідальність за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого.

У постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21), від 22 червня 2022 року в справі № 592/8674/20 (провадження № 61-4657св21), від 05 жовтня 2022 року в справі № 521/10631/20 (провадження № 61-5934св22), викладено правовий висновок, відповідно до якого, у такій категорії справ, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного ст.1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Отже, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Таким чином, на підставі вищенаведених правових норм відповідачі, як спадкоємці після смерті ОСОБА_3 , зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного ними у спадщину після смерті ОСОБА_3 .

В свою чергу, відповідачі не спростували факт дотримання строків та порядок пред`явлення вимоги належними та допустимими доказами, не надали доказів щодо обсягу спадового майна, його вартості, а також докази вартості автомобіля, який належить спадкодавцю і що ця вартість є меншою ніж боргові зобов`язання останнього.

Згідно розрахунку заборгованостi за договором № б/н вiд 16.08.2024, укладеного мiж ПриватБанком та ОСОБА_3 , станом на 26.05.2026 загальна заборгованість за кредитом складає 46360,05 грн.

Відповідачі не надали суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, відтак у суду відсутні законні підстави для того, що піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості померлого боржника за вказаним кредитним договором.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.263-265, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця задовольнити.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.08.2024 у розмірі 46360,05 грн., що складається із: 45964,25 грн. заборгованості за тілом кредиту; 395,80 грн. заборгованості за простроченими відсотками, тобто по 22982,13 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 2662,40 грн в рівних частках, тобто по 1331,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001,м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570)

Представник позивача: Ляр Дмитро Юрійович ( адреса: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, РНОКПП - НОМЕР_4 )

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП- НОМЕР_3 .

Суддя Н.І.Гайдар