Рішення № 140742794, 20.10.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/414/26

Номер провадження 2/341/522/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Аннишина С.І.,

за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Біловодченко М.В., яка діє в інтересах АТ «Ощадбанк» в особі філії - головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки кредитну заборгованість в розмірі 206 256 грн 54 коп та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 липня 2024 року відповідно до Договору про споживчий кредит №350882378802 відповідачці видано кредит в сумі 237 500,00 грн строком кредитування на 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 29 липня 2029 року. Відповідачка зобов`язалася погашати кредит в термін, встановлений умовами кредитного договору. Відповідачка своїх зобов`язань по своєчасному поверненню кредиту згідно умов кредитного договору не виконала, внаслідок чого станом на 17 лютого 2026 року у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 206 256 грн 54 коп, з яких:

-168 224 грн 85 коп - сума основного боргу;

-22 862 грн 83 коп - проценти за користування кредитом;

-12 152 грн 94 коп пеня за несвоєчасне погашення основного боргу;

-3 154 грн 86 коп пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено до судового розгляду.

12.10.2026 року відповідачка ОСОБА_1 скерувала на адресу суду заяву згідно з якою зазначає, що 30.09.2026 вона добровільно сплатила всю суму заборгованості за основним боргом (кредитом) в розмірі 168 224 грн 85 коп, суму процентів за користування кредитом в розмірі 22 862 грн 83 коп. та суму судового збору в розмірі 3 328,00 грн. З позовною вимогою стосовно стягнення з нього пені за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 12 152 грн 94 коп та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в розмірі 3 154 грн 86 коп вона не згідна. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з неї визначеного у позові розміру пені в повному обсязі.

23.10.2026 року від представника позивача Біловодченко М.В. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог. Просить провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 191 087 грн 68 коп закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору та стягнути заборгованість за договором в розмірі 15 307 грн 80 коп.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно з якою, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі, не відкладаючи її розгляду.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, відповідно до укладеного між АТ «Ощадбанк» в особі філії Іван-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» та відповідачкою кредитного договору №350882378802 від 29 липня 2024 року останній було відкрито кредитний рахунок на суму 237 500,00 грн строком кредитування на 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 29 липня 2029 року.

Відповідачка свої зобов`язання по своєчасному поверненню кредиту згідно з умовами кредитного договору не виконала, внаслідок чого станом на 17 лютого 2026 року у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 206 256,54 грн, з яких 168 224,85 грн - сума основного боргу, 22 862,83 грн - проценти за користування кредитом, 12 152,94 грн пеня за несвоєчасне погашення основного боргу, 3 154,86 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

До та після відкриття провадження у справі, відповідачкою сплачено всю суму заборгованості за основним боргом та процентами за користування кредитом в розмірі 191 087,68 грн, що підтверджується копіями виписок по рахунку НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а також платіжними інструкціями (МО) від 24.02.2026 № 2177127434511 (2177127434511), від 27.03.2026 № 2206255912311 (2206255912311), від 22.04.2026 №2232411534911 (2232411534911), від 01.10.2026 № 2391067454811 (2391067454811), від 01.10.2026 № 2391067668911 (2391067668911). Також відповідачка оплатила витрати позивача по судовому збору в розмірі 3 228,00 грн (платіжна інструкція від 30.09.2026 №40072866SB (2390013536111))

Факт оплати зазначених вище коштів не заперечується обома сторонами.

Враховуючи факт оплати позивачкою суми основного боргу та процентів за користування кредитом, позивач просить закрити провадження у цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору, та стягнути заборгованість за договором в розмірі 15 307,80 грн, а саме 12 152, 94 грн пеня за несвоєчасне погашення основного боргу, 3 154,86 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачкою є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Так, статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі частини 1статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1статті 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина 1статті 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 дав судам роз`яснення, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача в межах заявлених ним вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Щодо заяви позивача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

Позивач у справі подав заяву про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 191 087, 68 грн, а саме 168 224,85 грн - суми основного боргу, 22 862,83 грн - процентів за користування кредитом.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на наведений підхід Великої Палати Верховного Суду Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 відступила від висновку, сформульованого Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, від 09 вересня 2020 року у справі№ 750/1658/20, щодо того, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе лише у випадку, коли предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. У постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що суд управі закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що представник позивача підтвердив у письмовій заяві факт часткового погашення заборгованості відповідачкою, надавши підтверджуючі документи.

Отже, оскільки між сторонами справи не залишилося неврегульованих питань, з урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» 191 087, 68 грн заборгованості, з яких 168 224,85 грн - сума основного боргу, 22 862,83 грн - проценти за користування кредитом, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо решти позовних вимог.

З врахуванням заяви про закриття провадження в частині позовних вимог позивач просить стягнути заборгованість за договором в розмірі 15 307,80 грн, яка складається з пені за несвоєчасне погашення основного боргу у розмірі 12 152, 94 грн та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у розмірі 3 154,86 грн.

Суд не погоджується із нарахованою позивачем пенею в сумі 15 307,80 грн з огляду на наступне.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань, оскільки такі нараховані після укладення кредитного договору з 29.07.2024.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 15 307,80 грн задоволенню не підлягають.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що:

- провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 191 087 грн 68 копійок закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору;

- у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 12 152,94 грн та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у розмірі 3 154,86 грн відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 191 087 ( сто дев`яносто одна тисяча вісімдесят сім гривень) 68 копійок закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 12 152 (дванадцять тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 94 копійки та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у розмірі 3 154 (три тисячі сто п`ятдесят чотири) гривні 86 копійок - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк», місцезнаходження: вул. Володимирська, 27, м. Київ, код ЄДРПОУ 09322277.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

СуддяСвятослав АННИШИН