Рішення № 140742274, 19.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 185/10162/26

Провадження № 2/202/6126/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Щербини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

27.05.2026 року позивач, через систему «Електронний суд», звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим позовом до відповідача.

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 року цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 року визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду даної справи.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 18.08.2026 року прийнято позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду та призначено цивільну справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування даного позову представником ТОВ «Споживчий центр» зазначено, що 19.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №19.08.2025-100001764.

Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 19.08.2025; дата надання/видачі кредиту 19.08.2025; строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 23.03.2026; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором.

Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в котрих застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 9% від суми кредиту та дорівнює 270,00 грн. і розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Розмір комісії нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір.

Згідно п. 3.1. договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-23XX-XXXX-8009.

Згідно п. 4.3. договору днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої кредитодавцем платіжної операції з надання кредиту не з вини кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. Неможливість видачі кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту, зазначену в заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в заявці у випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до п. 6.1. договору, позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно пункту 9.1. договору, у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/ або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до договору від 19.08.2025 року та квитанції про перерахунок коштів, кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 3 000,00 грн. строком на 217 днів. ОСОБА_1 19.08.2025 року отримано кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 14 460,00 грн., з котрих: 3 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 650,00 грн. заборгованість по процентам; 270,00 грн. заборгованість по комісії, пов`язаній з наданням кредиту; 540,00 грн. заборгованість по додатковій комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 6 000,00 грн. відсотки, нараховані за ст.625 ЦК України, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Враховуючи викладене, ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором №19.08.2025-100001764 від 19.08.2025 року у розмірі 14 460,00 грн., з котрих: 3 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 650,00 грн. заборгованість по процентам; 270,00 грн. заборгованість по комісії, пов`язаній з наданням кредиту; 540,00 грн. заборгованість по додатковій комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 6 000,00 грн. відсотки, нараховані за ст.625 ЦК України і судові витрати у справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Надав суду відзив на позовну заяву, в котрому зазначив наступне.

Щодо процедури укладення електронного договору та цифрового підпису зазначає настпуне.

Позивач стверджує, що 19.08.2025 року між TОВ «Споживчий Центр» та мною було укладено кредитний договір №19.08.2025-100001764 шляхом використання одноразового ідентифікатора, проте позивачем не надано будь-яких належних доказів того, що саме ним було застосовано електронний підиис. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази його реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий Цeнтp» та докази створення/надсилання одноразового коду ідентифікації саме на його номeр телефону.

Законодавець встановив, що процедуpа підписання електронного правочину передбачає обов`язкові стадії: створення кредитором одноразового коду; надсилання коду позичальнику через засоби комунікації; введення позичальником цього коду в IТ-систему кредитора.

Наданими позивачем доказами не доведено жодної з перелічених стадій. Лише зазначення в тексті договору фрази про «підписання електронним підписом» не може свідчити про сам факт такого підписання. Вказані документи сформовані самим кpeдитоpом односторонньо, а тому не можуть вважатися безспірним доказом проведення мосї ідентифікації.

Щодо реальності договору та отримання коштів зазначає наступне

Позивач зазначає, що кошти у сумі 3000 грн. були перераховані на його картку. Однак, кредитний договiр - це реальний договір, який вважасться укладеним не з моментy підписання, а з моменту отримання коштів (ст. 1054 ЦК України).

Матepiaли справи не мiстять жодного належного первинного документа, а саме, вiдсутня виписка з особового рахунку, яка згідно з положенням HБУ №75 вiд 04.07.2018 р. є підтвердженням виконаних операцій; відсутне платiжне доручення або чек, що підтверджували б фактичне зарахування коштів саме на його рахунок.

Відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом. Така правова позиція викладена у постановах Bepxовного Суду вiд 07.04.2021 (справа №752/9423/15-цI) та вiд 16.09.2020 (справа №200/5647/18). Розрaxунок є лишe арифметичним документом, створеним позивачeм в односторонньому порядку, i не доводить факт передачі грошей.

Щодо недійсності електронного договору та відсутності належного пiдпису зазначає, що позивач у позовній заяві детально цитує норми Законів України «Про електронну комерцію» та «Пpo eлeктроннi документи та електронний документообіг», обгрунтовуючи юридичну силу електронних документiв. Проте, сам по собі факт існування закону не доводить факт підписання договору саме відповідачем.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Пpo електронну комерцію», використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором призначене для ідентифікацiї особи.

Надана позивачем копія кредитного договору №19.08.2025-100001764 вiд 19.08.2025, на думку відповідача, не мiстить його власноручного підпису; кваліфікованого електронного підпису (КЕП); будь-яких технічних даних (лог-файлів, скріншотів системи), які б підтверлжували, що одноразовий ідентифікатор був згенерований та надісланий саме на його фінансовий номер телефону, і що саме він вводив цей код у систему.

Наданий документ не містить навіть QR-коду підпису позивача, що унеможливлює перевірку дійсності елекстронного підпису самого кредитора. За таких обставин, надану копію договору не можна вважати належним доказом, оскільки вона не дозволяє iдентифікувати підписувачів та перевірити цілісність даних.

Щодо невідповідності процедури акценту вимогам закону зазначає наступне.

Позивач стверджує, що договір укладений шляхом прийняття оферти. Однак, згiдно зi ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним лише з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

До матерiалів справи не долучено підтвердження про ознайомлення його з інформацією, надання якої передбачено ст. 9 3У «Про споживче кредитування»,у форміелектронного документа, створеного згідно з вимогами закону.

Більше того, у тексті договору лише зазначено: «Підписано із електронним підписом одноразовим ідентифікатором...», що без надання технічного протоколу (реєстру) здійснення цієї операції є лише одностороннім твердженням Позивачa.

Враховуючи відсутність доказів реєстрації його в IT-системі «Споживчий Центр» та відсутність підтвердження проходження всіх стадій підписання (створення коду->надсилання -> отримання -> введення), вважаю такий договір неукладеним, а вимоги позивача є безпідставними.

Щодо квитанції №20319-1391-259617967 від 19.08.2025 як неналежного дoкaзу зазначає, що позивач надає квитанцію від платіжної системи TОВ ФК «Контрактовий дім» від 19.08.2025.

Відповідач заперечує щодо цієї квитанції, осмкільки вона не є первинним платіжним документом у розумінні 3У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Позивач посилається на систему ТОВ «ФК» «Контрактовий дім», але не надає платіжної iнструкції або меморіального ордера з відміткою банку про фактичне списання коштів з рахунку кредитора на користь відповідача.

Позивачем не надано докази з банку, що рахунок (номер банківської картки) належить саме відповідачу.

3 постанов Верховного Суду вбачається, що для стягнення боргу недостатньо надати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачi кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачуготівки, платіжне доручення, тощ., Taкi документи повиннi відповiдати положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен вiдмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості (постанова від 20.05.2022p. у справі №336/4796/18).

Maтepiaли спpави не мiстять будь-яких належних та допустимих доказів (меморіального ордеру, виписки по рахунку, заяви на видачу готівки, платiжного доручення тощо), на підставі яких можливо з`ясувати обставини, які мають значення

Щодо невірного розрахунку відсотків, їх донарахування зазначає настпуне.

У позовній заяві позивач вказав, що строк, на який надається кредит - 217 днів здати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 23.03.2026.

Відповідно до розрахунку заборгованості в день нараховані відсотки по 1%, по 30 грн. в день, починаючи з 19.09.2025 р. неправомірно донораховані 1,5% відсотка 45 грн. в день, тобто всього 2,5% по 75 грн. в день, що протирічить ч.5 ст. 8 3акону України «Про споживче кредитування», де встановлено що з 20.08.2024 poкy максимальна відсоткова ставка становить 1,0% в день.

Відповідач надає власний контррозрахунок.

Сума кредиту 3000 грн. множиться на 1% та на 217 днів, що складає 6 510 грн. (відсотки за кредитом). 30 грн. (1%) в день х 217 днів = 6 510 грн. (сума відсотків).

Загальний розмір заборгованості за договором кредиту складає 9 510 грн. (3000 + 6510). Отже, саме такий розмір заборгованості відповідає закону та існуючiй домовленості сторін.

Зазначена у позові сума відсотків за користування кредитом (35 890,40 грн.) не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів. Передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін, учасником якого є відповідач як споживач.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором від 22.04.2025 не є достатнім для висновку про існування боргу та у заявлену позивачем розмiрi, оскільки сам розрахунок, умови кредитування (надання позики) тощо, є внутрішніми документами тане містять відомостей, що дозволили б судцу перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.

Pозрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджус отримання кредитів, користування ними, укладення договору нa умовах. Він є лише односторонніми арифметичними розрахунками стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (кредитора), а отже не є належним доказом існування боргів.

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку відповідає висновку Bеликої Пaлати Bерховного Суду в постанові від 03.07.2019 у спpaвi №342/180/17 тa Bерховного Суду України в постанові від 11.03.2015 p.№6-16цс15.

Щодо припинення нарахування відсотків після закінчення строку кpeдитyвання відповідач зазначає наступне.

Позивач зазначає, що проценти, нараховані після закінчення строку кредиту є процентами за «неправомірне користування» згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України,

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Bepxoвного Cyдy (cпpaвa No 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором пpоценти за кредитом припиняється пiсля спивy визначеного договором строку кредитування. Подальше донарахування відсотків 1,5% за один день є незаконним.

Відповідач у відзиві також не погоджується з нарахуванням комісії та паспортом споживчого кредиту, а також з розміром заявлених витрат на правову допомогу.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.08.2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття кредитної лінії №19.08.2025-100001764, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 19.08.2025; дата надання/видачі кредиту 19.08.2025; строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 23.03.2026; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором.

Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в котрих застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 9% від суми кредиту та дорівнює 270,00 грн. і розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Розмір комісії нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір.

Згідно п. 3.1. договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-23XX-XXXX-8009.

Згідно п. 4.3. договору днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої кредитодавцем платіжної операції з надання кредиту не з вини кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. Неможливість видачі кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту, зазначену в заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в заявці у випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до п. 6.1. договору, позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно пункту 9.1. договору, у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/ або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до договору від 19.08.2025 року та квитанції про перерахунок коштів, кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 3 000,00 грн. строком на 217 днів. ОСОБА_1 19.08.2025 року отримано кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №19.08.2025-100001764 від 19.08.2025 року, станом на 20.05.2026, загальна заборгованість відповідача складає 14 460,00 грн., з котрих: 3 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 650,00 грн. заборгованість по процентам; 270,00 грн. заборгованість по комісії, пов`язаній з наданням кредиту; 540,00 грн. заборгованість по додатковій комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 6 000,00 грн. відсотки, нараховані за ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що кредитний договір №19.08.2025-100001764 від 19.08.2025 року між сторонами був укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. По даному договору сторонами була досягнута згода з істотних його умов, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсоткової ставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦПК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вивчивши матеріали справи, суд зазначає, що позивач повинен довести суду наявність кредитних правовідносин між ним та боржником.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд вважає, що позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження факту видачі кредитором відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитного договору.

Зокрема, у матеріалах справи наявні лише розрахунки представника позивача, однак розрахунки не є доказами, які можуть підтвердити реальність видачі грошових коштів особі.

З квитанції про перерахунок коштів до платіжної інструкції №20319-1391- 259617967 від 19.08.2025 року хоча і вбачається, що кошти в розмірі 3 000,00 грн. були перераховані нібито на платіжний засіб, котрий належить саме відповідачу ОСОБА_1 , проте матеріалами справи не підтверджено те, що картка № НОМЕР_1 належить саме відповідачу.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладання договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документами, що створені самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первісних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач. У матеріалах справи відсутні будь-які виписки за картковими чи банківськими рахунками відповідача, які б могли підтвердити факт зарахування коштів на його рахунок. При цьому, у кредитному договорі відповідач та кредитор погодили конкретний порядок видачі суми кредиту, проте доказів реалізації цього порядку до суду надано не було.

Також, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу саме відповідачу.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Також суд звертає увагу, що представником позивача не заявлено клопотання про витребування доказів, що підтверджують факт видачі (зарахування) кредиту відповідачу ОСОБА_2 у відповідної банківської установи та належності такого платіжного засобу саме відповідачу.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню .

Керуючись ст. ст.4,5,12,81,141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя Бєльченко Л.А.