Рішення № 140742180, 12.10.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11747/26

2/212/7388/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу

У складі судді Хомченко Л.І.

Секретар Сівак А.О.

За участю представника позивача Волєва О.В.

Представника відповідача Рабко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`ю,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те ,що ОСОБА_1 (далі, Позивач) працював на підприємстві ПрАТ «ЦГЗК» тривалий час, на різних посадах, а саме:

з 12.09.2005 року по 11.03.2006 року слюсарем черговим та з ремонту устаткування 4 розряду механічної служби дробильної фабрики;

з 12.03.2006 року по 26.02.2020 року дробильником технологічної служби дробильної фабрики, всього : 14 років 05 місяців в умовах впливу шкідливих факторів на посадах : - слюсарем черговим та з ремонту устаткування 4 розряду механічної служби дробильної фабрики ВАТ «ЦГЗК» з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 12.09.2005 року по 11.03.2006 року), - дробильником технологічної служби дробильної фабрики 4 розряду ВАТ «ЦГЗК » з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 12.03.2006 р. по 02.10.2006р.), - дробильником технологічної служби дробильної фабрики 5 розряду ВАТ «ЦГЗК » з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 03.10.2006 р. по 03.09.2008р.) - дробильником технологічної служби дробильної фабрики 6 розряду ПАТ «ЦГЗК » та ПрАТ «ЦГЗК» з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 04.09.2008 р. по 26.02.2020р.) 26.02.2020 був звільнений з підприємства за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1

17 серпня 2023 року Державною установою « Український Науководослідний інститут промислової медицини», м. Кривий Ріг позивачу було встановлені професійні захворювання за діагнозами: Коніотуберкульоз: сидеросилікоз третьої стадії(А, t/r, 2/3, th, em). Залишкові зміни перенесеного туберкульозу легень у вигляді щільних вогнищ та санованих порожнин розпаду(11.08.2023). Емфізема легень другої стадії. ЛН другого ступеня. Захворювання професійне. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 08 вересня 2023 року встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: Коніотуберкульоз: сидеросилікоз третьої стадії(А, t/r, 2/3, th, em). Залишкові зміни перенесеного туберкульозу легень у вигляді щільних вогнищ та санованих порожнин розпаду(11.08.2023). Емфізема легень другої стадії. ЛН другого ступеня. У відповідності до п. 17 Акту форми П-4: Працюючи дробильником технологічної служби, ОСОБА_1 виконував роботи з керування, обслуговування дробарок та іншого гірничозбагачувального устаткування при збагаченні та транспортуванні гірничої маси, брав участь в роботах з ремонту, монтажу, демонтажу гірничозбагачувального устаткування.

Внаслідок недосконалості технології збагачення руди, через порушення в роботі систем пилоподавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування протягом тривалої дії, підпадав під дію підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, рівень якого перевищував нормативний. робочої зони та шуму, рівень яких перевищував нормативні. Також зазнав впливу аналогічних шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, працюючи: - слюсарем черговим та з ремонту устаткування 4 розряду механічної служби дробильної фабрики ВАТ «ЦГЗК» з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 12.09.2005 року по 11.03.2006 року), дробильником технологічної служби дробильної фабрики 4 розряду ВАТ «ЦГЗК » з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 12.03.2006 р. по 02.10.2006р.), дробильником технологічної служби дробильної фабрики 5 розряду ВАТ «ЦГЗК » з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 03.10.2006 р. по 03.09.2008р.), дробильником технологічної служби дробильної фабрики 6 розряду ПАТ «ЦГЗК » та ПрАТ «ЦГЗК» з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 04.09.2008 р. по 26.02.2020р.) Відповідно до пункту 18 зазначеного Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є:

Хімічні фактори: -концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 3,1-3,4 рази та становила 6,2-6,8мг/м 3 при ГДК 2.0 мг/м відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 N 1596.

Також, відповідно до пункту 20 вказаного Акту зазначено, що осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміну керівників структурного підрозділу.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 15.12.2023 року, ОСОБА_2 . Було встановлено 3 групу інвалідності(по профзахворюванню) зі ступенем втрати працездатності 50 % по Коніотуберкульозу, по 01.12.2024 року.

Відповідно до витягу №125/25/937/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, позивачу встановлено III групу інвалідності 01.12.2029.

Встановлено 50% втрати працездатності Пневмоконіоз, пов`язаний з туберкульозом, супутні діагнози: туберкульоз легень; виразка дванадцятипалої кишки, серцева недостатність, гіпертензивна хвороба серця без серцевої недостатності. До 01.12.2029 року.

У зв`язку з поганим самопочуттям він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, в підтвердження чого до позовної заяви додаються копії відповідних медичних документів.

Внаслідок отриманих професійних захворювань було порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання: змінився характер життя, приступи удушшя, кашлю та болю не дають спокійно відпочивати, до появи захворювання був активною людиною, в даний час будь-яке навантаження викликає задишку, кашель та біль, позбавився можливості реалізувати своє уміння працювати, виконувати будь-яку фізичну роботу, рухатися легко і вільно, знаходитися серед людей, оскільки змушений носити захисну маску, що відлякує суспільство, через що повноцінно спілкуватися з людьми неможливо.

Через те, що став відлюдником, в зв`язку із хворобою, перебуває у постійній депресії, приходять думки про суїцид та відсутність сенсу життя. Через хворобу не можу належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити дружині позивача та доньці, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих.

Окрім того, включений відділом соціального населення у програми для людей хворих на туберкульоз, які передбачають прийняття сильнодіючих ліків з масою побічних ефектів, у тому числі подавленням психики, змушений перебувати на сеансах з психологічної допомоги.

Нормативно-правове обґрунтування Позивач знаходився в трудових відносинах з Відповідачем, тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою ХІ КЗпП України. Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частин 3-4 статті 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України). Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Оскільки закон покладає обов`язок створення безпечних і нешкідливих умов праці, власник або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерплому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних умов праці.

Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок. Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Виходячи з норм частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Вираховуючи відшкодування моральної шкоди сторона Позивача виходить з меж тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, а саме 14 років 5 місяців, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю та суспільством, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним заявити позовну вимогу, як компенсацію в розмірі 350 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Враховуючи все вищевикладене та керуючись ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», та ст. ст. 4, 5, 19, 27, 175, 176, 177, 184, 185, 274 Цивільного процесуального кодексу України, просив ухвалити рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на рахунок № НОМЕР_2 у АТ «ПУМБ», моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22.09.2026 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`ю та справу призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін .

Представником позивача подані письмові заперечення проти позову ,з яких вбачається ,що він просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те ,що позовні вимоги безпідставні . Слід врахувати, що розвиток професійних хронічних хвороб це тривалий процес, пов`язаний із систематичним впливом шкідливих виробничих факторів, який може тривати роками. На відміну від гострих отруєнь, хронічні хвороби не виникають раптово. Термін латентного (прихованого) періоду не є фіксованим і залежить від конкретного шкідливого фактору та інтенсивності його впливу. Зазвичай він триває: Фізичні фактори (шум, вібрація): у середньому 510 років. Вібраційна хвороба або професійна приглухуватість рідко розвиваються швидше, ніж за 5 років стажу. Пилові захворювання легенів: від 10 до 15 років і більше. Це один із найтриваліших латентних періодів. З матеріалів справи вбачається, що Позивач був обізнаний про характер та умови праці, в яких виконував свої трудові обов`язки. Так, згідно з Інформаційною довідкою про умови праці працівника при підозрі на професійне захворювання (отруєння) від 14.07.2023, за результатами періодичних медичних оглядів упродовж 2015-2019 років Позивач визнавався придатним до виконання відповідної роботи, а будь-яких медичних протипоказань для її виконання не встановлювалося. Крім того, записи у трудовій книжці Позивача щодо підтвердження права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах свідчать про його обізнаність із тим, що він працював у шкідливих умовах праці. За показниками факторів виробничого середовища та трудового процесу його робоче місце відповідало Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Водночас робота за Списком № 1 за своєю природою пов`язана з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, вплив яких може призводити до підвищення рівня захворюваності та ризику виникнення професійних захворювань. Отже, Позивач усвідомлював характер виробничих факторів, які супроводжували виконання ним трудових обов`язків, та продовжував здійснювати трудову діяльність на зазначеному робочому місці. Відповідно до частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а частиною третьою цієї статті встановлено заборону примусової праці. Таким чином, Позивач мав можливість реалізувати своє право на вільний вибір праці, у тому числі шляхом працевлаштування на роботу, не пов`язану з впливом шкідливих виробничих факторів. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що Позивач звертався до Роботодавця із заявами про переведення на іншу роботу, встановлення інших умов праці або усунення факторів, які, на його думку, негативно впливали на стан здоров`я, а Роботодавець безпідставно відмовив у задоволенні таких звернень. Також слід врахувати, що Позивач звільнився з підприємства Відповідача 26.02.2020 за власним бажанням, а не за станом здоров`я, що підтверджується копією трудової книжки. За таких обставин відсутні належні та допустимі докази неправомірної поведінки Відповідача, яка перебувала б у причинно-наслідковому зв`язку із заявленою Позивачем моральною шкодою. Натомість наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що Відповідач діяв у межах вимог чинного законодавства та добросовісно виконував обов`язки роботодавця, а тому підстави для покладення на нього обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди відсутні. Обов`язковим елементом відповідальності за моральну шкоду є прямий причинно наслідковий зв`язок між діями Відповідача та шкодою, на яку посилається Позивач. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2025 р. № 1536) затверджено перелік професійних захворювань. У п. 17.1.7 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 29.05.2025 номер витягу 125/25/937/В номер рішення 125/25/937/Р зазначено хвороби, що не є професійними, а саме: К26.7 - Виразка дванадцятипалої кишки, Хронічна без кровотечі або Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.08.2026 4 перфорації І50.9 - Серцева недостатність, неуточнена І11.9 - Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності Враховуючи зазначене ці захворювання не можна віднести до професійних. Позивач у своїх поясненнях не диференціює професійні та непрофесійні стани, що призводить до необґрунтованого розширення обсягу моральної шкоди. Заявлені Позивачем фізичні страждання та симптоми не можуть бути однозначно та виключно наслідком професійних захворювань, оскільки вони повністю або частково перекриваються симптомами його тривалих хронічних захворювань непрофесійного характеру. Позивач безпідставно намагається покласти на Відповідача відповідальність за весь комплекс погіршення стану свого здоров`я, ігноруючи власний медичний анамнез. У позовній заяві описано загальні терміни без конкретики як саме професійні захворювання вплинули на стан Позивача. Таким чином, надані Позивачем докази не підтверджують прямий і виключний причинно-наслідковий зв`язок між умовами праці у Відповідача та абсолютно всіма наявними соматичними скаргами Позивача. Оскільки чинне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди лише за ушкодження здоров`я, завдане саме професійним захворюванням, позовні вимоги в частині компенсації за страждання, викликані загальними хронічними хворобами є безпідставними та не підлягають задоволенню. Підсумовуючи зазначене можна прийти до висновку, що медичні документи та обґрунтування позовних вимог щодо стану здоров`я Позивача містять певні невідповідності. В позовній заяві Позивач стверджує, що «…Через хворобу не можу належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити дружині позивача та доньці, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих…» При цьому у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься судове рішення по справі №212/4330/15-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/47649253, з якого вбачається, що подружні відносини Позивача фактично припинилися ще на початку 2014 року. Водночас Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували його перебування у шлюбі на момент звернення до суду, наявність доньки, а також спільне проживання із зазначеними особами. Крім того, матеріали справи не містять довідки про склад сім`ї чи інших документів, які б підтверджували вказані обставини. За таких обставин твердження Позивача про те, що допомогу в побуті йому надають дружина та донька, є недоведеними та ґрунтуються виключно на його власних поясненнях. У матеріалах справи є копія Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю Номер витягу 125/25/937/І (далі Рекомендації). 5 Пунктом 5.1.1 Рекомендацій визначено помірний ступінь обмежень щодо здатності до самообслуговування. Пунктом 5.4.3.2. Рекомендацій визначено відсутність потреби в психологічнопедагогічній реабілітації. Пунктом 5.5.1. Рекомендацій визначено відсутність потреби в спеціальному медичному догляді Пунктом 5.5.2. Рекомендацій визначено відсутність потреби в постійному сторонньому догляді. Пунктом 5.5.3. Рекомендацій визначено відсутність потреби в побутовому обслуговуванні. Позовна заява містить шаблонні твердження, які не підтверджені належними та допустимими доказами. За таких обставин твердження Позивача про тяжкий ступінь ушкодження його здоров`я не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, що містяться в матеріалах справи, а тому є необґрунтованими. У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Тому покладення обов`язку відшкодувати моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли така шкода була викликана протиправною поведінкою осіб та за наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та моральною шкодою. Відповідно до постанови ВС від 5 червня 2020 року в справі № 212/3137/17-ц, суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, має окрім обставини, які мають суттєве значення, зокрема ступінь втрати працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідки, що наступили, дотримуватися засад розумності і справедливості. Статтею 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Однак, з вказаних норм не випливає, що наявність будь-якої шкоди породжує зобов`язання з її відшкодування. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Враховуючи вище зазначені обставини, вважаємо, що Позивачем не доведено причинно- наслідковий зв`язок спричинення йому моральної шкоди Відповідачем, тому відсутні підстави для задоволення позову. ЩОДО РОЗМІРУ ЗАЯВЛЕНОЇ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ Відповідач вважає, що сума вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, є значно завищеною. Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За загальним принципом відшкодування шкоди (в тому числі і моральної) розмір відшкодування шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення. Слід врахувати, що медичний висновок про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підстави для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медичноконсультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого. Слід взяти до уваги, що позивачем не надано висновків лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану, які б начебто виникли у нього в результаті професійного захворювання. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують психологічний стан позивача, а тому розмір моральної шкоди, що заявлений до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, що не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона зобов`язується довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З урахуванням наведених аргументів, відповідач вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 350000гривень не відповідає вимогам розумності та справедливості, а сама вимога до відповідача про відшкодування моральної шкоди є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Вимога Позивача щодо стягнення моральної шкоди «без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів» суперечить законодавству Враховуючи зазначене, вимоги Позивача щодо визначення порядку оподаткування моральної шкоди за рішенням суду не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги , надала пояснення аналогічно викладеним у позові ,просила позов задовольнити у повному обсязі .

Представник відповідача заперечувала проти задоволення заявлених вимог , надала пояснення аналогічно викладеним у запереченні ,просила відмовити у задоволенні позову .

Заслухав пояснення сторін та дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «ЦГЗК» тривалий час, на різних посадах, а саме:

з 12.09.2005 року по 11.03.2006 року слюсарем черговим та з ремонту устаткування 4 розряду механічної служби дробильної фабрики;

з 12.03.2006 року по 26.02.2020 року дробильником технологічної служби дробильної фабрики, всього : 14 років 05 місяців в умовах впливу шкідливих факторів на посадах : - слюсарем черговим та з ремонту устаткування 4 розряду механічної служби дробильної фабрики ВАТ «ЦГЗК» з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 12.09.2005 року по 11.03.2006 року), - дробильником технологічної служби дробильної фабрики 4 розряду ВАТ «ЦГЗК » з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 12.03.2006 р. по 02.10.2006р.), - дробильником технологічної служби дробильної фабрики 5 розряду ВАТ «ЦГЗК » з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 03.10.2006 р. по 03.09.2008р.) - дробильником технологічної служби дробильної фабрики 6 розряду ПАТ «ЦГЗК » та ПрАТ «ЦГЗК» з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 04.09.2008 р. по 26.02.2020р.) 26.02.2020 був звільнений з підприємства за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1

17 серпня 2023 року Державною установою « Український Науководослідний інститут промислової медицини», м. Кривий Ріг позивачу було встановлені професійні захворювання за діагнозами: Коніотуберкульоз: сидеросилікоз третьої стадії(А, t/r, 2/3, th, em). Залишкові зміни перенесеного туберкульозу легень у вигляді щільних вогнищ та санованих порожнин розпаду(11.08.2023). Емфізема легень другої стадії. ЛН другого ступеня. Захворювання професійне.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 08 вересня 2023 року встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: Коніотуберкульоз: сидеросилікоз третьої стадії(А, t/r, 2/3, th, em). Залишкові зміни перенесеного туберкульозу легень у вигляді щільних вогнищ та санованих порожнин розпаду(11.08.2023). Емфізема легень другої стадії. ЛН другого ступеня. У відповідності до п. 17 Акту форми П-4: Працюючи дробильником технологічної служби, ОСОБА_1 виконував роботи з керування, обслуговування дробарок та іншого гірничозбагачувального устаткування при збагаченні та транспортуванні гірничої маси, брав участь в роботах з ремонту, монтажу, демонтажу гірничозбагачувального устаткування.

Внаслідок недосконалості технології збагачення руди, через порушення в роботі систем пилоподавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування протягом тривалої дії, підпадав під дію підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, рівень якого перевищував нормативний. робочої зони та шуму, рівень яких перевищував нормативні. Також зазнав впливу аналогічних шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, працюючи: - слюсарем черговим та з ремонту устаткування 4 розряду механічної служби дробильної фабрики ВАТ «ЦГЗК» з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 12.09.2005 року по 11.03.2006 року), дробильником технологічної служби дробильної фабрики 4 розряду ВАТ «ЦГЗК » з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 12.03.2006 р. по 02.10.2006р.), дробильником технологічної служби дробильної фабрики 5 розряду ВАТ «ЦГЗК » з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 03.10.2006 р. по 03.09.2008р.), дробильником технологічної служби дробильної фабрики 6 розряду ПАТ «ЦГЗК » та ПрАТ «ЦГЗК» з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ( 04.09.2008 р. по 26.02.2020р.) Відповідно до пункту 18 зазначеного Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є:

Хімічні фактори: -концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 3,1-3,4 рази та становила 6,2-6,8мг/м 3 при ГДК 2.0 мг/м відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 N 1596.

Також, відповідно до пункту 20 вказаного Акту зазначено, що осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміну керівників структурного підрозділу.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 15.12.2023 року, ОСОБА_2 . Було встановлено 3 групу інвалідності(по профзахворюванню) зі ступенем втрати працездатності 50 % по Коніотуберкульозу, по 01.12.2024 року.

Відповідно до витягу №125/25/937/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, позивачу встановлено III групу інвалідності 01.12.2029.

Встановлено 50% втрати працездатності Пневмоконіоз, пов`язаний з туберкульозом, супутні діагнози: туберкульоз легень; виразка дванадцятипалої кишки, серцева недостатність, гіпертензивна хвороба серця без серцевої недостатності. До 01.12.2029 року.

У зв`язку з поганим самопочуттям позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, що підтверджується копіями відповідних медичних документів досліджених у судовому засіданні.

Суд не може не погодитися з поясненнями позивача ,що внаслідок отриманих професійних захворювань було порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання: змінився характер життя, приступи удушшя, кашлю та болю не дають спокійно відпочивати, до появи захворювання був активною людиною, в даний час будь-яке навантаження викликає задишку, кашель та біль, позбавився можливості реалізувати своє уміння працювати, виконувати будь-яку фізичну роботу, рухатися легко і вільно, знаходитися серед людей, оскільки змушений носити захисну маску, що відлякує суспільство, через що повноцінно спілкуватися з людьми неможливо.

Позивач знаходився в трудових відносинах з Відповідачем, тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою ХІ КЗпП України. Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частин 3-4 статті 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України). Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Оскільки закон покладає обов`язок створення безпечних і нешкідливих умов праці, власник або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерплому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних умов праці.

Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок. Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Виходячи з норм частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Вираховуючи відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, а саме 14 років 5 місяців, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю та суспільством, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає що позов слід задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 350 000, 00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

За таких обставин суд приходить до висновку ,що позов слід задовольнити у повному обсязі оскільки він знайшов своє підтвердження доказами у судовому засіданні та обґрунтований вимогами діючого законодавства .Пояснення представника в тій частині ,що діями відповідача не заподіяно моральної шкоди позивачу ,оскільки позивача було ознайомлено з умовами праці ,він має пільги при отриманні пенсії, позивач має загальні захворювання окрім професійних, позивач тривалий час приховував захворювання тому відсутня вина відповідача у спричиненні матеріальної шкоди позивачу суд вважає не обгрнутованими.

На підставі викраденого ,Керуючись ст. 263-265 ЦПК України ,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`ю задовольнити у повному обсязі .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на рахунок № НОМЕР_2 у АТ «ПУМБ», моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір 3500 гривень.

ПОЗИВАЧ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1

ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА:

Адвокат Волєва Олександра Валентинівна Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3425 від 16.06.2025 р., РНОКПП: НОМЕР_3 , Робоче місце адвоката: 50015, м. Кривий Ріг, вул. К. Речмидила, 26-3

ВІДПОВІДАЧ: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦГЗК» (ЄДРПОУ 00190977, Юридична адреса:50066, місто Кривий Ріг) Електрона пошта: відсутня відомості про наявність електронного кабінет

Рішення ухвалено та проголошено 12.10.2026 року.

У повному обсязі рішення буде складно 16.10.2026 року.

У повному обсязі рішення складно 16.10.2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Л. І. Хомченко