Рішення № 140742147, 19.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10264/25

Провадження № 2/201/6077/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Рясної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 28 серпня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») укладено договір факторингу № 01.02-47/23, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває право вимоги Первісного кредитора за Договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-47/23 заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 7179354 від 28 лютого 2023 року станом на дату відступлення права вимоги склала 22475 грн., з яких заборгованість за основним боргом - 6200 грн., заборгованість по відсотках - 16275 грн.

Вказану суму заборгованості позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір - 2422,40 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О.

Ухвалою судді Куць О.О. від 15.09.2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та призначено її до судового розгляду.

Заочним рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 03.12.2025 року позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором позики № 7179354 від 28.02.2023 року у сумі 22475 грн., з яких заборгованість за основним боргом - 6200 грн., заборгованість по відсотках - 16275 грн., а також судовий збір - 2422,40 грн.

Ухвалою суду Соборного районного суду міста Дніпра від 09.07.2026 року вищевказане рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду.

13.07.2026 року представник відповідача - адвокат Єланський О.Г. надав суду відзив, в обґрунтування якого вказував, відповідач не погоджується з укладенням договору кредиту, оскільки до матеріалів позовної заяви не додано інформацію щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладення електронного договору, вчинених товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій, що викликає сумнів у тому, що відповідач взагалі вчиняв якісь дії, спрямовані на підписання договору про надання фінансових послуг, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог. Крім того, до матеріалів позовної заяви не додано доказів надання (перерахування) відповідачу коштів та отримання ним цих коштів. Також, до матеріалів позовної заяви додано ряд документів, які містять неповний номер банківської картки НОМЕР_1 , на яку нібито було переказано відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6200 грн., тобто відсутні докази належності банківської карти, на яку біло нібито перераховано грошові кошти саме відповідачу ОСОБА_1 . Також відсутні докази належності номера мобільного телефону НОМЕР_2 , на який нібито приходив одноразовий ідентифікатор для електронного підпису, саме відповідачу ОСОБА_1 . Довідка долучена до матеріалів справи на підтвердження перерахування коштів не може бути належним доказом, оскільки в останній не вказано жодного слова про кредитний договір. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», однак останніх матеріали справи не містять. Стосовно нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування зазначав, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Відповідно до умов договору надання кредиту становить 15 днів. Згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту сума кредиту 62000 грн., проценти за користування кредитом - 1162,50 грн., загальна вартість кредиту - 7362,50 грн. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за процентами (відсотками) у розмірі 16275 грн. - є необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню. Щодо можливого нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України. Вимоги про стягнення процентів на підставі статті 625 ЦК України за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання, суперечать законодавству. Стосовно відсутності підстав для звернення ТОВ "СВЕА ФІНАНС" до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором (неналежний позивач). Договір факторингу 28.08.2023 року вичерпав свою дію повним виконанням зобов`язань за ним його сторонами - 28.08.2024 року. Таким чином, станом на дату подання позовної заяви - 17.08.2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» виступати як належний позивач (новий кредитор), оскільки не може Договір факторингу №01.02-47/23 від 28.08.2023 року вичерпав свою дію 28.08.2024 року. Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, відповідач ОСОБА_1 вважає, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до нього про стягнення кредитної заборгованості - є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи без його участі, відповіді на відзив не надав.

Представник відповідача - адвокат Єланський О.Г. у судовому засіданні позицію, викладену у відзиві підтримав, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.02.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №7179354, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на електронну адресу відповідача. (а.с.10-12)

Відповідно до п. 1. вказаного договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно п. 2.1. договору сума позики складає 6200 грн., за п. 2.2. строк позики 15 днів, за п. 2.3 - 2.4 базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) 18,61%; базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 2,50% (фіксована); знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 0,01%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%; пеня (не застосовується в період карантину) - 2,70% в день.

Дата надання позики - 28.02.2023 року; дата повернення позики (останній день) - 15.03.2023 року; орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 6447,64; орієнтовна загальна вартість позики - 7362,50 грн.

Підписанням вказаного договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті банку з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 5.1. договору).

Позичальник до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «ClikCredit» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п. 5.3 договору).

Пунктом 6 договору погоджено, що позичальник має право продовжити строк кредитування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде зараховуватися за ставкою 2,50%, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами.

Відповідно до п. 18 договору, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

В пункті 29 договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» відповідачем зазначений рахунок НОМЕР_1 .

28.02.2023 року ОСОБА_1 також підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору позики №7179354 від 28.02.2023 року (а.с.12), та паспорт споживчого кредиту (а.с.14)

Відповідно до довідки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000013040/ТНПП від 25.02.2025 року, товариство підтверджує виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Було здійснено наступну успішну платіжну операцію: дата: 28.02.2023 року; номер платежу: ba0b3177-010f-49b0-a6f4-5938fe5eb945; сума: 6200 грy.; отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_1 . (а.с.29)

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Враховуючи, що позику видано на платіжну картку, а не на банківський рахунок позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Постановою НБУ № 705 від 05.11.2014 р. «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», яка була чинна на дату укладання договору. Відповідно до 5 розділу VII зазначеної вище Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 р. вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Отже, враховуючи вище зазначене положення, наявна у справі довідка від платіжної системи про перерахування коштів на картковий рахунок - має статус первинного документа, що підтверджує перерахування коштів.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за вказаним договором позики (а.с. 27-28), наданим позивачем станом на 01.09.2023 року заборгованість за період з 28.02.2023 року по 13.06.2023 року становить 22475 грн., з яких: 6200 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 16275 грн. заборгованість за процентами.

28.08.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс») укладений договір факторингу №01.02-47/23, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс») за плату права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс») прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. (а.с.31-34)

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №01.02-47/23 від 28.08.2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс») набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №7179354 від 28.02.2023 року на суму 22475 грн., з яких: 6200 грн. - заборгованість по основному боргу та 16275 грн. - заборгованість по процентах.(а.с.37)

На підтвердження оплати за договором факторингу №01.02-47/23 від 28.08.2023 року позивачем надано платіжну інструкцію №9273 від 29.08.2023 року. (а.с.35)

Згідно зістаттею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України«Про електроннукомерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

Судом встановлено, що наявні у справі докази підтверджують, що між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики №7179354 від 28.02.2023 року, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики та комісію за надання позики.

Даний договір позики та додатки до нього у виді таблиць обчислення загальної вартості кредиту ОСОБА_1 уклав в електронній формі, підписав з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

У вищезазначеному договорі відповідач зазначив всі необхідні персональні дані, паспортні дані, ідентифікаційний номер, номер телефону, адресу проживання та номер банківського рахунку, на який необхідно перерахувати кошти.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 жовтня 2017 року «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 01 червня 2010 року «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Доводи сторони відповідача про те, що позивач не надав суду доказів про укладення кредитної угоди з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суд оцінює критично, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що він не підписував електронним підписом зазначений договір позики та не укладав із товариством договір на вищевказаних умовах.

Щодо видачі кредитних коштів та належності кредитної картки відповідачу.

Згідно п.2.1 договору, сума кредиту - 6200 гривень.

У п.28 кредитного договору, вказаний номер рахунку відповідача НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000013040/ТНПП від 25.02.2025 року, товариство підтверджує виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Було здійснено наступну успішну платіжну операцію: дата: 28.02.2023 року; номер платежу: ba0b3177-010f-49b0-a6f4-5938fe5eb945; сума: 6200 грн.; отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_1 . (а.с.29)

Суд вважає зазначений доказ належним, яким підтверджується факт перерахування позичальнику кредитних коштів на визначений ним рахунок.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до пункту 10 Постанови Правління Національного банку України Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит) від 3 листопада 2021 року №113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі: перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу.

З наведеного слідує, що з боку позивача порушень не відбулося та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як фінансова установа, не є банком, та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач не отримував кредитних коштів. І якщо такі кошти кредитодавцями мали бути перераховані на визначений у договорі картковий рахунок, то єдиним безспірним доказом може бути виписка по картковому рахунку, з якої можливо встановити відсутність або наявність певної банківської операції. І якщо сторона заперечує отримання коштів і має можливість подати такі докази, то тягар доказування таких обставин покладається саме на цю сторону.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21, від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19).

Доводи сторони відповідача, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.

Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 6200 грн. відповідачем не надано, як і не надано доказів того, що даний електронний платіжний засіб йому не належить.

Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Так, щодо заборгованості за нараховані відсотки слід зазначити наступне.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, крім заборгованості за основним боргом, позивач просив стягнути заборгованість за нарахованими процентами.

Судом встановлено, що згідно договору позики № 7179354 від 28.02.2023 року відповідачу надано кредит на суму 6200 грн., строк кредитування 15 днів, з 28.02.2023 року по 15.03.2023 року проценти за користування кредитом нараховувались за базовою процентною ставкою 18,61% (за перший день користування позикою) та за зниженою процентною ставкою 0,01 % (з другого дня користування позикою до дня повернення позики).

В той же час, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» нараховано відсотки на суму 16275 грн. за період з 28.02.2023 року по 13.06.2023 року, тоді, як строк, на який надавався кредит становить 15 днів.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 15 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як встановлено судом, строк кредитування за договором позики № 7179354 від 28.02.2023 року був погоджений сторонами та становив 15 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Відтак, з позичальника підлягають стягненню проценти нараховані за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та частини першої ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а саме за період з 28.02.2023 року до 15.03.2023 року у розмірі 1162,50 грн. (перший день користування - 1153,82 грн. (по ставці 18,61% (п.2.3)), за 14 днів * по 0,62 грн.) згідно Договору позики № 7179354 від 28.02.2023 року.

З урахуванням вище викладеного, сума заборгованості відповідача становить 7362,50 грн., з яких: 6200 грн. - тіло кредиту, 1162,50 грн. - відсотки.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України ); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Копії договору факторингу, реєстр прав вимоги та платіжна інструкція про оплату фінансування за відступлення прав вимог є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу №01.02-47/23 від 28.08.2023 року.

Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Твердження представника відповідача про припинення дії вищезазначеного договору факторингу є безпідставним та не відповідає нормам чинного законодавства.

Стягнення заборгованості після закінчення строку договору факторингу є правомірним, оскільки завершення дії договору не звільняє боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а фактора від права вимагати повернення боргу. Новий кредитор (фактор) має право стягувати основний борг та нараховані відсотки у межах строку позовної давності.

Отже, наданими письмовими доказами позивач належним чином підтвердив своє право вимоги за спірним договором.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 793,54 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,282-283,353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 7179354 від 28.02.2023 року у сумі 7362,50 грн., з яких: 6200 грн. - тіло кредиту, 1162,50 грн. - відсотки.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір - 793,54 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, б-р Вацлава Гавела, буд. 6.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Куць