Рішення № 140740559, 19.10.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6512/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Боровкова Д.О.

при секретарі Свищо В.С.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

заінтересованих осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у окремому проваджені цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства (заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції),

встановив:

Заявник звернувся до суду зі заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львова, українець, громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його батьком; внести зміни до актового запису № 4583 від 18 серпня 2005 року, зареєстрованого в міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про народження дитини ОСОБА_1 , вказавши у графі «Батько» - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.

Свої вимоги мотивує тим, що його батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 липня 1993 року, який був розірваний 15 травня 1997 року. Проте, батьки продовжували проживати разом. Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився заявник ОСОБА_1 , батьком якого є ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_3 , про що міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 18 серпня 2005 року складено відповідний актовий запис № 4583. Проте, запис про батька заявника ОСОБА_1 вчинений за вказівкою матері ОСОБА_3 на підставі частини 1 статті 135 СК України. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 загинув, виконуючи військовий обов`язок зі захисту України від російської агресії. Оскільки юридично загиблий не є його батьком, він позбавлений можливості реалізувати його права як члена сім`ї. В зв`язку з наведеним, просить заяву задовольнити.

У судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали, дали пояснення аналогічні вищенаведеному, просять заяву задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судовому засіданні заяву підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, пояснивши, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , у шлюбі в них народився старший син ОСОБА_6 , а після розірвання шлюбу народився молодий син ОСОБА_7 . ОСОБА_8 виховував обох синів та виконував батьківські обов`язки. В зв`язку з наведеним, просить заяву задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_4 у судовому засіданні заяву підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеному, пояснивши, що він та брат ОСОБА_7 є біологічними синами ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судове засідання не з`явився представник відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, заперечень по справі до суду не надав, а відтак суд ухвалив справу розглядати без його участі.

Заслухавши пояснення заявника, заінтересованих осіб, свідків, розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що дана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та заінтересована особа ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 липня 1993 року, який був розірваний 15 травня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 /а.с.10,11/.

Під час перебування у шлюбі у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 народився син заінтересована особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 /а.с.14/.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився заявник ОСОБА_1 , батько якого є ОСОБА_5 , матір`ю - ОСОБА_3 , про що міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 18 серпня 2005 року складено відповідний актовий запис № 4583 /а.с.12/.

Запис про батька заявника ОСОБА_1 вчинений за вказівкою матері ОСОБА_3 на підставі частини 1 статті 135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00059003218 /а.с.13/.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України ОСОБА_5 був призваний на військову службу та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 /а.с.9/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 /а.с./. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 загинув, виконуючи військовий обов`язок зі захисту України від російської агресії.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які відповідно є матір`ю та братом загиблого ОСОБА_5 повідомили, що останній є батьком заявника, якого він визнав, виховував та виконував батьківські обов`язки. ОСОБА_5 загинув проходячи військову службу.

Оскільки юридично загиблий ОСОБА_5 не є батьком заявника ОСОБА_1 , останній позбавлений можливості реалізувати його права як члена сім`ї загиблого захисника України, зокрема, отримати пільги у сфері здобуття вищої освіти.

З довідки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності від 04 вересня 2025 року № 06815/5 убачається, що заявник навчається у вказаному закладі вищої освіти, термін навчання 3 роки 10 місяців (вересень 2025 року червень 2029 року), стипендії не отримує /а.с.18/.

Заяви про встановлення факту батьківства (материнства) суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком (матір`ю) дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями 125, 130 Сімейного кодексу України. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

Відповідно до змісту частини 1 статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Відповідно до статті 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. В пункті 13 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006року № 3 зазначено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч. 2 ст. 55СК України про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

Згідно зі статтею 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1ст. 135 цього Кодексу.

Як вбачається зі статті 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження можуть бути розглянуті цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до статті 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

При розгляді спору щодо встановлення факту батьківства суд має виходити зі змісту статті 130 СК України, відповідно до якої підставою для встановлення факту батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 зроблено висновок, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою свого батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц,від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц,від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц.

У пункті 15 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини. В третьому абзаці п.13 постанови Пленуму зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Факт батьківства ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 в сукупності беззаперечно підтверджується вищевказаними доказами, а саме: поясненнями заінтересованих осіб, свідків, фотознімками /а.с.16,17/.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , знайшов своє підтвердження, і тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 10, 11, 57-60, 66, 88, 208-210, 212-215, 218, 256, 259 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства (заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції) - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львова, українець, громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Внести зміни до актового запису № 4583 від 18 серпня 2005 року, зареєстрованого в міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про народження дитини ОСОБА_1 , вказавши у графі «Батько» - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя:

Оригінал рішення.