Рішення № 140740511, 20.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №464/5705/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді Павлюк О. В., за участю секретаря судового засідання Сороки П. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 7497048 від 05.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05.07.2026 старший сержант відділу поліції №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області Голяк Богдан Ярославович виніс постанову серії ЕНА № 7497048. Відповідно до вказаної постанови, Позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 05.07.2026 о 19:14 у с. Пасіки-Зубрицькі по вул. Грунтова, 1, ОСОБА_1 нібито керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT» номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Зі зазначеною постановою Позивач не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята без належного з`ясування всіх обставин справи, без достатніх доказів та з порушенням вимог чинного законодавства. По- перше, адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Об`єктивна сторона ч. 2 ст. 126 КУпАП полягає керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Тобто, активними діями при вказаному адміністративному правопорушення є безпосереднє керування транспортним засобом. Суб`єктом вчинення вказаного правопорушення може бути лише водій, щодо якого встановлено, що він керував транспортним засобом, не маючи права керування. З долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції не вбачається обставин, які підтверджують факт керування позивачем транспортним засобом 05 липня 2026 року. З відео лише вбачається, що працівники поліції під`їхали до припаркованого транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN PASSAT» номерний знак НОМЕР_1 , який стояв на узбіччі з увімкненим сигналом аварійної зупинки. Законодавець чітко визначає, що суб`єктом, сфера дії на якого поширюється дія Правил дорожнього руху України, зокрема п. 2.5 вказаних Правил, є саме водій. З огляду на наведене та з урахуванням того, що переглянутий відеозапис з нагрудної камери поліцейського не містить у собі файлу, який би підтверджував факт керування позивачем 05 липня 2026 року о о 19:14 у с. Пасіки-Зубрицькі по вул. Грунтова, 1 транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT» номерний знак НОМЕР_1 , вказаний відеозапис не може бути визнаний належним доказом вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Отже, належних та допустимих доказів, які б підтверджували суть адміністративного правопорушення, викладеного у постанові про адміністративне правопорушення, особою, яка його склала, всупереч обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні. По-друге, як вбачається з постанови серії ЕНА № 7497048 від 05 липня 2026 року, Позивач не має права керування транспортним засобом відповідно до бази даних ІПНП, посвідчення водія серії НОМЕР_2 є вилучені від 04 червня 2022 року, чим порушив п. 2.1.а. ПДР України. Натомість, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що орган Національної поліції отримав копію постанови суду з відміткою про набрання нею законної сили на момент винесення оскаржуваної постанови. Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази внесення відомостей про набрання цією постановою законної сили до інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», відповідно до вимог Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2023 року №180. Окрім цього, відсутні докази внесення відповідних відомостей до картки обліку адміністративного правопорушення згідно з Положенням про Реєстр адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 травня 2019 року № 359. А тому, при винесенні оскаржуваної постанови поліцейський виходив лише із припущення про те, що така постанова існує та вона набрала законної сили. За таких обставин, просить позовну заяву задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7497048 від 05 липня 2026 року. Окрім цього, просить поновити йому строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7497048 від 05 липня 2026 року, оскільки 15 липня 2026 року представник позивача у межах строку, встановленого чинним законодавством, на електронну адресу відповідача направив скаргу на постанову. 27 липня 2026 року представник позивача отримав рішення за результатами розгляду зазначеної скарги, яким постанову серії ЕНА № 7497048 залишено без змін, а скаргу без задоволення. З указаним рішенням позивач не погоджується. У зв`язку з тим, що позивач скористався передбаченим законом правом на адміністративне оскарження постанови, строк звернення до суду підлягає поновленню з поважних причин.

Ухвалою від 17.08.2026 суддя Сихівського районного суду м. Львова Шашуріна Г. О. направила вказану справу для розгляду за територіальною підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2026 для розгляду цієї справи визначена суддя Павлюк О. В.

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 16.09.2026 відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами, встановленими статтею 286 КАС України.

Відповідач скерував до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що твердження Позивача про те, що спірна постанова є протиправною, є безпідставним, оскільки факт вилучення посвідчення водія свідчить про обізнаність заявника щодо обмеження його у праві керування транспортним засобом. Постанова винесена у межах повноважень та відповідно до закону.

Через систему електронний суд від представника Позивача адвоката Васечка Ю. А. Надійшла відповідь на відзив, у якому останній зазначає, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 7497048 та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 711487 за частиною першою статті 130 КУпАП складені одним і тим самим поліцейським щодо однієї й тієї самої події. Згідно з протоколом, а також рапортом інспектора СРПП ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області Білозір Ю. (арк. 9 справи № 450/3609/26 Пустомитівського районного суду Львівської області), ця подія мала місце о 18:30 05.07.2026. Нагрудні камери поліцейських використовувалися з 18:40 (рапорти, арк. 1011 зазначеної справи), протокол складено о 19:00:24, постанову винесено о 19:24:21. Водночас в оскаржуваній постанові час вчинення правопорушення зазначено як 19:14:40, що не відповідає обставинам, зафіксованим самим Відповідачем. Крім того, Відповідач посилається на фіксацію автомобіля камерою системи «Безпечна Львівщина» о 18:55 на перехресті вулиць Вернадського та Антонича у м. Львові. Проте, за документами самого Відповідача, з 18:30 щонайменше до 19:24 автомобіль перебував у с. Пасіки-Зубрицькі, де щодо Позивача оформлювалися адміністративні матеріали. Отже, зазначений знімок або не стосується подій, що є предметом розгляду, або відомості Відповідача про час подій є недостовірними. В обох випадках надані відповідачем докази суперечать один одному і не можуть бути покладені в основу висновку про вину Позивача. На долучених Відповідачем фотознімках видно автомобіль та нечітке зображення людини в його салоні. Обличчя й індивідуальні ознаки цієї людини не розрізняються. За такими зображеннями неможливо встановити, що за кермом перебував саме Позивач. Наявність у кадрі людини в салоні автомобіля сама по собі не підтверджує особу водія. Крім того, жоден із наданих знімків не фіксує автомобіль у місці та в час, зазначені в оскаржуваній постанові. Знімок, датований 15:17:19, і знімок, датований 18:55:13 та зроблений у м. Львові, стосуються інших часу та місця, а ще два знімки взагалі не містять відомостей про дату, час і місце зйомки. Відповідач також не зазначив, у який спосіб і на якій підставі ці знімки отримано з системи «Безпечна Львівщина». За таких обставин зазначені знімки не відповідають вимогам належності та допустимості доказів, встановленим статтями 73, 74 КАС України. У рішенні № 5 від 25.07.2026 за результатами розгляду скарги Відповідач послався на те, що свідок нібито «чітко вказала», що бачила, як водій помінявся місцями з пасажиром. Однак у протоколі серії ЕПР1 № 711487 у графі «Свідки чи потерпілі» зазначено: «не залучалися». Більше того, з рапорту інспектора Білозір Ю. вбачається, що чергова по залізничному переїзду після первинної відповіді заявила, що не впевнена в тому, що бачила, і відмовилася надавати будь-які письмові пояснення. Отже, єдина стороння особа, на яку посилається Відповідач, не підтвердила факт керування автомобілем позивачем, а пояснення від неї за правилами статей 251, 272 КУпАП відібрані не були. Висновок, викладений у рішенні № 5, про «чіткі» показання свідка прямо суперечить матеріалам, складеним самими поліцейськими. Твердження про те, що з місця водія вийшов саме Позивач, міститься лише в рапорті інспектора Білозір Ю., тобто у службовому документі посадової особи, зацікавленої в результатах розгляду справи, і не підтверджене жодним об`єктивним доказом. Згідно з рапортами про надання відеозаписів нагрудні камери використовувалися з 18:40, тобто вже після події, яка, за версією Відповідача, відбулася о 18:30. Отже, момент керування автомобілем та нібито пересадки відеозаписом не зафіксовано. Рапорт не містить жодних конкретних даних про те, з якої відстані, з якого місця та за яких умов видимості здійснювалося спостереження. У поясненні від 25.07.2026, відібраному через двадцять днів після події під час розгляду скарги позивача, поліцейський Гопяк Б.Я., який виніс оскаржувану постанову, не стверджує, що особисто бачив, як позивач керував автомобілем, а лише повторює зміст постанови. Більше того, за змістом рапорту інспектора Білозір Ю. після нібито пересадки автомобіль продовжив рух. Отже, навіть за версією відповідача, у момент зупинки автомобіля поліцейськими позивач ним не керував. Фактично автомобілем керувала дружина позивача. ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у час та в місці, зазначених в оскаржуваній постанові. Жоден із наданих відповідачем доказів цієї обставини не спростовує: фотознімки не дають змоги ідентифікувати особу за кермом, момент керування не зафіксовано відеозаписом, а стороння особа, на яку посилається відповідач, свої первинні слова не підтвердила. Щодо посилання на протокол за частиною першою статті 130 КУпАП, то такий стосується іншого складу правопорушення, фіксує лише позицію поліцейського, який його склав, і сам по собі не встановлює винуватості особи. Питання про наявність складу правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП вирішується судом у справі № 450/3609/26 і до предмета цього спору не належить. Посилання відповідача на цей протокол як на підтвердження вини позивача за частиною другою статті 126 КУпАП суперечить принципу презумпції невинуватості, закріпленому статтею 62 Конституції України. Відповідач у відзиві стверджує, що посвідчення водія позивача вилучене з 04.06.2022, а факт вилучення нібито свідчить про обізнаність позивача з обмеженням права керування. Однак цей довід стосується суб`єктивної сторони правопорушення і не замінює доведення самого факту керування. Документа про вилучення посвідчення водія, рішення суду про позбавлення права керування чи витягу з інформаційної системи відповідач так і не надав, тобто довід позовної заяви про відсутність таких доказів залишився неспростованим. Крім того, у рапорті інспектора Білозір Ю. прямо зазначено, що Позивач нібито є «позбавленим права керування». Тобто сам Відповідач кваліфікує стан позивача як позбавлення права керування. Відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, передбачена частиною четвертою, а не другою статті 126 КУпАП, і справи за цією частиною розглядаються судом, а не органами Національної поліції (стаття 222 КУпАП). Отже, навіть у логіці відповідача постанову винесено з неправильною кваліфікацією та поза межами компетенції поліцейського. Надані Відповідачем докази є взаємно суперечливими щодо часу подій, не дають змоги ідентифікувати особу водія, не фіксують момент керування автомобілем і не усувають обґрунтованого сумніву в тому, що автомобілем керував саме позивач. Висновок про керування транспортним засобом позивачем ґрунтується на припущенні. Таким чином, доводи відзиву не спростовують обставин, наведених у позовній заяві, та не підтверджують правомірності постанови серії ЕНА № 7497048 від 05 липня 2026 року. Позовні вимоги підтримую у повному обсязі.

Позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове з`явився. Його представник адвокат Васечко Ю. А. Скерував до суду заяву, у якій просив здійснювати розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про розгляд справи належним чином шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження до його електронного кабінету у системі Електронний Суд. У матеріалах справи знаходиться заява Відповідача, у якій він просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що сторони не з`явилися у судове засідання, обізнані про наявність вказаного адміністративного позову у провадженні суду, а також повідомлялися про місце, час, дату розгляду справи, суд вважає можливим провести розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Суд встановив, що 05.07.2026 старший сержант відділу поліції №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області Голяк Богдан Ярославович виніс постанову серії ЕНА № 7497048. Відповідно до вказаної постанови, Позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 05.07.2026 о 19:14 у с. Пасіки-Зубрицькі по вул. Грунтова, 1, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT» номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Тобто наявність події адміністративного правопорушення є обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка доводиться шляхом надання доказів.

У статті 251 КУпАП України передбачено, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти до висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, під час судового розгляду належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт керування зазначеним транспортним засобом саме ОСОБА_1 , суду не надано.

У судовому засіданні суд дослідив надані відповідачем матеріали фото- та відеофіксації. Із наявних фотоматеріалів неможливо достовірно встановити особу чоловіка, який перебував за кермом транспортного засобу, а також встановити, що такою особою є саме ОСОБА_1 та що саме він здійснював керування транспортним засобом.

Крім цього, під час судового засідання досліджений відеозапис, долучений відповідачем до матеріалів справи. Із вказаного відеозапису вбачається, що чергова по залізничному переїзду після первинної відповіді заявила, що не впевнена в тому, що бачила, і відмовилася надавати будь-які письмові пояснення. Також із дослідженого відеозапису неможливо встановити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Тобто, Головне управління Національної поліції у Львівській області не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що 05.07.2026 транспортним засобом «VOLKSWAGEN PASSAT» з номерним знаком НОМЕР_1 , керував саме Позивач.

Оскаржувана постанова є саме предметом спору між сторонами та сама по собі, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не може розглядатись як беззаперечний доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи досліджені у судовому засіданні фото- та відеоматеріали, зміст яких не підтверджує факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , який виніс оскаржувану постанову, а також ненадання відповідачем інших належних та допустимих доказів на підтвердження вини позивача, суд приходить до висновку, що Відповідач не довів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно з п. 3. ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що Відповідач не довів правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Оскільки норми чинного законодавства не передбачають право місцевого загального суду як адміністративного суду на прийняття процесуального рішення про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, суддя приходить до переконання, що у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, Закон України «Про судовий збір» не містить положень про обов`язок сплачувати збір за позови у справах про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Суд роз`яснює, що Позивач має право звернутися до суду зі заявою про повернення надмірно сплачених коштів з державного бюджету.

Щодо клопотання Позивача про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі, може бути оскаржено до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

15 липня 2026 року представник позивача у межах строку, встановленого чинним законодавством, на електронну адресу Відповідача направив скаргу на постанову.

27 липня 2026 року представник позивача отримав рішення за результатами розгляду зазначеної скарги, яким постанову серії ЕНА № 7497048 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У зв`язку з тим, що позивач скористався передбаченим законом правом на адміністративне оскарження постанови, відсутні підстави для задоволення клопотання представника позивача про поновлення строків для звернення з цим позовом до суду, оскільки такий не пропущений.

Керуючись ст. 241-246, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

2. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7497048 від 05.07.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК