Ухвала суду № 140739286, 21.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8596/26-Е

Провадження № 2/522/8246/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «18 Жемчужина» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 19.05.2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «18 Жемчужина» про захист прав споживачів, шляхом визнання незаконними дії ОК «18 Жемчужина» щодо неправомірного формування та стягнення платежів, пов`язаних із електропостачанням у будинку та здійснення подвійного стягнення коштів за електроенергію шляхом одночасного обліку за квартирними лічильниками та додаткових нарахувань у вигляді «відшкодування додаткових витрат» під час використання електрогенератора; стягнення безпідставно стягнутих коштів, нарахованих у рахунках як «відшкодування додаткових витрат» за період з квітня 2023 року по квітень 2026 року у загальному розмірі 31 800,59 грн., а саме: по квартирі АДРЕСА_1 - 20135,29 грн.; по квартирі АДРЕСА_2 - 11665,30 грн., загальною сумою безпідставно стягнутих коштів - 31800,59 грн.; стягнення моральної шкоди у розмірі 60000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Шенцевій О.П.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недодержанням вимог статей 175, 177 ЦПК України та надано позивачці строк для усунення недоліків.

23 червня 2026 року позивачкою подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 21 вересня 2026 року о 14 годині 10 хвилин.

24 липня 2026 року до суду від Обслуговуючого кооперативу «18 Жемчужина» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

28 липня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій вона не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

04 серпня 2026 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач підтримує свою правову позицію та просить суд відмовити в задоволенні позову.

07 серпня 2026 року до суду позивачем подано додаткові письмові пояснення у справі.

19 серпня 2026 року до суду від позивачки надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить викласти прохальну частину позовної заяви в новій редакції. Зокрема, позивач доповнила прохальну частину вимогами щодо визнання незаконними дій відповідача стосовно повторного включення до платежу «Відшкодування додаткових витрат» витрат на утримання, експлуатацію та функціонування спільного майна багатоквартирного будинку, а також щодо визнання незаконними дій відповідача стосовно систематичної відмови у наданні документів та інформації, необхідних для перевірки правових та економічних підстав формування, структури, розрахунку та законності платежів, зазначених у рахунках на оплату житлово-комунальних послуг.

15 вересня 2026 року позивачем подано клопотання про витребування доказів, у якому вона просить витребувати від відповідача технічну, бухгалтерську, фінансову та іншу документацію, пов`язану з формуванням спірних нарахувань за період із квітня 2023 року по квітень 2026 року.

16 вересня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

21 вересня 2026 року відповідачем подано заперечення на заяву про уточнення позовних вимог, у яких зазначено, що подана позивачем заява за своїм змістом не є уточненням первісних вимог, а містить нові самостійні матеріально-правові вимоги, які не були заявлені у первісній прохальній частині позову.

Також, 21 вересня 2026 року відповідачем подано заперечення на клопотання позивача про витребування доказів, у яких відповідач просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у запереченнях.

21 вересня 2026 року позивач у судове засідання не з`явилася, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином.

Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши заяви та клопотання, вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 19 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Обслуговуючого кооперативу «18 Жемчужина» про захист прав споживачів, у якому просила суд визнати незаконними дії ОК «18 Жемчужина» щодо неправомірного формування та стягнення платежів, пов`язаних з електропостачанням у будинку, та здійснення подвійного стягнення коштів за електроенергію шляхом одночасного обліку за квартирними лічильниками та додаткових нарахувань у вигляді «Відшкодування додаткових витрат» під час використання електрогенератора; стягнути безпідставно стягнуті кошти, нараховані в рахунках як «Відшкодування додаткових витрат» за період із квітня 2023 року по квітень 2026 року в загальному розмірі 31 800,59 грн., а саме: за квартирою АДРЕСА_1 20 135,29 грн., за квартирою АДРЕСА_2 11 665,30 грн.; стягнути моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо заяви позивача про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 19 серпня 2026 року, суд виходить із наступного.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною третьою статті 49 ЦПК України передбачено право позивача змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, така зміна допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) зазначив, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог.

У разі надходження такої заяви суд, виходячи з її змісту, змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен визначити, чи є вона поданням іншого позову, збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог, об`єднанням позовних вимог або зміною предмета чи підстав позову. При цьому позивач повинен дотримуватися встановленого процесуальним законом порядку вчинення відповідної процесуальної дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц зазначила, що зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні іншого способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин. Зміна підстав позову означає зміну обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

При цьому збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог є зміна кількісних показників за тією самою майновою вимогою. Заявлення додаткових вимог, яких не було в первісній позовній заяві, не є збільшенням розміру позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 також викладено висновок про те, що одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається, оскільки в такому випадку фактично виникає новий позов. Водночас доповнення позову новими обставинами при збереженні первісних обставин не вважається зміною підстав позову.

З урахуванням наведених правових висновків суд оцінює подану ОСОБА_1 заяву за її змістом, незалежно від назви заяви.

Із первісної позовної заяви вбачається, що предметом спору є правомірність формування та стягнення відповідачем платежів, пов`язаних з електропостачанням будинку під час використання дизельного генератора, зокрема нарахування платежу «Відшкодування додаткових витрат» одночасно з обліком спожитої електричної енергії квартирними приладами обліку.

У зв`язку з цим позивачка просила визнати відповідні дії відповідача незаконними, стягнути 31 800,59 грн. сплачених коштів та 60 000,00 грн. моральної шкоди.

У заяві від 19 серпня 2026 року позивачка додатково просить визнати незаконними дії відповідача щодо повторного включення витрат на утримання і функціонування спільного майна багатоквартирного будинку до платежу «Відшкодування додаткових витрат», а також щодо систематичної відмови у наданні документів та інформації, необхідних для перевірки правових та економічних підстав формування, структури, розрахунку і законності всіх платежів, зазначених у рахунках на оплату житлово-комунальних послуг.

Таким чином, позивач не збільшує розмір раніше заявленої майнової вимоги і не уточнює первісні позовні вимоги.

Суд враховує, що обставини, пов`язані з витратами на спільне майно будинку та зверненнями позивачки щодо отримання документів, зазначалися нею і в первісній позовній заяві.

Разом з тим вимога про визнання незаконною систематичної відмови в наданні документів та інформації поширюється не лише на документи, які стосуються спірних нарахувань за електричну енергію під час роботи генератора, а й на документи щодо всіх платежів, зазначених у рахунках на оплату спожитих житлово-комунальних послуг.

Вирішення такої вимоги потребує встановлення обставин щодо змісту звернень позивачки, обсягу запитуваної інформації, обов`язку відповідача надати відповідні документи, змісту наданих відповідей та правомірності його дій щодо кожного із запитів. Зазначені обставини виходять за межі первісного позову, предметом якого є оспорювання нарахувань, пов`язаних із використанням дизельного генератора.

Таким чином, суд доходить висновку, що заява позивачки в частині пред`явлення вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо систематичної відмови в наданні документів та інформації фактично спрямована на одночасну зміну предмета і підстав позову, що не допускається положеннями статті 49 ЦПК України.

Щодо вимоги про повторне включення витрат на спільне майно будинку суд зазначає, що відповідні обставини вже були наведені позивачкою в обґрунтування первісного позову та стосуються правомірності формування спірного платежу «Відшкодування додаткових витрат». Тому ці доводи підлягають перевірці судом під час вирішення первісно заявлених вимог.

Оскільки заява позивача подана до початку першого судового засідання з дотриманням строку, встановленого частиною третьою статті 49 ЦПК України, суд не вбачає підстав для відмови в її прийнятті у зв`язку із пропуском процесуального строку.

Водночас дотримання строку подання заяви не надає позивачу права одночасно змінювати предмет і підстави позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 від 19 серпня 2026 року.

Крім того, 15 вересня 2026 року позивачкою подано клопотання про витребування доказів, у якому вона просить витребувати від ОК «18 Жемчужина» документи щодо встановлення та формування платежу «Відшкодування додаткових витрат», кошториси та калькуляції платежу «Внески на утримання будинку та прибудинкової території», документи щодо обліку електричної енергії, технічну документацію щодо підключення дизельного генератора, первинні бухгалтерські документи щодо придбання та використання дизельного пального, документи щодо технічного обслуговування генератора, договори та розрахункові документи щодо постачання і розподілу електричної енергії, Статут Кооперативу, а також Акт приймання-передачі житлового комплексу на баланс Кооперативу.

В обґрунтування клопотання позивачка зазначила, що необхідність у витребуванні цих доказів виникла після отримання відзиву та заперечень відповідача на відповідь на відзив. Зокрема, вона посилалася на твердження відповідача про те, що електрична енергія, вироблена дизельним генератором, не обліковується індивідуальними квартирними приладами обліку, а також на надання відповідачем договору з ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» від 20 грудня 2023 року.

Відповідач проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на пропуск позивачкою строку, встановленого статтями 83, 84 ЦПК України, відсутність доказів вжиття заходів для самостійного отримання всіх документів, які позивачка просить витребувати, а також на невизначеність частини зазначених у клопотанні доказів.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане у строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви.

У разі подання клопотання про витребування доказів після закінчення встановленого строку суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, подання клопотання до початку розгляду справи по суті не звільняє позивача від обов`язку пояснити причини, з яких таке клопотання не було подано разом із позовною заявою.

Суд не приймає доводи позивача про те, що необхідність витребування всього зазначеного у клопотанні обсягу доказів виникла лише після ознайомлення з відзивом відповідача.

Як вбачається зі змісту первісної позовної заяви, вже на час звернення до суду позивачка ставила під сумнів правомірність формування платежу «Відшкодування додаткових витрат», його склад та економічне обґрунтування, посилалася на подвійне стягнення плати за електричну енергію під час роботи генератора, а також на повторне включення окремих витрат до різних платежів.

Саме для перевірки цих обставин позивачка просить витребувати рішення органів управління Кооперативу, кошториси, калькуляції, документи щодо використання дизельного пального, обслуговування генератора, обліку електричної енергії та іншу бухгалтерську і технічну документацію за період з квітня 2023 року по квітень 2026 року.

Таким чином, необхідність доказування зазначених обставин існувала вже при зверненні до суду з позовом.

Наведені відповідачем у відзиві заперечення не свідчать про виникнення нової обставини, яка об`єктивно перешкоджала позивачці звернутися з відповідним клопотанням раніше.

Суд враховує посилання позивачки на те, що саме з поданих відповідачем документів їй стало відомо про договір з ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» від 20 грудня 2023 року, а також про позицію відповідача щодо технічного обліку електричної енергії, виробленої генератором.

Однак, зазначені обставини не пояснюють неможливості своєчасного звернення з клопотанням щодо всієї кількості документів, значна частина яких стосується обставин, покладених позивачкою в основу первісного позову.

Також, відповідно до пункту 4 частини другої статті 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів мають бути зазначені заходи, вжиті особою для самостійного отримання відповідного доказу, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості його самостійного отримання.

Позивач посилається на неодноразові звернення до відповідача щодо надання документів та інформації. Разом з тим, зі змісту клопотання не вбачається, яким саме зверненням та коли вона просила надати кожний із документів, зазначених у пунктах 19 його прохальної частини клопотання, та якою була відповідь відповідача щодо кожного з них.

Наявність листування між сторонами не свідчить про те, що позивачка зверталася до відповідача за наданням усіх документів, зазначених у клопотанні.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується.

Однак, окремі вимоги клопотання не конкретизовані позивачем. Так, позивач просить витребувати «іншу технічну документацію, необхідну для встановлення повної схеми електроживлення будинку під час роботи генератора» та «будь-які інші договори», на підставі яких здійснювалося електропостачання будинку та розрахунки за нього.

Такі формулювання не дають можливості встановити конкретний документ, який підлягає витребуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано неможливості подання клопотання про витребування доказів у встановлений законом строк з причин, які не залежали від неї, а саме клопотання в частині заявлених до витребування документів не відповідає також окремим вимогам частини другої статті 84 ЦПК України.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У зв`язку з викладеним клопотання ОСОБА_1 від 15 вересня 2026 року про витребування доказів задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 49, 84, 128, 187, 258, 259, 260, 261, 274, 277, 279, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В прийнятті заяви про уточнення позовних вимог відмовити.

Клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: