Рішення № 140738502, 20.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21547/26

Провадження № 2-а/752/316/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

з участю секретаря Білас С.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована не в автоматичному режимі, та просить скасувати постанову від 04.08.2026р. серії ЕНА №7668508 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 127 у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити за відсутністю в діях складу такого правопорушення.

В обгрунтування позову зазначає, що 04.08.2026р. в м. Києві, рухаючись автомобілем Mercedes-Benz S350, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Народній, побачив на смузі зустрічного руху легковий транспортний засіб, який був зупинений працівниками патрульної поліції. Позаду зазначеного транспортного засобу був розташований службовий автомобіль патрульної поліції Renault Duster, номерний знак НОМЕР_2 , на якому були увімкнені проблискові маячки синього та червоного кольорів. Наблизившись до службового автомобіля патрульної поліції позивач зменшив швидкість та на вимогу працівника поліції зупинив свій транспортний засіб. При цьому інспектор поліції не пояснив причину зупинки та попросив пред`явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. У зв`язку з тим, що рух транспортних засобів був заблокований, а працівники поліції перебували безпосередньо перед передньою частиною автомобіля позивача, то позивач був змушений вийти з транспортного засобу та підійти до працівників поліції для з`ясування ситуації. Саме після виходу з автомобіля позивач надав працівникам поліції посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для перевірки. Отже, як вказує позивач, його вихід був зумовлений виключно необхідністю з`ясувати причину зупинки, виконати вимоги працівників поліції щодо пред`явлення документів та якнайшвидше

вирішити ситуацію з блокуванням проїзної частини. Наміру переходити проїзну частину дороги, як вказує позивач, він не мав. Після перевірки документів працівники поліції спочатку повідомили, що стосовно позивача буде складено протокол у зв`язку з нібито керуванням транспортним засобом без використання ременя безпеки. Потім інспектор Безденежний повідомив, що протокол буде складено вже з іншої підстави - за перебування на проїзній частині без світлоповертального елемента та за перехід проїзної частини поза межами пішохідного переходу. Зазначені твердження позивач заперечив, оскільки проїзну частину дороги не переходив, а перебував біля свого транспортного засобу після його зупинки працівниками поліції та підійшло до них для з`ясування причини зупинки і надання документів. У зв`язку з тим, що позивач не погоджувався із зазначеними працівниками поліції обставинами та вважав їх такими, що не відповідають дійсності, позивач заявив клопотання про перенесення розгляду справи та надання можливості скористатися правничої допомогою адвоката, яке належним чином не було розглянуто. У подальшому була винесена оскаржувана постанова. На думку позивача, фактичні обставини події, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам, які фактично мало місце 04.08.2026р., оскільки позивач був водієм транспортного засобу, який був зупинений працівниками поліції, а вихід з автомобіля був зумовлений необхідністю з`ясувати причину зупинки та виконати вимогу працівників поліції щодо пред`явлення документів та якнайшвидше усунути ситуацію з блокуванням руху. При цьому позивач не здійснював переходу проїзної частини поза межами пішохідного переходу, як це зазначено в постанові. Перебування поза транспортним засобом було безпосередньо пов`язане із зупинкою транспортного засобу працівниками поліції та необхідністю виконати їхні вимоги. Позивав вказує, що працівники поліції здійснили зупинку належного йому транспортного засобу за відсутності передбачених законом підстав для його зупинки, визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Працівники поліції зупинили позивача як водія транспортного засобу, водночас до адміністративної відповідальності було притягнуто як пішохода. В момент виникнення спірної дорожньої ситуації позивач не був пішоходом, оскільки керував транспортним засобом та зупинений працівниками поліції як водій. Окремо позивач звертає увагу на безпідставність посилання працівниками поліції на обов`язок використання ним світлоповертальних елементів та вказує, що п. 4.4. Правил дорожнього руху України встановлює відповідний обов`язок не для всіх пішоходів без винятку та не в будь-який час доби, а лише за наявності передбачених цим пунктом умов, а саме: руху пішохода проїзною частиною чи узбіччям у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості. При цьому транспортний засіб позивача був зупинений працівниками поліції 04.08.2026р. о 16 год. 52 хв., тобто в час, який сам по собі не є темною порою доби. Крім того, як вказує позивач, в оскаржуваній постанові не зазначено та будь-якими належними доказами не підтверджено, що на момент події мали місце умови недостатньої видимості зокрема, туман, дощ, снігопад чи інші обставини, які об`єктивно обмежували видимість дороги. Враховуючи вказані обставини, позивач вважає оскаржувану постанову безпідставною та такою, що не відповідає вимогам законодавства України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.08.2026р. відкрито

провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив, за яким він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає про те, що 04.08.2026р. за адресою: м. Київ, вул. Народна, 2/28 у м. Києві екіпаж патрульної поліції за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору зупинив автомобіль Toyota, д.н.з. НОМЕР_3 , за порушення ПДР та спілкувався з водієм даного автомобіля. Через деякий час проїжджаючий повз автомобіль Mercedes-Benz S350, державний номерний знак НОМЕР_1 , зупинився біля працівників поліції на проїзній частині, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , який згодом вийшов на проїзну частину поза межами пішохідного переходу в невстановленому місця. На зауваження не реагував, чим порушив п. 4.7. ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП. Відповідач вказує, що інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018р. №1026 та ст. 40 Закону України «Про Національну поліції». Таким чином, зафіксовано обставини вказаної події та розгляд справи про адміністративне правопорушення на нагрудний відео реєстратор №470654, 470798. Також відповідач зазначає, що інспектор у ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Позивачу було роз`яснено його права та обов`язки. Також у відзиві вказано про те, що екіпаж патрульної поліції за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору здійснив зупинку іншого транспортного засобу за вчинення порушення ПДР. Жодних вимог (зокрема за допомогою спец сигналів чи жестів) щодо зупинки позивача працівники поліції не висували. Позивач зупинив свій транспортний засіб із власної ініціативи. Зупинивши автомобіль, позивач безпідставно вийшов на проїзну частину поза межами пішохідного переходу у невстановленому місці. Таким чином, спроба позивача виправдати свій вихід на проїзну частину реагуванням на червоний проблисковий маячок є лише способом ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки спецсигнали використовувалися для процесуальних дій щодо іншого водія, а сам позивач не був учасником цієї процесуальної події до моменту власного порушення ПДР як пішохід, що зафіксовано на відеозаписі з нагрудної бодікамери поліцейського.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, 04.08.2026р. інспектором 1 взводу 6 роти 4 батальйону полку Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Краськом Є.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 .

За цією постановою 04.08.2026р. о 16:52 в м. Києві, вул. Народна, 2/28 громадянин перебував на проїзній частині без світловідбиваючого жилету та переходив проїзну частину поза межами пішохідного переходу, чим порушив п. 4.7. ПДР - порушення пішоходами правил переходу проїзної частини, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Ці дані встановлюються поясненням особи, що притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, а також показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при здійсненні нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, та висловлених останнім доводів.

Згідно з ст. 283 Кодексу про адміністративні правопорушення постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити найменування органу, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте рішення по справі.

У частині першій статті 277 Кодексу закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Права особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення закріплені ст. 268 КУпАП, відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 127 КУпАП непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, у відповідності до п. 4.7. Правил дорожнього руху пішоходи повинні переходити проїзну частину на пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземним, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Позивач зазначає про те, що був зупинений працівниками поліції та після тривалого перебування в автомобілі та очікування з`ясування причин зупинки вийшов із транспортного засобу виключно з метою з`ясувати у працівників поліції причину зупинки. Під час зазначених обставин не переходив проїзну частину дорогу у невстановленому місці.

Наведені позивачем обставини спростовуються відео з бодікамери поліцейського, що додані відповідачем до матеріалів справи, з якого вбачається, що екіпаж патрульної поліції зупинив та спілкувався з водієм автомобіля Toyota, д.н.з. НОМЕР_3 . У цей час на зустрічній полосі проїжджої частини зупинився автомобіль Mercedes-Benz S350, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був під керуванням ОСОБА_1 , повністю заблокувавши цю полосу для інших учасників дорожнього руху. На відео чітко видно, що патрульні не зупиняли позивача. Зупинка відбулась із власної ініціативи позивача. Також відео зафіксовано факт виходу позивача з автомобіля, перебування його на проїзній частині та перехід поза межами пішохідного переходу.

Таким чином, наданими відповідачем доказами підтверджується факт порушення позивачем п. 4.7. Правил дорожнього руху, за що він притягнутий до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що стороною позивача не доведено належними доказами протиправність притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд, зважаючи на недоведеність позивачем своїх вимог та наявність доказів на підтвердження вини позивача, вважає, що постанову слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 19, 20, 73-77, 132, 139, 241-245, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована не в автоматичному режимі залишити без задоволення.

2. Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646).

Повний текст рішення суду складено та підписано 20.10.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА