Рішення № 140738123, 20.10.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 569/15335/26

Провадження № 2/674/1214/26

РІШЕННЯ

іменем України

20 жовтня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 22163,58 грн),

в с т а н о в и в :

25.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (далі позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 22163,58 грн за кредитним договором № 848116697 від 24.12.2021 (далі кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит у сумі 22100,00 грн, однак своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала. Право вимоги за кредитним договором на підставі низки договорів факторингу перейшло до позивача. Заборгованість відповідача становить 22163,58 грн, з яких 20689,66 грн заборгованість за тілом кредиту та 1473,92 грн заборгованість за процентами; штрафних санкцій позивач до стягнення не заявляє.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.

Позовну заяву подала представник позивача Сахарова О.І., яка просила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та за відсутності представника позивача, а також заявила клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26.06.2026 справу передано за підсудністю до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області.

Ухвалою судді від 17.07.2026 позовну заяву залишено без руху, а після усунення недоліків ухвалою судді від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою за клопотанням позивача витребувано інформацію в Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк".

11.08.2026 відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому позов не визнала. Зазначила, що факт отримання кредитних коштів не заперечує, однак не визнає заявлений розмір заборгованості, правильність розрахунку, визначений позивачем період кредитування та нарахування процентів. Вказала на розбіжність у даті кредитного договору (24.11.2021 та 24.12.2021) та в ціні позову, зазначеній в ухвалах суду від 17.07.2026 і 27.07.2026 (116955,04 грн та 22163,58 грн), а також на те, що позивач має пояснити різницю між сумою виданого кредиту і заявленим залишком заборгованості за тілом кредиту в сумі 1410,34 грн. З посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 просила перевірити кожну складову нарахованих процентів і відмовити у стягненні процентів, не підтверджених належним розрахунком або нарахованих поза межами строку кредитування, а також перевірити документально перехід права вимоги до позивача на кожному етапі відступлення. Заявила про застосування позовної давності до тих позовних вимог та їх складових, щодо яких суд встановить її сплив. Заперечила проти стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн і просила відмовити в їх стягненні або зменшити їх до розумного та співмірного розміру з огляду на характер справи, її ціну, спрощений порядок розгляду та відсутність необхідності вчинення значної кількості процесуальних дій. Разом з відзивом відповідач подала клопотання про витребування доказів та просила провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

12.08.2026 представник позивача Сахарова О.І. подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що позовна давність не сплила з огляду на п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, навела порядок нарахування процентів первісним кредитором, зокрема звільнення позичальників від сплати процентів з 24.02.2022 по 10.04.2022, та вказала, що 11.04.2023 відповідач внесла на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" 8000,00 грн.

13.08.2026 відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначила, що з розрахунку позивача не вбачається, яким чином враховано платіж у сумі 8000,00 грн, у доступній їй історії кредиту цей платіж не відображено, а 11.04.2023 з її рахунку здійснено дві операції по 4020,00 грн, кінцевого отримувача яких вона самостійно встановити не може. У запереченнях відповідач заявила друге клопотання про витребування доказів.

14.08.2026 представник позивача Сахарова О.І. подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що платіж у сумі 8000,00 грн отримало Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" і його враховано при визначенні розміру заборгованості, що підтверджується різницею між сумами права вимоги, переданого за реєстрами прав вимоги № 175 від 05.05.2022 та № 2 від 28.05.2025.

20.08.2026 до суду надійшла відповідь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на виконання ухвали суду від 27.07.2026.

Ухвалою суду від 21.09.2026 у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів та про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" (далі первісний кредитор) та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 22100,00 грн строком на 140 днів (п. 1.1, 1.2 кредитного договору). Пунктом 1.4 кредитного договору встановлено дисконтну процентну ставку 0,69% на день (251,85% річних), а п. 1.5, 1.6 базову процентну ставку 1,30% на день (474,50% річних), яка застосовується у разі прострочення будь-якого з платежів, починаючи з наступного дня після дати платежу, і до дня повного погашення простроченої заборгованості. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюються кожні 14 днів згідно з графіком платежів (додаток № 1 до кредитного договору), за яким останній платіж припадав на 13.05.2022, а загальна сума процентів за весь строк кредитування за дисконтною ставкою становила 13342,84 грн. Пунктом 4.11 кредитного договору визначено черговість погашення вимог у разі недостатності суми здійсненого платежу: у першу чергу сплачуються прострочені проценти, у другу прострочена сума кредиту.

Кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та графік платежів відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV9P73S, який було відправлено 24.12.2021 о 07:20:59 та введено відповідачем о 07:21:40, що підтверджується також довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора.

Того ж дня первісний кредитор ініціював переказ 22100,00 грн на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 , реквізити якої відповідач самостійно зазначила в заявці на отримання кредиту, що підтверджується платіжним дорученням від 24.12.2021 та довідкою первісного кредитора про виконання платіжної операції. Згідно з відповіддю Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" від 21.08.2026 № 20.1.0.0.0/7-260812/86829-БТ, наданою на виконання ухвали суду, та випискою по рахунку до неї на ім`я відповідача в банку емітовано платіжну картку НОМЕР_1 , на рахунок якої 24.12.2021 зараховано кошти в сумі 22100,00 грн. Номер телефону, зазначений відповідачем у заявці на отримання кредиту, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, за даними банку в цей період був фінансовим номером цієї картки, тобто номером, на який банк надсилав інформацію про підтвердження операцій за карткою, хоча в анкетних даних відповідача і не значився. Факт отримання кредитних коштів відповідач не заперечує.

13.01.2022 відповідач сплатила 5269,00 грн, з яких 3858,66 грн зараховано в погашення процентів, нарахованих за період з 24.12.2021 по 13.01.2022 (за 14 днів за дисконтною ставкою 2134,86 грн та за 6 днів з 08.01.2022 за базовою ставкою у зв`язку з невнесенням платежу, строк якого настав 07.01.2022, 1723,80 грн), а 1410,34 грн у погашення тіла кредиту, унаслідок чого залишок заборгованості за тілом кредиту склав 20689,66 грн (22100,00 грн 1410,34 грн). Того ж дня сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору, якою за зверненням відповідача продовжили загальний строк, на який надано кредит, та строк оплати наступного чергового платежу на п`ять днів. Таким чином, строк кредитування становив 145 днів і закінчувався 18.05.2022, а строк наступного платежу 26.01.2022.

Після 13.01.2022 відповідач платежів первісному кредитору не вносила. Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора на залишок заборгованості за тілом кредиту 20689,66 грн нараховано проценти: з 14.01.2022 по 26.01.2022 (13 днів) за дисконтною ставкою по 142,76 грн на день 1855,88 грн; з 27.01.2022, тобто з наступного дня після прострочення платежу, строк якого настав 26.01.2022, по 23.02.2022 (28 днів) за базовою ставкою по 268,97 грн на день 7531,16 грн; з 12.04.2022 по 17.04.2022 (6 днів) за зниженою ставкою по 14,48 грн на день 86,88 грн, загалом 9473,92 грн. Проценти, нараховані за базовою ставкою за період з 24.02.2022 по 03.03.2022 у сумі 2151,76 грн, первісний кредитор 04.03.2022 та 08.04.2022 сторнував у зв`язку з рішенням про звільнення позичальників від сплати процентів з дати введення воєнного стану по 10.04.2022, а після 17.04.2022 проценти не нараховувались.

05.05.2022 первісний кредитор на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, строк дії якого додатковими угодами продовжено до 31.12.2024, та реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" право вимоги до відповідача за кредитним договором у сумі 30163,58 грн, з яких 20689,66 грн заборгованість за тілом кредиту, 9473,92 грн заборгованість за процентами. Виконання фактором обов`язку з фінансування за цим реєстром підтверджено актом звірки взаємних розрахунків.

11.04.2023 відповідач внесла 8000,00 грн, які отримало Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" і зарахувало в погашення заборгованості за процентами, що відображено в розрахунку заборгованості цього товариства. Відповідач сплатила ці кошти двома операціями по 4020,00 грн, кожна з яких включала 20,00 грн комісії, що вбачається з поданих нею знімків екрана банківських операцій.

28.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" на підставі договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 та реєстру прав вимоги № 2 від 28.05.2025 відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" право вимоги до відповідача за кредитним договором у сумі 22163,58 грн, з яких 20689,66 грн заборгованість за тілом кредиту, 1473,92 грн заборгованість за процентами. Виконання фактором обов`язку з фінансування підтверджено платіжною інструкцією.

16.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" на підставі договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025, реєстру боржників № 2 від 16.07.2025 та акта прийому-передачі реєстру боржників № 2 від 16.07.2025 відступило позивачу право вимоги до відповідача за кредитним договором у сумі 22163,58 грн, з яких 20689,66 грн заборгованість за тілом кредиту, 1473,92 грн заборгованість за процентами. Виконання позивачем обов`язку з фінансування підтверджено платіжною інструкцією.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором за період з 16.07.2025 по 18.03.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 22163,58 грн, з яких 20689,66 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 1473,92 грн прострочена заборгованість за процентами; платежів у погашення заборгованості позивачу не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останньою зобов`язань за укладеним нею кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Первісний кредитор свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, була зобов`язана в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути та сплатити проценти на умовах та у строк, передбачені укладеним договором. Однак після 13.01.2022 відповідач платежів за графіком не вносила, а здійснений нею 11.04.2023 платіж у сумі 8000,00 грн заборгованості не погасив. Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Оцінюючи доводи відповідача, суд зазначає таке.

Дата укладення кредитного договору 24.12.2021 підтверджується самим кредитним договором, заявкою на отримання кредиту, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, розрахунком заборгованості первісного кредитора, реєстрами прав вимоги та відповіддю Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про зарахування коштів на картку відповідача саме 24.12.2021. Зазначення в ухвалі суду від 27.07.2026 дати кредитного договору як 24.11.2021 є опискою, яка на встановлені судом обставини не впливає.

Ціною позову є визначена позивачем у позовній заяві сума 22163,58 грн, стягнути яку позивач просить у прохальній частині позовної заяви і від якої обчислено сплачений ним судовий збір. Посилання відповідача на зазначення в ухвалі від 17.07.2026 іншої суми обсягу заявлених позовних вимог не змінює.

Строк кредитування, розмір процентних ставок, порядок їх застосування та строки внесення платежів визначені кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів і додатковою угодою від 13.01.2022, які містяться в матеріалах справи. Різниця між сумою виданого кредиту та заявленим залишком заборгованості за тілом кредиту в сумі 1410,34 грн є частиною платежу відповідача від 13.01.2022, зарахованою в погашення тіла кредиту.

Щодо нарахування процентів суд виходить з такого. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (п. 141), у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Позивачем у розрахунку заборгованості нараховано відсотки за користування кредитом за період з 14.01.2022 по 17.04.2022, тобто виключно в межах строку кредитування, який з урахуванням додаткової угоди від 13.01.2022 закінчився 18.05.2022 (а без її урахування 13.05.2022): за дисконтною процентною ставкою 0,69% в день нараховано 1855,88 грн, за базовою процентною ставкою 1,30% в день 7531,16 грн, за зниженою ставкою за період з 12.04.2022 по 17.04.2022 86,88 грн, загалом 9473,92 грн. Нарахування процентів за період після спливу строку кредитування позивачем не здійснювалось. Базову процентну ставку застосовано з 27.01.2022 у зв`язку з простроченням платежу, строк якого настав 26.01.2022, на умовах, передбачених п. 1.5, 1.6 кредитного договору, і за період до введення в Україні воєнного стану, а проценти, нараховані з 24.02.2022 по 03.03.2022, первісний кредитор сторнував. Кредитний договір укладено до 24.12.2023, тобто до набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, яким ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено ч. 5 щодо максимального розміру денної процентної ставки, і строк його дії після цієї дати не продовжувався, тому встановлені договором процентні ставки були правомірними на момент укладення договору. За таких обставин нарахування відсотків у сумі 9473,92 грн відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону.

З цієї суми відповідач сплатила 8000,00 грн. Доводи відповідача про те, що цей платіж мав зменшити заборгованість за тілом кредиту, суд відхиляє. Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Аналогічну черговість, за якою прострочені проценти погашаються раніше простроченої суми кредиту, сторони встановили в п. 4.11 кредитного договору. На 11.04.2023 прострочені проценти становили 9473,92 грн, тому платіж у сумі 8000,00 грн повністю спрямовано на їх погашення, а заборгованість за процентами зменшилась до 1473,92 грн (9473,92 грн 8000,00 грн) при незмінному залишку заборгованості за тілом кредиту 20689,66 грн. Саме тому цей платіж не відображений в історії погашення тіла кредиту, на яку посилається відповідач. Різниця між сумою права вимоги за реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 (30163,58 грн) та за реєстром прав вимоги № 2 від 28.05.2025 (22163,58 грн) становить рівно 8000,00 грн, що узгоджується з розрахунком заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" і з поданими відповідачем даними про банківські операції 11.04.2023. Отже, платіж відповідача враховано в повному обсязі, і заявлена до стягнення сума 22163,58 грн (20689,66 грн + 1473,92 грн) є залишком заборгованості після його зарахування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні врегульовано Законом "Про споживче кредитування".

Так, п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону "Про споживче кредитування" визначено, що договір про споживчий кредит вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 1 Закону "Про споживче кредитування" новий кредитор особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов`язанні право вимоги за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Частиною 1 статті 18 Закону "Про споживче кредитування" визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) (ч. 3 ст. 18 Закону "Про споживче кредитування").

Перехід права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс", від нього до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" і далі до позивача підтверджується договорами факторингу, витягами з реєстрів прав вимоги, витягом з реєстру боржників та актом його прийому-передачі, які містять відомості саме про кредитний договір № 848116697 від 24.12.2021, укладений з відповідачем, а виконання факторами обов`язку з фінансування актом звірки взаємних розрахунків та платіжними інструкціями. Розмір права вимоги на кожному етапі відступлення узгоджується з розрахунками заборгованості первісного кредитора та Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс". Доказів, які б спростовували перехід права вимоги до позивача, відповідач не надала.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким Кодекс доповнено Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, було встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, ст. 257 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, а в подальшій редакції що у період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Цей пункт виключено Законом України № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Найраніший строк виконання зобов`язання, яке відповідач не виконала, черговий платіж за графіком настав 26.01.2022, а строк повернення кредиту в цілому сплив 18.05.2022. Отже, позовна давність щонайраніше почала свій перебіг 27.01.2022, тобто в період дії карантину, а з 24.02.2022 і в період дії воєнного стану, протягом якого до 04.09.2025 строк позовної давності продовжувався (його перебіг зупинявся) на підставі п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Крім того, 11.04.2023 відповідач сплатила в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 8000,00 грн, тобто вчинила дію, що свідчить про визнання нею свого боргу, внаслідок чого перебіг позовної давності перервався і почався заново. За будь-якого з наведених способів обчислення трирічна позовна давність на час звернення позивача до суду 25.06.2026 не сплила, а тому підстав для її застосування немає.

Відтак, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 22163,58 грн, з яких 20689,66 грн заборгованість за тілом кредиту, 1473,92 грн заборгованість за процентами, слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн. У зв`язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє, судовий збір стягується із відповідача.

Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, суд зазначає таке. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, укладений з Адвокатським бюро "Тимошенко та партнери", протокол погодження вартості послуг (додаток № 1 до договору), додаткову угоду № 25771189434 від 21.01.2026 до цього договору, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреність. Згідно з актом адвокатським бюро надано послуги зі складання позовної заяви (2 години, 5000,00 грн), вивчення матеріалів справи (2 години, 1000,00 грн), підготовки та подання адвокатського запиту (1 година, 500,00 грн) і підготовки клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 година, 500,00 грн), загалом на суму 7000,00 грн.

Відповідач заявила про зменшення цих витрат, пославшись на характер справи, її ціну та спрощений порядок розгляду, і суд вважає ці доводи частково обґрунтованими. Справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, спір виник з типового кредитного договору, укладеного в електронній формі, а позовна заява ґрунтується на стандартному наборі документів первісного кредитора та факторів і не потребувала дослідження складних правових питань. Заявлені витрати становлять майже третину ціни позову. Протоколом погодження вартості послуг вартість складання позовної заяви визначено у 2500,00 грн за одну годину, однак за актом на складання позовної заяви витрачено дві години і ще дві години на вивчення матеріалів справи, тобто тих самих документів, на підставі яких складено позов. Суд вважає, що в такій справі вивчення матеріалів охоплюється складанням позовної заяви, а складання позовної заяви не потребувало більше однієї години, тому витрати на ці послуги в сумі 6000,00 грн не є співмірними зі складністю справи, часом, необхідним для виконання робіт, та ціною позову і підлягають зменшенню до 2500,00 грн. Витрати на підготовку адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів у сумі 1000,00 грн суд вважає пов`язаними з розглядом справи та необхідними, оскільки за клопотанням позивача суд витребував у банку докази зарахування кредитних коштів на картку відповідача.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн, які відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 256, 257, 261, 264, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 534, 617, 627, 628, 629, 634, 1054 Цивільного кодексу України, п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 848116697 від 24.11.2021 у сумі 22163,58 грн, з яких:

- сума заборгованості за основною сумою боргу - 20689,66 грн;

- сума заборгованості за відсотками - 1473,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Давид БАРАТЕЛІ