Рішення № 140738122, 14.10.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/853/26

Провадження № 2-о/674/75/26

РІШЕННЯ

іменем України

14 жовтня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., присяжних Грідіної А.А., Чекман М.В., з участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., заявника ОСОБА_1 , його представника адвоката Алексєєвої М.А., представника особи, стосовно якої розглядається справа, адвоката Мутаса В.В., заінтересованої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради, ОСОБА_2 , про визнання недієздатним та призначення опікуном,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Алексєєва М.А., звернувся до суду із заявою про визнання недієздатним свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначення заявника його опікуном. Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю I групи підгрупи Б з дитинства, страждає на важку розумову відсталість внаслідок органічного ураження центральної нервової системи, з 2008 року перебуває на обліку в лікаря-психіатра, погано говорить, не вміє читати й писати, не усвідомлює своїх дій, не виконує елементарних гігієнічних процедур, потребує довготривалого медикаментозного лікування та постійного стороннього догляду. Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області ОСОБА_3 вже було визнано недієздатним строком на два роки та призначено опікуном його матір ОСОБА_2 , проте строк дії цього рішення закінчився, а з клопотанням про його продовження опікун не зверталася. Мати не бажає надалі бути опікуном, оскільки працює і не має можливості опікуватися сином, тоді як заявник фактично доглядає за сином, не працює і має змогу приділяти йому увагу. Заявник зазначив, що є особою з інвалідністю III групи внаслідок загального захворювання та має відстрочку від призову на військову службу до завершення мобілізації. Висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради від 19 березня 2026 року № 75, визнано доцільним призначення заявника опікуном сина.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04 травня 2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості про перебування заявника на військовому обліку та про його виклик для призову на військову службу під час мобілізації, а від органу опіки та піклування подання щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 або висновок про недоцільність такого призначення, доручено центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката особі, стосовно якої розглядається справа.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року задоволено клопотання заявника, призначено судово-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинено. Ухвалою від 03 серпня 2026 року після надходження до суду висновку експерта провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 14 жовтня 2026 року представник заявника адвокат Алексєєва М.А. заяву підтримала з наведених у ній підстав, пояснила, що попереднє рішення суду про визнання ОСОБА_3 недієздатним втратило дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було ухвалено, мати через роботу не має змоги забезпечувати належний догляд за сином, тоді як заявник фактично доглядає за ним, а орган опіки та піклування надав позитивний висновок щодо призначення заявника опікуном. Відстрочку від призову на військову службу заявник має у зв`язку з інвалідністю.

Заявник ОСОБА_1 заяву підтримав, пояснив, що практично не працює, тому має більше часу для догляду за сином, якому потрібна дедалі більша увага, зокрема під час відвідування лікарів і в повсякденному житті. Зазначив також, що є особою з інвалідністю, має погіршення зору та проблеми зі спиною, його дружина працює, а син, дорослішаючи, менше слухається матері. Заперечив, що звернувся до суду з метою отримання відстрочки від призову на військову службу, оскільки таку відстрочку вже має.

Представник особи, стосовно якої розглядається справа, адвокат Мутас В.В. заяву підтримав, зазначивши, що ОСОБА_3 має хронічний стійкий психічний розлад і потребує постійного догляду у формі опіки.

Заінтересована особа ОСОБА_2 просила заяву задовольнити, зазначила, що не заперечує, щоб батько займався сином. Пояснила, що працює сестрою медичною інфекційного відділення Дунаєвецької багатопрофільної лікарні щодня з 08 год 00 хв до 15 год 42 хв, а заявник щодня водить сина до реабілітаційного центру "Ластівка" та забирає його, вранці одягає, допомагає йому з повсякденними навичками, супроводжує до лікарів, зокрема за межами м. Дунаївці. Впливу на сина, який став старшим, вона не має, а батька він слухається, оскільки проводить з ним більше часу.

ОСОБА_3 був присутній у судовому засіданні 28 травня 2026 року, однак думки щодо заяви не висловлював.

Представник заінтересованої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради у судові засідання не з`являвся. На виконання ухвали суду від 04 травня 2026 року представник органу ОСОБА_4 подала пояснення щодо заяви, у яких не заперечувала проти її задоволення та до яких додала подання органу опіки та піклування від 13 травня 2026 року № 02.04-20/1179 щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 і рішення виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради від 19 березня 2026 року № 75 "Про затвердження висновку органу опіки та піклування". У заяві від 14 жовтня 2026 року представник органу ОСОБА_5 повідомила, що орган опіки та піклування не заперечує проти задоволення заяви за наявності відповідного висновку судово-психіатричної експертизи, та просила розглядати справу без участі представника органу.

ОСОБА_3 та представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 14 жовтня 2026 року не з`явилися. Враховуючи стан здоров`я ОСОБА_3 , який за висновком судово-психіатричної експертизи не може давати пояснення по суті справи (ч. 1 ст. 299 ЦПК України), та думку присутніх учасників, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності неявлених осіб, суд на підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України розглянув справу за їх відсутності.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дунаївці Хмельницької області, його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . ОСОБА_3 та заявник зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру Дунаєвецької міської територіальної громади від 21 квітня 2026 року та довідкою управління "Центр надання адміністративних послуг" Дунаєвецької міської ради від 21 квітня 2026 року № 636. Згідно з цією довідкою за вказаною адресою зареєстровані також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Як пояснив на запитання суду заявник, ОСОБА_6 є його тещею, а ОСОБА_7 сестрою ОСОБА_3 , яка проживає разом з ними та має малолітню дитину.

ОСОБА_3 є особою з інвалідністю I групи підгрупи Б з дитинства довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією. Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства Дунаєвецької міської ради "Дунаєвецька багатопрофільна лікарня" від 20 квітня 2026 року № 374 ОСОБА_3 з 2008 року перебуває під динамічним спостереженням лікаря-психіатра з діагнозом: важка розумова відсталість внаслідок органічного ураження центральної нервової системи, судомний синдром, потребує довготривалого медикаментозного лікування, постійного стороннього догляду і нагляду.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 березня 2024 року у справі № 674/1904/23 ОСОБА_3 визнано недієздатним, строк дії рішення в цій частині встановлено два роки з дня набрання ним законної сили, опікуном недієздатного призначено його матір ОСОБА_2 . Рішення ухвалено на підставі висновку судово-психіатричної експертизи від 18 січня 2024 року № 39 та подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном; суд тоді встановив, що вона належним чином доглядає та утримує свого недієздатного сина. Клопотання про продовження строку дії цього рішення в порядку ч. 7 ст. 300 ЦПК України не подавалося.

Відповідно до висновку експерта № 514 за результатами амбулаторної судово-психіатричної експертизи, проведеної 09 липня 2026 року старшим судово-психіатричним експертом Хмельницької філії судових експертиз Державної установи "Інститут судової психіатрії та судової медицини Міністерства охорони здоров`я України" Вавульською О.М. на виконання ухвали суду, ОСОБА_3 страждає на стійке хронічне психічне захворювання важку розумову відсталість, за станом психічного здоров`я не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними, не може давати пояснення по суті справи в судовому засіданні. Експерт врахував, що ОСОБА_3 з дитинства відставав у розумовому розвитку від ровесників, був неспроможний до навчання ні в загальноосвітній школі, ні в школі-інтернаті для розумово відсталих дітей, від народження перебував на обліку в лікаря-невропатолога, згодом у лікаря-психіатра, а під час обстеження виявив малопродуктивний мовний контакт, грубу дезорієнтованість у часі та місці, значну недорозвиненість мови, мислення, пам`яті та інтелекту, нестійкість уваги й відсутність критики до свого стану.

Висновок експерта складено фахівцем відповідної державної спеціалізованої установи, попередженим про кримінальну відповідальність, він є повним, обґрунтованим і категоричним, узгоджується з медичною документацією та іншими матеріалами справи, тому суд приймає його як належний і допустимий доказ.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною.

Оскільки строк дії рішення суду від 12 березня 2024 року закінчився, а матеріалами справи, зокрема висновком судово-психіатричної експертизи, доведено, що ОСОБА_3 і надалі внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, заява в частині визнання його недієздатним підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. З урахуванням характеру захворювання, яке існує з дитинства і має стійкий перебіг, суд вважає за необхідне визначити строк дії рішення в частині визнання ОСОБА_3 недієздатним два роки з дня набрання цим рішенням законної сили.

Щодо призначення опікуна суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна. Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 60 ЦК України.

Відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 63 ЦК України опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою; опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Відповідно до п. 3.1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, при призначенні опікуна беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 336/5652/18 наголосив, що при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного, а можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

З аналізу змісту ст. 60 ЦК України та ст. 300 ЦПК України вбачається, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 та від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23. Водночас таке подання повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, а при його внесенні орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22). Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 359/3918/23 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а зазначив, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування щодо опікуна є дорадчим документом, а правові наслідки для опікуна або підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, під час чого оцінюються всі докази в сукупності, зокрема й рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду. Тож подання органу опіки та піклування є одним із доказів у справі і оцінюється судом за правилами ст. 89 ЦПК України в сукупності з іншими доказами.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дунаєвецької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради від 19 березня 2026 року № 75, та подання від 13 травня 2026 року № 02.04-20/1179 орган опіки та піклування вважає доцільним визнання ОСОБА_3 недієздатним і призначення його батька ОСОБА_1 опікуном над ним. Висновок мотивовано тим, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду, строк дії рішення суду від 12 березня 2024 року закінчується, а мати продовжити опікунство відмовилася, оскільки працює і не має можливості здійснювати належний догляд, тому бажання здійснювати обов`язки опікуна виявив батько.

Разом з тим ухвалою суду від 04 травня 2026 року органу опіки та піклування було роз`яснено, що подання, яке ґрунтується на ініціативі заявника про призначення його опікуном, має містити обґрунтування відповідності такого призначення інтересам недієздатного та фізичної можливості заявника виконувати обов`язки опікуна, відомості про стан його здоров`я, майновий стан, працевлаштування, доходи, умови проживання, а також відомості про те, чи є в недієздатної особи інші близькі родичі, які могли б виконувати обов`язки опікуна.

Подання від 13 травня 2026 року таких відомостей не містить і зводиться до посилання на висновок, затверджений ще до звернення заявника до суду. Ні висновок, ні подання не містять даних про стан здоров`я заявника, який сам є особою з інвалідністю III групи, про його майновий стан, доходи та умови проживання. Орган опіки та піклування не з`ясовував, чому мати, яка проживає разом із сином і два роки виконувала обов`язки його опікуна, не може виконувати їх надалі, обмежившись її поясненням про зайнятість на роботі, і не оцінив, чи відповідає зміна опікуна інтересам недієздатного. Поза увагою органу опіки та піклування залишилися й інші члени сім`ї, які проживають разом з недієздатним, зокрема його повнолітня сестра ОСОБА_7 , хоча на необхідність відомостей про інших близьких родичів суд вказав в ухвалі від 04 травня 2026 року. Не досліджено органом опіки та піклування й того, що заявник є військовозобов`язаним, а призначення його опікуном особи, визнаної судом недієздатною, є самостійною підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Між тим в умовах воєнного стану, з огляду на закріплений ст. 65 Конституції України обов`язок громадян захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, орган опіки та піклування, отримавши від військовозобов`язаного заяву про призначення його опікуном, повинен з`ясувати дійсну потребу в такому призначенні, уникаючи можливих зловживань, і належним чином мотивувати свій висновок. За таких обставин суд оцінює подання органу опіки та піклування критично, як таке, що ґрунтується на неповно з`ясованих обставинах і не відповідає вимогам обґрунтованості. Аналогічно Верховний Суд у постанові від 19 травня 2026 року у справі № 676/3830/25 погодився з відмовою в призначенні опікуна, коли висновок органу опіки та піклування не містив даних про стан здоров`я, майновий стан, працевлаштування та умови життя кандидата, встановлення яких передбачено п. 3.3 Правил опіки та піклування, і зазначив, що суд має перевірити відповідність такого висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений він на підставі документів, передбачених Правилами.

Суд враховує, що ОСОБА_3 проживає разом з обома батьками. Його мати ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 12 березня 2024 року впродовж двох років була його опікуном, і цим рішенням установлено, що вона належним чином доглядає та утримує недієздатного сина. Відомостей про неналежне виконання нею обов`язків опікуна матеріали справи не містять. Зайнятість ОСОБА_2 на роботі, на яку посилаються заявник і орган опіки та піклування, не є новою обставиною: згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства Дунаєвецької міської ради "Дунаєвецька багатопрофільна лікарня" вона працює сестрою медичною стаціонару процедурною інфекційного відділення з 25 вересня 1992 року по даний час, тобто працювала й увесь той час, коли була опікуном сина, що не перешкоджало їй належно виконувати ці обов`язки. Отже, у недієздатного є особа, яка вже здійснювала опіку над ним і може здійснювати її надалі.

Пояснення ОСОБА_2 про те, що заявник відводить і забирає сина, допомагає йому з повсякденними навичками та супроводжує до лікарів, свідчать про участь батька в догляді за сином, однак така участь не потребує призначення його опікуном. Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати, а фактичний догляд за сином заявник може здійснювати й надалі незалежно від того, кому з батьків належать повноваження опікуна. Не змінює цього висновку й позиція ОСОБА_2 , яка просила заяву задовольнити. Її згода на призначення опікуном заявника сама по собі не свідчить про те, що інтереси недієздатного вимагають зміни опікуна, а пояснення про те, що син, ставши старшим, більше слухається батька, підтверджують лише активну участь батька в догляді за ним і не спростовують того, що впродовж двох років вона належно виконувала обов`язки опікуна. Подібно до цього Верховний Суд у постанові від 18 травня 2026 року у справі № 347/1015/24 погодився з тим, що визнання сином і дочкою недієздатної вимог заяви про призначення заявника її опікуном не може бути беззаперечним доказом можливості виконання ним обов`язків опікуна. Доказів того, що інтереси недієздатного вимагають саме зміни опікуна з матері на батька і що така зміна покращить становище ОСОБА_3 , суду не надано.

Крім того, витребуваних ухвалою суду від 04 травня 2026 року відомостей про перебування заявника на військовому обліку та про його виклик для призову ІНФОРМАЦІЯ_7 до суду не надав, тому суд виходить з наявних у справі доказів. Згідно з військово-обліковим документом, сформованим у застосунку "Резерв+" 27 лютого 2026 року, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , має відмітку про порушення правил військового обліку, а 12 січня 2026 року територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертався до Національної поліції у зв`язку з його неприбуттям за повісткою. Відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації йому надано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі з інвалідністю. Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17 лютого 2026 року № 2/26/249/Р заявнику продовжено III групу інвалідності внаслідок загального захворювання на один рік, безстроково інвалідність не встановлено, дата повторного оцінювання 01 березня 2027 року. Отже, підстава наявної в заявника відстрочки має строковий характер і невдовзі може відпасти.

Водночас згідно з п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаний, який є опікуном особи, визнаної судом недієздатною. Тож рішення суду про призначення заявника опікуном сина стало б для нього самостійною підставою для відстрочки, не пов`язаною зі станом його здоров`я і строком інвалідності, і може бути використане ним саме з цією метою. Заявник у судовому засіданні таку мету заперечив, і суд не робить висновку про недобросовісність його намірів, однак саме лише заперечення наведених обставин не усуває. Суд не залишає поза увагою, що потреба звернутися до суду об`єктивно виникла у зв`язку із закінченням строку дії рішення від 12 березня 2024 року. Проте ця обставина зумовлювала необхідність нового рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатним, а не зміну опікуна, яка відбулася б за ініціативою заявника вже після того, як щодо нього зафіксовано порушення правил військового обліку і звернення до поліції через неприбуття за повісткою. Опіка встановлюється в інтересах недієздатної особи, а не опікуна, і не може слугувати засобом вирішення питань, пов`язаних із виконанням опікуном військового обов`язку. Такий підхід узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24, відповідно до якого приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Цей висновок Верховний Суд застосував і щодо військовозобов`язаного, який перебуває на військовому обліку: у постанові від 24 вересня 2026 року у справі № 341/991/24 він погодився з відмовою в призначенні такої особи опікуном, оскільки в недієздатної є інші близькі особи, які можуть бути її опікунами, а подання органу опіки та піклування не містило належної мотивації, чому опікуном необхідно призначити саме заявника.

З урахуванням наведеного суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_3 , тому в цій частині в задоволенні заяви слід відмовити.

Разом з тим, установлюючи опіку над недієздатним відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Оскільки ОСОБА_3 проживає разом із батьками за місцем свого проживання в м. Дунаївці, а не перебуває в навчальному закладі, закладі охорони здоров`я чи закладі соціального захисту населення, до призначення опікуна опіку над ним здійснює Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради. Здійснення опіки органом опіки та піклування в такому разі має тимчасовий характер до призначення опікуна, а відмова в призначенні опікуном заявника не позбавляє орган опіки та піклування обов`язку вирішити питання опіки над недієздатним відповідно до законодавства (постанова Верховного Суду від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24), а заінтересованих осіб права звернутися з відповідною заявою в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 299 ЦПК України судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною, відносяться на рахунок держави.

Згідно з листом Хмельницької філії судових експертиз Державної установи "Інститут судової психіатрії та судової медицини Міністерства охорони здоров`я України" від 28 липня 2026 року № 295 на проведення експертизи витрачено дев`ять експертогодин вартістю 1154,00 грн кожна, тож вартість проведеної у справі судово-психіатричної експертизи становить 10386,00 грн. Ці витрати слід віднести на рахунок держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 300 ЦПК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Керуючись ст. 39, 41, 55, 60, 63, 65, 67 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 223, 259, 263-265, 268, 293, 299, 300, 315, 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради, ОСОБА_2 , про визнання недієздатним та призначення опікуном задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та встановити над ним опіку.

У задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_3 відмовити.

Визначити строк дії рішення суду в частині визнання ОСОБА_3 недієздатним два роки з дня набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Цивільного кодексу України до призначення опікуна опіку над недієздатним ОСОБА_3 здійснює Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради (вул. Шевченка, буд. 50, м. Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060714).

Витрати за проведення судово-психіатричної експертизи в розмірі 10386,00 грн віднести на рахунок держави (реквізити: ДУ "ІСПСМ МОЗ України", код ЄДРПОУ 04803492, р/р UA158201720313251005201007077 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, ІПН 048034926566, призначення платежу "оплата за проведення судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 , цивільна справа № 674/853/26, експерт Вавульська Олена Миколаївна").

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради та органу ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

заявник ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

особа, в інтересах якої розглядається справа ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

заінтересовані особи:

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 50, м. Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060714;

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Давид БАРАТЕЛІ

Присяжні Альона ГРІДІНА

Марта ЧЕКМАН