Рішення № 140737213, 28.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6373/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Крегул М.М.,

за участю секретаря судового засідання Бєлікова К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6814710 від 02 жовтня 2019 року у розмірі 19350 грн, а також судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02 жовтня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір № 6814710, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 5000 грн зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом. Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на платіжну картку позичальника.

Відповідач у встановлений договором строк кредит, комісію та проценти не сплатила, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 19350 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11250 грн - заборгованість за процентами; 600 грн - заборгованість за комісією; 2500 грн - заборгованість за пенею (штрафами).

20.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Претензію про погашення заборгованості від 01 квітня 2026 року відповідач не виконала.

28.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Ігнатко В.І. подав до суду додаткові пояснення у справі, які за своєю суттю є відзивом на позовну заяву, в яких заявив про визнання позовних вимог у частині стягнення 5000 грн тіла кредиту, а в іншій частині позов не визнав. Зокрема зазначив, що проценти за користування кредитом могли нараховуватись лише протягом п`ятнадцятиденного строку кредитування, до 17.10.2019, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16, нарахування 11250 грн процентів поза межами строку кредитування є незаконним.

Також зазначив, що кредитодавець порушив вимоги статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», а саме у матеріалах справи відсутній паспорт споживчого кредиту, тому відповідач не була належним чином поінформована про вартість кредиту, що виключає стягнення процентів і комісії.

У матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення відповідача про заміну кредитора та докази досудового врегулювання спору, що свідчить про недобросовісність позивача та зловживання правом.

Окрім цього, вважає умову договору про комісію у розмірі 600 грн. нікчемною відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а сплачені кошти слід зарахувати в рахунок тіла кредиту.

Також, посилаючись на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, вважає, що неустойка не підлягає достягнення.

Щодо розміру процентів, а саме річна процентна ставка - 5 846 341,00 % є непропорційною, суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, а умова про такі проценти є несправедливою відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо судового збору вказує, що відповідач як споживач звільнена від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому судовий збір не може бути стягнутий з неї, а витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн є неспівмірними, оскільки справа є типовою та нескладною.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у прохальній частині позовної заяви позивач просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ігнатко у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 02.10.2019 року між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 6814710 (індивідуальна частина), за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 5000 грн строком на 15 днів з 02.10.2019 з датою повернення кредиту, сплати комісії та процентів - 17.10.2019 (пункти 1.2-1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору сукупна вартість кредиту складає 2850 грн, що включає комісію за надання кредиту у розмірі 600 грн (12 % від суми кредиту, нараховується одноразово, п. 1.5.1) та проценти за користування кредитом у розмірі 2250 грн., які нараховуються за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування (п. 1.5.2, п. 1.6). Згідно з п. 2.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою протягом усього строку фактичного користування кредитом, включаючи строк, що настає за терміном повернення кредиту; у разі невиконання позичальником умов щодо своєчасного повернення кредиту проценти продовжують нараховуватись за базовою ставкою протягом 60 днів, після чого їх нарахування може бути зупинене або припинене товариством в односторонньому порядку. Згідно з п. 4.1 договору за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальник сплачує пеню у розмірі 2 % від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення, але не більше 50 % від загальної суми кредиту.

Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається безготівково на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої в особистому кабінеті на сайті miloan.ua. Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника (п. 6.1); акцепт пропозиції здійснюється із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що надсилається на мобільний телефон позичальника (п. 6.2); укладення договору в електронній формі юридично є еквівалентним укладенню договору, підписаного власноручним підписом (п. 6.4, 6.5). Згідно з п. 3.2.6 договору кредитодавець має право відступати свої права за договором на користь третіх осіб без згоди позичальника. Пунктом 7.1 встановлено, що договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін - з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника.

Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію відповідач ідентифікована як позичальник, акцепт договору підписано нею електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z79400, направленим 02.10.2019 о 10:46:24 на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний у договорі та анкеті-заяві на кредит № 6814710 від 02.10.2019. Анкета-заява містить відомості про заповнення заяви, погодження умов кредитування та підтвердження договору.

Відповідно до платіжного доручення № 1711962 від 02.10.2019 ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок відповідача 5000 грн з призначенням платежу «Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 6814710».

20.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників, у тому числі до відповідача за кредитним договором № 6814710 від 02.10.2019. Факт передачі реєстру боржників підтверджено актом приймання-передачі від 20.02.2020, оплату за відступлення - платіжною інструкцією № 17678 від 20.02.2020. Згідно з витягом з реєстру боржників заборгованість відповідача станом на дату відступлення становила 19350 грн, з яких: тіло кредиту - 5000 грн; проценти - 11250 грн; комісія - 600 грн; штрафи/пеня - 2500 грн. Відповідно до виписки з особового рахунка станом на 14.04.2026 заборгованість складає 19350 грн; відомостями про щоденні нарахування підтверджується, що проценти нараховувались за ставкою 150 грн на добу (3 % від 5000 грн) з 03.10.2019 по 16.12.2019 включно (75 днів), після чого нарахування припинено.

Позивачем надано претензію про погашення кредитної заборгованості від 01.04.2026 № 19507589/1259. Доказів погашення заборгованості повністю чи частково, як на рахунок первісного та і на рахунок нового кредитора, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються сторонами, не підлягають доказуванню. У додаткових поясненнях від 28.07.2026 (відзиві) відповідач, посилаючись на умови пунктів 1.2-1.4 кредитного договору, визнала суму кредиту у розмірі 5000 грн та виявила бажання її повернути. Тим самим відповідач визнала факт укладення кредитного договору № 6814710 від 02.10.2019 та отримання нею кредитних коштів у цьому розмірі. Підстав для сумніву в достовірності цих обставин суд не має, оскільки вони узгоджуються з наданими позивачем доказами - договором, довідкою про ідентифікацію, анкетою-заявою та платіжним дорученням. Заперечень щодо підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачем не заявлено.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором за кредитним договором № 6814710 від 02.10.2019 на підставі договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ від 20.02.2020, а тому має право вимоги до відповідача.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, уклавши кредитний договір в електронній формі, сторони погодили умови та порядок повернення відповідачем кредиту шляхом здійснення платежів з оплати процентів за користування кредитом та обов`язком позичальника повернути суму кредиту.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, кредит у встановлений строк не повернула, комісію та проценти не сплатила, внаслідок чого виникла заборгованість. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, власного розрахунку та доказів погашення боргу не надано.

Щодо доводів відповідача про застосування Закону України «Про споживче кредитування».

Суд не погоджується з доводами відповідача про порушення кредитодавцем вимог статті 9 цього Закону, в частині ненадання паспорта споживчого кредиту, про нікчемність умови щодо комісії на підставі статей 11, 12 цього Закону та відхиляє їх з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору - 02.10.2019) дія цього Закону не поширювалась, зокрема, на кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця. Зміни до цієї норми, якими такі договори було виключено з переліку договорів, на які Закон не поширюється, набрали чинності з 14.07.2021 (Закон № 1349-IX від 19.03.2021) та відповідно до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону поширюються на договори, укладені після набрання чинності змінами. Оскільки кредитний договір № 6814710 укладено 02.10.2019 на строк 15 днів, тобто менше одного місяця, положення Закону України «Про споживче кредитування», в тому числі щодо надання паспорта споживчого кредиту (ст. 9) та нікчемності умов договору (ст. 11, 12), на спірні правовідносини не поширюються. Відтак відсутність у матеріалах справи паспорта споживчого кредиту не є порушенням вимог законодавства і не може бути підставою для відмови у стягненні процентів та комісії.

Крім того, вся необхідна інформація про умови кредитування, у тому числі про суму кредиту, строк, комісію, розмір і порядок нарахування процентів, сукупну вартість кредиту, наслідки прострочення (пеню), а також про ефективну річну процентну ставку, міститься у самому договорі (п. 1.2-1.7, 2.2, 4.1, 9.4), який відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором. У п. 5.1 договору відповідач підтвердила, що до укладення договору отримала інформацію, передбачену законодавством про фінансові послуги та захист прав споживачів. Доказів того, що відповідача було введено в оману щодо умов договору, матеріали справи не містять.

Щодо комісії за надання кредиту.

Висновки Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 та інших судових рішень, на які посилається відповідач, стосуються нікчемності умов про щомісячну комісію за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) у договорах, на які поширюється Закон України «Про споживче кредитування». Спірна комісія має іншу правову природу - це одноразова плата за надання кредиту (п. 1.5.1 договору), а Закон до цих правовідносин, як зазначено вище, не застосовується.

Водночас суд зауважує, що навіть за змістом Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким споживач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах, встановлених договором (п. 1-1 ч. 1 ст. 1), а загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі (п. 4 ч. 1 ст. 1, ст. 8 Закону). Тобто законодавець розглядає комісії за надання кредиту як складову вартості кредиту для споживача. Саме такі витрати визначені позивачем (первісним кредитором) в умовах кредитування та безпосередньо погоджені з позичальником у кредитному договорі, де нею взято на себе обов`язок зі сплати комісії за надання кредиту у розмірі 600 грн (п. 1.5.1, 2.2.1 договору та графік розрахунків - додаток № 1).

Отже, умовами кредитного договору нарахування та сплата комісії за надання кредиту визначені сторонами та безпосередньо погоджені з позичальником, а тому вона правомірно включена до заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача. Доводи відповідача про те, що комісію слід зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту, є необґрунтованими, оскільки відповідач не надала доказів сплати цієї комісії чи будь-яких інших платежів. З виписки з особового рахунка вбачається відсутність здійснених платежів.

Щодо процентів за користування кредитом.

Нарахування процентів здійснено позивачем (первісним кредитором) у розмірі 3 % на добу від суми кредиту, що становить 150 грн на добу, за період з 03.10.2019 по 16.12.2019 (75 днів), а саме: 15 днів у межах строку кредитування (2250 грн, що відповідає п. 1.5.2 договору) та 60 днів після дати повернення кредиту (9000 грн). Загальна сума процентів - 11250 грн.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не є підставою для відмови у стягненні зазначеної суми. Право кредитодавця на нарахування процентів у цій справі не було необмеженим у часі: сторони у п. 2.2.3 договору, користуючись свободою договору (ст. 6, 627 ЦК України), чітко визначили, що у разі неповернення кредиту у встановлений строк базова ставка продовжує застосовуватись протягом 60 днів після дати повернення кредиту, після чого нарахування може бути припинене. Позивач (первісний кредитор) нарахував проценти саме в межах цього погодженого періоду, а з 17.12.2019 нарахування процентів не здійснювалось, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування. Умови договору щодо порядку та періоду нарахування процентів є чіткими та не містять двозначності, яка б давала підстави для їх тлумачення на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Крім того, навіть якщо розглядати плату за 60-денний період після спливу строку кредитування не як проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а як погоджену сторонами міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, то, як вказано і в самій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16, на яку посилається відповідач, у такому випадку застосовується ст. 625 ЦК України у розмірі, визначеному законом або договором. Прострочення виникло 18.10.2019, а нарахування завершено 16.12.2019, тобто до введення воєнного стану, а тому положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до цих нарахувань не застосовуються.

Доводи відповідача про несправедливість умови щодо розміру процентів, її суперечність засадам справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3, 509, 627 ЦК України), про застосування п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та про необхідність зменшення розміру процентів суд відхиляє. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) відступила від підходу, за яким суд міг самостійно оцінювати непропорційність процентів, та виснувала, що оспорюваність умови договору про споживчий кредит або зміну такого договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, а тому пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» за відсутності такої вимоги застосуванню не підлягає. У разі, якщо споживач не пред`явив позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Без позовної вимоги суд може лише тлумачити нечіткі чи двозначні умови договору на користь споживача, однак таких умов у спірному договорі судом не встановлено.

Відповідач із позовом про визнання недійсними умов кредитного договору щодо процентів, їх оспорення чи зміну договору не зверталась, зустрічного позову не подавала. Законом нікчемність умови про проценти не встановлена. Посилання відповідача на ефективну річну процентну ставку (п. 9.4 договору), яка погоджена сторонами у договорі, не змінює наведеного висновку. Відтак підстави для зменшення розміру процентів відсутні, а заборгованість за процентами у розмірі 11250 грн підлягає стягненню.

Щодо стягнення неустойки (пені/штрафу).

Доводи відповідача про неможливість стягнення неустойки у зв`язку з дією воєнного стану суд відхиляє. Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, зокрема від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Проте з матеріалів справи вбачається, що прострочення виконання зобов`язання виникло 18.10.2019, а пеня нарахована за п. 4.1 договору у розмірі 2 % на добу з обмеженням 50 % від суми кредиту, тобто у максимальному розмірі 2500 грн, який було досягнуто протягом 2019 року, тобто задовго до 24.02.2022. Сума заборгованості у розмірі 19350 грн, що включає 2500 грн пені, була сформована станом на дату відступлення права вимоги - 20.02.2020, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору відступлення № 47-МЛ, і після цього нарахування неустойки не здійснювались. Отже, неустойку за період воєнного стану позивачем не нараховано і не заявлено до стягнення, тому пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до спірних правовідносин не застосовується.

Клопотання про зменшення розміру неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України із наданням відповідних доказів відповідач не заявляла, розмір неустойки обмежений самим договором, 50 % від суми кредиту, а загальні посилання на рішення Конституційного Суду України та практику Верховного Суду підстав для її зменшення не створюють.

Щодо інших доводів відповідача.

Доводи про відсутність доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора не є підставою для відмови в позові. Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні не потребує згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; у п. 3.2.6 кредитного договору сторони прямо погодили право кредитодавця відступати права за договором без згоди позичальника. Частина друга цієї статті визначає лише наслідок неповідомлення боржника: новий кредитор несе ризик несприятливих для нього наслідків, а виконання боржником обов`язку первісному кредиторові вважається належним виконанням. Відповідач не стверджує і не надала доказів того, що здійснювала платежі на користь ТОВ «Мілоан» чи іншої особи. Заперечень проти дійсності договору відступлення права вимоги відповідач не висловила. Крім того, про відступлення права вимоги відповідача повідомлено претензією від 01.04.2026, а також позовною заявою.

Відсутність доказів досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права на звернення до суду, оскільки для даної категорії спорів обов`язковий досудовий порядок законом не встановлений (ст. 124 Конституції України, ст. 4 ЦПК України). Позивачем надано копію претензії від 01.04.2026. Звернення до суду за захистом порушеного права не є зловживанням правом у розумінні ч. 3 ст. 13 ЦК України, а підстав для відмови у захисті права відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд не вбачає.

Посилання відповідача на міжнародні акти та рішення Конституційного Суду України щодо захисту прав споживачів не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на висновок про наявність у відповідача обов`язку виконати зобов`язання за договором, умови якого погоджені сторонами та не визнані в установленому порядку недійсними.

Зважаючи на те, що відповідач не довела погашення заборгованості та не надала інших доказів у підтвердження відсутності обов`язку зі сплати заявленої в позові суми, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6814710 від 02.10.2019 у розмірі 19350 грн., з яких 5000 грн. - тіло кредиту, 11250 грн. - проценти, 600 грн. - комісія, 2500 грн. - пеня є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, також покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача про звільнення її від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» суд відхиляє. Ця норма встановлює пільгу щодо сплати судового збору споживачами при зверненні до суду з позовами, пов`язаними з порушенням їх прав, і не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати, розподіл яких за результатами розгляду справи здійснюється за правилами ст. 141 ЦПК України. Позов у цій справі пред`явлено кредитором, а не споживачем, а сплачений позивачем судовий збір не є витратами, від сплати яких відповідач звільнена.

Позивач просить стягнути 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження цих витрат надано договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт наданих послуг № Д/22162 від 14.04.2026 та детальний опис наданих послуг, згідно з яким адвокатом надано послуги загальною тривалістю 6 год. 30 хв., а саме: усна консультація клієнта 0,5 год., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год., погодження правової позиції 0,5 год., складення позовної заяви 3,5 год. та подання заяви до суду. Розмір винагороди визначено договором у фіксованій сумі 8000 грн. за одну кредитну справу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Згідно з ч. 4 цієї статті розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору та погоджується з клієнтом, однак за ч. 5 цієї ж статті і ч. 4 ст. 141 ЦПК України такі витрати мають бути співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та критерієм реальності і розумності. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє про це, та суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір таких витрат. Верховний Суд, зокрема Велика Палата у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, наголошує, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом з урахуванням реальності таких витрат та розумності їх розміру, а сам по собі факт фіксованого розміру гонорару не є безумовною підставою для стягнення всієї заявленої суми.

Суд враховує, що справа є нескладною та типовою для представника позивача, який за договором № 0107 здійснює супровід справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами на системній основі. Позовна заява має типову структуру і зміст, спір не потребував значного обсягу правової аналітичної роботи, розгляд відбувається у спрощеному провадженні без виклику сторін. Окремі послуги, зокрема усна консультація клієнта та погодження правової позиції, за своїм змістом є підготовчими і охоплюються складанням позовної заяви. З урахуванням наведеного, а також заперечень відповідача щодо неспівмірності витрат, суд вважає заявлений розмір витрат 8000 грн. завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності і співмірності. Виходячи з ціни позову, обсягу фактично виконаної адвокатом роботи та її складності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. В іншій частині у відшкодуванні витрат на правничу допомогу слід відмовити.

На підставі ст.ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610 - 612, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 6814710 від 02 жовтня 2019 року у розмірі 19350,00 грн (дев`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят), яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 5000,00 грн.; заборгованості за процентами - 11250,00 грн.; заборгованості за комісією - 600,00 грн.; заборгованості за пенею (штрафом) - 2500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі).

В іншій частині вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул