Рішення № 140737078, 19.10.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1048/26

Номер провадження 2/298/357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 жовтня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Ротмістренко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Хомин Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Великий Березний в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До Великоберезнянського районного суду Закарпатської області позивач звернувся з вказаним позовом.

Як ідеться у позовній заяві, між Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» (надалі також Кредитодавець або Банк) та ОСОБА_1 (надалі також Позичальник або Відповідач) укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank» від 24.03.2019 (надалі також Кредитний договір).

Як зазначає позивач, 24.03.2019 відповідач підписав Анкету-заяву до Договору, приєднавшись до Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» (далі Умови), Тарифів, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які разом з Анкетою-заявою становлять Договір.

На підставі Договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Банк свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, натомість відповідач щомісячні мінімальні платежі своєчасно не вносив. Станом на 03.04.2026 року у Відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 03.04.2026 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості Банк нараховував неустойку, передбачену Тарифами, а саме: Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за Договором станом на 14.07.2026 року становить 52 039,05 грн., у тому числі: Загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 42 915,8 грн., заборгованість за пенею 9 123,25 грн.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав своїх зобов`язань за Договором та не сплатив заборгованість за кредитом, у зв`язку з чим позивач звернувся в суд з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 25.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання, призначене до розгляду на 19.10.2026 на 09 год. 20 хв., позивач не з`явився. Разом з тим у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, у разі виникнення обставин викладених в ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, а також судові повістки надіслані рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Однак, відповідні поштові відправлення повернулись на адресу суду неврученими відповідачу.

Своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на позов відповідач не скористався, будь яких інших заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду також не надходило.

На підставі ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах та на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід розглянути, ухваливши рішення по суті заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши додані позивачем докази, суд встановив таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank», чим приєднався до Умов, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які разом з Анкетою-заявою становлять Договір. В Анкеті-заяві Відповідач підтвердив, що ознайомився з цими документами, отримав їх примірники в мобільному додатку, зрозумів їхній зміст та зобов`язався виконувати їх умови. У п. 6 Анкети-заяви Відповідач засвідчив генерацію ключової пари («Clyuch») для накладення удосконаленого електронного підпису в мобільному додатку та визнав цей підпис аналогом власноручного підпису. Ідентифікацію та верифікацію Відповідача здійснив працівник Банку.

Вказаний Кредитний договір укладений в електронній формі та з боку Відповідача підписаний удосконаленим електронним підписом, створеним за допомогою особистого ключа, згенерованого на смартфоні Відповідача в мобільному додатку (п. 6.46.6 розділу І Умов; п. 6 Анкети-заяви).

Надання кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок НОМЕР_1 , спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_2 , підтверджується довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту та випискою про рух коштів по картці, з якої вбачається, що Відповідач використовував кредитні кошти (безготівкові розрахунки, перекази, зняття готівки) та вносив часткові платежі на погашення заборгованості. Факт належності вказаної кредитної картки та рахунку відповідача підтверджується довідкою про наявність рахунку від 14.07.2026.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості, складеного АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за Кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором за станом на 14.07.2026 становить 52 039,05 грн., що складається з заборгованості з тіла кредиту в сумі 42 915,80 грн., заборгованості за відсотками 0,00 грн., заборгованості зі штрафів (пені) 9 123,25 грн. та заборгованості за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн.

У зв`язку з наявністю вказаної заборгованості у Відповідача перед позивачем та у зв`язку з непогашенням такої у добровільному порядку позивач звернувся в суд з вказаним позовом.

Вирішуючи порушене у позовній заяві питання щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

В ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець позивач.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як передбачено в ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-VIII).

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога власноручного підпису. Такою згодою в даному випадку є п. 6 Анкети-заяви, підписаної Відповідачем, та п. 6.4 розділу І Умов, за змістом якого удосконалений електронний підпис створюється за результатом криптографічного перетворення електронних даних з використанням особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, що дає змогу здійснити його електронну ідентифікацію.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наданих позивачем доказів дає підстави для висновку, що належними та допустимими доказами у справі доведено факт укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, факт отримання відповідачем кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту, невиконання останнім умов кредитного договору, що призвело до порушення графіку погашення кредиту за кредитним договором, виникнення у зв`язку з цим заборгованості по кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 14.07.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 039,05 грн., що складається з заборгованості з тіла кредиту в сумі 42 915,80 грн., заборгованості за відсотками 0,00 грн., заборгованості зі штрафів (пені) 9 123,25 грн. та заборгованості за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн.

Надаючи оцінку позовним вимогам щодо обґрунтованості суми заборгованості за Кредитним договором в частині нарахування штрафних санкцій (пені) у розмірі 9 123,25 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який триває і наданий час.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22. Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).

Вказане свідчить, що судом касаційної інстанції визначено єдиний підхід щодо застосування норм права до правовідносин, які випливають, зокрема й з споживчого кредиту та щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року.

Пеня у розмірі 9 123,25 грн. є неустойкою у розумінні ст. 549 ЦК України санкцією, яку Банк застосував до Відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі Тарифів за карткою Monobank та п. 5.16 розділу ІІ Умов. Відтак на цю вимогу поширюється спеціальне правило п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яке не робить винятків ні за видом неустойки (штраф чи пеня), ні за назвою, наданою їй договором.

Згідно з розрахунком заборгованості пеня нараховувалась за період з 02.04.2026 до 01.07.2026 (нарахування 01.05.2026 2 770,32 грн. за 29 днів, 01.06.2026 3 129,63 грн. за 31 день, 01.07.2026 3 223,30 грн. за 30 днів), тобто повністю в період дії в Україні воєнного стану, який триває і нині. Прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке нараховано пеню, також виникло в цей період. Доказів припинення чи скасування воєнного стану та спливу тридцятиденного строку після цього матеріали справи не містять, а дія воєнного стану є загальновідомим фактом, який відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення пені, позивач посилається на Тарифи та положення Умов про відповідальність клієнта. Проте умови договору не можуть суперечити імперативним нормам закону. Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та у виборі його умов з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства; відступити від положень акта цивільного законодавства сторони не можуть, якщо в ньому наведено припис, що не дозволяє такого відступу, або якщо обов`язковість його положень випливає зі змісту акта чи з суті відносин між сторонами. Норма п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України за своїм змістом і метою захистом позичальників на період воєнного стану є імперативною та спеціальною: вона прямо звільняє позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення в цей період незалежно від дати укладення договору (24.03.2019) та від того, що договором така відповідальність передбачена. Тому положення Тарифів та Умов про нарахування пені не підлягають застосуванню до відносин сторін у зазначений період.

Крім того, відповідно до самого п. 18 неустойка (штраф, пеня), нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, підлягає списанню кредитодавцем. Таким чином, Банк не лише не має права стягувати таку неустойку у судовому порядку, а й зобов`язаний її списати; пред`явлення вимоги про її стягнення суперечить зазначеній нормі та не може бути підставою для захисту права, якого за законом у кредитодавця в цей період не виникає (ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України).

Посилання позивача у позовній заяві на те, що за період карантину (COVID-19) Банк не нараховував неустойку та підвищені відсотки, не спростовують наведеного, оскільки п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України регулює інший період і діє самостійно: звільнення від неустойки в період воєнного стану не залежить від обмежень, які діяли під час карантину. Підстави для стягнення пені після завершення карантину цим не створюються.

Таким чином, пеня у розмірі 9 123,25 грн. нарахована Банком неправомірно, не відповідає вимогам закону і стягненню з Відповідача не підлягає.

Зважаючи на наведене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями (пенею) у розмірі 9 123, 25 грн. з урахуванням наведених законодавчих положень задоволенню не підлягають.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 42 915, 80 грн., що складає суму заборгованості за тілом кредиту.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 гривень 40 копійок, із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у зв`язку із подачею позову в електронному вигляді.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення кредитної заборгованості задоволено частково на 82, 47 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 195, 64 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 279, 280, 281, 282, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ::

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24.03.2019 в розмірі 42 915 (сорок дві тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 80 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір у розмірі 2 195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) грн. 64 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Головуюча О.В. Ротмістренко