Ухвала суду № 140736342, 19.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/19413/23

Провадження № 4-с/202/37/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

скаржника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2026 року на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця.

В обґрунтування скарги посилаючись на те, що він є боржником у виконавчому провадженні №74183558 про стягнення аліментів. На даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка щомісячно здійснює обов`язкові відрахування в розмірі 50% його грошового забезпечення, з яких утримуються поточні аліменти у розмірі 1/3 доходу та кошти на погашення заборгованості, за виконавчим провадженням. Крім того, виконавчий збір у розмірі 10% сплачено ним в повному обсязі. Таким чином, рішення суду належним чином виконується, а заборгованість систематично сплачується незалежно від наявності арешту банківських рахунків. Незважаючи на це, державний виконавець продовжує утримувати арешт на всіх його банківських рахунках, у тому числі на рахунку, на який надходить грошове забезпечення військовослужбовця та відмовляється його скасувати. На його звернення про зняття арешту офіційної письмової відповіді не надано. В усній формі було повідомлено, що підставою відмови є відсутність від стягувача заяви про згоду на зняття арешту.

Вважає, що такі дії є неправомірними, адже відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статей 18, 56 та 59, які не передбачають отримання згоди стягувача, як умови для вирішення питання про скасування арешту. Отже, посилання державного виконавця на необхідність такої згоди є безпідставним та не обґрунтованим.

Просив суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби щодо відмови у знятті арешту з банківських рахунків боржника у виконавчому провадженні № 74183558; зобов`язати державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі зняти арешт із банківських рахунків, накладений постановою у виконавчому провадженні № 74183558; стягнути із Самарського відділу державної виконавчої служби понесені судові витрати (за наявності підстав).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 серпня 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної скарги визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 08 вересня 2026 року скаргу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні скаржник підтримав скаргу та просив суд її задовольнити. Вказав, що на теперішній час він перебуває на військовій службі та отримує постійний дохід. Виконання рішення суду здійснюється шляхом регулярного утримання коштів із його грошового забезпечення військовослужбовця військовою частиною НОМЕР_1 . Виконавчий збір ним сплачено в повному обсязі. Державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти на всі його рахунки в тому числі і на рахунок на який надходить грошове забезпечення військовослужбовця і він позбавлений можливості розпоряджатися своїми грошовими коштами. На подану ним заяву до державної виконавчої служби про скасування арешту з його банківських рахунків державний виконавець арешт не зняв, тому він вимушений звернутися з даною скаргою до суду.

28.09.2026 року від стягувача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі. Просила суд ухвалити рішення відповідно чинного законодавства.

Представник суб`єкта оскарження Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Заяв та клопотань не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши скаржника, дослідивши матеріали скарги, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить наступного.

В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2023 року у справі № 202/19413/23, провадження №2/202/4250/2023 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 27 жовтня 2023 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.

На виконання рішення суду Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 08.01.2024 року видано виконавчий лист, який стягувач пред`явила до виконання до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Постановою державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.05.2026 року ОСОБА_6 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках /електронних гаманцях, що будуть відкриті після внесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з утриманням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 89254,40 грн. Заборгованість по аліментам станом на 30.04.2026 року становить 89254,40 грн.

Відповідно до Довідки ВЧ НОМЕР_1 від 25 червня 2026 року №213 ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 18.04.2026 року по теперішній час.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 , його дохід за період з 01 травня 2026 року по 24 липня 2026 року становить 126064 грн. 91 коп.

13 липня 2026 року скаржник звернувся до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту з банківських рахунків. Відповідь на заяву Самарським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не надано.

Станом на 13.10.2026 року в Самарському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №74183558.

Отже, ОСОБА_1 оскаржує неправомірну бездіяльність виконавчої служби, а саме не зняття арешту з рахунків.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частинами першою та другою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках, на підставі судових рішень.

Разом з тим, за частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 вказано, що право на обрання порядку звернення до суду належить заінтересованій особі. В свою чергу, суд має захистити інтереси особи, незалежно від обраного нею способу, як в порядку позовного провадження, так і в порядку контролю за виконанням судового рішення.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року з заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Згідно з ч.2 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Суд зазначає про те, що скарга ОСОБА_1 подана у передбачений ст. 449 ЦПК України строк, оскільки відповідь від Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ляховченком С.Д. не отримано, а доказів протилежного суб`єктом оскарження не надано.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20, провадження № 14-218цс21 зазначила, що не допускається арешт коштів, які становлять заробітну плату боржника після фактичного здійснення передбачених законом утримань, а також тієї частини заробітної плати, щодо якої перевищуються дозволені законом розміри відрахувань. Якщо такий арешт накладено, він підлягає зняттю. Водночас це обмеження не поширюється на інші кошти боржника, які не є заробітною платою.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 18.04.2026 року по теперішній час та отримує грошове забезпечення військовослужбовця з 01 травня 2026 року. На даний час стягнення аліментів, а також заборгованості за виконавчим провадженням здійснюється шляхом регулярних відрахувань із грошового забезпечення військовослужбовця, арешт саме цього рахунку позбавляє боржника можливості отримати залишок заробітку понад дозволені межі стягнення, є надмірним тягарем і підлягає зняттю.

Суд приймає до уваги, що державний виконавець не відповів на заяву боржника, не спростував надходження грошового забезпечення на арештований рахунок та не надав номери арештованих рахунків.

На підставі зазначеного суд доходить висновку, що відмова зняти арешт з коштів грошового забезпечення військовослужбовця у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є неправомірною бездіяльністю державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт із банківського рахунку грошового забезпечення військовослужбовця, накладений постановою у виконавчому провадженні № 74183558.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що бездіяльність є неправомірною, а тому скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 263-265, 270 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (49127, м. Дніпро, вул. Каденюка Леоніда, буд. 6 в, код ЄДРПОУ 34984535), боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), стягувач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на дії державного виконавця - задовольнити частково.

Визнати неправомірними бездіяльність державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби щодо відмови у знятті арешту з банківського рахунку з грошового забезпечення військовослужбовця боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 74183558.

Зобов`язати державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі зняти арешт із банківського рахунку з грошового забезпечення військовослужбовця боржника ОСОБА_1 , накладений постановою у виконавчому провадженні № 74183558.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Л.П. Слюсар