Рішення № 140736332, 18.09.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

Єдиний унікальний номер справи 208/15444/25

Номер провадження № 2/208/1247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Бєлова Олександра Євгенівна, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок виробничої травми при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бєлову О. Є. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 250000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок виробничої травми при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бєлову О. Є. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 250000,00 гривень в порядку про відшкодування моральної шкоди, завданої з результаті трудового каліцтва.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_1 в період часу з 11 вересня 2001 року по 07 серпня 2024 року працював на різних посада у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське». Всі вказані вище обставини про роботу позивача підтверджуються його трудовою книжкою.

За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-1 від 14 серпня 2012 року № 44 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, та актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від17 вересня 2012 року.

14 серпня 2012 року о 6 годині 00 хв позивач, перебуваючи на посаді заступника механіка, під час огляду стрічкового полотна конвеєра, піднявся для зручності огляду на приводну станцію конвеєра, однак при цьому не втримався, втратив рівновагу і впав з приводної станції на поверхню виробітки. Під час падіння вдарився головою й спиною об приводний барабан стрічкового конвеєра, який знаходився біля приводної станції конвеєра №1.

Відповідно до п. 6 комісією з розслідування прийнято висновок про зв`язок нещасного випадку з виробництвом та необхідність складання акту за формою Н-1.

Відповідно до Акту №44 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затвердженого 17.09.2012 року, встановлено, що 14.08.2012 року з позивачем, ОСОБА_1 , стався нещасний випадок на виробництві внаслідок падіння постраждалого з висоти.

В результаті вказаного нещасного випадку позивач починаючи з 14.08.2012 року перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні внаслідок наступних виробничих травм: струс головного мозку, забій шийного та поперекового відділів хребта, закритий перелом 12-го ребра зі зміщенням, амбулаторне лікування у невролога. (Виписки із медичної карти стаціонарного хворого, надані Покровською центральною районною лікарнею (колишня Красноармійська центральна районна лікарня).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №217624 позивачу при повторному огляді 22.03.2023 року було безтерміново встановлено третю групу інвалідності, причиною якої є трудове каліцтво та визначено умови та характер праці: може працювати за фахом на поверхні без важкого фізичного труда. Рекомендовано спостереження і лікування у невролога, лікування за показанням.

Як вбачається із виписок із медичної карти 16.11.2012 року постраждалому було визначено втрату працездатності на рівні 25%, 21.11.2013 року первинно встановлено ІІІ групу інвалідності та 40% регресу, 04.01.2018 року визначено втрату працездатності на рівні 45%.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №098950, виданої Міжрайонним МСЕК м. Покровська, ступінь втрати професійної працездатності позивача повторно становить 50% за трудовим каліцтвом від 14.08.2012 року.

Стан здоров`я позивача погіршувався, що підтверджується поступовим збільшенням встановленого МСЕК відсотка втрати професійної працездатності, у зв`язку з чим право на відшкодування моральної шкоди виникло в нього з дня первинного встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Зазначаємо, що позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, що проявляються у вираженому запамороченні, головному болю, нудоті, хиткості під час ходьби, загальній слабкості, порушенні сну, а також у болях, що посилюються при рухах, онімінні та слабкості.

У зв`язку з цим позивач позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, порушуються його нормальні життєві зв`язки, функціональні можливості обмежені.

Внаслідок того, що втрата працездатності, що визначена позивачу має невідворотний характер, а інвалідність встановлена безстроково, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Оскільки моральну шкоду відшкодувати в повному обсязі не є можливим, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, вважає, що адекватним та об`єктивним розміром відшкодування моральної шкоди становить саме 250 000,00 грн, що відповідає характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через трудове каліцтво.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього травми, яку він оцінює в сумі 250000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за ушкодження здоров`я (а. с. 1-5).

Ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 04.12.2025 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 26).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Львовим А. Л. (діючого на підставі ордеру та довіреності) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає, позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а сума позовних вимог є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості.

ПРАТ «ШУ «Покровське» не заперечує щодо того, що здоров`ю ОСОБА_1 було завдано шкоди, однак вважає, що: по-перше, позивачем не доведено того факту, що йому було завдано моральної шкоди представник позивача вказує на те, що Позивач внаслідок завданої здоров`ю шкоди перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні; має постійні скарги на стан свого здоров`я, що проявляються у вираженому запамороченні, головному болю, нудоті, хиткості під час ходьби, загальній слабкості, порушенні сну, а також у болях, що посилюються при рухах, онімінні та слабкості, однак не надає жодного доказу на підтвердження існування таких обставин. По-друге, позивача, відповідно до Акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5, було визнано єдиною винною в отриманні ним такого ушкодження особою, що, як вважає представник відповідача, вказує на існування причинно-наслідкового зв`язку виключно між діянням позивача та завданою йому моральною шкодою.

В будь-якому разі, для стягнення суми моральної шкоди саме з ПРАТ «ШУ «Покровське», суд має обов`язково встановити причинно-наслідковий зв`язок між незабезпеченням безпечних умов праці з боку ПРАТ «ШУ «Покровське» та завданою позивачу шкодою, а також ступінь впливу саме дій або бездіяльності ПРАТ «ШУ «Покровське» на завдання ОСОБА_1 моральної шкоди.

Верховним Судом сформульовано правовий висновок про те, що: «Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди» (Постанова КЦС ВС від 01.04.2024 року у справі 363/1629/22).

Позивачем не доведено, що йому взагалі завдано моральної шкоди у зв`язку з нещасним випадком.

Незважаючи на те, що позивач дійсно отримав ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку, представник звернув увагу суду на те, що в додатках до позовної заяви відсутні будь-які лікарські документи, які б свідчили про проходження тривалого (або взагалі будь-якого) лікування внаслідок нещасного випадку.

В матеріалах справи також відсутні будь-які докази подальших протипоказань або обмежень позивача у його житті тощо.

Водночас, сам позивач, характеризуючи глибину завданої йому моральної шкоди, наполягає на тому, що такого роду страждання пов`язані, серед іншого, з необхідністю додаткового лікування.

При цьому, жодних доказів, що підтверджували б або необхідність проходження такого лікування, або сам факт такого лікування до Позовної заяви не додано.

Більш того, в матеріалах справи навіть відсутні висновок ЛЕК (чи ЛКК) та первинні довідки МСЕК, в яких було б вказано, що саме цей нещасний випадок став підставою для формування медичного висновку про отримання позивачем інвалідності та втрати ним професійної працездатності.

За таких умов, на думку представника відповідача, позовні вимоги є повністю безпідставними та необґрунтованими (а. с. 45-49).

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Бєловою О. Є. надано відповідь на відзив, яка зводяться до незгоди з доводами та аргументами представника відповідача а також на те, що в цілому відзив подано з пропуском процесуального строку. Крім того, зазначила, що помилково не додала до позовної заяви медичну документацію, хоча в позові посилається на неї, як доказ.

Отже, вважає доведеним факт перебування позивача на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, наявність стійких негативних змін у стані його здоров`я, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача та завданням позивачу моральної шкоди.

Щодо посилання представника відповідача на те, що згідно акту форми Н-5, позивач є єдиною винною в отриманні ним такого ушкодження особою та посилання на висновок, викладений у Постанові КЦС ВС від 20.01.2021 року у справі №197/1330/14-ц зазначає, що такі не впливають на вирішення даної справи та не спростовують обов`язку відповідача щодо відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.

Акт форми Н-5, акт №44 та інші документи фіксують обставини настання нещасного випадку та не мають преюдиційного значення для встановлення цивільно-правової відповідальності роботодавця за завдану моральну шкоду. Висновки, викладені у зазначеній постанові Верховного Суду, ґрунтуються на інших фактичних обставинах справи та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у даній справі.

При цьому, встановлення вини працівника у настанні нещасного випадку не виключає обов`язку роботодавця відшкодувати моральну шкоду, якщо така шкода настала внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків та підтверджується належними і допустимими доказами.

Більш того згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 факт встановлення позивачу стійкої втрати працездатності висновком МСЕК вже є підставою для відшкодування йому моральної шкоди.

Щодо аргументів представника відповідача про те, що позивач через певний нетривалий період часу після отриманої травми зміг повернутися до роботи в таких же умовах не відповідають дійсності та ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, оскільки згідно долученої довідки до акту МСЕК серії 12 ААВ №217624 вбачається дозвіл позивачу на роботу лише на поверхні без важкого фізичного труда.

Більш того відповідач повідомлений про наслідки нещасного випадку, оскільки вони зафіксовані в акті №44 та акту форми Н-5, долученими до позовної заяви.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність первинних довідок МСЕК, що підтвердили б зв`язок нещасного випадку з втратою професійної працездатності, зазначила про неможливість долучення таких первинних довідок, оскільки відповідно до встановленого порядку вони вилучаються комісією МСЕК під час кожного повторного огляду позивача.

Водночас при поданні позовної заяви представником позивача було зазначено, що з виписок із медичної карти вбачається, що 16.11.2012 року постраждалому було визначено втрату працездатності на рівні 25%, 21.11.2013 року первинно встановлено ІІІ групу інвалідності та 40% регресу, 04.01.2018 року визначено втрату працездатності на рівні 45%.

В подальшому було встановлено втрату працездатності на рівні 50% безстроково, що свідчить про поступове та стале погіршення фізичного стану позивача з 2012 року по теперішній час.

Отже, вважає, що адекватним та об`єктивним розміром відшкодування моральної шкоди становить саме 250 000,00 грн, що відповідає характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через трудове каліцтво (а.с.60-62).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Львовим А. Л. (діючого на підставі ордеру та довіреності) на відповідь на відзив подано заперечення в яких представник не погодився з позицією позивача та спростував доводи позивача щодо строку подання відзиву та вказав на несвоєчасне подання позивачем доказів, які були долучені до відповіді на відзив.

Крім того, щодо вини позивача у завданні шкоди його здоров`ю - позивача було визнано єдиною винною у спричиненні ушкодження його здоров`ю особою.

Так, статтею 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких умов, вважає, що будь-який безпосередній зв`язок між обов`язком роботодавця створити безпечні умови праці та негативними наслідками у вигляді нещасного випадку відсутній. Вважає, що в даному випадку моральна шкода стала наслідком виключно дій самого потерпілого, внаслідок чого її стягнення з відповідача є безпідставним.

Крім того, наполягав на тому , що навіть у випадку задоволення позову, у відповідача не виникає зобов`язання відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, на користь позивача, оскільки останній не був зобов`язаний сплачувати відповідний судовий збір. В даній категорії спорів питання відшкодування судового збору може вирішуватися лише на користь держави (а.с.72-75).

Позивач ОСОБА_1 , його представник, адвокат Бєлова О. Є. в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України просили задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без їх участі (а.с.83-90)

Представник відповідача Львов А. Л. про день та час проведення судового засідання повідомлений належним чином. В судове засідання не з`явився, але надав заяву в якій просив розглядати справу без його участі, але з урахуванням поданого раніше відзиву та заперечень на відповідь на відзив ( а.с.85-86).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 працював на різних посада у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1 в період часу з 11 вересня 2001 року по 07 серпня 2024 року:

- 11.09.2001 року прийнятий електрослюсарем 3 розряду підземним до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська західна №1»;

- 06.08.2005 року переведений механіком ділянки підземним;

- 01.11.2007 року переведений заступником механіка ділянки підземним;

- 15.04.2008 року переведений електрослюсарем 4 розряду підземним з повним

робочим днем на шахті;

-01.08.2008 року переведений заступником механіка ділянки підземним з повним

робочим днем на шахті;

- 01.10.2008 року змінено найменування на «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1»;

- 10.05.2010 року звільнений по ст. 38 КЗпП за власним бажанням;

- 06.09.2010 року прийнятий на посаду заступника механіка підземного з повним робочим днем на шахті;

- 25.11.2013 року переведений на посаду заступника начальника ділянки;

- 13.03.2016 року звільнений по ст. 38 КЗпП за власним бажанням;

- 24.05.2017 року прийнятий на посаду заступника начальника ділянки;

- 09.05.2020 року переведений на посаду начальника цеху;

- 23.12.2020 року переведений на посаду заступника начальника дільниці;

- 24.12.2020 року звільнено за ст. 38 КЗпП за власним бажанням;

- 07.04.2021 року прийнятий на посаду заступника начальника дільниці;

- 07.08.2024 року звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП (підтверджено записами в трудовій книжці позивача, а. с. 10-14).

Згідно акту №44 форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затвердженого 17.09.2012 року, встановлено, що 14.08.2012 року з позивачем, ОСОБА_1 , стався нещасний випадок на виробництві внаслідок падіння постраждалого з висоти (а. с. 15-16).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №217624 позивачу при повторному огляді 22.03.2023 року було безтерміново встановлено третю групу інвалідності, причиною якої є трудове каліцтво та визначено умови та характер праці: може працювати за фахом на поверхні без важкого фізичного труда. Рекомендовано спостереження і лікування у невролога, лікування за показанням (а.с. 20)

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 22.03.2023 року серії 12 ААА №098950, виданої Міжрайонним МСЕК м. Покровська, ступінь втрати професійної працездатності позивача повторно становить 50% за трудовим каліцтвом від 14.08.2012 року (а.с. 21)

Крім того, з матеріалів справи, а саме із виписок медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Покровській центральній районній лікарні в період з 14.08.2012 року до 26.09.2012 року, з 10.10.2012 року по 31.10.2012 року, а також з 03.10.2013 року по 15.10.2013 року, з 12.05.2014 року по 22.05.2014 року; з 07.12.2018 року по 17.12.2018 року перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в медичній установі Красноармійської ЦРЛ внаслідок наступних виробничих травм: струс головного мозку, забій шийного та поперекового відділів хребта, закритий перелом 12-го ребра зі зміщенням, амбулаторне лікування у невролога (а.с. 64-69).

Як вбачається із виписки із медичної карти позивача від 31.01.2023 року ОСОБА_1 було визначено втрату працездатності на рівні 25%, 14.08.2012 року первинно встановлено ІІІ групу інвалідності та 50% регресу, 04.01.2018 року визначено втрату працездатності на рівні 45% (а. с. 70)

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз`яснив право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов`язаного з виробництвом, та моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням безпосередніх трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Так відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

При цьому невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних умов праці, що спричинило трудове каліцтво позивача з втратою працездатності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 15.06.2020 р. по справі № 212/3137/17-ц.

Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вказує, що спори щодо відшкодування шкоди повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Оскільки право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тому право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20.11.2019 р. по справі № 210/3177/17.

На підставі викладеного вмотивування, суд відкидає доводи представника про те, що внаслідок отримання позивачем ушкодження здоров`я на виробництві законодавство не містить положень про відшкодування моральної шкоди роботодавцем, спричиненої працівнику внаслідок трудового каліцтва.

Отже, за встановлених судом обставин позивачу безсумнівно було заподіяно моральну шкоду через його травмування 14.08.2012 року, оскільки внаслідок трудового каліцтва у ОСОБА_1 змінились умови життя, він змушений був проходити тривале та вартісне лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт через головний біль, біль у поясничному та шийному відділі хребта, а також свою обмеженість у активному способі життя внаслідок свого травмування.

Також суд враховує і ту обставину, що позивач після лікування знову працевлаштувався на підприємство вугільної промисловості, де продовжував працювати в шкідливих та небезпечних умовах, що вказує на його потребу в соціальній реабілітації та відновлення нормальних життєвих потреб.

Суд при цьому відхиляє заперечення представника відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються наведеними висновками суду.

Також доводи відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки відповідач не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці позивачу, тому сама по собі наявність провини ОСОБА_1 у його травмуванні 14.08.2012 року не знімає відповідальності з підприємства відповідача.

З урахуванням викладеного обґрунтування, доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки факт трудового каліцтва позивача з втратою працездатності безумовно свідчить про спричинення йому моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Так вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує глибину його фізичних та моральних страждань внаслідок трудового каліцтва, а також суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди ступінь втрати ним працездатності через трудове каліцтво, відповідальність підприємства відповідача у не забезпеченні безпечних умов праці позивача, яка лежить на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», а також провину самого ОСОБА_1 , що призвело до нещасного випадку на виробництві із ним 14.08.2012 року.

У цьому сенсі суд взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 через трудове каліцтво від 21.11.2013 року було вперше встановлено 25% стійкої втрати професійної працездатності, а також встановлено ІІІ групу інвалідності.

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 22.03.2023 року серії 12 ААА №098950, виданої Міжрайонним МСЕК м. Покровська, встановлено, що ступінь втрати професійної працездатності позивача повторно становить 50% за трудовим каліцтвом від 14.08.2012 року.

Також суд врахував ту обставину, що безпосередні дії самого позивача, зокрема, призвели до підстав виникнення з ним нещасного випадку на виробництві 14.08.2012 року.

Крім того, суд зважає на загальний стаж роботи позивача на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на момент нещасного випадку, що становить 10 років 8 місяців, внаслідок чого розмір моральної шкоди позивачу внаслідок отриманого ним трудового каліцтва за даним позовом слід визначити в сумі відшкодування, яке дорівнюватиме саме 80 000 грн., що відповідатиме завданій моральній шкоді ОСОБА_1 через незворотність негативних наслідків від вказаного трудового каліцтва на його подальшому житті та відповідатиме принципу справедливості.

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача в рахунок відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої трудовим каліцтвом, у розмірі 80 000 грн.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином, суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок трудового каліцтва, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого, вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого трудового каліцтва.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду - 968,96 гривень (подана через Електронний суд 1211,20*0,8). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 80 000 гривень, тобто на 32% від заявленої суми (250 000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 310,06 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Бєлова Олександра Євгенівна, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої з результаті трудового каліцтва - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 310 (триста десять) гривень 06 (шість) копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 18.09.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження на момент звернення: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а, на момент винесення рішення місце реєстрації: м. Запоріжжя, Північне шосе, вул. Теплична, буд. 22Б/1 кабінет 6.

Суддя: