Рішення № 140736171, 19.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10618/26

Провадження № 2/201/6140/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючої судді Наумової О. С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивачка на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 січня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Філімончук О. М. за реєстровим № 50, вона є власником зазначеної квартири. Пунктом 1.5 договору продавець гарантував відсутність не доведених до відома покупця заборгованостей за комунальні послуги.

За змістом листа КП «Дніпроводоканал» ДМР від 08 травня 2026 року № 2007/1114 станом на 01 січня 2024 року за квартирою обліковувалася заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 25 242,24 грн та за абонентське обслуговування в розмірі 785,07 грн. Позивач вважає дії відповідача щодо обліку на її особовому рахунку боргів попередніх власників протиправними, оскільки вона не була споживачем послуг до набуття права власності та не приймала на себе обов`язку зі сплати цих боргів. Посилалася на правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені в постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19.

Предмет позову

зобов`язати КП «Дніпроводоканал» ДМР виключити з обліку по абонентському номеру споживача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 05 січня 2024 року за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 25 242,24 грн та за абонентське обслуговування в розмірі 785,07 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 03.08.2026 представник відповідача ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву (а.с. 25-31), у якому вказала, що вимога про зобов`язання виключити заборгованість з обліку не передбачена серед способів захисту, визначених частиною другою статті 16 ЦК України. Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ОСОБА_1 . Після проведених перерахунків (зміна кількості зареєстрованих осіб, період арешту майна, акт обстеження про непроживання) заборгованість попередніх власників станом на 01 січня 2024 року становить 9 993 грн, з яких 9 208,59 грн за централізоване водопостачання та водовідведення, 785,07 грн плата за абонентське обслуговування. Станом на 01 серпня 2026 року до складу цієї суми, за твердженням відповідача, входить і власна заборгованість позивача: 360 грн за водопостачання та водовідведення і 1 267,53 грн за абонентське обслуговування.

Особовий рахунок є документом внутрішньогосподарського обліку, оформлюється на житлове приміщення, а не на особу, а списання чи розподіл заборгованості є правом, а не обов`язком підприємства. Посилався на лист Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2007 року № 12/1-64. Вважає, що з пункту 1.5 договору випливає обізнаність покупця про заборгованість, а питання її погашення позивач має вирішувати з продавцем, зокрема в порядку статті 659 ЦК України. Стверджує, що права позивача не порушені і спір між сторонами відсутній.

Позивачка в особі представника адвоката Шахова Д.А. надала відповідь на відзив 09.08.2026 (а.с. 39 42), у якій представник заперечив доводи відповідача. Зазначив, що перелік способів захисту у статті 16 ЦК України не є вичерпним, а обраний спосіб захисту є ефективним, відповідає змісту порушеного права і підтверджений практикою Верховного Суду. Наголосив, що новий власник не зобов`язаний сплачувати борги попереднього власника за спожиті ним житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не обумовлено договором купівлі-продажу.

Рух справи

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи (а.с. 23).

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд враховує, що право на публічний розгляд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що відсутність усного слухання може бути виправдана у справах, які не порушують питань факту чи права, що потребують безпосереднього заслуховування сторін, і можуть бути належним чином вирішені на підставі письмових матеріалів.

Суд також бере до уваги, що розумність строків розгляду справи є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»), а обов`язок держави організувати судочинство так, щоб забезпечити ефективний доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі»).

Зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування та достатність письмових доказів, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 січня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Філімончук О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 50, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-16).

Пунктом 1.5 договору продавець стверджує та гарантує, що на час його укладення будь-які заборгованості за вжиті та використані комунальні послуги у відчужуваному нерухомому майні, які б не були доведені до відома покупця, відсутні. Умов про переведення на покупця боргу продавця (попередніх власників) за житлово-комунальні послуги договір не містить. Згоди КП «Дніпроводоканал» ДМР як кредитора на заміну боржника матеріали справи також не містять.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 за вказаною квартирою відкрито на ОСОБА_1 , а зміни до нього внесено з 05 січня 2024 року на підставі її звернення з договором купівлі-продажу(а.с. 34).

За змістом листа відповідача від 08 травня 2026 року № 2007/1114 станом на 01 січня 2024 року за квартирою обліковувалася заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 25 242,24 грн та за абонентське обслуговування в розмірі 785,07 грн. У відзиві відповідач підтвердив, що заборгованість у цих розмірах існувала на момент придбання квартири позивачем, а після проведених перерахунків заборгованість попередніх власників становить 9 208,59 грн за водопостачання та водовідведення і 785,07 грн за абонентське обслуговування (а.с. 19).

Таким чином, сторони не заперечують, що на особовому рахунку позивача обліковується заборгованість, яка утворилася до набуття нею права власності на квартиру. Спір між ними стосується того, чи може така заборгованість обліковуватися за позивачем.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до статей 2, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 66, 67, 162 Житлового кодексу України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку і прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги. Цьому праву відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, обов`язок оплати пов`язаний із фактичним отриманням послуг споживачем.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Цей обов`язок виникає у власника з моменту набуття ним права власності.

Відповідно до частини першої статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу за позовом нового власника квартири до комунального підприємства про зобов`язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість попередніх власників квартири за період до дня її придбання. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення такого позову.

Верховний Суд виходив із того, що новий власник майна не зобов`язаний погашати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна. Суд також врахував, що договір купівлі-продажу не містив застережень про переведення боргу попереднього власника та згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується зі статтею 520 ЦК України.

Касаційний суд дійшов висновку, що чинним законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не обумовлено договором купівлі-продажу.

Відповідач визнає, що особовий рахунок відкрито саме на позивачку, обліковує на ньому заборгованість, яка утворилася до 05 січня 2024 року, і у відзиві вказує, що не зобов`язаний її виключати.

Відображення в обліку постачальника за позивачем як споживачем чужого боргу створює для неї правову невизначеність щодо обсягу її зобов`язань та ризик подальшого стягнення, а отже, є порушенням її прав як споживача.

Твердження відповідача, що особовий рахунок оформлюється на приміщення, а не на особу, суперечить позиції відповідача про те, що рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ОСОБА_1 . Право підприємства самостійно вести бухгалтерський облік не звільняє його від обов`язку відображати в обліку споживача лише ті зобов`язання, які в нього дійсно існують.

Лист Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2007 року № 12/1-64 не є нормативно-правовим актом і не має обов`язкової сили для суду. Крім того, позивач просить не списати заборгованість, а виключити її з обліку саме за нею як споживачем. Право відповідача вимагати погашення боргу від осіб, які фактично спожили послуги, цим рішенням не припиняється.

Щодо пункту 1.5 договору купівлі-продажу, то ця умова містить гарантію продавця про відсутність не доведених до відома покупця заборгованостей. Вона не містить волевиявлення покупця прийняти на себе борги продавця і не може вважатися переведенням боргу в розумінні статті 520 ЦК України, тим більше за відсутності згоди кредитора. Обізнаність покупця про наявність боргу, навіть якби вона була доведена, сама по собі не робить його боржником. Посилання відповідача на пункти договору купівлі-продажу від 16 січня 2023 року суд відхиляє, оскільки такий договір у справі відсутній і не стосується спірних правовідносин.

Норма статті 659 ЦК України визначає обов`язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар і регулює відносини між продавцем і покупцем. Право вимоги постачальника до попереднього споживача за спожиті послуги не є правом на квартиру: як зазначив Верховний Суд, договори про надання послуг не обтяжують майна.

За приписами статей 319, 322, 360 ЦК України тягар утримання майна покладається на власника з моменту набуття права власності. Ці норми не встановлюють обов`язку нового власника сплачувати борги попереднього власника за послуги, спожиті до переходу права власності.

Щодо способу захисту, то суд зазначає, що частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що спосіб захисту має бути ефективним, тобто відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим наслідкам.

Вимога про зобов`язання виключити з обліку заборгованість попередніх власників по суті спрямована на примусове виконання відповідачем обов`язку в натурі та на відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 4, 5 частини другої статті 16 ЦК України). Такий спосіб захисту був застосований судами та визнаний належним Верховним Судом у справі № 686/6276/19. Його застосування відновлює права позивача і забезпечує правову визначеність щодо відсутності в неї заборгованості, що утворилася до 05 січня 2024 року. Тому доводи відповідача про неналежний спосіб захисту суд відхиляє.

Щодо обсягу заборгованості, що підлягає виключенню, то позивачка визначила розмір заборгованості відповідно до листа відповідача від 08 травня 2026 року. У відзиві відповідач повідомив, що після перерахунків розмір заборгованості попередніх власників за водопостачання та водовідведення зменшився до 9 208,59 грн, а плата за абонентське обслуговування становить 785,07 грн.

Суть позовної вимоги полягає у виключенні з обліку за позивачем усієї заборгованості попередніх власників, що утворилася до 05 січня 2024 року. Визначальним критерієм є період її виникнення, а не конкретна сума, яка змінювалася внаслідок перерахунків. Власна заборгованість позивачки виникла з 05 січня 2024 року, предметом цього спору не є.

Саме такий спосіб захисту права як то зобов`язання відповідача виключити з обліку по особовому рахунку за квартирою заборгованість попередніх власників квартири за відповідний період визнаний належним у постанові Верховного Суду у справі № 686/6276/19.

Оцінивши подані докази за правилами статей 7681, 89 ЦПК України щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку, що позивач не приймала на себе обов`язку зі сплати боргів попередніх власників квартири, переведення боргу відповідно до статті 520 ЦК України не відбулося. Відповідач не довів існування правових підстав для обліку за позивачем заборгованості, що утворилася до набуття нею права власності. Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, який підлягає стягненню з відповідача на її користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 7681, 89, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305) виключити з обліку по особовому рахунку (абонентському номеру) споживача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_1 за квартирою за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири, що утворилася за період до 05 січня 2024 року, за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та з плати за абонентське обслуговування.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305, адреса: 49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О.С. Наумова