Рішення № 140735986, 14.10.2026, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/1646/25

н/п 2/174/100/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Данилюк Т.М.,

за участю: секретаря - Килинчук Л.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідачів - ОСОБА_4 ,

представника третьої особи - Тучинської Л.Ю. ,

прокурора - Тімченка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, вказуючи, що позивач є матір`ю ОСОБА_3 , яка з 2015 проживає без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 ..

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 народився син ОСОБА_7 . Водночас при реєстрації народження дитини відомості про батька були внесені відповідно до ч.1 ст.135 СК України, проте ОСОБА_6 ідентифікували як батька дитини, що не заперечується ним самим.

Після народження дитини та виписки з полового будинку ОСОБА_3 разом з сином почали проживати у позивача та її чоловіка, бабусі та дідуся дитини відповідно. Таке рішення було обумовлене тим, що в будинку в якому проживали відповідачі за адресою: АДРЕСА_1 , не було належних умов для проживання новонародженої дитини, помешкання потребувало ремонту та облаштування. При цьому позивач з відповідачами узгодили, що таке проживання буде тимчасовим тривалістю 3 місяці, поки ОСОБА_6 облаштує будинок. Водночас відповідну домовленість ОСОБА_6 не виконав, у зв`язку з чим ОСОБА_3 разом з сином продовжили проживати у батьків, внаслідок чого місце проживання дитини було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

З моменту народження дитини до літа 2019 року ОСОБА_3 разом з дитиною проживали у позивача та її чоловіка. В цей період ОСОБА_6 не проявляв будь-якої зацікавленості відносно сина, не займався ні його вихованням, ні утриманням.

Влітку 2019 року, під час перебування сім`ї ОСОБА_1 у родичів в с. Кільчень, ОСОБА_3 залишила дитину на позивача та поїхала проводити час разом з ОСОБА_6 .

По поверненню ОСОБА_1 до міста Вільногірськ ані мати, ані батько не цікавилися сином, у зв`язку з чим позивач усвідомила, що дитина не потрібна своїм батькам. Фактично з цього часу як мати, так і батько самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків, що стало підставою для звернення позивача до служби у справах дітей Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

У вересні 2019 року після вжитих службою у справах дітей заходів ОСОБА_3 почала періодично проявляти інтерес до дитини, однак, продовжувалося це не довго.

Наприкінці вересня 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з дитиною перебували в м. Дніпро на лікуванні, у зв`язку з опіком, а по поверненню мати залишила дитину позивачу, оскільки, на її думку, дитині краще буде з бабусею і вона краще доглядатиме за онуком.

В цей же час службою у справах дітей вживалися заходи впливу на батьків стосовно належного виконання батьківських обов`язків, які в кінцевому результаті не призвели до зміни поведінки батьків. Водночас варто зауважити, що в цей період ОСОБА_6 визнав своє батьківство щодо дитини, у зв`язку з чим були внесені зміни до актового запису про його народження.

Таким чином, відповідачі фактично з моменту народження дитини не виконують або неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки, вихованням сина не займаються, життям та здоров`ям дитини не цікавляться, не піклуються про його фізичний, духовний та моральний розвиток.

Позивач працевлаштована, має стабільний дохід, перебуває у зареєстрованому шлюбі, тривалий час займається вихованням та утриманням онука, в зв`язку з чим позбавлення батьківських прав відповідачів не матиме наслідком порушення прав дитини та відповідати його інтересам, оскільки позивач разом з чоловіком здатні самостійно забезпечити належний рівень життя та виховання дитини та мають намір в подальшому стати опікунами дитини, що і слугувало підставою звернення з позовом до суду.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16.01.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові, просили його задовольнити.

Представник позивача додатково зазначив, що з 2018-2019 батьки систематично ухиляються від виконання батьківських обов`язків. Дитина постійно проживає з бабусею та дідусем. Батька взагалі ніколи не бачили, зустрічі з мамою носять не систематичний характер. Відсутність матеріально-побутових умов, втрату інтересу до дитини фіксувала служба в справах дітей. При з`ясуванні думки дитини, в судовому засіданні, останній ідентифікував бабу та діда як своїх батьків.

Відповідач ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.182-183).

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_4 , в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, представник відповідачів зазначив, що позивачем не доведено свідоме нехтування відповідачами своїми батьківськими обов`язками у відношенні до дитини та не доведено, що таке позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини та виправить ситуацію на кращу. Зі слів самої позивача та свідків, у батьків відповідача ОСОБА_3 , склалися неприязні стосунки з батьком дитини ОСОБА_6 , внаслідок чого йому заборонено відвідувати будинок де проживає позивач та її чоловік і тимчасово знаходиться дитина ОСОБА_6 малолітній син ОСОБА_8 . Як пояснив в суді малолітній ОСОБА_8 , він не спілкується з батьком, оскільки батьку, дід та баба забороняють приходити до будинку де він проживає. Стосовно відповідача ОСОБА_3 , то зі слів самої позивача, свідків та малолітнього ОСОБА_8 , ОСОБА_9 систематично спілкується зі своєю дитиною, купує йому необхідні речі та подарунки, і малолітній ОСОБА_8 добре відноситься до своєї матері, що вказує на те, що родинні зв`язки на рівні матір-дитина, між ними існують і не втрачені.

Також не можливо погодитися з рішенням органу опіки та піклування (виконавчого комітету міської ради) від 24.11.2025 № 424/0/7-25 про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_10 , оскільки у ньому не вказано в чому полягають інтереси дитини у разі позбавлення відповідачів батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і буде сприяти захисту інтересів дитини. Вищезазначене вказує на те, що вищевказаний висновок органу опіки та піклування зроблений формально і не відповідає вимогам закону щодо дотримання як інтересів дитини так і інтересів її батьків.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні, додатково зазначила, що після народження дитини, ОСОБА_6 , привіз їх до будинку її батьків, сказав, що на 3 місяці. Батько її бив, а мати допомагала з дитиною. В 2019 році, почала жити з ОСОБА_8 та залишила сина з батьками, при цьому провідувала його раз в тиждень, гуляли, гралися, спілкувалися разом, купувала смаколики. Частіше не приходила, так як боялася батька. Хоче відновити відносини, проживати з сином, але бабуся сказала, що не віддасть його. Батько дитини 3 рази пересилав кошти на дитину по 2 тис. грн.

Малолітній ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначив, що вважає своїми батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_13 , тобто бабу та діда. Мама приходить до них, на день народження подарувала подарунок. Батько не приходить, бо дід та баба забороняють йому.

Прокурор, в судовому засіданні, в усному висновку, зазначив, що позбавлення батьківських прав не буде сприяти покращенню становища дитини. Це є крайнім заходом та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Розірвання сімейних зв`язків між батьками та дитиною є не виправданими та не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Тучинська Л.Ю. , в судовому засіданні позов підтримала, зазначила, що службою вичерпано всі можливі заходи впливу, з сім`єю проведена велика робота, однак результатів це не принесло, тому підтримує наданий ними висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів.

Вислухавши позивача та відповідача, їх представників, свідків, малолітнього ОСОБА_10 , дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити по наступним підставам.

Так, свідок ОСОБА_14 , в судовому засіданні показала, що позивача знає давно, вони колеги. Остання неодноразово зверталась до неї за допомогою у догляді за онуком, з часу коли йому було приблизно 11 місяців та це тривало до того як йому виповнилось 2,8 років. Потім онук пішов до дитячого садка, однак вона періодично няньчила його майже до 4 років, коли ОСОБА_1 працювала. Маму дитини за цей період бачила двічі, при цьому вона була байдужа до нього. Батьки не приймали участь в його вихованні.

Свідок ОСОБА_16 , в судовому засіданні показала, що дитина проживає з дідом та бабою з самого її народження. Вони сусіди, а тому бачила дитину з ними. Потім їхні діти ходили разом до дитячого садочка. Батьки не приймали участь в його вихованні, вона їх ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що він є чоловіком позивача. Дитина з самого народження проживала з ними, спочатку з ними проживала й донька, однак потім вона почала пропадати десь на два тижні, потім частіше. З осені 2019 року дитина проживає тільки з ними, ОСОБА_3 дитиною не цікавилась, приходила раз в три місці, раз в місяць. Батька дитини він бачив два рази, тричі він перераховував гроші на дитину по 2 000,00 грн. Батьки не цікавляться своєю дитиною. ОСОБА_3 раніше зверталась до них, щоб брати дитину, але потім повертала, так як дитину треба годувати та утримувати. Був період коли він грубо висловлювався в сторону доньки та штовхнув її.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показала, що вона з відповідачем працює в КП «Жилкомсервіс». ОСОБА_3 не зловживає алкогольними напоями, працює на двох роботах, гроші перераховує дитині. Її син ОСОБА_6 живе з батьками ОСОБА_3 , через неприязнь між нею та батьками вона не проживає з ними.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що батьки не допускають її до дитини. Вона проживає разом з батьком дитини ОСОБА_8 , дуже любить свого сина. ОСОБА_3 влаштувалась ще на одну роботу, щоб мати можливість утримувати дитину та забрати її, так як батьки їй дорікають.

З письмових матеріалів справи слідує, що батьками неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.11.2019 (а.с.11). При народженні дитина мала прізвище « ОСОБА_23 » (а.с.10).

Відповідач ОСОБА_3 є донькою позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_17 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.12).

17.09.2019 позивач ОСОБА_1 зверталась до ДСГП з заявою про здійснення контролю за належним вихованням та утриманням дитини ОСОБА_7 її донькою ОСОБА_3 (а.с.14).

24.10.2029, ОСОБА_1 зверталася до відділення поліції з заявою про невиконання її донькою та її співмешканцем батьківських обов`язків, що негативно впливає на заявницю (а.с.15).

Відповідно до Актів обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 від 16.08.2019 та від 01.07.2025, для дитини ОСОБА_7 бабусею та дідусем створені належні умови для розвитку, утримання та виховання. Дитина проживає окремо від матері (а.с.17, 29).

Згідно Акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 від 20.08.2019, вбачається, що для дитини ОСОБА_7 не створено умов для розвитку, утримання та виховання (а.с.18).

З Акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 від 30.08.2019, вбачається, що для дитини ОСОБА_7 створені часткові умови, помешкання потребує закінчення ремонту та прибирання (а.с.19).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 від 22.10.2019, для дитини ОСОБА_7 створені мінімальні умови для розвитку, утримання та виховання (а.с.20).

Відповідач ОСОБА_3 попереджалась Службою в справах дітей УСССДМ ДСГП про відповідальність щодо забезпечення необхідних умов житті, виховання та навчання дитини (а.с.21, 22).

Актами № 339 від 14.08.2019 та № 540 від 28.10.2019 складеними депутатом Вільногірської міської ради Новіковою О.О., зі слів свідків, встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_17 та онук ОСОБА_7 . Мати дитини ОСОБА_3 з ними фактично не проживає, участі в утримання та вихованні сина не приймає (а.с.23, 24).

Відповідно до листів Головного лікаря КП «Вільногірський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області Карповича С.В. від 13.09.2019 та 04.11.2019 догляд за дитиною ОСОБА_7 здійснюють бабусі та дідусь, дитина охайна, щеплена за віком (а.с.25, 26).

Дитина ОСОБА_7 відвідував ЗК ДО (Центр розвитку дитини) № 2 «Веселі дзвіночки» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області з 07.05.2021 (а.с.27).

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ), наданої ЗК ДО (Центр розвитку дитини) № 2 «Веселі дзвіночки», хлопчик завжди доглянутий, активний, вихований, фізично розвинений, доброзичливий, під час перебування в закладі не з`являлись ні мама, ні тато, хоча про них дитині відомо (а.с.28).

Позивачем надано Акт оцінки потреб сім`ї/особи ОСОБА_3 , з висновком, який є додатком 1 до нього складеного фахівцем КНП «ЦНСП» ВМР ДО ОСОБА_25 (а.с.30-32, 33-34).

Крім того, фахівцем КНП «ЦНСП» ВМР ДО ОСОБА_25 складено Акт оцінки потреб сім`ї/особи ОСОБА_1 , з висновком, який є додатком 1 до нього (а.с.35-38, 39-40).

Відповідно до характеристики ОСОБА_10 , наданої 03.12.2025 директором ліцею №3 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, класний керівник з батькам дитини не знайома, жодного разу їх не бачила, батьки не цікавляться навчанням сина, його життям. Хлопчика приводить в школу його бабуся або дідусь (а.с.41). Аналогічні характеризуючі дані містить характеристика Президента ГО «Школа КЕМПО» Шишко А. (а.с.42).

Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 424/0/7-25 від 24.11.2025, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.44).

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, наданих відділом реєстрації фізичних осіб виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована позивач, її чоловік ОСОБА_17 , відповідач ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_7 (а.с.46).

Згідно до довідки про доходи ОСОБА_3 , остання працює у КП «УК «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, прибиральником території та отримує заробітну плату, середній розмір якої складає 9 804,00 грн (а.с.136).

З характеристики з місця роботи ОСОБА_3 , наданої директором КП «УК «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області Буряком І, остання характеризується як відповідальний, ініціативний, доброчесний працівник (а.с.137).

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ч.1 ст.9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст.150 СК України.

Відповідно до ч.1 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту п.2 ч.1 ст.164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

В свою чергу, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» висновано, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №638/2254/18 зазначено, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК) є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 даної постанови визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

За положенням ч.6 ст.19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, висновок має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав. При цьому, слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

У постанові Верховного суду від 16.04.2026 у справі № 180/1449/24, зазначено, що суди попередніх інстанцій надали оцінку висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району від 08 квітня 2024 року № 199, яким визнано доцільним позбавлення батьківських прав батька стосовно його неповнолітньої дочки, та виснували, що він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини, оскільки не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав, якими він керувався під час прийняття рішення.

Відсутність біологічного батька в психологічній картині світу дитини за результатами психологічного обстеження не вказує на його байдужість або небажання виконувати свої обов`язки, а може відображати нинішній емоційний стан дитини та її прив`язаність до осіб, з якими вона проводить більшу частину часу.

Оцінюючи висновок органу опіки та піклування, суд не погоджується з вказаним висновком, зважаючи на те, що у ньому не наведено належних підстав, достатніх аргументів та наявність виключних обставин, які б вказували на доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини та не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Отже, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , ОСОБА_3 відносно їх сина, який судом оцінено у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачами своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення їх батьківських прав.

Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_6 , ОСОБА_3 батьківських прав. Позивачкою не доведено факту злісного ухилення відповідачів від виконання їх батьківських обов`язків відносно дитини чи умисної бездіяльності, що узгоджується з позицією ВС викладеній у постанові від 04.11.2025 по справі № 758/10718/23.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається бабуся, не є безумовним свідченням небажання батьків дитини приймати участь у його утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням батьками їх батьківськими обов`язками.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі притягувалися до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняли будь-яке насильство стосовно нього. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Також судом не встановлено, а позивачкою не доведено обставин, які б свідчили проте, що дитина не бажає спілкуватися з батьками, а відповідачі не бажають спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулися від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Оскільки сама дитина зазначила, що з мамою він спілкується, а батькові заборонили до нього приходити.

Враховуючи викладене вище, суд, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, встановлених обставин цієї справи та з огляду на відсутність свідомого нехтування відповідачами своїми батьківськими обов`язками, приходить до висновку, що вимога позивача є не обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Так, Європейський суд з прав людини вказав, у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ilуа Lyapin vs russia» (заява № 70879/11) наголошує на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас обставини справи, вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з дитиною, брати участь у його вихованні, розвитку та піклуванні і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням відповідачами батьківських обов`язків.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, сплачений позивачкою судовий збір слід віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст.7, 150, 152, 155, 164, 165 СК України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 133, 141, 259-263, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням відповідачами батьківських обов`язків.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Головуючий - суддя підпис Т.М.Данилюк