Рішення № 140735962, 25.09.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/7030/26

Провадження № 2-о/932/130/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Балик О.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

В обґрунтування вимог вказала, що її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації.

Раніше вона вже зверталась до Шевченківського районного суду міста Дніпра із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 . Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22.04.2026 року у справі №932/4565/26 заяву було залишено без руху, а ухвалою від 19.05.2026 року зазначену заяву повернуто заявнику у зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений строк.

Неусунення недоліків у визначений судом строк було зумовлено об`єктивними, винятковими та надзвичайно складними її життєвими обставинами, які фактично унеможливили своєчасне реагування та належне оформлення процесуальних документів. Її мати упродовж тривалого часу страждає на тяжкі хронічні захворювання, потребує постійного стороннього догляду, практично не пересувається самостійно, не залишає місце проживання, пересувається виключно за допомогою ходунків, не здатна самостійно забезпечувати свої базові побутові потреби, у зв`язку із чим весь фактичний догляд, придбання ліків, продуктів харчування, забезпечення гігієнічних потреб та постійне супроводження здійснюється безпосередньо нею.

Крім того, у період після смерті батька вона перебувала у вкрай тяжкому психологічному та матеріальному стані, фактично залишившись самостійно вирішувати питання догляду за тяжкохворою матір`ю похилого віку, забезпечення її лікування та життєдіяльності в умовах погіршення стану здоров`я, а після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України - також в умовах постійної небезпеки, стресу, нестабільності та обмеженого доступу до державних органів і механізмів реалізації прав.

Судом у попередній ухвалі було зазначено про відсутність належного обґрунтування неможливості реалізації її спадкових прав у період до 23.12.2022 року. У зв`язку із цим вона додатково зазначає, що хоча свідоцтво про смерть і було перекладено українською мовою у 2021 році, фактична можливість повноцінної реалізації спадкових прав була відсутня, оскільки вона тривалий час перебувала у складному матеріальному та сімейному становищі, здійснювала постійний догляд за тяжкохворою матір`ю, не мала можливості здійснювати належний збір документів, оформлення спадкових процедур, неодноразово стикалася з необхідністю лікування та супроводження матері до медичних закладів, а після 24.02.2022 року ситуація додатково ускладнилась повномасштабною війною, постійними повітряними тривогами, перебоями у роботі державних органів та загальною дестабілізацією суспільних процесів.

Окремо надає копії сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон із відмітками про перетин нею державного кордону, які підтверджують, що у відповідні періоди вона об`єктивно перебувала поза межами України або була вимушена здійснювати переміщення, пов`язані з особистими, сімейними та безпековими обставинами, що виникли після смерті батька та особливо загострилися після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України. Зазначає, що вказані документи мають процесуальне значення не як самостійна підстава для встановлення факту смерті, а як додаткове підтвердження сукупності обставин, які пояснюють, чому вона не мала реальної можливості своєчасно, послідовно та безперешкодно займатися оформленням спадкових прав, отриманням необхідних документів, зверненням до компетентних органів та усуненням процесуальних недоліків у попередньому зверненні до суду.

У сукупності з медичною документацією щодо стану здоров`я її матері, обставинами постійного догляду за нею, воєнним станом, розірванням дипломатичних відносин з російською федерацією та неможливістю адміністративної реєстрації смерті в органах ДРАЦС, зазначені копії паспорта підтверджують відсутність з боку заявника недобросовісної процесуальної поведінки та свідчать про наявність об`єктивних перешкод, які вплинули на своєчасність реалізації її прав.

Додатково зазначає, що встановлення факту смерті батька ОСОБА_2 необхідне не лише для проведення державної реєстрації смерті в Україні, а й безпосередньо для реалізації її спадкових прав, оформлення спадкової справи, підтвердження юридичного статусу померлого на території України, можливості належного оформлення майнових прав, а також для усунення правової невизначеності, яка триває вже понад чотири роки.

Листом Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.04.2026 року №0427/31.30-26 їй фактично відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті в адміністративному порядку. У зазначеному листі прямо вказано, що державна реєстрація смерті можлива лише на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи.

У зв`язку з цим неможливе проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 у позасудовому порядку. Інший порядок підтвердження факту смерті відсутній. Отримання повторного документа або здійснення його легалізації у встановленому міжнародному порядку є фактично неможливим у зв`язку з припиненням дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією та зупиненням дії міжнародних договорів у сфері правової допомоги.

Законом України №2783-ІХ від 01.12.2022 року зупинено дію та здійснено вихід України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї у відносинах з російською федерацією, що унеможливлює витребування та легалізацію документів у правовому порядку, який існував раніше.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для неї безпосередні юридичні наслідки, оскільки є необхідною передумовою для проведення державної реєстрації смерті в Україні, отримання свідоцтва про смерть українського зразка, відкриття та оформлення спадкової справи, реалізації спадкових прав, оформлення майнових прав та усунення юридичної невизначеності щодо статусу померлого.

Просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, а саме те, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації.

Заявник в судовому засіданні підтримала вимоги заяви, обґрунтовуючи їх викладеними в заяві обставинами, просила задовольнити заяву в повному обсязі.

Представники заявника та заінтересованої особи в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 07.12.1970 Мисківським РАЦС у Кемерівській області Російської Федерації, актовий запис №431.

Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого 12 січня 2021 року Відділом №3 Міжрайонного управління РАЦС по Одинцовському міському округу і міському округу Краснознаменськ Головного управління РАЦС Московської області, актовий запис №170219500011800108005, громадянин України ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Горки-8 Одинцовського міського округу Московської області Російської Федерації. Зазначене свідоцтво про смерть перекладене українською мовою з посвідченням 31.03.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Аршава І.О., зареєстрованим в реєстрі за № 2025.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 14.02.1997 року.

Листом Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.04.2026 року № 847/31.30-26 адвокату Зіненко А.О. було роз`яснено щодо неможливості здійснити державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер на території Російської Федерації, у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України, розривом дипломатичних відносин з РФ та припиненням можливості листування з компетентними органами цієї країни. Рекомендовано звернутися до суд з заявою про встановлення факту смерті.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, визначено Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545 (далі - Інструкція).

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні), встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно з пунктом 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Це положення пункту 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні узгоджується зі змістом статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка встановлює правила визнання в Україні документів, що видані уповноваженими органами іноземних держав у формі, встановленій відповідним законодавством іноземних держав.

За правилами статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» для визнання дійсності таких документів в Україні є необхідним дотримання процедури їх легалізації, окрім випадків, коли відповідно до законодавства або міжнародного договору України легалізація не вимагається або передбачена інша процедура встановлення дійсності відповідних документів.

Отже, чинним законодавством України передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку або інший порядок, визначений законом або міжнародним договором України.

Основними процедурами встановлення дійсності іноземних офіційних документів є консульська легалізація та проставлення апостиля.

Вимоги та порядок консульської легалізації передбачено положеннями Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року та Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України № 113 від 04 червня 2002 року.

Процедура проставлення апостиля передбачена Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року (далі - Гаазька конвенція 1961 року), до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-III. Дія конвенції поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів (стаття 1 конвенції).

Статтю 2 Гаазької конвенції 1961 року визначено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Відповідно до частини другої статті 3 Гаазької конвенції 1961 року дотримання процедури проставлення апостиля не можна вимагати, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Так, прикладом скасування процедури легалізації є стаття 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами - членами СНД, зокрема, Україною і РФ (далі - Конвенція СНД про правову допомогу 1993 року). Відповідно до статті 13 цієї конвенції, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом із тим, 01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року.

Відповідно до вказаного закону України дію Конвенції СНД про правову допомогу 1993 року зупинено у відносинах з РФ та Республікою Білорусь.

Це означає, що дія цієї конвенції, у тому числі, і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (РФ та Республіка Білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Проте з дати зупинення дії Конвенції СНД про правову допомогу 1993 року у відносинах з РФ та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих держав, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Гаазькою конвенцією 1961 року.

Водночас, для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінетом Міністрів України було врегульовано питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, пунктом 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» встановлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Частиною першою статті 4 ЦК України визначено, що постанови Кабінету Міністрів України є також актами цивільного законодавства.

Таким чином, після виходу України з Конвенції СНД про правову допомогу 1993 року офіційні документи, видані в державах, які були учасницями цієї Конвенції станом на 24 лютого 2022 року, можуть прийматися на території України без вимоги додаткового засвідчення протягом строку, визначеного постановою № 107.

Відповідно до матеріалів справи, факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Горки-8 Одинцовського міського округу Московської області Російської Федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави. Відділ №3 Міжрайонного управління РАЦС по Одинцовському міському округу і міському округу Краснознаменськ Головного управління РАЦС Московської області склав актовий запис №170219500011800108005 від 12.01.2021 про смерть ОСОБА_2 .

Заявником до заяви долучено копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , виданого на території РФ, з перекладом українською мовою та посвідченим нотаріально, в якому зафіксовані відомості про його смерть, тобто даний факт є встановленим.

Враховуючи вищевикладене, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , видане 12 січня 2021 року уповноваженими органами РФ, є дійсним на території України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 такий документ не потребує засвідчення апостилем або консульської легалізації, оскільки він відповідає вимогам законодавства держави видачі та визнається і приймається в Україні на час воєнного стану без спеціального посвідчення. Необхідність у реєстрації факту смерті ОСОБА_2 компетентними органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видачі українського свідоцтва про смерть відсутня.

При цьому суд враховує практику Верховного Суду щодо визнання на території України під час воєнного стану документів, виданих компетентними органами РФ, з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107, зокрема, постанови Верховного Суду: від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, від 15 липня 2025 року у справі № 307/3991/23, від 04 серпня 2025 року у справі № 757/27745/24-ц, від 23 грудня 2025 року у справі № 165/894/25, від 04 серпня 2026 року у справі № 635/4475/25.

Отже, оскільки факт смерті батька заявника встановлений і підтверджений належним документом - свідоцтвом про смерть, виданим уповноваженим державним органом іноземної держави, для досягнення мети, з якою подана заява про встановлення факту, а саме - для отримання свідоцтва про смерть на території України та реалізації її спадкових прав, такий факт не може бути встановлений відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного заява про встановлення факту смерті задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 316, 319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заінтересована особа Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), місцезнаходження: 49107, м. Дніпро, просп. Науки, 112, ЄДРПОУ 33339119, про встановлення факту смерті відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.09.2026.

Суддя О.А. Рибкін