Рішення № 140735750, 19.10.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа №533/822/26

Провадження №2/533/699/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за правилами спрощеного позовного провадження)

19 жовтня 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Оксенюк М. М.,

за участю: секретаря судового засідання Шуліки Л. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В

14.08.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 26 січня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №249990. За його умовами кредитодавець надав відповідачу 7000,00 грн, строком на 90 днів, до 24.04.2024, зі сплатою 2,2% на добу.

ТОВ «Клай Інвест» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 33376,00 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10626,00 грн заборгованість за відсотками; 1750,00 грн заборгованість за комісіями; 14000,00 грн заборгованість за пенею.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №2312024, згідно з яким останній набув право вимоги до боржників, зокрема, й до ОСОБА_1 за кредитним договором №249990 від 26.01.2024.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 33376,00 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 6000,00 грн.

Згідно ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 25.08.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та задоволено клопотання про витребування доказів.

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує. В разі неявки відповідача, прохає постановити заочне рішення (а.с.8 на звороті).

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву позивача до суду не направив.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

За письмовою заявою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 26 січня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №249990 (а.с.37-42).

Згідно з пунктами 1.1-1.4 договору товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 7000 грн строком на 90 днів, до 24 квітня 2024 року, зі сплатою 803% річних, що становить 2,2% на добу. Тип процентної ставки фіксований. Кредит надавався у безготівковій формі на реквізити платіжної картки, зазначеної клієнтом.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором (п.1.4. договору).

У додатку № 1 до договору сторони погодили графік розрахунків: загальна сума платежу на дату завершення строку кредитування становить 22610 грн, з яких: 7000 грн сума кредиту, 13860 грн проценти за 90 днів користування кредитом та комісія 1750 грн.

Відповідно до статей 205, 207, 626, 628, 638, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин третьої, шостої та восьмої статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття; відповідь про прийняття пропозиції може бути надана шляхом підписання електронного повідомлення електронним підписом одноразовим ідентифікатором або вчиненням дій, які вважаються прийняттям пропозиції. Електронний договір, підписаний у визначеному законом порядку, прирівнюється за правовими наслідками до письмового договору.

Договір містить анкетні та ідентифікаційні дані відповідача який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «КL3607». Довідкою про ідентифікацію клієнта підтверджено, що ідентифікатор направлено 26.01.2024 08:46:06 на номер телефону, зазначений відповідачем НОМЕР_1 , а під час укладення договору ним вказано банківську картку № НОМЕР_2 (а.с.24).

У постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформульовано висновок, що договір, укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», є укладеним у письмовій формі, а використання позичальником отриманого одноразового пароля підтверджує його волевиявлення на прийняття умов договору.

Факт видачі кредиту підтверджено довідкою ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ 26 січня 2024 року о 08:46 коштів у сумі 7000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , номер транзакції 40625-15679-71183, № НОМЕР_2 , із призначенням платежу «Видача кредиту 249990» (а.с.34).

Крім цього, АТ «Універсал Банк» надано відповідь, з якої вбачається що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , на яку було здійснено переказ коштів: 26.01.2024 на суму 7000,00 грн, що випискою про рух коштів по картці від 27.08.2026 (а.с.69-72).

Отже, сукупність наданих доказів підтверджує як належне укладення сторонами електронного договору, так і виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання кредитних коштів.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до умов якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (а.с.25-29).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 року до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за договором №249990 від 26.01.2024, боржник ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 33376,00 грн, із яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом, 10626,00 грн - заборгованість за відсотками, 1750,00 грн заборгованість по комісії, 14000,00 грн заборгованість по пені (а.с.18).

Згідно з платіжними інструкціями ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснило оплату ТОВ «Клай Інвест» за договором факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 року (а.с.45-46).

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно з пунктами 2.1, 4.1 договору факторингу клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, перелічених у реєстрі прав вимог, а перехід прав відбувається на умовах договору та оформлюється актом приймання-передачі реєстру.

На підтвердження набуття права вимоги позивач надав договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру прав вимог (а.с.55), витяг із реєстру, в якому зазначено відповідача (а.с.18), кредитний договір (а.с.37-42), суми боргу, а також платіжні інструкції про сплату ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ТОВ «Клай Інвест» за договором факторингу (а.с.45-46).

Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 звернув увагу, що для підтвердження правонаступництва підлягають оцінці не лише текст договору відступлення, а вся сукупність доказів, які дають змогу ідентифікувати конкретне право вимоги та встановити факт його переходу. Надані у цій справі договір, акт, витяг із реєстру і доказ оплати взаємно узгоджуються та дозволяють ідентифікувати право вимоги до відповідача.

Тому суд доходить висновку, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є належним кредитором у спірному зобов`язанні. Водночас новий кредитор набув право вимоги лише в тому обсязі, який правомірно належав первісному кредитору. Саме зазначення у реєстрі певної суми заборгованості не звільняє суд від перевірки підстав та правильності її нарахування.

За статтями 525, 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором №249990 від 26.01.2024 перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором №249990 від 26.01.2024, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотків складають в загальному розмірі 17626,00 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10626,00 грн заборгованість за відсотками, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача комісії за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 цього ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч.1, 2, 5, 7 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч.5 ст12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, у кредитному договорі №249990 від 26.01.2024 у п.1.4. містяться умови про комісію за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором.

Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія, встановлена в договорі, є платою безпосередньо за надання, обслуговування і повернення кредитних коштів позичальнику.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.

Тому суд приходить до висновку про те, що положення договору про споживчий кредит щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за комісією в розмірі 1750,00 грн.

Щодо нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем своїх боргових зобов`язань суд звертає увагу на наступне.

Позивач за кредитним договором №249990 від 26.01.2024 просить стягнути з відповідача 14000,00 грн заборгованості за пенею.

Однак, суд вважає, що нарахування пені у розмірі 14000,00 грн позивачем здійснювалося безпідставно з огляду на наступне.

Згідно із п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог в частині нарахування пені, слід відмовити.

Оскільки відповідачем порушено зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, то на підставі статей 525-527, 530, 611, 629, 1050, 1054 ЦК України позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №249990 від 26.01.2024 в загальному розмірі 17626,00 грн, яка складається з: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10626,00 грн заборгованість за відсотками.

Щодо розподіл судових витрат.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 33376,00 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 17626,00 грн, що становить 52,81% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1406,01 грн.

Відповідно до ч.1 та 3 (п.1) ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: копію договору №42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 ; копію додаткової угоди №249990 від 21 липня 2026 року до договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01 червня 2026 року; копія акта надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року, згідно якого підтверджується, що ФОП ОСОБА_2 надав правову допомогу загальною вартість 6000,00 грн; детальний опису робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5618/10 виданого на ім`я Білецького Богдана Михайловича (а.с.30-33, 11, 22, 47).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і

пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 259, 263-265, 268, 280, 353-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851, місцезнаходження: вулиця Cимона Петлюри, буд.21/1, місто Бровари, Київська область, 07406) заборгованість за кредитним договором №249990 від 26.01.2024 у загальному розмірі 17626,00 грн (сімнадцять тисяч шістсот двадцять шість гривень 00 копійок), з яких: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10626,00 грн - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851, місцезнаходження: вулиця Cимона Петлюри, буд.21/1, місто Бровари, Київська область, 07406) судовий збір у розмірі 1406,01 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити позивачу, що має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги впродовж тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.М. Оксенюк