Рішення № 140735173, 13.10.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6918/26

Номер провадження 2/350/714/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Лукиніва М.П.,

представник відповідача адвоката Ошуста С.Є.,

прокурора Бурака Б.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських -

установив:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_4 . Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2013 року шлюб між сторонами розірвано, а неповнолітню дочку залишено проживати разом із матір`ю.

Позивачка зазначає, що після припинення сімейних відносин відповідач поступово самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, а починаючи з 2014 року фактично перестав брати будь-яку участь у вихованні та утриманні дочки. Протягом тривалого часу він не спілкується з дитиною, не відвідує її, не підтримує з нею телефонного чи іншого зв`язку, не цікавиться її навчанням, станом здоров`я, фізичним, духовним та моральним розвитком, не бере участі у вирішенні питань, пов`язаних із забезпеченням її життєвих потреб.

Відповідач понад п`ять років проживає за межами України, однак така обставина не перешкоджала йому підтримувати спілкування з дочкою, цікавитися її життям, надавати матеріальну допомогу та виконувати інші покладені на нього законом батьківські обов`язки. Незважаючи на це, ОСОБА_2 не виявляє бажання брати участь у вихованні дитини, не здійснює реальних заходів для підтримання родинних зв`язків та фактично усунувся від виконання своїх обов`язків як батько.

Позивачка також посилається на особливий стан здоров`я неповнолітньої дочки, яка є дитиною з інвалідністю, має захворювання, яке потребує постійного медичного спостереження, проведення відповідного лікування, реабілітаційних заходів та додаткових матеріальних витрат. Усі питання, пов`язані із забезпеченням лікування дочки, проходженням медичних обстежень, придбанням необхідних лікарських засобів, організацією реабілітації та створенням належних умов для її фізичного розвитку, вирішуються позивачкою самостійно.

Водночас відповідач, знаючи про стан здоров`я дочки, не цікавиться перебігом її лікування, не надає необхідної матеріальної допомоги, не бере участі у забезпеченні медичного догляду та не виявляє належної турботи про її фізичний і психологічний стан.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що 04 січня 2024 року уклала шлюб із ОСОБА_5 , з яким разом проживає та виховує дочку ОСОБА_4 . Її теперішній чоловік бере безпосередню участь у вихованні дитини, забезпеченні її повсякденних потреб, навчанні, лікуванні та розвитку. Між дитиною та вітчимом склалися близькі, довірливі та емоційно стійкі сімейні стосунки. ОСОБА_4 сприймає його як батька, оскільки саме він упродовж тривалого часу проявляє щодо неї батьківську турботу, підтримує її та бере участь у вирішенні важливих питань її життя.

Позивачка вважає, що поведінка ОСОБА_2 свідчить не про тимчасове невиконання ним батьківських обов`язків, спричинене об`єктивними обставинами, а про свідоме та тривале ухилення від їх виконання. Відповідач фактично не бере участі у житті дочки, не виявляє зацікавленості у відновленні спілкування з нею, не забезпечує належного виконання обов`язків щодо її утримання, виховання, навчання, лікування та розвитку.

На переконання позивачки, подальше формальне збереження за відповідачем батьківських прав за відсутності фактичного виконання ним відповідних обов`язків суперечить найкращим інтересам неповнолітньої дитини. Позбавлення відповідача батьківських прав є необхідним заходом для забезпечення належного захисту прав та законних інтересів дочки, створення стабільних умов її життя, виховання та розвитку.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лукинів М.П. підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Ошуст С.Є. брав участь у судовому засіданні. Просив врахувати позицію відповідача, що останній не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Із письмових матеріалів справи вбачається, що сам ОСОБА_2 у заяві від 17 липня 2026 року, поданій до Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, повідомив про свою обізнаність із розглядом справи про позбавлення його батьківських прав, зазначив, що перебуває за межами України, та не заперечував проти заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, у судове засідання не з`явилася. Представник органу опіки та піклування Івано-Франківської міської ради Заріцька І.В. подала до суду письмову заяву, в якій просила долучити до матеріалів справи висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 04 вересня 2026 року №1087, та проводити розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.

Прокурор Бурак Б.Г. у судовому засіданні висловив позицію, що заявлені позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а встановлені у справі обставини свідчать про наявність передбачених законом підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 . Вважав, що задоволення позову відповідатиме найкращим інтересам дитини, у зв`язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.

Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_6 та проведенням повторного автоматизованого розподілу справу передано судді Пулику М.В., який ухвалою від 16 липня 2026 року прийняв її до свого провадження та призначив до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року до участі у справі залучено прокурора Рожнятівського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом установлено, що від спільного шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2013 року у справі №350/1413/13-ц шлюб між сторонами розірвано, а неповнолітню дочку ОСОБА_4 залишено проживати разом із матір`ю (а.с.25).

04 січня 2024 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.27).

Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 має інвалідність та потребує систематичного медичного спостереження, лікування, реабілітаційних заходів і додаткового догляду. Відповідно до медичних документів у дитини діагностовано ювенільний ідіопатичний артрит, у зв`язку з чим вона перебуває під наглядом лікарів, потребує відповідного лікування, зокрема із застосуванням базисної та біологічної терапії, проведення періодичних обстежень і реабілітації.

Характеристикою Черніївського ліцею Івано-Франківської міської ради (а.с.23) підтверджено, що ОСОБА_3 , характеризується як старанна, сумлінна, дисциплінована та відповідальна учениця. Дівчина добре засвоює навчальний матеріал, бере активну участь у житті класу та закладу освіти, підтримує доброзичливі стосунки з однокласниками й педагогами. Навчанням та вихованням ОСОБА_4 займаються її мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_5 . Вони цікавляться успішністю дитини, підтримують зв`язок із педагогами, забезпечують необхідні умови для навчання та беруть участь у вирішенні питань шкільного життя.

Результатом психодіагностичного обстеження неповнолітньої ОСОБА_3 , проведеного 15.04.2026, практичним психологом Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» (а.с.69-74) підтверджено, що дитина має сформовані стійкі емоційні зв`язки з матір`ю та вітчимом, яких сприймає як найближчих для себе осіб. Із матеріалів обстеження вбачається, що ОСОБА_4 проживає з матір`ю та вітчимом, підтримує з ними доброзичливі та довірливі стосунки. Вітчима вона називає батьком, сприймає його як повноцінну батьківську фігуру, відчуває його турботу, підтримку та участь у своєму житті. Водночас щодо біологічного батька дитина повідомила про повну відсутність спілкування протягом тривалого часу, відсутність емоційного зв`язку та спільних сімейних відносин.

За результатами застосованих психологічних методик установлено, що емоційно значущими дорослими для дитини є її мати та вітчим, тоді як біологічний батько фактично відсутній у її повсякденному житті та психологічному просторі.

Із долученої до матеріалів справи довідки Калуського відділу державної виконавчої служби від 05 лютого 2025 року вбачається, що на виконанні відділу відсутні виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 .

Із висновку органу опіки та піклування вбачається, що протягом тривалого часу відповідач фактично не забезпечував утримання дитини, не надавав необхідної допомоги на її лікування, навчання та повсякденні потреби.

Відповідно до акта обстеження від 25 червня 2026 року, складеного представниками Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично за вказаною адресою не проживає. Зі слів членів його сім`ї, відповідач понад три роки перебуває за кордоном.

Крім того, із долучених до висновку органу опіки та піклування матеріалів убачається, що 17 липня 2026 року до Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надійшла письмова заява ОСОБА_2 .. Відповідач зазначив, що перебуває за межами України та не має можливості взяти участь у засіданні комісії з питань захисту прав дитини, у зв`язку з чим просив розглянути питання без його участі. При цьому проти заявленого позову не заперечував.

Із зазначеного висновку вбачається, що працівниками Служби у справах дітей проведено збір та перевірку відомостей про умови проживання дитини, її стан здоров`я, навчання, виховання, сімейне оточення, характер взаємовідносин із матір`ю, вітчимом і біологічним батьком. Висновком установлено, що протягом тривалого часу ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дочки, не цікавиться її фізичним, духовним та психологічним розвитком, станом здоров`я, навчанням, не підтримує з нею спілкування та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Органом опіки та піклування враховано, що дитина має інвалідність і потребує постійного лікування, медичного догляду, реабілітації та додаткової уваги, однак відповідач не бере участі у забезпеченні цих потреб.

За результатами розгляду зібраних матеріалів на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 30 липня 2026 року орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначений висновок затверджено рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 04 вересня 2026 року №1087 та подано до суду для врахування під час вирішення спору.

Таким чином, із досліджених матеріалів справи вбачається, що після припинення сімейних відносин із позивачкою відповідач протягом тривалого часу не здійснює належної участі у вихованні, утриманні, навчанні та лікуванні неповнолітньої дочки, не підтримує з нею особистого спілкування та не виявляє реальної зацікавленості в її житті.

Водночас необхідні умови для проживання, виховання, розвитку й лікування дитини забезпечуються матір`ю та її чоловіком, із якими неповнолітня має сформовані сталі сімейні й емоційні зв`язки.

У зв`язку з наведеними обставинами між сторонами виник спір щодо наявності передбачених законом підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки, який підлягає вирішенню судом.

Оцінка суду:

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, врахувавши позиції учасників справи та визнання позову відповідачами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Даючи оцінку вимозі щодо позбавлення відповідачки батьківських прав та доказам, які надані на її обґрунтування, суд керується положеннями сімейного законодавства.

Так, згідно із ч. 2 ст. 1 СК України, регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Частиною 3 статті 4 СК України встановлено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Згідно із частинами 1-3 ст. 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Як визначено в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до вимог ст.ст. 150, 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Частиною 7 статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч. 2 та 4 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18, Постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, провадження № 61-4022 св 19).

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Згідно із роз`ясненнями, які містяться у п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ніхто не чинив і не чинить.

Суд вважає, що наявність вини належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Оцінюючи характер поведінки відповідача, суд виходить із того, що ухилення від виконання батьківських обов`язків передбачає не лише фактичну відсутність участі одного з батьків у житті дитини, а й встановлення свідомого нехтування обов`язками, покладеними на нього законом.

Після припинення сімейних відносин між сторонами відповідач протягом тривалого часу не підтримує з дочкою належного спілкування, не цікавиться її навчанням, станом здоров`я, фізичним та психологічним розвитком, не бере участі у вирішенні питань, пов`язаних із її вихованням та забезпеченням повсякденних потреб.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач не був позбавлений можливості брати участь у житті дочки лише з тієї причини, що проживає окремо від неї або перебуває за межами України. Наявність сучасних засобів зв`язку, можливість підтримувати телефонне спілкування, листування, цікавитися навчанням дитини та її станом здоров`я дозволяють одному з батьків виконувати принаймні частину своїх обов`язків навіть за умови територіальної віддаленості.

Водночас матеріали справи не містять відомостей про вчинення відповідачем протягом тривалого часу реальних дій, спрямованих на підтримання зв`язку з дочкою, відновлення особистих стосунків, участь у її вихованні або забезпечення необхідної допомоги.

Відповідач був обізнаний про розгляд питання щодо позбавлення його батьківських прав, що підтверджується його письмовою заявою від 17 липня 2026 року. Однак навіть за таких обставин він не повідомив про конкретні заходи, яких вживав для відновлення спілкування з дочкою, не навів об`єктивних перешкод для виконання батьківських обов`язків та не заявив про бажання змінити своє ставлення до їх виконання.

Зазначені обставини, оцінені в сукупності з іншими доказами, свідчать про те, що відсутність відповідача у житті дитини не є наслідком лише його територіальної віддаленості чи припинення шлюбу з матір`ю дитини, а має характер тривалого свідомого самоусунення від виконання батьківських обов`язків.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Аналізуючи встановлені у справі обставини у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надані сторонами, а також врахувавши висновок органу опіки та піклування, суд приходить до переконання, що наявні у справі докази свідчать про свідоме та тривале ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов`язків, і застосовується лише у випадках, коли змінити поведінку батьків та забезпечити належне виконання ними обов`язків щодо дитини іншим способом неможливо. Водночас у цій справі встановлені обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не бере участі в її вихованні, навчанні, лікуванні та матеріальному забезпеченні, не цікавиться станом її здоров`я, фізичним, духовним і моральним розвитком, не підтримує з нею спілкування та не виявляє реального бажання відновити сімейні стосунки. Зазначені обставини дають підстави для застосування до нього такого крайнього заходу.

У цій справі наявні виняткові обставини, за яких позбавлення відповідача батьківських прав відповідає найкращим інтересам неповнолітньої дитини та не суперечить положенням Конвенції про права дитини. При цьому суд ураховує тривалий характер невиконання відповідачем батьківських обов`язків, стан здоров`я дочки, яка має інвалідність та потребує постійного лікування і додаткового догляду, відсутність між нею та біологічним батьком належного емоційного зв`язку, а також те, що всі необхідні умови для її проживання, виховання, лікування та розвитку забезпечуються матір`ю і вітчимом. Суд виходить із того, що при вирішенні спорів щодо дітей першочергово враховуються їхні найкращі інтереси, які передбачають необхідність забезпечення стабільного, безпечного сімейного середовища, належного піклування, захисту та умов для гармонійного розвитку.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що з урахуванням установлених обставин справи, тривалості та характеру поведінки відповідача, досліджених доказів, висловленої дитиною думки та висновку органу опіки та піклування є достатні підстави для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно зі законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").

У даному випадку таке втручання здійснюється для захисту емоційного здоров`я та моралі неповнолітньої дитини, тобто відповідає цілям, зазначеним у п. 2 ст. 8 Конвенції.

При цьому суд звертає увагу, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з нею, як це передбачено законом, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими, що підтверджені належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат:

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, суд відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, статті 51 Конституції України, статей 4, 13, 80, 81, 141 ЦПК України, статей 1, 3-5, 7, 19, 141, 150, 155, 157, 164 -167 Сімейного кодексу України, статей 11, 12, 18 Закону України «Про охорону дитинства» та керуючись статтями 1- 4, 19, 89, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Суддя: