Ухвала суду № 140733998, 13.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/6-175/11

н/п 2-др/953/50/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченко О.М.,

за участю секретаря судових засідань Засєєвої С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву представника ОСОБА_1 адвоката Осіва Павла Володимировича про ухвалення додаткової ухвали про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі № 2018/6-175/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит», стягувачи: Публічне акціонерне товариство «Мегабанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс», Бережанський відділ державної виконавчої служби в Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_1 , про заміну стягувача у виконавчому провадженні, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2026 представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Осів П.В. через підсистему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткової ухвали, якою просить стягнути з ТОВ «ФК «Єврокредит» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

На обґрунтування заяви представник боржника зазначив, що ТОВ «ФК «Єврокредит» звернулося до суду з заявою про заміну стягувача з ПАТ «Мегабанк» на ТОВ «ФК «Єврокредит» у виконавчому листі по справ № 2018/6-175/11 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 09-19ПВ/2007 від 25.06.2007 в сумі 360 028,46 грн та 5 грн третейського збору. Звернення ТОВ «ФК «Єврокредит» зумовило необхідність користування послугами адвоката, подання процесуальних документів і підготовки до судового розгляду. На думку представника, залишення заяви про заміну стягувача без розгляду не усуває права боржника на відшкодування відповідних витрат.

В судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит», Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс», Бережанського відділу державної виконавчої служби в Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Боржник ОСОБА_1 та його представник адвокат Осів П.В. у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися, заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, прийшов до наступних висновків.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.01.2026 заяву ТОВ «ФК «Єврокредит» про заміну стягувача залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України за заявою самого заявника. Питання щодо судових витрат не вирішувалося.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, процесуальний закон передбачає можливість вирішення питання про судові витрати шляхом ухвалення додаткового судового рішення. Водночас така процесуальна можливість не звільняє особу, яка заявляє вимогу про компенсацію витрат, від обов`язку довести наявність передбачених законом підстав для їх покладення на іншого учасника справи.

Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом наведеної норми право на компенсацію судових витрат у разі залишення позову без розгляду пов`язується законодавцем не лише із самим фактом завершення розгляду справи без вирішення спору по суті, а й із наявністю необґрунтованих дій позивача, внаслідок яких інша сторона зазнала відповідних витрат.

Вирішуючи питання щодо застосування зазначених положень процесуального закону до правовідносин, які виникли під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суд враховує відповідні правові висновки Верховного Суду.

Так, у постанові від 18.03.2026 у справі № 753/22586/14-ц (провадження № 61-11110св25) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув питання компенсації витрат на професійну правничу допомогу у справі за заявою товариства про заміну стягувача у виконавчому провадженні, яку було залишено без розгляду.

Верховний Суд зазначив, що відшкодування судових витрат має здійснюватися на будь-якій стадії судового провадження. Оскільки ЦПК України не містить спеціальної норми, яка регулювала б окремі випадки завершення провадження на стадії виконання судового рішення, до таких випадків належить застосовувати загальні положення щодо розподілу судових витрат.

При цьому Верховний Суд виходив із того, що компенсація витрат на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України можлива за умови встановлення необґрунтованості дій особи, на яку пропонується покласти відповідні витрати.

Для вирішення питання про компенсацію витрат необхідно встановити, які саме необґрунтовані дії були вчинені під час розгляду справи, у чому вони полягали, чи діяла відповідна особа недобросовісно, чи систематично перешкоджала правильному та своєчасному розгляду справи, чи мала протиправну мету, спрямовану на ущемлення прав та інтересів іншого учасника, та якими доказами підтверджуються відповідні обставини.

У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновком про відсутність підстав для компенсації боржнику витрат на професійну правничу допомогу, оскільки не було доведено, що товариство під час звернення із заявою про заміну стягувача або під час її розгляду вчиняло недобросовісні дії чи переслідувало протиправну мету.

Таким чином, наведений правовий висновок Верховного Суду стосується саме правовідносин, подібних до тих, що виникли у справі, яка розглядається, оскільки предметом судового провадження також була заява про заміну стягувача, залишена без розгляду, після чого боржником заявлено вимогу про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, у постанові від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18) Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно з яким саме по собі звернення особи із заявою про залишення позову без розгляду не може розцінюватися як необґрунтовані дії, оскільки є реалізацією передбаченого процесуальним законом права.

У постанові Верховного Суду від 26.07.2024 у справі № 736/1209/20 суд також звернув увагу, що необґрунтовані дії позивача як підстава компенсації витрат за ч. 5 ст. 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Отже, системний аналіз положень статей 137, 141, 142 ЦПК України у взаємозв`язку з наведеними правовими висновками Верховного Суду дає підстави для висновку, що залишення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні без розгляду не зумовлює безумовного покладення на заявника обов`язку відшкодувати іншому учаснику справи витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що звернення особи до суду із заявою про процесуальне правонаступництво є передбаченим законом способом реалізації відповідних процесуальних прав.

Так само подання заявником клопотання про залишення раніше поданої заяви без розгляду, якщо воно прийняте судом, саме по собі не свідчить про недобросовісність поведінки такого заявника.

Залишення заяви без розгляду не є вирішенням питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги по суті, не означає встановлення безпідставності первісного звернення та не підтверджує наявності зловживання процесуальними правами.

Відтак для покладення на ТОВ «ФК «Єврокредит» витрат боржника на професійну правничу допомогу необхідно встановити не лише факт надання відповідної допомоги, її вартість та обов`язок боржника здійснити оплату, а й наявність конкретних необґрунтованих дій заявника, внаслідок яких виникли такі витрати.

Обґрунтовуючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення, представник боржника посилається на те, що саме звернення товариства до суду із заявою про заміну стягувача зумовило необхідність залучення адвоката, підготовки процесуальних документів та участі у судовому провадженні. При цьому представник боржника зазначає, що ТОВ «ФК «Єврокредит» згодом самостійно звернулося із заявою про залишення поданої ним заяви без розгляду, у зв`язку із чим боржник поніс витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації за рахунок заявника.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що звернення із заявою про заміну стягувача є передбаченим цивільним процесуальним законодавством способом реалізації особою своїх процесуальних прав. Так само подання заяви про залишення відповідного звернення без розгляду становить реалізацію диспозитивних процесуальних повноважень заявника та саме по собі не свідчить про недобросовісність його поведінки.

Сам факт залишення заяви ТОВ «ФК «Єврокредит» без розгляду за його власною ініціативою не є безумовним підтвердженням того, що первісне звернення до суду було завідомо безпідставним, мало на меті затягування судового провадження, створення перешкод боржнику чи інше недобросовісне використання процесуальних прав.

Посилання представника боржника на необхідність підготовки процесуальних документів, залучення адвоката та оплату його послуг також не підтверджують необґрунтованості дій ТОВ «ФК «Єврокредит», оскільки зазначені обставини характеризують обсяг наданої боржнику професійної правничої допомоги, проте не встановлюють неправомірності чи недобросовісності процесуальної поведінки заявника.

Договір про надання правничої допомоги № 23/06 від 23.06.2025 та акт приймання-передачі наданих послуг від 14.01.2026 свідчать про погодження боржником ОСОБА_1 та адвокатом Осів П.В. фіксованого гонорару в розмірі 20 000 грн та оформлення результатів надання правничої допомоги. Водночас ці документи не містять відомостей, які б підтверджували вчинення товариством необґрунтованих процесуальних дій, що спричинили виникнення відповідних витрат.

Суд також враховує, що реалізація боржником права на професійну правничу допомогу є його процесуальним правом, однак виникнення у зв`язку із цим витрат не створює самостійної та безумовної підстави для покладення обов`язку з їх відшкодування на іншого учасника провадження.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, саме на особу, яка заявляє вимогу про компенсацію витрат у зв`язку з необґрунтованими діями іншого учасника справи, покладається обов`язок доведення таких

Отже, за відсутності встановлених судом конкретних необґрунтованих дій ТОВ «ФК «Єврокредит», які перебувають у причинному зв`язку з виникненням заявлених витрат, підстави для стягнення з ТОВ «ФК «Єврокредит» на користь боржника ОСОБА_1 - витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, відсутні; питання щодо співмірності заявленої суми витрат не має самостійного вирішального значення для результату розгляду заяви.

З огляду на викладене, враховуючи правові висновки Верховного Суду, насамперед викладені у постанові від 18.03.2026 у справі № 753/22586/14-ц, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника боржника про ухвалення додаткової ухвали щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 81, 133, 137, 141, 142, 258-261, 270, 353-355, 442 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Осіва Павла Володимировича про ухвалення додаткової ухвали щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень у справі № 2018/6-175/11 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 16.10.2026.

Суддя О.М. Дяченко