Рішення № 140733433, 23.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
23.09.2026
Номер справи
185/10760/25
Номер документу
140733433
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

23.09.2026 Справа № 185/10760/25

Справа № 185/10760/25

Провадження № 2/756/2539/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Лук`янової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат, штрафу,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк», банк) звернулося до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 113 338,41 грн, а саме:

- 3% річних за період з 02.11.2018 по 23.02.2022 у розмірі 5 761,27 грн;

- інфляційні втрати за період з 02.11.2018 по 23.02.2022 у розмірі 13 467,66 грн;

- штраф за невиконання пп. 4.3.6-4.3.8 кредитного договору та п. 3.3.4 договору застави щодо страхування предмета застави за період з 12.03.2017 по 29.02.2020 у розмірі 94 109,48 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03.04.2012 між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 86/2012-Р, за яким позичальнику надано кредит у розмірі 297 157 грн на придбання автомобіля зі строком повернення до 02.04.2016 та сплатою 16,9% річних, а за користування простроченою заборгованістю - 21,9% річних. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Passat 2012 року випуску, а між банком та ОСОБА_2 - договір поруки № 86/2012-Р/П, за яким поручитель зобов`язався нести солідарну відповідальність за виконання позичальником зобов`язань, у тому числі щодо сплати штрафів, передбачених кредитним договором та договором застави.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 24.12.2021 у справі № 426/17753/18 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 57 978,03 грн. Виконавчі листи, видані на виконання цього рішення, пред`явлено до примусового виконання, однак рішення суду не виконане, заборгованість не погашена. На думку позивача, триваюче невиконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання дає банку право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, позичальник як заставодавець не виконала обов`язку щодо страхування предмета застави та надання банку підтвердження такого страхування, у зв`язку з чим відповідно до п. 4.2 договору застави банк нарахував штраф за період з 12.03.2017 по 29.02.2020. Оскільки поручитель відповідає за виконання позичальником зобов`язань, зокрема щодо сплати штрафів, позивач вважає, що вся заявлена сума підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 справу передано на розгляд до Оболонського районного суду міста Києва за територіальною підсудністю з огляду на відомості про фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи у м. Києві.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 справу передано для розгляду судді Тихій О.О.

Ухвалою судді від 24.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків - надіслання відповідачам копій позовної заяви з додатками за адресами їхнього фактичного проживання. 01.12.2025 позивач надав докази надіслання відповідачам копій позовної заяви з додатками, а також уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою судді від 08.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22.05.2026 залучено до участі у справі правонаступника АБ «Укргазбанк» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі - ТОВ «Брайт Інвестмент»), до якого на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 14.01.2026 перейшло право вимоги до відповідачів за кредитним договором № 86/2012-Р від 03.04.2012 та договором поруки № 86/2012-Р/П від 03.04.2012.

У встановлений строк відповідачі відзив на позовну заяву не подали, заяв чи клопотань до суду не направили.

У судове засідання представник позивача Кириченко О.М. не з`явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, заперечень щодо заочного розгляду справи не висловила.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.04.2012 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 86/2012-Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 297 157 грн на придбання автомобіля Volkswagen Passat 2012 року випуску (пп. 1.1, 1.2 кредитного договору). Кредит надано з 03.04.2012 по 02.04.2016, позичальник зобов`язалася повернути кредит у повному обсязі не пізніше 02.04.2016 (пп. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору). Виконання зобов`язань позичальника забезпечується заставою автомобіля за договором застави від 03.04.2012 та порукою ОСОБА_2 (пп. 2.1, 2.3 кредитного договору).

03.04.2012 між банком (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договір застави транспортного засобу, який забезпечує всі вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 86/2012-Р від 03.04.2012, у тому числі щодо сплати комісій, штрафів та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором та договором застави (п. 1.1 договору застави). Предметом застави є автомобіль Volkswagen Passat 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заставна вартість якого визначена у розмірі 330 208,70 грн з ПДВ (пп. 2.1, 2.3 договору застави).

За умовами п. 3.3.4 договору застави заставодавець зобов`язалася на період дії цього договору застрахувати предмет застави на його повну вартість за власний рахунок, надати банку копії договорів страхування та документів, що підтверджують сплату страхових платежів, забезпечити безперервну дію страхового покриття щодо предмета застави на строк, не менший, ніж той, у межах якого заставодавець виконає свої зобов`язання за кредитним договором, а також не пізніше ніж за 3 банківські дні до закінчення дії договору страхування, якщо зобов`язання за кредитним договором не виконані, укласти новий договір страхування, сплатити страховий платіж і надати заставодержателю докази такої сплати.

Відповідно до п. 4.2 договору застави за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання п. 3.3.4 цього договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф, розмір якого встановлюється залежно від строку, протягом якого заставодавець порушував вимоги п. 3.3.4 договору, та становить 1,5% від заставної вартості предмета застави, визначеної у п. 2.3 договору, який збільшується на 0,75 п.п. щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення (у т.ч. враховуючи місяць, у якому будуть виконані зобов`язання зі страхування). Сторони погодили, що строк позовної давності (включаючи вимоги про стягнення неустойки) за договором застави становить три роки (п. 4.4 договору застави). Договір застави діє до повного виконання зобов`язань, забезпечених заставою (п. 7.1 договору застави).

03.04.2012 між банком (кредитор), ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір поруки № 86/2012-Р/П, за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 86/2012-Р, зокрема щодо повернення кредиту не пізніше 02.04.2016, сплати процентів, а також комісій, штрафів та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором, договором забезпечення та договором поруки, та несе солідарну відповідальність з позичальником (пп. 1.1, 1.2, 1.4 договору поруки). Строк виконання зобов`язання щодо сплати неустойки визначається моментом вимоги про її сплату (п. 3.1 договору поруки). Порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя; якщо строк виконання зобов`язання не зазначений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки (п. 5.2 договору поруки).

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 24.12.2021 у справі № 426/17753/18 позов АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором № 86/2012-Р від 03.04.2012 у розмірі 57 978,03 грн, а також з кожного з відповідачів судовий збір у розмірі 451,16 грн; у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 55 227,45 грн відмовлено у зв`язку із застосуванням позовної давності. Предметом позову у зазначеній справі була заборгованість за кредитом і процентами, що утворилася станом на 18.06.2018, у загальному розмірі 113 205,48 грн. Позов у цій справі банк пред`явив 30.07.2018.

Згідно з інформацією про виконавчі провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 21.08.2025 рішення Сватівського районного суду Луганської області від 24.12.2021 у справі № 426/17753/18 набрало законної сили 25.01.2022. На його виконання Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано виконавчі листи від 02.04.2025 № 426/17753/18 щодо кожного з боржників. Виконавчі листи разом із заявами АБ «Укргазбанк» від 19.05.2025 № 132/16487/2025 та № 132/16485/2025 надійшли до Довжанського відділу державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 04.07.2025, і 07.07.2025 державним виконавцем відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_4 (боржник ОСОБА_1 ) та № НОМЕР_5 (боржник ОСОБА_2 ).

Наданою позивачем інформацією про виконавчі провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 21.08.2025 визначено номери виконавчих проваджень та ідентифікатори доступу до інформації про виконавче провадження. Використавши ці параметри доступу, суд встановив за допомогою вебсервісу Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) актуальний стан зазначених виконавчих проваджень. Так, постановами головного державного виконавця Довжанського відділу державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Великоцької О.В. від 10.09.2025 виконавчі провадження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно з цими постановами борг на користь стягувача АБ «Укргазбанк» за кожним виконавчим документом у розмірі 58 429,19 грн (57 978,03 грн заборгованості та 451,16 грн судових витрат) сплачено в повному обсязі: заборгованість у розмірі 57 978,03 грн стягнуто частково з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 і частково з ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 як із солідарних боржників, а судові витрати у розмірі 451,16 грн - з кожного з боржників у відповідному виконавчому провадженні; залишок нестягненої суми за виконавчими документами становить 0 грн. Зазначені відомості стосуються тих самих виконавчих проваджень, інформацію про які позивач подав разом із позовною заявою на підтвердження своїх вимог, і отримані з того самого офіційного джерела за параметрами доступу, що містяться в цій інформації. Таким чином, суд дослідив поданий позивачем доказ у його актуальному стані на час ухвалення рішення (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з розрахунком позивача 3% річних, нараховані на суму 57 978,03 грн за період з 02.11.2018 по 23.02.2022, становлять 5 761,27 грн, інфляційні втрати за той самий період - 13 467,66 грн.

Відповідно до довідки АБ «Укргазбанк» від 22.07.2025 № 139/80247/2025 та розрахунку штрафу за порушення ОСОБА_1 умов договору застави щодо страхування предмета застави їй нараховано штраф у розмірі 94 109,48 грн за період з 12.03.2017 по 29.02.2020, обчислений як 1,5% від заставної вартості предмета застави (4 953,13 грн) та по 0,75% від заставної вартості (2 476,57 грн) за кожен із 36 календарних місяців з березня 2017 року по лютий 2020 року включно.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (ч. 2 ст. 55 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості сама по собі не припиняє грошового зобов`язання боржника. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.02.2026 у справі № 754/511/23 (провадження № 14-63цс25), «наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов`язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем».

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.02.2026 у справі № 754/511/23 (провадження № 14-63цс25) сформулювала висновок, відповідно до якого «зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним. У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України» (пп. 117, 118).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.07.2026 у справі № 201/10079/24 (провадження № 14-52цс26) зазначила, що «загальним правовим висновком, який Велика Палата Верховного Суду зробила в справі № 754/511/23, є неможливість застосування частини другої статті 625 ЦК України у випадку, коли стягувач втратив право на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу» (п. 57).

Обставинами, які в справі № 754/511/23 засвідчили втрату стягувачем права на примусове виконання судового рішення про стягнення боргу, Велика Палата Верховного Суду назвала «наявність судового рішення про відмову в поновленні строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, неперебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні» (п. 62 ухвали від 08.07.2026 у справі № 201/10079/24). Як зазначено в п. 56 цієї ухвали, «факт неперебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відмовою суду в задоволенні заяви позивача про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню».

Верховний Суд у постанові від 19.08.2026 у справі № 201/10079/24 (провадження № 61-4273св25), переглядаючи рішення про відмову у стягненні 3% річних та інфляційних втрат на суму, стягнуту судовим рішенням, яке перебувало на примусовому виконанні, визнав помилковим висновок апеляційного суду про відсутність підстав для застосування ст. 625 ЦК України та зазначив, що «чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум (див. пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року в справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18))».

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), «оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення».

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 цього Закону). Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (п. 2 ч. 4 ст. 4 цього Закону).

Отже, вирішуючи вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, стягнуту судовим рішенням, суд має з`ясувати, чи не втратив стягувач права на примусове виконання цього рішення, тобто чи не вичерпано можливість примусового захисту основної вимоги кредитора.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц дійшов висновку, що натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном; конструкція ст. 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, а кредитор у натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/511/23, Верховний Суд у постанові від 17.04.2026 у справі № 932/1056/23 (провадження № 61-6423св25) погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки позивач не довів наявності невиконаного грошового зобов`язання, зокрема не надав доказів отримання виконавчих листів і відкриття виконавчого провадження, тобто наявності права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу, відсутні правові підстави для стягнення 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. У постанові від 01.04.2026 у справі № 939/3200/24 (провадження № 61-12744св25) Верховний Суд, застосувавши той самий висновок, скасував рішення судів попередніх інстанцій про стягнення сум за ст. 625 ЦК України та відмовив у позові, зазначивши, що ця норма застосовується судом виключно за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню.

Судом встановлено, що рішення Сватівського районного суду Луганської області від 24.12.2021 у справі № 426/17753/18, яким з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 57 978,03 грн, набрало законної сили 25.01.2022. Доказів його добровільного виконання відповідачами матеріали справи не містять. Виконавчі листи, видані на виконання цього рішення, стягувач пред`явив до примусового виконання, 07.07.2025 державним виконавцем відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_4 (боржник ОСОБА_1 ) та № НОМЕР_5 (боржник ОСОБА_2 ), а 10.09.2025 ці провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, заборгованість, стягнута рішенням суду, погашена в порядку примусового виконання за виконавчими документами, прийнятими органом державної виконавчої служби до виконання. Постанови державного виконавця про відкриття та закінчення виконавчих проваджень у встановленому законом порядку не скасовані, а доказів визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, або ухвалення судом рішення про відмову в поновленні строку пред`явлення їх до виконання матеріали справи не містять.

Перевірка дотримання стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання здійснюється органом державної виконавчої служби під час вирішення питання про прийняття його до виконання (п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавчі листи у справі № 426/17753/18 прийнято до виконання і за ними здійснено стягнення, а боржники, якщо вважали, що виконавчі документи пред`явлено з пропуском строку, не були позбавлені права оскаржити рішення державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень або звернутися до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Доказів реалізації відповідачами таких прав суду не надано, а перевірка законності відкриття виконавчих проваджень не є предметом розгляду в цій справі.

За таких обставин основна вимога кредитора, підтверджена рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 24.12.2021 у справі № 426/17753/18, не була позбавлена примусового захисту: можливість її примусового виконання не була вичерпана і реалізована шляхом стягнення заборгованості у виконавчих провадженнях. Обставин, які б засвідчили втрату стягувачем права на примусове виконання судового рішення, у цій справі не встановлено: виконавчі листи перебували на примусовому виконанні до фактичного виконання рішення в повному обсязі, а доказів ухвалення судом рішення про відмову в поновленні строку їх пред`явлення до виконання матеріали справи не містять. Тому зобов`язання відповідачів, підтверджене зазначеним рішенням, не було натуральним, і до нього підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Погашення заборгованості в межах виконавчих проваджень, закінчених 10.09.2025, не позбавляє кредитора права на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений період з 02.11.2018 по 23.02.2022, який повністю припадає на час прострочення виконання відповідачами грошового зобов`язання, тобто на час до усунення порушення.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 24.12.2021 заборгованість за кредитним договором стягнуто з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 солідарно за позовом, пред`явленим банком до обох відповідачів 30.07.2018, а в подальшому заборгованість стягнуто з обох відповідачів як із солідарних боржників у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5. Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Отже, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на стягнуту судовим рішенням суму боргу, підлягають стягненню з відповідачів солідарно.

Період нарахування з 02.11.2018 по 23.02.2022 закінчився до введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, тому п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким позичальника звільнено від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, у період дії воєнного стану, до спірних правовідносин не застосовується. Про застосування позовної давності до цих вимог відповідачі не заявляли.

Перевіряючи розрахунок позивача, суд встановив, що 3% річних на суму 57 978,03 грн за період з 02.11.2018 по 23.02.2022 (1210 днів) становлять 5 766,03 грн (57 978,03 грн х 3% х 1210 : 365), а інфляційні втрати, обчислені із застосуванням індексів споживчих цін за період з листопада 2018 року по лютий 2022 року, - 15 326,96 грн. Отже, заявлені позивачем суми 3% річних та інфляційних втрат не перевищують розміру, визначеного за розрахунком суду.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 5 761,27 грн та інфляційні втрати у розмірі 13 467,66 грн.

Щодо вимог про стягнення штрафу за невиконання умов договору застави суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Обов`язок страхувати предмет застави та надавати банку підтвердження страхування є самостійним договірним обов`язком заставодавця, встановленим п. 3.3.4 договору застави, а відповідальність за його невиконання передбачена п. 4.2 цього договору. Зазначений обов`язок існує протягом дії договору застави, який відповідно до п. 7.1 діє до повного виконання зобов`язань, забезпечених заставою. Оскільки зобов`язання за кредитним договором у період з 12.03.2017 по 29.02.2020 виконані не були, що встановлено рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 24.12.2021 а заборгованість за ним стягнута з відповідачів лише в межах виконавчих проваджень, закінчених 10.09.2025, договір застави у цей період був чинним, а закінчення строку кредитування 02.04.2016 не звільняло заставодавця від обов`язку щодо страхування предмета застави.

Доказів укладення договорів страхування предмета застави, сплати страхових платежів та надання банку підтвердження страхування у період з 12.03.2017 по 29.02.2020 матеріали справи не містять, відповідач ОСОБА_1 зазначених обставин не спростувала. Отже, вимога про стягнення з ОСОБА_1 як заставодавця штрафу, передбаченого п. 4.2 договору застави, є обґрунтованою.

Підставою для нарахування штрафу є саме п. 4.2 договору застави. Кредитний договір, на пп. 4.3.6-4.3.8 якого посилається позивач, такого штрафу не передбачає, а за порушення обов`язків, встановлених пп. 4.3.6-4.3.9, визначає інший наслідок - встановлення підвищеної процентної ставки (п. 1.4.3 кредитного договору).

Перевіряючи розрахунок позивача, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Згідно з буквальним змістом п. 4.2 договору застави штраф становить 1,5% від заставної вартості предмета застави, а збільшення його розміру на 0,75 п.п. щомісячно наростаючим підсумком здійснюється починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення. Оскільки порушення, за твердженням позивача, розпочалося 12.03.2017, місяцем порушення є березень 2017 року, а другим календарним місяцем, що слідує за ним, - травень 2017 року. Отже, за період з березня 2017 року по лютий 2020 року включно розмір штрафу становить 1,5% та 34 щомісячні збільшення по 0,75 п.п. (з травня 2017 року по лютий 2020 року), тобто 27% від заставної вартості предмета застави, що складає 89 156,35 грн (330 208,70 грн х 27%).

Позивач натомість нарахував збільшення розміру штрафу також за березень і квітень 2017 року (36 місяців), що не відповідає умовам п. 4.2 договору застави. Тому вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню частково - у розмірі 89 156,35 грн.

Штраф нараховано за період, що передує 12.03.2020, тому обмеження щодо нарахування та стягнення неустойки, встановлені пп. 15, 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, на спірні правовідносини не поширюються. Відповідачі про застосування позовної давності не заявляли, а відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Водночас вимога про стягнення штрафу солідарно з поручителя ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.03.2019 у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18) зазначила, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

У постанові від 08.06.2021 у справі № 202/781/14-ц (провадження № 14-356цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що строк, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України, «є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові до поручителя. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати», а пред`явлення вимоги до поручителя слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Сторони договору поруки № 86/2012-Р/П від 03.04.2012 у п. 5.2 встановили строк, після закінчення якого порука припиняється: три роки з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором, а для зобов`язань, строк виконання яких не зазначений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, - один рік з дня укладення договору поруки. Остаточний строк виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором настав 02.04.2016 (пп. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору), а строк сплати неустойки за умовами п. 3.1 договору поруки визначається моментом вимоги про її сплату.

Позов до поручителя ОСОБА_2 у 2018 році банк пред`явив лише щодо стягнення заборгованості за кредитом і процентами, що встановлено рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 24.12.2021. Вимогу про стягнення з поручителя штрафу за невиконання умов договору застави вперше пред`явлено у цій справі у вересні 2025 року, тобто після спливу як трирічного строку з 02.04.2016, так і однорічного строку з дня укладення договору поруки. За таких обставин порука ОСОБА_2 щодо зобов`язання зі сплати штрафу на час пред`явлення позову припинилася, а тому підстав для солідарного стягнення з нього штрафу немає.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 3% річних у розмірі 5 761,27 грн та інфляційних втрат у розмірі 13 467,66 грн, а також стягнення з ОСОБА_1 штрафу за невиконання умов договору застави щодо страхування предмета застави у розмірі 89 156,35 грн; у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви АБ «Укргазбанк» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.08.2025 № 14791_6963. Позовні вимоги задоволено на 108 385,28 грн із заявлених 113 338,41 грн, з яких 19 228,93 грн стягнуто з відповідачів солідарно, а 89 156,35 грн - з відповідача ОСОБА_1 . Судовий збір пропорційно задоволеній вимозі про стягнення штрафу становить 1 905,55 грн (2 422,40 грн х 89 156,35 грн : 113 338,41 грн) і підлягає стягненню з ОСОБА_1 . Судовий збір пропорційно задоволеним вимогам про стягнення 3% річних та інфляційних втрат становить 410,98 грн (2 422,40 грн х 19 228,93 грн : 113 338,41 грн) і підлягає стягненню з відповідачів у рівних частках - по 205,49 грн з кожного. Отже, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 111,04 грн, з ОСОБА_2 - у розмірі 205,49 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат, штрафу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» 3% річних у розмірі 5 761,27 грн та інфляційні втрати у розмірі 13 467,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» штраф за невиконання умов договору застави транспортного засобу від 03.04.2012 щодо страхування предмета застави у розмірі 89 156,35 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 111,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» витрати по сплаті судового збору у розмірі 205,49 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9).

Відповідач-1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідач-2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Суддя О.О. Тиха

Часті запитання

Який тип судового документу № 140733433 ?

Документ № 140733433 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140733433 ?

Дата ухвалення - 23.09.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140733433 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140733433 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 140733433, Оболонський районний суд міста Києва

Судове рішення № 140733433, Оболонський районний суд міста Києва було прийнято 23.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 140733433 відноситься до справи № 185/10760/25

Це рішення відноситься до справи № 185/10760/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140733432
Наступний документ : 140733434