Рішення № 140732420, 19.10.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1193/26

Провадження 2/681/1175/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 жовтня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 21.02.2024 між ОСОБА_1 та Товариством був укладений кредитний договір № 40081866, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 4000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором.

Позивач свої обов`язки перед відповідачем виконав у повному обсязі, а відповідач своєю чергою обов`язки перед кредитором не виконує, у зв`язку із чим Товариство звернулося до суду та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 40081866 в сумі 21620 грн 00 коп., що складається з: 4000 грн 00 коп. - заборгованість за сумою кредиту, 17620 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками.

У зв`язку з викладеним вище, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним вище договором та судові витрати.

Відповідач копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви, пам`ятку про права та обов`язки отримала 01.09.2026 за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

17.08.2026 позивач звернувся до Полонського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою суду від 24.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за клопотанням позивача витребувано докази в АТ «Універсал Банк» (а.с. 30-31).

28.08.2026 до суду надійшли витребувані докази (а.с.35).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, згідно зі ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 21.02.2024 між Товариством та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 40081866 (далі - Договір), за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 180 днів та датою повернення 19.08.2024 (а.с. 9-15).

За користування кредитом нараховуються проценти: пільгова процентна ставка 2,1% в день та стандартна процентна ставка 912,5 % річних (2,5 % в день) (п. 1.5.1., п.1.6. Договору).

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом (30 календарних днів з 21.02.2024 по 22.03.2024). Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка. Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду (150 календарних днів з 23.03.2024 по 19.08.2024) (п. 2.2.3 Договору).

Згідно з п.2.1., п.12 Договору, кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .

Вказаний кредитний договір укладений у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора 3j7g6koh, про що свідчить п. 12 Договору «Реквізити сторін» та довідка (а.с.14 зворот, 18).

Підписання вказаного договору електронним підписом відповідачем свідчить про його обізнаність з умовами кредитування.

На виконання умов договору Товариством для відповідача 21.02.2024 було надано кредитні кошти в розмірі 4000,00 грн шляхом перерахунку на її банківський рахунок НОМЕР_2 , що підтверджується листом АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-37498 від 26.08.2026 (а.с.35).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №40081866 від 21.02.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 21620,00 грн, яка складається з 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 17620,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків (а.с.18зворот-20).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, суд доходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснена в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного вище законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного вище, суд вважає, що Договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеними.

Судом встановлено, що відповідач, отримавши кошти за Договором, вчасно їх не повернув, чим порушив його умови і позивач має право вимагати повернення суми кредиту та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

ОСОБА_1 відзив на позов не подала, викладені позивачем в позовній заяві обставини належними та допустимими доказами не спростувала, доказів сплати заборгованості за кредитним договором суду не надала.

Сукупністю досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, доведено наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту. Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення отриманих коштів не виконала, а доказів протилежного суду не надала, стягненню підлягає непогашена сума основного боргу (тіла кредиту) у повному розмірі, що становить 4000 грн 00 коп.

Перевіряючи правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами за укладеним з відповідачем кредитним договором суд виходить з такого.

Умови Договору передбачають строк кредитування у 180 днів з 21.02.2024 по 19.08.2024 (п.1.3., п.1.4. Договору) та застосування таких процентних ставок: пільгової 2,1% в день протягом пільгового періоду користування кредитом (30 календарних днів з 21.02.2024 по 22.03.2024) (перших 30 календарних днів) та 2,5 % в день протягом стандартного періоду користування кредитом (150 календарних днів з 23.03.2024 по 19.08.2024) (п.1.5.1, п.1.6., п. 2.2.3 Договору).

З відомості про щоденні нарахування та погашення кредитним договором №40081866 від 21.02.2024 вбачається, що Товариством нараховувались відсотки за користування кредитом протягом пільгового періоду з 21.02.2024 по 22.03.2024 за пільговою процентною ставкою 2,1 % в день, та протягом стандартного періоду з 23.03.2024 по 20.08.2024 за стандартною процентною ставкою 2,5% в день.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно з п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Вказані положення вище зазначеного закону про обмеження розміру денної процентної ставки не враховані при нарахуванні відсотків за користування кредитом ні ТОВ «Мілоан», ні ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс».

Суд погоджується з розміром відсотків за користування кредитом за період з 21.02.2024 по 21.04.2024 у сумі 5520,00 грн, які складаються з відсотків за користування кредитом протягом пільгового періоду з 21.02.2024 по 22.03.2024 (4000,00 грн тіло кредиту/ 100 % ? 2,1% ? 30 днів), та 3000,00 грн відсотків за користування кредитом протягом стандартного періоду з 23.03.2024 по 21.04.2024 (4000,00 грн тіло кредиту/ 100 % ? 2,5% ? 30 днів), оскільки такі нарахування відповідають умовам договору та не суперечать вище наведеним вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому розрахунок відсотків за користування кредитом з 22.04.2024 по 19.08.2024 (закінчення строку кредитування відповідно до умов Договору) має складати 7200,00 грн (4000,00 грн тіло кредиту / 100 % ? 1,5% ? 120 днів).

Таким чином, загальний розмір відсотків за користування кредитом з 21.02.2024 по 19.08.2024, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 12720,00 грн (5520,00 грн + 7200,00 грн).

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, складається із 4000,00 грн - тіло кредиту, 12720 грн 00 коп. - заборгованості за відсотками, що разом становить 16720 грн 00 коп.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження своїх витрат на правову допомогу позивач надав такі докази: договір про надання правової допомоги № 0207 від 02.07.2025 укладений позивачем з адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с. 23, зворот); акт № 3040 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 17.07.2026 на суму 8000 грн (а.с. 24, зворот); детальний опис наданих послуг до акту (а.с. 25); ордер серії ВС №1412829 від 04.11.2025 (а.с. 24).

При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, суд доходить висновку, що у зв`язку з частковим задоволенням позову на 77,3% від заявлених вимог, на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 6184 грн 00 коп. документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, становить 2058 грн 04 коп.

Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-284,352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 40081866 від 21.02.2024 в загальній сумі 16720 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять) грн 00 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в сумі 4000 грн 00 коп. та заборгованості за відсотками в сумі 12720 грн 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» 2058 (дві тисячі п`ятдесят вісім) грн 04 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» 6184 (шість тисяч сто вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м.Львів, поштовий індекс 79000;

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 19.10.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК