Рішення № 140731877, 19.10.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4744/26

Провадження № 2/591/1750/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання Волкової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 591/4744/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 15 серпня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 18901-08/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4900 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення відповідачка не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 49000 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту 4900 грн, заборгованості за відсотками 44100 грн.

Позивач зазначає, що набув право вимоги до відповідача на підставі укладеного між ним та ТОВ «Аванс Кредит» договору факторингу від 13 грудня 2023 року № 13122023.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2023 року № 18901-08/2023 в сумі 49000 грн.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, зазначає, що вона не була повідомлена про зміну кредитора за вказаним кредитним договором, тому вимоги пред`явленого позову є недоведеними. Крім того, просить врахувати той факт, що надана копія договору не містить її підпису. Також зауважує, що суду не надано доказів перерахування кредитних коштів на її рахунок. Електронний договір підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору. Але в копіях паспорту споживчого кредиту, графіку платежів та правил надання споживчого кредиту відсутній електронний одноразовий ідентифікатор, який міг ідентифікувати особу як таку, що підписала надані позивачем документи. По-друге, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка з важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконана свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Таким чином, належним доказом щодо заборгованості за тілом кредиту може бути і виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. При цьому, у договорі, укладеному з первинним кредитором відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Відповідач вважає, що у даних документах не міститься відомостей про те, що кошти перераховуються на підставі відповідних договорів, що не дає суду можливості застосувати до даних правовідносин умови цих договорів. Відтак, зазначене не підтверджує факт перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідних договорів, а не іншими особами за іншими правовідносинами. Позивачем також не надано суду і електронних листів, що могли б підтвердити існування заборгованості відповідача у розмірі, що заявлений позивачем до стягнення у даній справі. По-третє, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 49000 грн, відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № №18901- 08/2023 від 15.08.2023 року з них: заборгованість за тілом кредиту - 4900 грн.; заборгованість за процентами - 44100 грн. Проте, позивачем не надано пояснення щодо нарахування суми заборгованості кредиту за відсотками та комісією у сумі 49000 грн.

Крім того, відповідачка звертає увагу, що наданий позивачем витяг з Реєстру божників, права вимоги, за якими відступаються, та боржників за такими договорами, не містить підпису сторін, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги де відповідача, як боржника за вказаними кредитними договорами. Безпосередньо реєстр боржників до вищевказаних договорів Факторингу з якого вбачалося б право вимоги за спірним кредитним договором позивачем суду надано не було. Отже, вважає, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку, не доведе факту перерахування кредитних коштів за договорами, а тому підстави для стягнення на в користь Позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками відсутні.

Також відповідачкою було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до розміру 2000 грн. Таку суму вважає пропорційною предмету спору та такою, що є доцільною для розподілу між сторонами.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 жовтня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, при подачі позову надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи. Відповідачка про дату, час і місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, в судове засідання не з`явилася, у відзиві просила суд розглянути справу за її відсутності.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 серпня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 18901-08/2023, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 4900 грн, строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту (а.с. 50-54).

13 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 13122023, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі, до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 18901-08/2023 від 15 серпня 2023 року (а.с. 67-73).

Однак, відповідачем умови договору належним чином не виконувались, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості заборгованість відповідача за кредитним договором № 18901-08/2023 від 15 серпня 2023 року становить 49000 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту 4900 грн, заборгованості за відсотками 44100 грн (а.с. 64-66).

08 квітня 2026 року позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором (а.с. 74 на звороті).

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

За встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому, через особистий кабінет на вебсайті позивача подано заявку на отримання кредиту від імені відповідача та підтверджено умови отримання кредиту шляхом акцепту. Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомлення або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний позичальником на веб-сайті кредитодавця і який має юридичне значення ідентифікації позичальника у розумінні положень ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, надісланий у зазначений спосіб одноразовий ідентифікатор було використано для підтвердження підписання кредитного договору.

Як вбачається із заявки-анкети клієнта на отримання фінансово кредиту, у ній вказаний номер телефону відповідачки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , що дає підстави стверджувати, що саме на цей номер телефону у наведений вище спосіб відбулося надіслання одноразового паролю W0436, який було використано для підтвердження підписання кредитного договору в електронній формі. Належність зазначеного номеру телефону відповідачу не спростовано жодними доказами (а.с. 59-60).

Крім того, кредитний договір містить інформацію про місце проживання відповідача, реквізити паспорту та індивідуального податкового номеру, що також дає підстави вважати, що без зазначення таких відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом, неможливо ідентифікувати особу позичальника. Будь-яких доказів, які б вказували на укладення кредитного договору іншими особами від імені відповідача, суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 18901-08/2023 від 15 серпня 2023 року підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджує укладання між сторонами правочину.

Суд відхиляє доводи відповідача, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надав доказів надання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 4900 грн.

Факт зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідачки ОСОБА_1 , на суму 4900 грн від 15 серпня 2023 року підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 04 червня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260529/110216-БТ на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 18).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували вказані докази перерахування коштів за вказаним кредитним договором.

Таким чином, відповідачем фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 4900 грн, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у наведеній сумі.

Також суд відхиляє заперечення відповідачки про необґрунтованість позову у зв`язку з ненаданням позивачем доказів про повідомлення її про відступлення права вимоги за договором факторингу, оскільки відповідачка не надала, а матеріли справи не містять доказів того, що договір факторингу від 13 грудня 2023 року № 13122023, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 18901-08/2023 від 15 серпня 2023 року розірваний між сторонами або визнаний недійсним в установленому законом порядку.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення процентів, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки договір про надання фінансового кредиту № 18901-08/2023 від 15 серпня 2023 року укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», та з урахуванням того, що позивачем порушується питання про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими у період з 15 серпня 2023 року по 08 серпня 2024 року, тобто під час дії пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у період з 15 серпня 2023 року (з дати укладення спірного кредитного договору) до 21 квітня 2024 року (дати закінчення перших 120 днів перехідного періоду, визначеного п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 %.

Відтак, розмір процентів за користування кредитом за період з 15 серпня 2023 року по 21 квітня 2024 року визначається судом наступним чином: 4900 грн * 2,5 % * 251 день = 30747 грн.

Водночас, у період з 22 квітня 2024 року по 08 серпня 2024 року (дати закінчення строку дії кредитного договору) максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5 %.

Таким чином, розмір процентів за користування кредитом за період з 22 квітня 2024 року по 08 серпня 2024 року визначається судом наступним чином: 4900 грн * 1,5 % * 109 днів = 8011 грн 50 коп.

Отже, загальний розмір заборгованості за процентами визначається судом наступним чином: 30747 грн + 8011,50 грн = 38758 грн 50 коп., які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 43658 грн 50 коп. (4900 грн + 38758,50 грн). Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено на 89,10 % (43658,50 грн * 100 % / 49000 грн), тому з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові втрати зі сплати судового збору у сумі 2372 грн 20 коп. (89,10% від 2662,40 грн).

Крім того, позивач ставить питання про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн 00 коп.

Відповідачка ОСОБА_1 подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав того, що заявлена позивачем сума є непропорційною та такою, що підлягає зменшенню до 2000 грн, з огляду на співмірність зі складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатом роботою.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. Для підтвердження розміру цих витрат позивач надав копії договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с. 77), акт № 1007 наданих послуг від 10 квітня 2026 року (а.с. 77 на звороті) та детальний опис до акту 1007 від 01 квітня 2026 року за договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 78).

Суд погоджується із запереченням відповідача, що розмір заявлених позивачем витрат за надання правничої допомоги в сумі 8000 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

З врахуванням принципів реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, тому клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. За таких обставин, на підставі ст.ст. 133, 137 ЦПК України, з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 3000 грн.

Відповідно, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2673 грн 20 коп. (89,10 % від 3000 грн).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 142, 206, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором № 18901-08/2023 від 15 серпня 2023 року в сумі 43658 грн 50 коп., судовий збір у сумі 2372 грн 20 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 2673 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова