Рішення № 140730405, 21.09.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2026 Справа №607/13943/26 Провадження №2/607/6178/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ментух І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1. Стислий виклад позиції позивача

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.04.2025 АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір б/н (далі Договір).

За умовами Договору відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на банківський рахунок з видачею платіжної картки. Сторони погодили сплату процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач вказав, що виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі.

Відповідач покладені Договором зобов`язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 20.06.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 55708,91 грн, а саме: заборгованість за кредитом 39999,25 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом 15259,66 грн; пеня 450 грн.

Позивач просить достроково стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався наданим ст. 174, 178 ЦПК України правом та відзив із запереченнями проти позову до суду не подав.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

26.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні

21.09.2026 у судове засідання уповноважений представник позивача АТ «А-Банк» Шкапенко О.В. не з`явився. Разом із позовною заявою подав заяву про розгляд справи без його участі. Не заперечував проти здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

21.09.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання, повторно не з`явився без повідомлення про причини неявки. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Приймаючи до уваги повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд прийшов до переконання про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів (постановлення заочного рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

10.04.2025 АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір б/н, невід`ємними частинами якого є Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку та самі Умови та правила, що викладені на сайті банку.

Договір підписано кредитодавцем кваліфікованим електронним підписом та позичальником власноручним цифровим підписом.

Підписанням Анкети-заяви відповідач підтвердив, що ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», Тарифами, Паспортом споживчого кредиту та з інформацією, зазначеною в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також що згідний з тим, що ця заява разом з Умовами та правилами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Також 10.04.2025 сторони підписали Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком.

Підписанням Заяви відповідач підтвердив, що ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» та з інформацією, зазначеною в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що розміщені на веб-сайті банку, а також що отримав примірник цієї Заяви разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Таблицею обчислення загальної вартості кредиту, що разом складають кредитний договір (п. 17 Заяви).

Також 10.04.2025 сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «АТБ», у якому сторони узгодили основні умови кредитування, мету отримання кредиту, розмір реальної процентної ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту, а також порядок повернення кредиту.

Згідно з п. 3 Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «АТБ» кредит надано на таких умовах:

- тип кредиту: кредитування рахунку з пільговим періодом використання;

- сума/ліміт кредиту: від 1000 грн до 200000 грн;

- строк кредитування: 240 місяців з правом автоматичного продовження;

- мета кредиту: на споживчі потреби.

Кредитні кошти надаються споживачеві шляхом кредитування рахунку на споживчі потреби у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитодавця на підставі договору про споживчий кредит.

Тип процентної ставки: фіксована. Базова процентна ставка: 40,8% на рік (нараховується на максимальну суму заборгованості за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості).

Відповідно до довідки АТ «А-Банк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано кредитні картки № НОМЕР_2 з терміном дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_3 з терміном дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_4 з терміном дії до грудня 2031 року.

Відповідно до довідки АТ «А-Банк» 10.04.2025 відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 0 грн, який періодично збільшувався та станом на 17.12.2025 становив 40000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 10.04.2025 станом на 20.06.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 55708,91 грн, а саме: тіло кредиту 39999,25 грн; проценти за користування кредитом 15259,66 грн; пеня 450 грн.

З виписки по картці за період з 10.04.2025 до 20.06.2026 вбачається, що позивач надав у користування відповідача кредитні кошти, а відповідач користувався рахунком НОМЕР_5 та використовував кредитні кошти у межах суми кредитного ліміту для зняття готівки, оплати товарів і послуг тощо.

Баланс на рахунку станом на 01.06.2026 складається з боргу у сумі 54188,76 грн.

2. Норми права, які застосував суд

Частини 1, 5 ст. 81 цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Суд встановив, що відповідно до наведених вище положень законодавства сторони уклали в електронній формі кредитний договір б/н від 10.04.2025. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір підписано його сторонами, у тому числі відповідачем власноручним цифровим підписом.

Відтак у сторін Договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Позивач довів суду, що у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 при розгляді цивільної справи № 200/5647/18.

З наданої суду виписки по рахунку відповідача за період з 10.04.2025 до 20.06.2026 вбачається, що відповідачу був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач використовував надані йому кредитні кошти за Договором.

Однак відповідач покладені Договором зобов`язання виконував частково, неодноразово прострочив повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Докази зворотного суду не надано. Також відповідач не спростував розрахунок суми заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.

Щодо дострокового повернення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII), який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У чинній до 10.06.2017 редакції частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII було закріплено, що якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

10.06.2017 набрав чинності Закон України № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (ст. 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10.06.2017).

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону № 1734-VIII у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13, вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Умовами Договору визначено, що строк кредитування (строк кредитної лінії) становить 240 місяців з правом автоматичного продовження. Отже, за загальним правилом строк дії договору спливає 10.04.2045.

Пунктом 2.1.1.12.10 Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або в певній банком частки у разі невиконання клієнтом таабо довіреною особою клієнта своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором.

Однак з Паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «АТБ» вбачається, що мета отримання кредиту є споживчою, а відтак дострокове стягнення усієї кредитної заборгованості повинно здійснюватись з урахуванням положень ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017).

Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження направлення відповідачу та отримання останнім вимоги про погашення простроченої заборгованості за Договором.

Відтак позивач не довів наявність обставин, які є передумовою реалізації кредитодавцем права вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що, у свою чергу, свідчить про порушення позивачем передбаченого законодавством обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Саме по собі посилання позивача на наявність простроченої заборгованості не підтверджує дотримання встановленої законом процедури дострокового стягнення кредитної заборгованості. Кредитодавець повинен довести не лише факт виникнення прострочення, а й виконання передбачених ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017) дій, з якими закон пов`язує виникнення у позичальника обов`язку достроково повернути кредит.

Оскільки доказів отримання відповідачем досудової вимоги позивач не надав, суд дійшов висновку, що передбачені законом умови для дострокового стягнення всієї суми кредиту, у тому числі заборгованості за тілом кредиту у сумі 39999,25 грн, на момент розгляду справи не настали.

Водночас ненадання доказів дотримання передумов дострокового стягнення всієї суми кредиту саме по собі не звільняє позичальника від виконання зобов`язань за договором у частині платежів, строк виконання яких уже настав.

Пунктом 9 Заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком визначено порядок погашення заборгованості щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що до 15.12.2025 залишок за рахунком був додатним, а заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитом дорівнювала нулю. Від`ємний залишок за тілом кредиту вперше відображено 17.12.2025 та станом на 31.12.2025 заборгованість за тілом кредиту становила 18678,13 грн, а з 23.01.2026 заборгованість за тілом кредиту становить 39999,25 грн та залишається незмінною.

Також п. 7 Заяви визначено, що після виходу з пільгового періоду процентна ставка визначається в розмірі 3,4% на місяць та проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу.

Відтак розмір прострочених щомісячних платежів за період з 17.12.2025 до 31.05.2026 становить 11978,42 грн та складається з таких платежів:

- станом на 31.12.2025 у сумі 933,91 грн (18678,13 грн (заборгованість за тілом кредиту) х 5%);

- станом на 31.01.2026 у сумі 2074,72 (39999,25 грн (заборгованість за тілом кредиту) + 1495,09 грн (проценти за користування кредитом за січень) х 5%);

- станом на 28.02.2026 2139,18 грн (39999,25 грн (заборгованість за тілом кредиту) + (1495,09 грн (проценти за користування кредитом за січень) + 1269,31 грн (проценти за користування кредитом за лютий) х 5%);

- станом на 31.03.2026 у сумі 2208,45 грн (39999,25 грн (заборгованість за тілом кредиту) + (1495,09 грн (проценти за користування кредитом за січень) + 1269,31 грн (проценти за користування кредитом за лютий) + 1405,31 (проценти за користування кредитом за березень) х 5%);

- станом на 30.04.2026 у сумі 2276,45 грн (39999,25 грн (заборгованість за тілом кредиту) + (1495,09 грн (проценти за користування кредитом за січень) + 1269,31 грн (проценти за користування кредитом за лютий) + 1405,31 грн (проценти за користування кредитом за березень) + 1359,97 грн (проценти за користування кредитом за квітень) х 5%);

- станом на 31.05.2026 у сумі 2346,71 грн (39999,25 грн (заборгованість за тілом кредиту) + (1495,09 грн (проценти за користування кредитом за січень) + 1269,31 грн (проценти за користування кредитом за лютий) + 1405,31 грн (проценти за користування кредитом за березень) + 1359,97 грн (проценти за користування кредитом за квітень) + 1405,31 (проценти за користування кредитом за травень) х 5%.

Станом на 20.06.2026 (дата звернення з цим позовом до суду) строк внесення платежу за червень 2026 року ще не настав, оскільки п. 9 Заяви допускає його сплату до останнього дня цього місяця включно.

Відтак наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у сумі 11978,42 грн доведено позивачем належними та достатніми доказами.

Щодо стягнення пені суд зазначає таке

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан, який в подальшому неодноразово був продовжений та діє станом на даний час.

Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості, пеню у сумі 450 грн нараховано позивачем у період з 01.02.2026 до 18.06.2026.

Відтак з урахуванням п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України така пеня підлягає списанню кредитодавцем.

У постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 суд зауважив, що тлумачення п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється в періоді існування особливих правових наслідків та у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов`язання. Таким періодом є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Договорами, на які поширюються специфічні правові наслідки, є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит.

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022, такі платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

З урахуванням викладеного суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованості за кредитним договором б/н від 10.04.2025 у сумі 11978,42 грн.

Вимоги про дострокове стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 39999,25 грн, пені у сумі 450 грн та процентів за користування кредитом у сумі ще 3281,24 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6005315594146 від 20.06.2026.

Позов задоволено частково у сумі 11978,42 грн, що становить 21,50% від заявленої суми.

Судовий збір у сумі 572,42 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір у сумі 2089,98 грн (78,50% від заявленої суми) необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 10.04.2025 у сумі 11978 (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 42 копійки.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати у виді судового збору у сумі 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні 42 копійки.

Судовий збір у сумі 2089 (дві тисячі вісімдесят дев`ять) гривень 98 копійок покласти на позивача Акціонерне товариство «Акцент-Банк».

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Суддя І. В. МарциновськаПовне судове рішення складено 28.09.2026.