Рішення № 140728090, 24.09.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1419/25

пр.№ 2/464/991/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Жили В.С.,

за участі секретаря судового засідання Ільницької О.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача Семко В.В.,

представника відповідача Бокало Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (далі ЛМКП «Львівтеплоенерго»), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові відповідача здійснити перерахунок (коригування) обсягу та вартості за постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , за період з грудня 2022 року по травень 2024 року включно; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг за постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , за період з грудня 2022 року по травень 2024 року включно, відповідно до показань засобів обліку теплової енергії, що встановлений у квартирі.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що є власником квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідно споживачем комунальних послуг. 3 01.12.2021 ЛМКП «Львівтеплоенерго» надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового будинку по АДРЕСА_2 . Її сім`я вчасно сплачувала кошти за всі отриманні комунальні послуги. Однак, ЛМКП «Львівтеплоенерго», зловживаючи своїм монопольним становищем, без відома споживача почало нараховувати позивачці за послуги із постачання гарячої води кількість кубів більше, ніж нею було фактично отримано. Дії відповідача із нарахування послуг за постачання гарячої води з грудня 2022 року по травень 2024 року вважає протиправними. Вказала, що 05.09.2024, 18.06.2024, 08.10.2024 зверталась до відповідача із заявами про необхідність проведення перевірки загальнобудинкового лічильника у будинку по АДРЕСА_2 та про перерахування оплати, на що отримала абсолютно ідентичні відповіді. Відповідач належним чином не повідомив її про намір встановити вузол комерційного обліку, чим порушив права останньої, визначені п. 6 постанови КМУ від 06.06.2018 № 444. Вважає, що встановлення вузла комерційного обліку в будинку проведено у невстановлений законом спосіб, у зв`язку з чим нарахування за спожиті послуги з водопостачання за наявності різниці між обсягами, визначеними комерційним лічильником, та загальним обсягом розподільчих лічильників (небаланс) є протиправною. Фактично використані послуги вона оплачувала в повному обсязі за показниками лічильника, встановленого у її квартирі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у вказаній цивільній справі визначено суддю Жилу В.С.

Ухвалою судді від 11.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

26.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» Мачічкою О.О., в якому остання позовні вимоги заперечила, просила відмовити у їх задоволенні. Зазначила, що відповідач надає послуги з постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до акту № 0855 від 25.03.2022 в будинку встановлений вузол обліку гарячої води, який надалі пройшов відповідну повірку. Вказала, що різниця між показниками комерційного та розподільчого вузла обліку гарячої води становить небаланс гарячої води. Зазначила, що порядок розподілу обсягу спожитої гарячої води визначається ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у відповідності до якої, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин 2-4 цієї статті. Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика). Означеною методикою встановлено порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої у будівлі/будинку гарячої води здійснюється відповідно до розділу IX цієї Методики, згідно з п. 2 р. IX якої, обсяги небалансу гарячої води та обсяги спожитої гарячої води, визначені як сума показань вузлів розподільного обліку у будівлі/будинку, де усі приміщення споживачів, до яких постачається гаряча вода, оснащені вузлами розподільного обліку, розподіляються пропорційно до обсягу споживання. За наведеного, вважає правомірним нарахування позивачці, як споживачу, послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням показників загальнобудинкового вузла обліку води. Чинне законодавство не передбачає підстав для звільнення від плати за небаланс споживання гарячої води. Зазначила, що згідно з пунктами 2, 3 р. ХІІ Методики, у разі виявлення різниці в результаті уточнення показань вузла (вузлів) комерційного обліку, що визначає/визначають загальний обсяг спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку, перерозподіл проводиться пропорційно до обсягів спожитої відповідної комунальної послуги споживачами, розподілених у розрахунковому періоді, за який здійснюється перерозподіл. В результаті уточнення показань вузлів розподільного обліку/приладів розподілювачів теплової енергії (на підставі звіряння їх показань, подання споживачем уточненої інформації, відновлення надання показань споживачами) визначається обсяг перерозподілу спожитої комунальної послуги між споживачами у будівлі/будинку, як різниця між сумою показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії до коригування та сумою показань таких засобів після коригування. Вирахуваний таким чином обсяг коригування розподіляється між споживачами за принципом, що наведений у пункті 2 цього розділу. Після здійснення перерозподілу розподіленого обсягу спожитої комунальної послуги виконавцем розподілу комунальної послуги проводиться перерахунок із окремим споживачем та з усіма споживачами будівлі/будинку. Результати перерозподілу та перерахунку відображаються у рахунках споживачів у розрахунковому періоді, у якому здійснено перерозподіл. Нарахований небаланс споживання гарячої води в подальшому, після уточнень показань приладів-розподілювачів теплової енергії, коригується на визначений обсяг перерозподілу спожитої комунальної послуги, внаслідок чого оплата цього небалансу не може вважатись оплатою боргу інших мешканців і відповіді доводи позивача з цього приводу суд не бере до уваги. Отже, дії відповідача щодо нарахування позивачу небалансу споживання гарячої води відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 11.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, що викладені у позовній заяві, просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просила відмовити, оскільки в ході розгляду справи відповідач фактично задовольнив вимоги позивачки та провів перерахунок вартості наданих послуг, по рахунку позивачки рахується істотна переплата на даний час, що унеможливлює задоволення заявлених позовних вимог.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, квартира АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності позивачці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , де останні зареєстровані.

ЛМКП «Львівтеплоенерго» надає до будинку АДРЕСА_2 послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, укладених із споживачами 01.12.2021.

Згідно з копією акту № 0855 від 25.03.2022 в означеному будинку встановлений вузол обліку гарячої води, який пройшов відповідну повірку, що стверджується копіями свідоцтв про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 17.03.2026 № 35/02065 та № 35/02066 від 17.03.2026.

Окрім цього, відповідачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 21ЛЛ/221 від 03.08.2025, що знаходиться в квартирі позивачки ОСОБА_1 , акту № 0014524 про розпломбування вузла розподільчого обліку від 11.09.2023, акту № 0014263 про прийняття вузла розподільчого обліку на абонентський облік від 11.09.2023.

Так, позивачка, звертаючись до суду з означеним позовом, покликається на те, що відповідачем без її відома за період з грудня 2022 року по травень 2024 року нараховано за послуги з постачання гарячої води більшу кількість кубів, ніж фактично отримано, про що свідчить відомість про нарахування та оплату послуги постачання гарячої води за період з 01.12.2022 по 31.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим, 18.06.2024 ОСОБА_1 звернулася до ЛМКП «Львівтеплоенерго» із заявою, в якій просила перерахувати оплату з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

11.07.2024 відповідач надав позивачці відповідь про те, що нарахування вартості послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , проводиться за спожиту гарячу воду, небаланс (за наявності), витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання та нараховується плата за абонентське обслуговування послуги. Нарахування проводяться згідно з нормами чинного законодавства, показів будинкового приладу обліку, квартирних приладів обліку та встановлених тарифів. Підстав для проведення перерахунку немає.

05.09.2024 та 08.10.2024 ОСОБА_1 повторно зверталася до ЛМКП «Львівтеплоенерго» із заявами, в яких, покликаючись на великий небаланс гарячої води у будинку АДРЕСА_2 , просила провести перевірку загальнобудинкового лічильника та індивідуальних лічильників гарячої води мешканців будинку.

Однак, позивачка 25.09.2024 та 24.10.2024 від ЛМКП «Львівтеплоенерго» отримала відповіді, в яких, окрім відсутності підстав для проведення перерахунку, відповідач вказав про те, що скерує представника теплового господарства для перевірки загальнобудинкового приладу обліку гарячої води.

У ч. 2 ст.19 Конституції України закріплено правило, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Вимогами ч. 4 ст. 42 Конституції України визначено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

За умовами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктами 8, 10 та 11 частини першої цієї статті визначено також, що споживач має право на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку, без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку та без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі.

У відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язки виконавця комунальної послуги, серед яких, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність та належну якість комунальних послуг відповідно до законодавства та умов договорів про їх надання; без додаткової оплати надавати споживачам необхідну інформацію про ціни і тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни (тарифу), норми споживання та порядок надання відповідної послуги, її споживчі властивості та іншу передбачену законодавством інформацію; розглядати у встановлений законодавством строк претензії та скарги споживачів і у визначених законом випадках проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Надання житлово-комунальних послуг відповідно до ст. 12 цього Закону здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг для перевірки кількості та/або якості наданих послуг, а за результатами такої перевірки звернутися із заявою (претензією) щодо перегляду (перерахунку) нарахованої вартості спожитих послуг.

Таким чином, законодавством прямо передбачено право споживача на отримання від виконавця повної та достовірної інформації щодо наданих йому комунальних послуг, обсягу та вартості проведених нарахувань, а також право у передбаченому законом порядку звернутися до виконавця із заявою (претензією) щодо перевірки правильності таких нарахувань та перегляду (перерахунку) їх вартості.

При цьому відповідно до пункту 5 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів та проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі ненадання таких послуг, надання їх не в повному обсязі, неналежної якості або в інших випадках, визначених законодавством.

Зазначене свідчить про те, що право споживача на перевірку правильності здійснених нарахувань та проведення перерахунку кореспондує відповідному обов`язку виконавця розглянути звернення споживача, перевірити обґрунтованість нарахувань та, за наявності передбачених законом підстав, здійснити їх перерахунок.

Оцінюючи встановлені у справі обставини у сукупності з наведеними нормами права, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачка, реалізовуючи своє право як споживача, неодноразово зверталася до відповідача із заявами щодо правильності нарахувань за послугу з постачання гарячої води та проведення відповідного перерахунку, зокрема 18.06.2024, 05.09.2024 та 08.10.2024. Вказаними зверненнями позивачка порушувала перед відповідачем питання щодо нарахування їй обсягів гарячої води, які, на її думку, не відповідали фактичному споживанню, та просила провести перевірку загальнобудинкового та індивідуальних засобів обліку і здійснити відповідний перерахунок.

Як встановлено судом, у відповідях від 11.07.2024, 25.09.2024 та 24.10.2024 відповідач повідомляв позивачку про відсутність підстав для проведення перерахунку, посилаючись на порядок нарахування плати за послугу з постачання гарячої води, показання будинкового та квартирного вузлів обліку, а також наявність небалансу гарячої води.

Разом з тим, у ході розгляду справи відповідачем додатково подано до матеріалів справи відомість про нарахування та оплату послуги постачання гарячої води за період з 01.12.2022 по 28.07.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , з якої вбачається, що відповідачем фактично здійснено перерахунок вартості наданих послуг.

Зі змісту вказаної відомості вбачається, що за результатами проведеного перерахунку відповідачем у в липні 2026 року проведено корекцію та зменшено вартість нарахованих ОСОБА_1 послуг з постачання гарячої води на суму 28 255,10 грн. (графа 13), а в графі «заборгованість з пеню» обліковується переплата в розмірі 28 255,10 грн. (графа 19).

Вмотивованих заперечень щодо проведеного відповідачем перерахунку позивачкою та її представником не наведено.

Таким чином, у ході розгляду справи відповідач фактично здійснив саме ті дії, на необхідності вчинення яких наполягала позивачка, а саме провів перерахунок вартості послуг з постачання гарячої води.

При цьому суд звертає увагу, що перерахунок здійснено відповідачем за більший період, ніж той, за який позивачка просила провести перерахунок у позовній заяві. Так, позовна вимога стосувалася періоду з грудня 2022 року по травень 2024 року включно, тоді як відповідачем проведено перерахунок за період з 01.12.2022 по 28.07.2026.

Отже, відповідачем фактично задоволено вимогу позивачки про проведення перерахунку, причому за період, який є тривалішим за заявлений нею у позовній заяві.

Оцінюючи правові наслідки проведення відповідачем перерахунку під час розгляду справи, суд виходить із того, що на момент звернення позивачки до суду така вимога була обґрунтованою.

Як встановлено судом, до звернення з позовом позивачка неодноразово зверталася до відповідача з приводу правильності нарахування вартості послуг та просила провести відповідний перерахунок, однак на той час відповідач у проведенні такого перерахунку відмовляв. Відтак, на момент пред`явлення позову право позивачки на належне визначення вартості спожитої комунальної послуги та проведення перерахунку у разі встановлення відповідних підстав не було реалізовано, що зумовило її звернення до суду за захистом свого права.

У цьому контексті суд враховує, що відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При цьому відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Оскільки положеннями законів України «Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача на отримання перерахунку за спожиту комунальну послугу та відповідний обов`язок виконавця здійснювати такий перерахунок, на момент звернення позивачки до суду вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання гарячої води відповідала змісту порушеного права, була належним і ефективним способом його захисту.

Разом з тим, на час ухвалення рішення судом обставини змінилася, оскільки в ході розгляду справи відповідач фактично виконав вимогу позивачки щодо проведення перерахунку.

Таким чином відсутність підстав для задоволення зазначеної вимоги на час ухвалення рішення зумовлена фактичним виконанням відповідачем відповідного обов`язку під час розгляду справи.

Повторне зобов`язання відповідача здійснити перерахунок за період, щодо якого такий перерахунок уже проведено, не призведе до подальшого поновлення чи захисту права позивачки, а відтак не матиме самостійного правового наслідку.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у відмові здійснити перерахунок (коригування) обсягу та вартості послуг з постачання гарячої води, суд зазначає наступне.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, обраний особою спосіб захисту має бути ефективним, тобто відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим таким порушенням, а також забезпечувати реальне поновлення порушеного права. При цьому спосіб захисту має бути спрямований на досягнення конкретного правового результату для особи, право якої порушено.

В означеній справі позивачка поєднала вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача з вимогою про зобов`язання останнього здійснити перерахунок (коригування) обсягу та вартості послуг з постачання гарячої води.

При цьому, саме вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок була спрямована безпосередньо на усунення наслідків поновлення порушеного права позивачки, відповідала характеру спірних правовідносин і на момент звернення до суду була обґрунтованою. Визнання бездіяльності відповідача протиправною саме по собі не призведе до поновлення порушених прав позивачки та не матиме для неї самостійного правового наслідку.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що ефективність способу захисту визначається його здатністю забезпечити реальне поновлення порушеного права з урахуванням характеру його порушення. Зокрема, у постанові від 19.05.2022 у справі № 144/748/17 Верховний Суд зазначив, що вимога про визнання бездіяльності протиправною сама по собі не є спроможною відновити порушене право, якщо для його фактичного захисту необхідне вчинення відповідних дій. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, відповідно до якого ефективним є такий спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права без необхідності вчинення інших дій або повторного звернення до суду.

Отже, з огляду на те, що ефективним способом захисту порушеного права позивачки у спірних правовідносинах було зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, яке було заявлено позивачкою та фактично виконано відповідачем під час розгляду справи, самостійна вимога про визнання бездіяльності відповідача протиправною після проведення такого перерахунку не спрямована на подальше ефективне поновлення порушеного права. За таких обставин у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем суд у відповідній ухвалі, рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених сторонами.

Разом з тим, відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначені положення процесуального закону підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин виникнення та припинення спору, а також поведінки сторін до та під час розгляду справи.

Як встановлено судом, на момент звернення до суду позивачка не отримала від відповідача належного перерахунку, незважаючи на неодноразові звернення з цього питання, у зв`язку з чим була змушена звернутися за судовим захистом. При цьому під час розгляду справи відповідач фактично задовольнив вимогу позивачки про проведення перерахунку, причому за період, що є більшим, ніж заявлений у позовній заяві.

Таким чином, саме внаслідок проведення відповідачем перерахунку після звернення позивачки до суду відпала необхідність у задоволенні судом вимоги про зобов`язання провести такий перерахунок.

З огляду на наведене, незважаючи на те, що за результатами розгляду справи позовні вимоги не підлягають задоволенню у заявленому способі захисту, суд враховує, що на момент звернення до суду вимога про проведення перерахунку була обґрунтованою, а її фактичне задоволення відбулося вже після пред`явлення позову та в ході розгляду справи.

За таких обставин судові витрати, понесені позивачкою у зв`язку із зверненням до суду з вимогою про проведення перерахунку, підлягають покладенню на відповідача, оскільки саме його поведінка до звернення позивачки до суду зумовила необхідність такого звернення, тоді як відповідний результат, якого прагнула позивачка, був досягнутий лише під час судового розгляду внаслідок проведення відповідачем перерахунку.

Отже, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 81, 89, 141, 206, 259, 263 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку визначеному статтею 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи, їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, юридична адреса: м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1.

Суддя Володимир ЖИЛА