Вирок № 140727282, 06.10.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/676/26

Провадження № 1-кп/712/596/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

за участю

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12023250000000319 від 31.08.2023 по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краснодар Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2014 у громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «ЛНР», спрямованих на нанесення шкоди державній безпеці України та здійснення терористичної діяльності, виник злочинний умисел, направлений на участь в діяльності силового блоку вказаної терористичної організації.

Так, ОСОБА_6 , будучи радикально налаштованою особою, прихильником протиправної діяльності «ЛНР», діючи з мотивів несприйняття чинної влади в Україні та з корисливих мотивів, переслідуючи мету заподіяння шкоди інтересам України, а саме прийняття участі в бойових діях у складі незаконних збройних формувань терористичної організації «ЛНР», усвідомлюючи той факт, що діяльність вказаної терористичної організації незаконна і спрямована на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також зміну меж території і державного кордону України, 29 червня 2014 року, перебуваючи у невстановленому місці на тимчасово окупованій території Луганської області, добровільно вступив до силового блоку терористичної організації «ЛНР». При цьому, ОСОБА_6 усвідомлював, що для досягнення злочинної мети, яку переслідує «ЛНР», йому як члену цієї організації, доведеться чинити збройний опір законним діям працівників правоохоронних органів України та військовослужбовців ЗС України, які спрямовані на припинення протиправної діяльності вищевказаної терористичної організації.

У подальшому, після вступу до рядів силового блоку терористичної організації «ЛНР», ОСОБА_6 направлено на військову службу до одного із бойових підрозділів вказаної організації, а саме т.зв. «2-га ІНФОРМАЦІЯ_3 » т.зв. «ЛНР» ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , в/ч НОМЕР_1 ).

20 грудня 2014 наказом № 286 командира по т.зв. «в/ч НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_6 призначено на посаду кулеметника 3 мотострілкового взводу 3 мотострілецької роти 3 мотострілкового батальйону т.зв. « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , в/ч НОМЕР_1 ) у званні сержант.

Таким чином, у період із 20.12.2014, та не пізніше 2016 року (більш точний час в ході слідства не встановлено) ОСОБА_6 приймав безпосередню участь у силовому опорі правоохоронним органам України, військовослужбовцям ЗС України та іншим представникам сил оборони, задіяним у проведенні АТО в районі населених пунктів Луганської області та м. Іловайськ Донецької області, а в 2015 році - у боях за м. Дебальцево Донецької області.

Зокрема, він вчиняв умисні дії із застосуванням вогнепальної зброї різного калібру і різного призначення, направлені на фізичне знищення живої сили і броньованої техніки правоохоронних органів і ЗС України, чим сприяв її незаконній діяльності на території Луганської області.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб - сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб - сайті Офісу Генерального прокурора.

У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.

Судом, на виконання зазначених положень процесуального закону, були надіслані та опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр», повістки та повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 до призначених судових засідань. При цьому від початку здійснення підготовчих дій суд надсилав для опублікування повістки на веб-сайт Офісу Генерального прокурора для виклику обвинуваченого, де зазначені повідомлення були опубліковані.

Крім того, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_6 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Соснівського районного суду м. Черкаси щодо всіх судових засідань, які призначались у цьому кримінальному провадженні.

Щодо забезпечення права на захист.

Відповідно до ч. 2ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_6 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого судового розгляду даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника у захисті інтересів обвинуваченого.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 24.02.2026 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22023250000000319 від 31.08.2023 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, тобто тих, які входять до переліку злочинів, зазначених у ч. 2ст. 297-1 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 , всіма наявними у розпорядженні суду засобами, передбаченими КПК, повідомлявся про розгляд судом кримінального провадження стосовно нього, тому очевидно обізнаний про розгляд кримінального провадження, має змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження, однак переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

За час заочного судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що в нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім свого невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник у судовому засіданні просив винести рішення по наявним матеріалам кримінального провадження.

Суд констатує, що всі передбачені КПК умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, сприяє забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Разом з тим, суд враховує, що тимчасова окупація з боку рф частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, у зв`язку з чим ці факти не потребують окремого доказування в межах даного кримінального провадження.

На підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, стороною обвинувачення надано допит свідка ОСОБА_7 , отриманого відповідно до вимог ст.ст. 40, 65, 66, 95, 104, 106, 223, 224, 615 КПК України, з письмовим протоколом та іншими доказами.

Дослідивши наявні у провадженні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, та які узгоджуються між собою, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні, а саме.

- показами свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що він переїхав у Полтавську область. З 2019 року проживав в Полтаві, далі пішов на строкову службу а потім по контракту в м. Сміла. З ОСОБА_6 він знайомий з 2015 року та вони в період з 2015 по 2019 рік періодично зустрічалися. Йому було відомо, що ОСОБА_6 на момент їхнього знайомства працював в охороні у місці позбавлення волі, потім перейшов на роботу до народної міліції та пропрацював там з 2016 по 2017 рік . З 2024 року ОСОБА_6 перейшов на службу у військових силах рф;

- даними протоколу огляду від 19.12.2023, з додатками оптичним носієм та знімками екрану монітора, відповідно до якого було оглянуто сторінку «Однокласники» « ОСОБА_8 » за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та персональну сторінку в соціальній мережі «Вконтакте» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та встановлено інформацію відносно ОСОБА_6 , а саме, анкетні дані, кар`єра, навчання, місце служби «Л-74438-2 - я отдельная Гвардейская Мотострелковая бригада (2ОГМБр) з 2015 по 2016, акаунти друзів (158), фотозображення у військовій формі одягу зразка рф та зі зброєю в руках;

- даними витягу з штатної структури НЗФ, у якому зазначено, що з червня 2014 року ОСОБА_6 проходив військову службу на посаді і кулеметника т.зв. « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (в/ч НОМЕР_1 , місце І постійної дислокації: АДРЕСА_2 ) у військовому звані сержант. До його обов`язків на вказаній посаді входило: участь у здійсненні збройного опору ЗС України та у проходженні навчань особового складу терористичної організації в «ЛНР» з бойової, вогневої, тактичної підготовки;

- даними протоколу огляду від 20.12.2023, відповідно до якого було оглянуто інформацію про особу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Єдиної інформаційно аналітичної системи управління міграційними процесами, а саме, особової карти останнього;

- даними висновку експерта № СЕ-19/124-24/2086-ФП від 22.02.2024, відповідно до якого, на фотознімках «image-4.jpg», «image-20.jpg», отриманих у ході огляду інтернет-сторінки за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та достовірній фотографії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зображена одна й та ж сама особа;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання та фотознімками від 21.03.2025 з фото таблицею та стенограмою впізнання з додатками на micro SD, DVD R диск, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 на фото № 4 впізнав особу чоловічої статті, якого знав як ОСОБА_6 ;

- даними протоколу огляду від 03.07.2025, відповідно до якого, було оглянуто Інтернет ресурси та здійснено перехід на сайт «Миротворець», який представляє собою ресурс, що публікує дані про осіб, які є причетними до дій проти національної безпеки України, яка містять інформацію про ОСОБА_6 , а саме, його анкетні дані, адреса проживання, місце служби: « ІНФОРМАЦІЯ_8 , 3 МСБ, пулемётчик 3-го мотострелкового взводу», в/зв, позивний, соцсети, сімейний стан та дані з «Вікіпедії» про «Народная милиция Луганской Народной Республики»;

- даними протоколу огляду від 07.07.2025, відповідно до якого було оглянуто Інтернет ресурс «Офиціальний сайт правительства луганской народной республики» та оглянуто сайт так званої «лнр» , який містить посилання на документ «Об утверждении Положения о Министерстве внутренних дел Луганской Народной Республики»;

- даними протоколу огляду від 09.07.2025 з додатком CD-R диск, відповідно до якого, було оглянуто сторінку в соцмережі «Однокласники» « ОСОБА_8 » за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » , яка містить повну інформацію про ОСОБА_6 , його сімейний стан та місце служби , фотознімки за період з 2019 по 2025 на яких зображений ОСОБА_6 з сім`єю та фото на яких ОСОБА_8 у військовій формі російського зразку на фоні російських прапорів та гербу так званої «лнр». На більшості фото від 05.06.2021 ОСОБА_6 зображений у військовій формі з шевроном так званої «мвд лнр», на фото від 18.11.2019 у військовій формі з наліпкою «полиция» та зі зброєю схожою на «автомат Калашникова зразка 1974 року», та на фоні стели у кольорах російського триколора та написами «АРМИЯ РОССИИ» та «ЖИТЕЛЯМ ЛУГАНСКА». Фото від 23.12.2024 ОСОБА_9 у військовій формі, екіпірований у бронежилет у авто.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідка, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питань щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними, неналежними чи недопустимими.

Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винність ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення.

Суд сприймає як належні та достатні докази показання свідка . ОСОБА_7 , оскільки його покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідок з будь-яких причин обмовив чи міг обмовити обвинуваченого.

Відповідно до ст.ст.132, 133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська, Харківська, Київська області, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Вказаними умисними діями ОСОБА_6 в порушення вимог ст.65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечив становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом безпосередньої участі в утворенні незаконних органів влади, які є частиною окупаційної адміністрації рф, на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної влади рф з метою недопущення контролю української влади на території Луганської області, надавши тим самим допомогу рф в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, недоторканості, державній безпеці України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним по пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини

Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258 - 3 КК України, та на день ухвалення цього вироку залишається громадянином України, незалежно від місця його проживання, а фактичне набуття громадянства рф не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України.

Таким чином, дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину проти основ Національної безпеки України доведена у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за:

- ч. 1 ст. 258- 3 КК України, як участь у терористичній організації та сприяння її діяльності.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчинених злочинів, та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставин, які б, відповідно до вимог ст.ст. 66,67 КК України, пом`якшували та обтяжували покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст.50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Окрім того, суд враховує, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.02.2022 у справі №344/16025/18, відповідно до якої рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст.55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням зазначеного, враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_6 за ст. 258 - 3 ч. 1 КК України, покарання у межах санкції зазначеної статті, виключно у виді позбавлення волі.

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_6 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_6 не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч.2 ст.52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

Таке покарання стосовно ОСОБА_6 на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.

Суд, виконуючи вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення за проведення судової експертизи у сумі 4543,68 грн.

Цивільний позов не заявлений. Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 129, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з часу, коли він буде фактично затриманим.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 4543,68 грн.

Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_6 покласти на Управління СБУ в Черкаській області.

Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1