Рішення № 140726392, 16.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3264/24

н/п 2/953/79/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

прокурора Добронос Д.С.,

представника відповідача Пушинського М.В.,

представника третьої особи Мухи А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах Держави в особі Харківської міської ради, Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , третя особа Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення земельної ділянки, з приведенням її придатний стан,

встановив:

22 квітня 2024 року керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова звернувся в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі: позивач-1), Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) (далі: позивач-2) до ОСОБА_1 (далі: відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» (далі: Третя особа), з позовом про усунення перешкод у користуванні позивачам земельною ділянкою з координатами поворотних точок: 1. х 5 542 643, 68, у 5354 597, 26; 2. х 5 542 651, 86, у 5 354 598, 88; 3. х 5 542 652, 84, у 5 354 593, 95; 4. х 5 542 644, 66, у 5 354 592, 33 з приведенням її придатний стан, що існував до початку дій самовільного будівництва шляхом знесення двоповерхової будівлі.

В обґрунтування заявленої позовної вимоги позивач посилався на здійснення відповідачем самочинного будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , належній позивачам, що обмежує право власників цієї земельної ділянки.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на початок будівництва двоповерхового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 за наявності чинного рішення суду про визнання за ним права власності на вказану земельну ділянку.

24.09.2026 третьою особою подане клопотання про закриття провадження у справі за вирішення судом питання про приведення земельної ділянки у придатний стан в порядку виконання судового рішення.

У судовому засіданні 07.10.2026 прокурор позов підтримала з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у поясненнях.

Третя особа позов підтримала та просила його задовольнити.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

14.07.2011 заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області встановлений факт укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , угода визнана дійсною та визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку: АДРЕСА_1 .

18.11.2011 ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області вищевказане заочне рішення скасоване.

13.01.2012 заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області визнаний недійсним запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2212 га по АДРЕСА_1 , зобов`язано Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі земель державного акту серії ЯИ №775512 від 12.11.2009 на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_3 , зобов`язано ОСОБА_3 звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку, площею 0,2212 га, по АДРЕСА_1 , видану на ім`я ОСОБА_3

13.06.2012 ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позов ОСОБА_1 про встановлення факту укладення договору, визнання угоди дійсною, визнання права власності залишений без розгляду.

15.11.2012 державний виконавець звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із поданням про заміну способу виконання рішення суду у справі №2010/2-1452/2011, яким зобов`язано ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку та постановлення ухвали, якою зобов`язати стягувача - Данилівський дослідний державний лісгосп УкрНДІЛГА привести у придатний для використання стан земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

18.12.2012 ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області подання задоволено, роз`яснено, що згідно заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13.01.2012 у цивільній справі за позовом заступника прокурора Харківської області до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки звільнення та повернення у придатний стан земельної ділянки передбачено повернення її в первісному стані - стані, що існував на момент виникнення у ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку.

20.11.2012 відповідач звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання вищевказаного заочного рішення, вказавши, що він на спірній земельній ділянці збудував двоповерховий будинок.

02.04.2014 виданий виконавчий лист.

02.07.2026 ухвалою Харківського апеляційного суду провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13.01.2012 у справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА до ОСОБА_3 , треті особи - Черкасько-Лозівська сільська Рада Дергачівського району Харківської області, Управління Держкомзему у Дергачівскому районі Харківській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, закрите.

З будівельного паспорту на двоповерховий житловий будинок, господарчі будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 від 14.10.2011 вбачається, що замовником є ОСОБА_1 .

З акту інспекції ДАБК у Харківській області про дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності державних будівельних норм, стандартів та правил від 21.05.2012 вбачається, що інформація про право на виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію двоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.

Також інспекцією ДАБК у Харківській області виносився припис від 18.11.2021 про зупинення будівельних робіт - двоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ч.1, ч.2 ст.319 ЦК України передбачене право власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд та право власника вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ч.1, ч.2 ст.373 ЦК України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною 4 ст. ст.373 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульований ст.376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, що виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі, про що вказано у п.84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18.

З огляду на викладене, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим, сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме, відносно факту самочинного будівництва, порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Тобто, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки у користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Таким чином, право власника земельної ділянки порушується внаслідок самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленого ст.376 ЦК України порядку за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень, що з`явились у власника земельної ділянки в реалізації свого права власності, безпосередньо за факту самочинного будівництва, додаткові юридичні обмеження.

Судом встановлено, що на земельній ділянці з координатами поворотних точок: 1. х 5 542 643, 68, у 5354 597, 26; 2. х 5 542 651, 86, у 5 354 598, 88; 3. х 5 542 652, 84, у 5 354 593, 95; 4. х 5 542 644, 66, у 5 354 592, 33 за адресою АДРЕСА_1 відповідачем збудований двоповерховий будинок.

Згідно ч.3, ч.4 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відомості про те, що вказаний будинок зведений у визначеному ч.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку будівництва та що у визначеному ч.1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку подавалась декларація про готовність вказаного об`єкта нерухомості до експлуатації та яка була затверджена, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, двоповерховий будинок за адресою АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом та порушує права позивачів на користування та розпорядження земельною ділянкою за вказаною адресою.

Відповідно до ч.1-ч.4 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлений власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених ст.391, 396 ЦК України.

У ч.2 ст.212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснене самочинне будівництво, прямо визначені ст.376 ЦК України, що регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Положеннями ч.3-ч.5 ст.376 ЦК України, відповідно, встановлено: право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку, про що вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 п.92-п.94 у справі № 910/2861/18 від 20.07.2022 та у п.35 у справі № 923/196/20.

Визнання права власності в порядку ч.3 або ч.5 ст.376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки.

Отже, застосування положень ч.3 або ч.5 ст.376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, яка здійснила самочинне будівництво і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Згідно положень ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином ст.376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Ефективним способом захисту прав власника (користувача) земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, спричиненого таким порушенням, є вимога про знесення самочинного будівництва відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України і вирішення такої вимоги виключає застосування інших вимог.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п.«б» ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Приписами ч.2 ст.212 ЗК України визначено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Оскільки у ст.152 Земельного кодексу України перелік видів порушень прав власника земельної ділянки не конкретизований, у кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення.

Отже, виходячи з наведеного вище співвідношення загальних і спеціальних норм, Верховний Суд наголошує, що в силу вимог ч.1 ст.3 ЗК України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (ч.4 ст.376 ЦК України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма ч.2 ст.212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельних ділянок, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема, ст.376 цього Кодексу.

На відміну від положень ч.4 ст.376 ЦК України, що обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма ч.2 ст.212 ЗК України суттєво розширює суб`єктний склад зобов`язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об`єкт самочинного будівництва у забудовника та зареєстрували право власності на такий об`єкт.

Позивачем заявлена вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом звільнення земельної ділянки, з приведенням її у придатний для використання стан який існував до початку дій щодо самовільного будівництва, знесення двоповерхової будівлі.

Такі вимоги узгоджуються зі ст.212 ЗК України та є ефективним способом захисту, а тому позов підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на початок будівництва на спірній земельній ділянці за наявності чинного судового рішення про визнання за ним права власності на земельну ділянку, за ненадання на час розгляду справи доказів права на забудову земельної ділянки, права власності на будинок та земельну ділянку, вищевикладеного висновку суду не змінюють.

Враховуючи предмет, підстави та суб`єктний склад, підстави для закриття провадження відсутності, а тому клопотання третьої особи задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах Держави в особі Харківської міської ради, Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , третя особа Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення земельної ділянки, з приведенням її придатний стан, - задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні Харківською міською радою та Харківською обласною військовою (державною) адміністрацією належною їм земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку з координатами поворотних точок: 1. х 5 542 643, 68, у 5354 597, 26; 2. х 5 542 651, 86, у 5 354 598, 88; 3. х 5 542 652, 84, у 5 354 593, 95; 4. х 5 542 644, 66, у 5 354 592, 33 з приведенням її придатний стан, що існував до початку дій самовільного будівництва шляхом знесення двоповерхової будівлі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. та 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. за подачу заяви про забезпечення позову.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційна скарга не подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Держава в особі Харківської міської ради, ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, м-н Конституції, буд.7 та Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), ЄДРПОУ 23912956, м. Харків, вул. Сумська, буд.64.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Третя особа: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», ЄДРПОУ 00994058, територія П`ятихатки, а/с 9424.

Повний текст рішення складений 16.10.2026.

Суддя Н.В. Єфіменко