Ухвала суду № 140726389, 14.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10713/26

н/п 1-кс/953/5920/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження № 12025221170002726 від 23.09.2025, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, розлученого, маючого доньку, 2019 року народження, звільненого із ЗСУ 01.09.2025 року, не є пенсіонером, не є військовослужбовцем, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, -

Встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження №12025221170002726 від 23.09.2025, відносно ОСОБА_4 про canoinoaaiiy caiia??iiai caoiao o aeaeya? o?eiaiiy i?a aa?oi?.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221170002726 від 23.09.2025, за підозрою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 15.05.2026, діючи умисно, з метою подальшого незаконного збуту, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, які надалі незаконно зберігав із цією самою метою за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Реалізуючи умисел на незаконний збут зазначених психотропних речовин, 15.05.2026 близько 15 год. 11 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за вказаною адресою, діючи з корисливих мотивів, шляхом безпосередньої передачі з рук у руки незаконно збув за 3 000 (три тисячі) гривень ОСОБА_7 , залученому до конфіденційного співробітництва в межах проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, речовини, які, згідно до висновку судової експертизи матеріалів речовин і виробів за експертною спеціалізацією 8.6 «Дослідження наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів» №СЕ-19/121-26/15824-НЗПРАП від 04.06.2026 містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін масою 0,5433 г. та речовину, яка відповідно до висновку судової експертизи матеріалів речовин і виробів за експертною спеціалізацією 8.6 «Дослідження наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів» №СЕ-19/121-26/15824-НЗПРАП від 04.06.2026 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP» масою 1,7035 г. та 0,0291 г.

Отже, ОСОБА_4 , діючи всупереч установленому Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» порядку обігу психотропних речовин, незаконно придбав і зберігав з метою збуту, а також незаконно збув психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,5433 г, та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 1,7326 г, тобто у великому розмірі.

13.10.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України ОСОБА_4 .

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні просить задовольнити клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 . Слідчий підтримав клопотання, просив задовольнити.

Підозрюваний в судовому засіданні просить визначити йому або особисте зобов*язання, або домашній арешт, оскільки він не збирається нікуди тікати, має хвороби, звільнений із ЗСУ.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, вказуючи, що ризики є недоведеними, підозра необґрунтована, а розмір застави є непомірний, просить врахувати всі позитивні дані щодо підозрюваного.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

У провадженні СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221170002726 від 23.09.2025, за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

13.10.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України ОСОБА_4 13.10.2026 року о 11-52 год. ОСОБА_4 був затриманий.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_4 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України.

За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: протоколами НСРД, висновками судових експертиз, протоколами обшуку та іншими матеріалами кримінального провадження як окремо, так і усіма в сукупності.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, обґрунтовується тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні існує на тій підставі, що ОСОБА_4 може впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки останній володіє відомостями щодо місця проживання свідків, може вплинути на них, з метою схилення їх до зміни показів та відмови від показів, а також свідка анкетні дані якого змінено та який на даний час ще не допитаний в суді. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо, здійснювати вплив на свідків.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення існує на тій підставі, що підозрюваному інкримінується вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, яке виразилось у незаконному придбанні, зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини, що свідчить про можливість подальшого вчинення аналогічних злочинів, та злочинна діяльність була закінчена лише у зв`язку з її викриттям органом досудового розслідування, а також те, що наявна інформація про інші кримінальні провадження відносно ОСОБА_4 за ст. 263 КК України.

Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_4 , запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрання більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв`язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув`язнення (п. 15).

Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Ризики, на які посилається прокурор, а саме передбачені п.п.2,4 ч.1 ст. 177 КПК України під час розгляду клопотання не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного, який є 1994 року народження, громадянином України, не працюючим, розлученим, має доньку, 2019 року народження, звільнений із ЗСУ 01.09.2025 року у зв*язку з пораненням, не є пенсіонером, не є військовослужбовцем, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, однак відносно якого проводиться досудове розслідування за ст. 263 КК України.

Всі ці досліджені дані по особистості підозрюваного не зменшують встановлені ризики для їх запобігання. Посилання підозрюваного на наявність у нього на утриманні бабусі нічим не дані підтверджено, є голослівним, а дані матері яка працює навпаки спростовує ці обставини щодо допомоги.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.

І підозрюваний або його захисник в судовому засіданні не надали належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи всі надані дані по особистості, і обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Однак, враховуючі повідомлені дані ОСОБА_4 про його поранення та хвороби, слідчий суддя вважає за необхідне зобов*язати медичну частину Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» провести медичний огляд ОСОБА_4 та повідомити слідчого суддю та слідчого про стан здоров*я підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано вчинений в період воєнного часу у сфері незаконного обігу психотропних речовин, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт чи особисте зобов*язання, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Посилання захисника на ті обставини, що в іншому кримінальному провадженні за ст. 263 КК України ОСОБА_4 було визначено запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання не спростовує висновків слідчого судді, а навпаки свідчить про те, що особисте зобов*язання не є таким заходом, який може стримувати підозрюваного від вчинення кримінальних правопорушень.

Під час вирішення питання щодо розміру застави, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає в даному випадку її достатньо саме в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, з врахуванням всіх даних по особі підозрюваного, даних про його майновий, сімейний стан підозрюваного, військову службу до 2025 року, всі повідомлені дані про отримане грошове забезпечення, яка не є непомірною в даному випадку, і приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Підстав для визначення застави у заявленому розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб слідчий суддя не вбачає в даному випадку відносно цього підозрюваного.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

Постановив:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 59 днів тобто до 11 грудня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 266240 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатись з постійного місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, експертами, іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати слідчого СУ ГУНП в Харківській ОСОБА_6 негайно повідомити близьких родичів підозрюваного ОСОБА_4 про взяття під варту останнього.

Встановити строк дії ухвали до 11.12.2026 року включно.

Зобов*язати медичну частину Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» провести медичний огляд ОСОБА_4 та повідомити слідчого суддю та слідчого про стан здоров*я підозрюваного.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя :