Рішення № 140720234, 19.10.2026, Млинівський районний суд Рівненської області

справа №566/2029/25

провадження №2/566/395/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

у складі:

головуючого - судді Лободзінського А.С.,

за участю секретаря судового засідання Подолець Ю.В.,

представника позивача Дячук І.В., відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Пасічника Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Млинівського районного суду Рівненської області у режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача в дохід держави в особі Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області завдані збитки у розмірі 369 852 гривень, а також понесені судові витрати по справі.

Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 05 квітня 2022 року, о 12 год. 30 хв., в порушення вимог ст.27, ст.63 Закону України «Про тваринний світ», п.3.14, п.4.6 Правил любительського і спортивного рибальства, п.3.15 Правил любительського та спортивного рибальства, незаконно виловив живі раки в кількості 141 шт.з рибогосподарського водного об`єкту загального користування річки Іква (Млинівське водосховище) поблизу с.Пекалів Дубенського району Рівненської області, що перевищує добову норму вилову. Відділенням поліції №1 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області по даному факту винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12022186160000054 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України. Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 26.02.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 85 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.00 коп. (штраф сплачено в повному обсязі). Постанова набрала законної сили та не оскаржувалась.

Державною екологічною інспекцією Поліського округу відповідно до додатку №1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 № 1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів» (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №1039 від 06.10.2021) проведено розрахунок збитків, завданих державі внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів. Загальний розмір збитків згідно розрахунку, заподіяних громадянином ОСОБА_1 , становить 369 852 грн. 00 коп.

13.03.2024 Державною екологічною інспекцією Поліського округу виставлено гр. ОСОБА_1 претензію №36/11-12 з розрахунком збитків на вищевказану суму та запропоновано у місячний строк відшкодувати ці збитки.

У зв`язку з несплатою гр. ОСОБА_1 завданих збитків, інспекція просить стягнути їх з ОСОБА_1 в судовому порядку.

Ухвалою від 30.12.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати судовий розгляд за правилами загального позовного провадження.

16.04.2026 року від представника відповідача - адвоката Пасічника Ю.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача позов не визнала, зазначивши, що не відповідає дійсності обставина того, що ОСОБА_2 05.04.2022 року виловив 141 особину раків в один день і в одному місці. У 2010 році, ОСОБА_1 закінчив навчання у Млинівському державному технікумі ветеринарної медицини за спеціальністю «Рибництво і аквакультура» і здобув кваліфікацію техніка рибовода. В зв`язку із чим має спеціальні знання в області дослідження, розведення риби, раків інших водних ресурсів, що в подальшому перетворилося у його захоплення (хобі) водолазної справи.

Для здійснення таких занурень ОСОБА_1 , як належить, у 2021 2022 роках використовував водолазне спорядження та почав досліджувати популяцію раків у водоймах Млинівщини з метою, щоб віднайти дієвий спосіб їх розмноження. Почав занурюватися у водойми та досліджувати де вони осідають, де і як відкладають ікру, які найбільш сприятливі для них середовища. Одночасно мав у планах здійснювати перенесення певної кількості раків у інші, штучні водойми для їх розпліднення та збільшення популяції. Важливим моментом, який спонукав його 05.04.2022 року черговий раз здійснити занурення у р. Іква, де він зібрав 28 чи 29 раків, це була новина пов`язана із початком війни. Так, ввечері, 04.04.2022 року, через засоби масової інформації, ОСОБА_1 дізнався, що над Тернопільською областю, була збита російська крилата ракета, яка в результаті цього, впала на склад з аміачними міндобривами в Кременецькому районі. Із шести пошкоджених резервуарів витекла частина хімікатів. Заміри, зроблені спеціалістами станом на 17:00 показали перевищення рівня аміаку у декілька разів в річці Іква, яка за течією потрапляє на Дубенщину та Млинівщину, де за деякий час могла настати екологічна катастрофа, у т.ч. міг статися мор риби та раків. Внаслідок цього вибуху відразу зафіксували загибель риби. Мешканцям району не рекомендовано було вживати воду із криниць.

Саме тому, ОСОБА_1 05.04.2022 року вирішив здійснити ще одне занурення у р. Іква, поки аміак не дістався течією Млинівщини, звідки він виловив 28 чи 29 раків, які у садку переніс до машини і вкинув до загальної кількості раків, що були у ящику. Після того як він став роздягатися, до нього підішли представники територіальної оборони, які викликами поліцію. Останні оглянули у нього в машині ті раки, які були виловлені раніше. Порахували їх і відразу прийняли рішення їх випустити у водойму назад, за виключенням 10 шт., які залишили для речового доказу та можливого проведення якоїсь експертизи. Крім того у ОСОБА_1 вилучили його водолазний гідрокостюм, який був на ньому зі спорядженням для занурювання у воду. Тобто, працівники рибохорони із поліцією, випустили назад в річку Іква 131 особину живих раків.

Вважає, що екологічного чи іншого природного законодавства не порушував. Діяв виключно в межах законів та діючих підзаконних актів, а вилов раків здійснював у благородних цілях, у різний час та в різних місцях, не перевищуючи добової норми на людину, задля збільшення їх популяції, у дозволений період часу в допустимих кількостях та нормах. Вважає, що стягнення з відповідача 369 852 грн. навіть за формальне порушення правил вилову риби та екологічного законодавства вцілому, є непропорційним наслідкам діяння, не відповідатиме реальному ступеню шкоди.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги Державної екологічної інспекції Поліського округу з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с.65-69), зазначивши, що нараховані ОСОБА_1 матеріалні збитки у розмірі 369 852 грн. полягають у самому факті незаконного вилову (добування) раків у кількості 141 штука, незалежно від того, чи були раки знищені, чи були випущені у водойму. Покликалася на практику в аналогічних справах і, як приклад, навела Постанову колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду №558/571/26 від 16.06.2026 року. Просила задовольнити позов Державної екологічної інспекції Поліського округу в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Пасічник Ю.О. підтримали в судовому засіданні наданий стороною відповідача відзив на позов. Пояснили, що у дійсності незаконного вилову раків у кількості 141 штук. ОСОБА_1 не вчиняв, позаяк добував їх у межах щоденної добової норми протягом кількох днів поспіль дозволеними засобами лову. При цьому, відповідач не заперечує тієї обставини, що постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 26.02.2024 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 85 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.00 коп., який він сплатив. Проте, ОСОБА_1 зазначає, що вказану адміністративну відповідальность він поніс за дії, а саме вивезення водних ресурсів, які не спричиняють юридичних наслідків у вигляді майнової шкоди. Так, вивезення водних ресурсів є окремим складом адміністративного правопорушення, яке є відмінним від незаконного добування (вилову) водних біоресурсів. І оскільки Постановою КМУ від 21.11.2011 № 1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів» передбачено здійснення розрахунку виключно у разі встановлення факту незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів, якого він не вчиняв, то наявність у нього обов`язку відшкодувати заявлену позивачем шкоду за вивезення раків, які здобуті без порушень природоохоронного законодавства, позивач заперечує.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача Дячук І.В., відповідача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_3 , проаналізувавши подані сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За правилом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішуючи спір між сторонами у даній справі, суд виходить з положень вищенаведених норм процесуального закону про те, чи доведено кожною зі сторін відповідними засобами доказування ті обставини, на які вони покликаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як видно з обгрунтувань, наведених у позовній заяві, Державна екологічна інспекція Поліського округу, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на те, що ОСОБА_1 незаконно виловив живі раки в кількості 141 шт. з рибогосподарського водного об`єкту загального користування річки Іква (Млинівське водосховище) поблизу с.Пекалів Дубенського району Рівненської області, що перевищує добову норму вилову, чим порушив вимог ст.27, ст.63 Закону України «Про тваринний світ» , п.3.14, п.4.6 Правил любительського і спортивного рибальства, п.3.15 Правил любительського та спортивного рибальства.

Вказана обставина (незаконного вилову) стороною відповідача повністю заперечується.

З`ясовуючи питання про те, чи дійсно мав місце факт незаконного вилову ОСОБА_1 раків у кількості 141 шт., суд дослідив та проаналізував надану позивачем у якості письмового доказу постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 26.02.2024 відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.85 КУпАП та встановив наступне.

Так, постановою, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч.4 ст.85 КУпАП, встановлено і визнано доведеним ( із зазначенням місця, часу, способу вчинення адміністративного проступку) ? що ОСОБА_1 , 05.04.2022 року, о 12 год. 30 хв., в порушення вимог ст.27, ст.63 Закону України «Про тваринний світ» , п.3.14, п.4.6 Правил любительського і спортивного рибальства, п.3.15 Правил любительського та спортивного рибальства, незаконно вивозив живі раки в кількості 141 шт. з рибогосподарського водного об`єкту загального користування річки Іква (Млинівське водосховище) поблизу с.Пекалів Дубенського району Рівненської області, що перевищує добову норму вилову.

Таким чином достовірно встановлено, що об`єктивна сторона вчиненого відповідачем адміністративного правопорушення полягає у діях по вивезенню, а не вилову (добуванню) раків живих.

Суд ретельно проаналізував п.п.3.14; 4.6 Правил любительського і спортивного рибальства ( далі Правил), які у даному випадку були порушені ОСОБА_1 та встановив, що дійсно такі дії як вивезення з водойми риби та безхребетних - як у свіжому, так і в обробленому вигляді, - незалежно від терміну перебування на водоймі понад добову норму, утворює окремий склад адмністративного правопорушення за ч.4 ст.85 КУпАП.

Так, згідно абзацу 11 п.3.14 Правил забороняється вивезення (винесення) риби, раків та інших водних живих ресурсів у кількості, що перевищує добову норму лову, або заборонених до лову правилами рибальства.

Згідно абзацу другого п.4.6 Правил дозволяється одній особі вивезення з водойми риби та безхребетних - як у свіжому, так і в обробленому вигляді, - незалежно від терміну перебування на водоймі в розмірі не більше за добову норму, за винятком випадків, коли вага однієї рибини перевищує встановлену норму вилову.

Аналіз зазначених вище правил вказує на те, що вивезення з водойми риби та безхребетних, незалежно від терміну перебувавння на водоймі (доба, дві, три і т.д.), у розмірах, що перевищує добову норму, утворює окремий самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 85 КУпАП, за яке в даному випадку ОСОБА_1 і був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, покликання позивача на порушення ОСОБА_1 п. 3.15 Правил, постановою суду від 26.02.2024 року не підтверджується, оскільки хоча й формально покликання у ній про це містяться, зокрема в оцінці (кваліфікації) дій порушника, однак формулювання доведеного порушення щодо вилову, яке б було достовірно встановлено ( в чому воно конкретно полягагало ) і відповідало такій кваліфікуючій ознаці як вилов, у постанові суду відсутні.

Так, п.3.15 Правил містить в собі 16 підпунктів (абзаців), кожен з яких утворює окреме правило (заборону) щодо лову водних живих ресурсів. Проте постанова суду від 26.02.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.85 КУпАП не містить в собі формулювання жодного з вказаних 16 пункітв, які б суд встановив, як доведене порушення та, які б підтверджували, що ОСОБА_1 порушив саме заборону вилову водних живих ресурсів.

Таким чином, аналіз змісту постанови суду від 26.02.2024 року у справі № 566/144/24 дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності по ч.4 ст.85 КУпАП виключно за порушення заборони по перевищенню добової норми вивезення раків, в той час як порушень з його боку Правил щодо вилову водних живих ресурсів не встановлено і за це до адміністративної відповідальності останнього не притягнуто.

Отже, доказами на які покликалась сторона позивача, стверджуючи про порушення ОСОБА_1 існуючих заборон щодо перевищення норм вилову водних живих ресурсів, таких порушень не підтверджено.

Судом досліджено інші письмові докази по справі, в тому числі витребувані за клопотанням сторони відповідача, зокрема матеріали кримінального провадження № 12022186160000054 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України.

Так, з постанови дізнавача від 22 грудня 2023 року про закриття вказаного кримінального провадження видно, що кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України. Однак, ця постанова не відображає висновків дізнавача, які були покладені в основу такого процесуального рішення. У зв`язку з цим є незрозумілим який саме елемент ( суб`єктивної, чи об`єктивної сторони) складу кримінального правопорушення відсутній, через який дізнавач виснувала про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України . Разом з тим, аналізуючи зміст постанови, у якій дізнавач наводить пояснення самого ОСОБА_1 , показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , можна дійти висновку, що наведеними у постанові доказами не встановлено факту порушення ОСОБА_1 п.3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, а саме порушень щодо вилову раків. Натомість обставини, які слідують з показань свідків, вказують на те, що в діях ОСОБА_1 убачались порушення саме п.3.14 Правил щодо заборони вивезення раків з водойми у кількості 141 шт., що перевищує добову норму. Крім цього вбачається, що таку кількість раків ОСОБА_1 виловив у законний спосіб протягом щонайменше п`яти календарних днів ( з 01.04.2022 по 05.04.2022) із різних місць водойми річки Іква, які збирав у пристосований ящик в багажнику автомобіля з метою перевезення їх на іншу водойому. Після того, як 05.04.2022 року ОСОБА_1 виявили працівники поліції спільно із працівниками Державної екологічної інспекції Поліського округу, то 10 раків було вилучено згідно протоколу огляду місця події, а інші у кількості 131 шт. випущено у річку Іква.

Вказані обставини, а саме щодо порушень ОСОБА_1 виключно заборони по вивезенню раків з водойми у розмірах понад добову норму, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а саме:

-даними, зафіксованими у протоколі огляду місця події від 05.04.2022 року ( а.к/п 9-13);

-відомостями з протоколу допиту свідка ОСОБА_4 ( а.к/п 38-41);

-відомостями з протоколу допиту свідка ОСОБА_5 ( а.к/п 42-45);

-поясненнями ОСОБА_1 та його ж показаннями у якості свідка ( а.к/п 84-87; 112-114)

Натомість вищенаведеними доказами спростовуються доводи позивача про порушення ОСОБА_1 заборон щодо вилову раків у розмірах понад добову норму, оскільки матеріалами кримінального провадження №12022186160000054, а також в ході з`ясування обставин цієї справи встановлено, що вилов раків ним здійснювався протягом п`яти календарних днів ( з 01.04.2022 по 05.04.2022) в законний спосіб та у межах добових норм. При цьому суд відмічає, що показання і пояснення ОСОБА_1 з цього приводу, як на стадії досудового розслідування, так і під час розгляду цієї справи, є послідовними і суперечностей не містять.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення ОСОБА_1 заборон щодо вилову раків понад дозволену законодавством добову норму, на що позивач покликався, як на підставу для нарахування та стягнгення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 369 852 грн. При цьому, покликання представника позивача на Постанову Рівненського апеляційного суду у справі №558/571/26 від 16.06.2026 року, як на приклад правозастосування, суд не бере до уваги, позаяк обставини у наведеній справі є відмінними від обставин у цій справі. Зокрема, у наведеній справі було доведено факт порушень відповідачем Правил щодо вилову водних біресурсів, в той час як у цій справі такого факту порушень (вилову понад добову норму), позивачем не доведено.

Натомість стороною відповідача доведено, що дії, за які ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності (вивезення раків) є відмінними від порушення заборони щодо вилову водних живих ресурсів. Такі дії полягають саме у вивезенні водних біоресурсів та мають інші юридичні наслідки, оскільки сам вилов раків проводився законно у межах добових норм в період з 01.04.2022 по 05.04.2022.

Спірні правовідносин регулюються нормами ЦК України та спеціального законодавства у сфері охорони навколишнтього середовища та тваринного світу.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 10 Закону України «Про тваринний світ» громадяни відповідно до закону зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Згідно статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Отже, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. При цьому шкода має бути дійсною і носити реальний характер.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 № 1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів» (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №1039 від 06.10.2021), на яку позивач покликається, як на юридичну підставу стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди, передбачено такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства:

- цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України (додаток 1);

- водних біоресурсів, що є природним багатством континентального шельфу України (додаток 2);

- водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, а також анадромних видів риб, що утворюються у річках України за межами цієї зони (додаток 3).

Отже, положення Постанови КМУ від 21.11.2011 року № 1209, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, застосовуються виключно для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення водних біоресурсів.

Таким чином, підставою для цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 у виді відшкодування майнової шкоди (збитків), є вчинення ним протипрваних дій саме по добуванню (збирання) або знищенню раків, внаслідок чого було б завдано дійсної (реальної) матеріальної шкоди водним живим ресурсам.

Оскільки в ході судового розгляду позивачем не доведено факт незаконного вилову (добування) ОСОБА_1 раків у кількості 141 шт, ( або ж їх знищення), то суд висновує, що в даному випадку відсутній склад правопорушення, який би був підставою для нарахування збитків згідно Постанови КМУ від 21.11.2011 року № 1209 та цивільно-правової відповідальності відповідача. А тому, правових підстав для застосування положень Постанови КМУ від 21.11.2011 року № 1209 немає, у зв`язку з чим нарахований позивачем розмір матеріальних збитків у сумі 369 852 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Враховуючи вище викладене, на підставі, ст.22, ст.1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 10 «Про тваринний світ», Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 року № 1209, керуючись статтями 12, 13, 19, 89, 141, 209 - 210, 258 - 259, 265, 280 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Державної екологічної інспекції Поліського округу до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 19.10.2026.

Суддя А.С.Лободзінський