Ухвала суду № 140720141, 16.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14882/26

1-кс/308/6159/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді скаргу ОСОБА_3 , на бездіяльність уповноваженої особи вказаного суб`єкта оскарження Закарпатська обласна прокуратура, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за поданою заявою про кримінальне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду, зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи вказаного суб`єкта оскарження Закарпатська обласна прокуратура, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за поданою заявою про кримінальне правопорушення.

В обґрунтування скарги зазначає, що заява була належним чином подана та отримана органом досудового розслідування, що підтверджується технічними доказами (офіційним е-витягом електронної поштової служби Gmail №1 та розширений Gmail №2), однак станом на момент подання цієї скарги: відомості до ЄРДР не внесені, витяг з ЄРДР не надіслано, будь-яке процесуальне рішення Постанова відсутнє, будь-які листи-відповіді не передбачені КПК. Що є порушенням вимог ч. 1, 4, 7 ст. 214 КПК України та утворює бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК.

Предметом скарги є бездіяльність уповноваженої особи вказаного суб`єкта оскарження, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання відповідної заяви. Така бездіяльність прямо підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Заявником подано заяву про кримінальне правопорушення. Однак суб`єкт оскарження: не вніс відомості до ЄРДР протягом 24 годин; не надіслав витяг з ЄРДР; фактично проігнорував заборону відмови (ч. 4 ст. 214 КПК).

На підставі викладеного, згідно ст. 303, 304, 306 КПК та з урахуванням заяви та додатків до заяви і предмету скарги та принципу «iura novit curia» (суд знає право), заявник просить:

у строк передбачений ч. 2 ст. 306 КПК України (не пізніше 72 год) або у строк зручний шановному суду скаргу задовольнити та постановити ухвалу «про зобов`язання вчинити певну дію», а саме: зобов`язати уповноважену особу вказаного суб`єкта оскарження внести відомості до ЄРДР згідно вказаної заяви про кримінальне правопорушення та надіслати витяг з ЄРДР;

розглянути скаргу за відсутності (без участі) заявника задля оперативності та безпеки шановного суду і учасників;

у разі можливості, надати належну оцінку всім викладеним доводам та аргументам та релевантній судовій практиці і зазначити мотиви прийняття або відхилення наведених аргументів заявника.

08.10.2026 від заявника надійшли додаткові пояснення в яких він просить: приєднати до матеріалів справи ЗАЯВУ до РАУ (38488439):

15.10.2026 від представника Закарпатської обласної прокуратури надійшов лист, в якому вказано на те, що до ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерел; реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення;

При цьому зазначено, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України є пропозиція, обіцянка, надання або одержання неправомірної вигоди, саме за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно примітки до ст. 369-2 КК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу, до яких, посадові особи Ради адвокатів Закарпатської області, не відносяться.

У листі вказано на те, що з огляду на вищевикладене, слід констатувати, що у заяві ОСОБА_4 відсутні достатні дані про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, у такому не зазначено конкретні, істотні фактичні обставини, які можуть вказувати на протиправність дії осіб.

Просить скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, розгляд скарги, провести без участі представника Закарпатської обласної прокуратури.

ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явився, згідно прохальної частини скарги просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник (уповноважена особа) Закарпатської обласної прокуратури у судове засідання не з`явилася, згідно листа від 15.10.2026, просив розгляд скарги, провести без участі представника Закарпатської обласної прокуратури.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази, в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Підстави та порядок оскарження до слідчого судді рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначені § 1 Глави 26 КПК України (ст. 303?308).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявник може оскаржити бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Частиною 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь?якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що кримінальним правопорушенням є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України).

Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально?протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (ч. 1 ст. 1 КК України).

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовують до осіб, що їх вчинили (ч. 2 ст. 1 КК України).

У силу ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Аналіз у взаємозв`язку наведених норм матеріального (ст. 1, 2, 11 КК України) та процесуального (ст. 214 КПК України) законів свідчить про те, що критерієм для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування мають бути конкретні фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення.

Тобто підставою початку досудового розслідування є не будь?які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких вноситься до ЄРДР.

Зазначене цілком узгоджується із висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, наведеними у постановах від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), від 20.04.2023 (справа № 373/18/23).

Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь?якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Указане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 (справа № 818/1526/18) та від 24.04.2019 (справа № 818/15/18) зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Слідчим суддею під час розгляду скарги встановлено, що: ОСОБА_4 3 жовтня 2026 р. о 11:10 звернувся до Закарпатської обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ст. 369-2 КК України («Зловживання впливом») у якій просив: «На підставі ст. 214 КПК України невідкладно внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України («Зловживання впливом»), розпочати досудове розслідування та забезпечити проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування наведених обставин, оскільки під час здійснення з 2023 року ОСОБА_6 повноважень прокурора у кримінальному провадженні №12023078040000715, в якому голова Ради адвокатів Закарпатської області ОСОБА_7 є особою, права якої обмежуються Радою адвокатів Закарпатської області у 2025 році видано ОСОБА_6 свідоцтво адвоката свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/3516 від 10 жовтня 2025 року, яке підписав ОСОБА_7 як голова Ради адвокатів Закарпатської області, а досудове розслідування здійснюється, зокрема, щодо обставин, пов`язаних із його адвокатським статусом, ймовірним підробленням собі свідоцтва адвоката та самовільним привласненням ним повноважень голови Ради адвокатів Закарпатської області».

У заяві вказано на обставини, які на думку заявника є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а саме у кримінальному провадженні № 12023078040000715, внесеному до ЄРДР 06.10.2023, ОСОБА_6 здійснював процесуальне керівництво як прокурор. Зазначене кримінальне провадження безпосередньо стосується ОСОБА_7 , який на відповідний час був головою Ради адвокатів Закарпатської області та особою, права якої обмежувалися у цьому кримінальному провадженні. При цьому предметом досудового розслідування були, серед іншого, обставини, пов`язані із законністю набуття Фазекошем статусу адвоката та здійснення ним повноважень голови. Водночас у період здійснення ОСОБА_6 процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні відбулися обставини, які мають істотне значення для перевірки можливого зловживання впливом. Так, 08.10.2025 Радою адвокатів Закарпатської області було прийнято рішення № 106, а 10.10.2025 ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/3516. Копія зазначеного свідоцтва містить підпис ОСОБА_7 як голови Ради адвокатів Закарпатської області. Ця обставина безпосередньо встановлена матеріалами судового розгляду заяви про відвід прокурора. Суд окремо зазначив, що ОСОБА_8 був визначений прокурором у кримінальному провадженні ще 03.11.2023, тоді як свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю було видано йому Радою адвокатів Закарпатської області 10.10.2025, а його копія містить підпис ОСОБА_9 , який одночасно був особою, права якої обмежувалися у цьому кримінальному провадженні. Суд дійшов висновку, що сукупність цих обставин може викликати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у неупередженості ОСОБА_6 .

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Викладене свідчить про наявність у слідчого, дізнавача, прокурора обов`язку після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, перевірити достатність відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, і лише за наслідками такої перевірки ним може бути ухвалене рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться не будь-які заяви (повідомлення), які надходять до органів досудового розслідування чи прокуратури, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли вони викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення, які можуть об`єктивно свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення.

Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Інститут внесення відомостей до ЄРДР за ст. 214 КПК України не є автоматичним процесом копіювання будь-яких суб`єктивних тверджень громадян до державного реєстру. Чинна концепція кримінального процесу виходить з того, що автоматичне правове реагування на заяви, які не містять ознак об`єктивної сторони злочину, нівелює саму суть досудового розслідування. Початок кримінального переслідування за відсутності реального та фактичного підґрунтя є порушенням гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на повагу до приватного життя осіб, стосовно яких ініціюється розслідування.

Дослідивши зміст заяви ОСОБА_3 від 3 жовтня 2026 слідчий суддя констатує, що в ній, як і в скарзі, не наведено конкретних відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.. 369-2 КК України.

Заявник не наводить об`єктивних даних, які б підтверджували зазначені ним відомості, а лише висуває загальне припущення про можливе вчинення протиправних (злочинних) дій, надаючи суб`єктивну оцінку правомірності тих чи інших дій, виходячи з власного аналізу та бачення (трактування) норм закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, у заяві від 03.10.2026, заявник вказує на те, що: «У цій заяві не стверджується як встановлений факт, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 існувала домовленість про передачу неправомірної вигоди. Водночас наведені обставини дають достатні підстави перевірити таку версію в порядку кримінального провадження.

Зокрема, підлягає перевірці, чи не використовував ОСОБА_6 надані йому законом повноваження прокурора, службовий авторитет та фактичну можливість впливати на перебіг досудового розслідування для досягнення особистого інтересу одержання сприяння у набутті ним права на заняття адвокатською діяльністю та отриманні свідоцтва.

При цьому необхідно встановити, чи не існувало між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будь-якої домовленості, відповідно до якої певна поведінка прокурора у кримінальному провадженні у тому числі невчинення необхідних процесуальних дій, невжиття заходів для повного розслідування, погодження або підтримання рішення про закриття провадження чи інше сприяння могла бути пов`язана з отриманням ОСОБА_6 відповідної вигоди.

Особливої перевірки потребує питання, чи могло отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю бути неправомірною вигодою або результатом домовленості за певний вплив на перебіг кримінального провадження.

Саме для встановлення або спростування цієї версії необхідне повноцінне досудове розслідування, а не попередня оцінка заяви як такої, що нібито не містить ознак кримінального правопорушення.»

Поряд з цим, стаття 369 2 КК України встановлює кримінальну відповідальність за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому, згідно примітки до цієї статті: особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.369-2 КК України характеризується суспільно небезпечними діями у вигляді: 1) пропозиції неправомірної вигоди; 2) наданні неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за такі вигоди вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. А за ч. 2 та ч. 3 ст. 369-2 КК: прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (зокрема, з поєднанням із вимаганням за ч. 3).

Злочин, передбачений частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, є так званим «активним» підкупом посередника (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди особі, яка обіцяє вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави), а за ч. 2 або ч. 3 ст. 369-2 КК України відповідальність несе сам посередник, який прийняв пропозицію, обіцянку або одержав вигоду за здійснення такого впливу.

Суб`єктом злочину за ч. 1 ст. 369-2 КК може бути будь-яка особа, у тому числі і службова особа як публічного, так і приватного права. Що ж стосується частин 2 і 3 цієї статті, то суб`єктом передбаченого в них злочину може бути тільки приватна особа. Якщо ж посередник, який обіцяє чи здійснює вплив, є службовою особою приватного права чи особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, то пропозиція чи надання йому, а також одержання ним неправомірної вигоди за такий вплив, здійснений з використанням наданих йому повноважень, карається (за інших необхідних умов) не за ст. 369-2 КК України.

Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України.

Отже доводи заявника в цій частині ґрунтуються на суб`єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінальних правопорушень, обставин, та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування фактів, які б давали підстави для кваліфікації дій за статтями Кримінального кодексу України.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17 (провадження № 11-292апп20) надала відповідь на запитання: чи обмежує статус працівника органів прокуратури право на доступ до професії адвокат.

Відтак наведені відомості можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності прокурора та не свідчать про наявність складу кримінального правопорушення.

У заяві ОСОБА_3 описано процедури реалізації професійних прав (отримання свідоцтва адвоката), сам факт незгоди заявника з цими процедурами не може запускати репресивний апарат кримінального судочинства.

Указане позбавляє орган досудового розслідування можливості провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності / відсутності в діяннях особи складу злочину (злочинів). У той же час здійснення на стадії внесення до ЄРДР відомостей попередньої перевірки викладеної в заяві інформації покликано не допустити перевантаження правоохоронної системи безпідставними та абстрактними повідомленнями про кримінальні правопорушення.

Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне ж відкриття кримінального провадження є недопустимим, позаяк призводить до можливого порушення прав конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційовано, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Артіко проти Італії» від 13.05.1980, не гарантується захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 та від 24 квітня 2019 року у справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, однак не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 17.06.2020, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту.

Також і Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...», «....слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР» (постанова від 30.09.2021 року у справі № 556/450/18).

Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (ст.383 КК). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.

Таким чином, Закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі вказаних критеріїв.

Кримінально-процесуальним законодавством не встановлено порядок та зміст викладу відомостей про кримінальні правопорушення в заявах або повідомленнях. Проте, надаючи оцінку таким відомостям, прокурор, слідчий, за змістом ст.214 КПК України, повинні переконатися у наявності в них даних, що вказують на об`єктивні ознаки підготовки, вчинення, приховування кримінального правопорушення.

Позиція щодо автоматичної реєстрації відомостей по всіх заявах і повідомленнях, які надходять до слідчого, прокурора, дізнавача для порушення кримінального провадження, про яку вказує скаржник є помилковою, адже сама норма КПК опосередковано містить вимогу наявності відомостей про кримінальне правопорушення

Отримавши заяву про злочин, уповноважена особа повинна перевірити наявність у заяві інформації, яка може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а саме про наявність чи відсутність ознак кримінального правопорушення, що не є тотожним встановленню складу злочину. Відомостями про кримінальне правопорушення можна вважати інформацію про подію, яка може бути предметом кримінально-правової оцінки, або про діяння, яке виглядає як суспільно-небезпечне і протиправне.

Окрім того, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а також відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність вносяться виключно реєстратором заяви про кримінальне правопорушення, що чітко передбачено вимогами ст.214 КПК України і Наказом № 298 від 30.06.2020 року. Таким чином, для визначення попередньої правової кваліфікації, необхідним є виклад обставин вчинення кримінального правопорушення, який повинен бути зазначений у заяві про вчинення злочину.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до ЄРДР.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (частина 5 статті 214 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Системний аналіз вищезазначених положень Закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомленні, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.

Отже, аналіз вищенаведених норм, зокрема, положень ст.ст.1,2,11 КК України, ст.214 КПК України свідчить про те, що критерієм для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування мають бути конкретні фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення.

Тобто, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких вноситься до ЄРДР.

Зазначене цілком узгоджується із висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, наведеними у постановах від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), від 20.04.2023 (справа № 373/18/23).

Саме по собі наведення у заяві ОСОБА_3 переліку статей кримінального Закону не замінює викладення фактичних обставин можливого кримінального правопорушення.

Наведене не є висновком про наявність чи відсутність у діях будь-яких осіб складу кримінального правопорушення. Слідчий суддя перевіряє лише те, чи містила подана заява фактичні відомості про конкретну можливу подію (події) кримінального правопорушення, які, відповідно до ст.214 КПК могли бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР.

Значна частина тверджень заявника сформульована як припущення про те, що «для перевірки можливого зловживання впливом», «можливе зловживання впливом» , «можливого предмета неправомірної вигоди та впливу». Отже заявник пропонує органу досудового розслідування самостійно встановити службових осіб та конкретні діяння, а після цього з`ясувати, чи мала місце подія кримінального правопорушення.

Слідчий суддя не ставить під сумнів суспільну важливість належної перевірки правомірності вчинення дій, однак суспільна значущість порушеної проблеми не замінює необхідності наведення заявником фактичних обставин конкретної можливої події кримінального правопорушення.

Сам лише факт невнесення відомостей до ЄРДР упродовж 24 годин після надходження звернення не є достатнім для висновку про бездіяльність, передбачену п.1 ч.1 ст.303 КПК, якщо у зверненні не наведено обставин, які могли б свідчити про конкретну подію кримінального правопорушення.

Принцип «належного урядування» (рішення ЄСПЛ у справах «Лелас проти Хорватії» та «Рисовський проти України») не може трактуватися як обов`язок державних органів виконувати безпідставні або процесуально дефектні вимоги заявників, які прямо суперечать завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України.

За загальноприйнятим принципом iura novit curia («суд знає право») та вимогами чинного законодавства, правозастосовні органи зобов`язані керуватися виключно актуальними та послідовними правовими позиціями Верховного Суду, які мають пріоритет та є обов`язковими для врахування. Сучасна судова практика Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема, яка викладена у постановах від 30.09.2021 у справі №556/450/18 та від 20.04.2023 у справі №373/18/23, чітко вказує на необхідність попереднього предметного аналізу заяв про злочин задля недопущення безпідставного процесуального примусу. Критерієм підстави початку розслідування є наявність у заяві об`єктивних, конкретних фактичних даних, що свідчать про ознаки злочину, а не будь-яке суб`єктивне бачення особи. Позиція ВССУ від 2017 року формувалася в інших історичних умовах функціонування інституту ЄРДР і наразі скоригована сталою практикою Верховного Суду з метою запобігання зловживанням процесуальними правами та перевантаженню органів досудового розслідування ілюзорними провадженнями.

Щодо посилань заявника на Узагальнення ВССУ від 12.01.2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29.09.2025 року на обґрунтування позиції про безумовний обов`язок реєстрації будь-якого звернення в ЄРДР без проведення попередньої оцінки, слідчий суддя зазначає таке. За загальноприйнятим принципом iura novit curia («суд знає право») та вимогами чинного законодавства, правозастосовні органи зобов`язані керуватися виключно актуальними та послідовними правовими позиціями Верховного Суду, які мають пріоритет та є обов`язковими для врахування. Сучасна судова практика Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема, яка викладена у постановах від 30.09.2021 у справі №556/450/18 та від 20.04.2023 у справі №373/18/23, чітко вказує на необхідність попереднього предметного аналізу заяв про злочин задля недопущення безпідставного процесуального примусу. Критерієм підстави початку розслідування є наявність у заяві об`єктивних, конкретних фактичних даних, що свідчать про ознаки злочину, а не будь-яке суб`єктивне бачення особи. Позиція ВССУ від 2017 року формувалася в інших історичних умовах функціонування інституту ЄРДР і наразі скоригована сталою практикою Верховного Суду з метою запобігання зловживанням процесуальними правами та перевантаженню органів досудового розслідування ілюзорними провадженнями.

У зв`язку з цим, чималі доводи скаржника щодо загрози дисциплінарної відповідальності судді перед Вищою радою правосуддя за п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» оцінюються судом критично, виключно як спроба процесуального тиску на склад суду, що є недопустимим. Дане судове рішення повністю відповідає критеріям законності, обґрунтованості та вмотивованості, визначеним ст. 370 КПК України. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») обов`язок суду наводити мотиви не означає необхідності детально відповідати на абсолютно кожен аргумент сторони, якщо ключові, суттєві та вирішальні доводи скарги вже отримали вичерпну та завершену правову оцінку суду в межах його процесуальної компетенції.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 від 03.10.2026 року не містить достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів щодо наявності ознак кримінального правопорушення за ст. 369 2 КК України, які б підтверджували реальність конкретної події злочину, у зв`язку із чим таке звернення не може бути безальтернативною підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зазначені в заяві відомості не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування у розумінні ч. 1 ст. 214 КПК України, не містять відомостей щодо ймовірного вчинення кримінального правопорушення, є занадто абстрактними та не свідчать про вчинення кримінального правопорушення.

Додатково слідчий суддя звертає увагу, що заявник ОСОБА_3 , ініціюючи кримінальне переслідування стосовно прокурора у зв`язку з його участю в іншому кримінальному провадженні (№12023078040000715), фактично намагається порушити процесуальну діяльність учасників стороннього судового процесу, де він не є стороною або безпосереднім потерпілим. Захист публічного інтересу та законності не може здійснюватися шляхом подання необґрунтованих заяв про злочин, які містять ознаки інструменту професійного протистояння. Кримінальний процесуальний закон спрямований на захист прав від реальних злочинних посягань, а не на ревізію статусів посадових осіб за суб`єктивним бажанням третіх осіб.

У відповідності до ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

У зв`язку із наведеним вище у задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 214, 303, 306-307, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 , на бездіяльність уповноваженої особи вказаного суб`єкта оскарження Закарпатська обласна прокуратура, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за поданою заявою про кримінальне правопорушення, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1