Рішення № 140718831, 28.09.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/1877/26

номер провадження 2/531/1342/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Попова М.С.,

за участі секретаря судового засідання Клименко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», за участі представника позивача адвоката Ткаченко Юлії Олегівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором кредиту № 45459511 в розмірі 15 573,24 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 6 500,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 17.11.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №45459511, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 12 000,00 грн строком на 15 днів (з 17.11.2025 року по 01.12.2025 року), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,105 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 10,5% від суми наданого кредиту (1 260,00 грн); у разі порушення строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% за понадстрокового користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання ним одноразового ідентифікатора.

Враховуючи умови договору кредиту, додаткової угоди та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають 4729,80 грн, заборгованість відповідача за договором кредиту складає 15 573,24 грн, зокрема: 7270,20 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 269,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1 260,00 грн сума заборгованості за комісією; 0,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою; 5 774,04 грн сума заборгованості за відсотками, нарахованими за понадстрокове користування.

25.02.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №25/02/26, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором кредиту №45459511 від 17.11.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимог №6 від 20.05.2026 кредитодавець відступив ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість до відповідача за кредитним договором №45459511 від 17.11.2025 в сумі 15 573,24 грн, з яких: 7 270,20 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 269,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 1 260,00 грн - сума заборгованості за комісією, 0,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 5 774,04 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, витрати на професійну правничу допомогу та суму сплаченого судового збору.

Ухвалою судді від 29 липня 2026 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідач отримала 06.08.2026, що підтверджується розпискою про вручення рекомендованого повідомлення.

У запропонований судом строк відповідач відзив на позов не надала, а тому відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними у справі доказами.

Клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.11.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45459511, за яким позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Відповідно до умов договору кредиту, сума кредиту становить 12 000,00 грн, строк кредитування (строк договору) складає 15 днів; дата надання кредиту 17.11.2025 року; дата повернення кредиту (останній день) 01.12.2025 року; процентна ставка 0,105% в день (фіксована); комісія за надання кредиту 10,50% від суми наданого кредиту, що складає 1260,00 грн. Денна процентна ставка 0,805% в день, процентна ставка за понадстрокове користування кредитом (його частиною) 4,00% в день, пеня 4,00% в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1853,28%, орієнтовна загальна вартість кредиту 13449,00 грн.

Згідно з п. 5.5-5.6 договору надання коштів у кредит, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використання ІКС, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір в електронній формі, та підписано сторонами накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Вказаний кредитний договір ОСОБА_1 підписала електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «73407».

Відповідно до довідки ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» підтверджено, що ОСОБА_1 ідентифікована товариством шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису.

Кредитодавець на виконання договору про надання коштів у кредит №45459511 від 17.11.2025 передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництва АТ «ТАСКОМБАНК», що підтверджується довідкою АТ«ТАСКОМБАНК» про проведення платіжної операції № edf39267-a515-478f-b5be-44fe7e34bd3e про переказ коштів та довідкою ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» від 20.05.2026 №20/05/26-48887.

Згідно з довідкою АТ «Перший Український Міжнародний Банк» №КНО-07.8.5/13661 БТ від 04.08.2026 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_3 . З виписки по рахунку з 17.11.2025 по 20.11.2025 та Звіту по транзакціях за період з 17.11.2025 по 20.11.2025, наданих АТ «Перший Український Міжнародний Банк», встановлено, що на вказаний картковий рахунок 17.11.2025 відбулося зарахування на суму 12 000,00 грн.

Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, не повернула своєчасно позичальнику грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору, не сплатила заборгованість за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №45459511 від 17.11.2025 становить 15573,24 грн, з яких: 7 270,20 грн тіло кредиту, 1 269,00 грн проценти, 1 260,00 грн комісія, 5 774,04 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування. Відповідачем сплачено кошти в загальному розмірі 4 729,80 грн. Сплачуючи кредит, ОСОБА_1 вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц, в якій вказано, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу №25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, у тому числі за кредитними договорами №45459511 від 17.11.2025, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Пунктом 1.1 Договору факторингу встановлено, що за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний Реєстр, за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Пунктом 2.1.3 Договору факторингу визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимог відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, підписаного кваліфікованими електронним підписами уповноважених представників сторін у порядку, визначеному цим договором за допомогою сервісу для обміну електронних документів «ВЧАСНО», є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

З платіжної інструкції кредитового переказу коштів №850021652.1 від 26.05.2026 вбачається, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» здійснено часткову плату за договором факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 згідно з Реєстром прав вимог №6 від 20.05.2026.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 6 від 20.05.2026 року до Договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №45459511 від 17.11.2025 в сумі 15573,24 грн, з яких: 7 270,20 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 269,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 1260,00 грн - сума заборгованості за комісією, 0,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 5 774,04 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Після встановлення зазначених обставин та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Отже, між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45459511 від 17.11.2025 у формі електронного документу з електронними підписами сторін, із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними, їй перераховані кредитні кошти, які вона використовувала.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Навіть неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань, та не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

Зважаючи на вищевикладене, позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №45459511 від 17.11.2025 на підставі Договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 відповідно до Реєстру прав вимог №6 від 20.05.2026.

Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач не виконала свої зобов`язання за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45459511 від 17.11.2025, ні перед первісним кредитором (ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів»), ні перед новим кредитором (ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»), борг по тілу кредиту, відсотках та комісії не погасила, тому суд вважає, що з відповідача на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» слід стягнути заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45459511 від 17.11.2025 в розмірі 9799,20 грн, з яких: 7 270,20 грн - заборгованість за основним боргом, 1 269,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 260,00 грн заборгованість за комісією, та позов в цій частині задовольнити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитними коштами у сумі 5 774,04 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.2 договору, відповідач має сплатити проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4,00%.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, до процентів за понадстрокове користування кредитними коштами за кредитним договором, датою укладення якого є 17.11.2025, застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача платежів за прострочення виконання зобов`язань.

Враховуючи зазначене вище, стягнення з відповідача заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове кристування у сумі 5 774,04 грн. за договором №45459511 від 17.11.2025, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення заборгованості у сумі 15 573,24 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 9 799,20 грн, що становить 62,92 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1675,18 грн.

Відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: договір про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026, витяг від 05.06.2026 з акта №1ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026, Акт приймання передачі справ на надання правничої допомоги, платіжна інструкція кредитового переказу коштів №850022335.1 від 12.06.2026, ордер серія АХ №1363629 від 11.05.2026 на представництво Ткаченко Ю.О. інтересів ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в усіх судових установах, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання та/або заперечення від відповідача щодо зменшення заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу на адресу суду не надходило.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати за надання правової допомоги пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 4 089,80 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 264-265, 353, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», за участі представника позивача адвоката Ткаченко Юлії Олегівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул.Садова, буд. 31/33, розрахунковий рахунок: НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) суму заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 9 799,20 грн (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень двадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул.Садова, буд. 31/33, розрахунковий рахунок: НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1675,18 грн (одна тисяча шістсот сімдесят п`ять гривень вісімнадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 089,80 грн (чотири тисячі вісімдесят дев`ять гривень вісімдесят копійок), пропорційно до задоволених вимог.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя М.С. Попов